Рішення

від 09.02.2023 по справі 911/1556/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/1556/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Палаженка Миколи Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Брендз Україна»

прo стягнення 529 822,34 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця Палаженка Миколи Миколайовича (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Брендз Україна» (надалі відповідач) про стягнення 529 822,34 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2022 року відкрито провадження у справі № 911/1556/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2022 року підготовче засідання у справі № 911/1556/22 перенесено на 03.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2022 року підготовче засідання відкладено 17.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2022 року призначено підготовче засідання на 08.12.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.12.2022 року від позивача надійшла заява б/н від 07.12.2022 року про проведення підготовчого засідання без участі позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 911/1556/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 09.01.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 09.01.2023 року про розгляд справи без участі позивача.

Позивач та відповідач у судове засідання 12.01.2023 року не з`явилися. Розгляд справи відкладався на 09.02.2023 року.

Позивач та відповідач у судове засідання 09.02.2023 року не з`явилися. Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відповідач в судові засідання не з`являвся, в ході розгляду справи відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 09.02.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 11.05.2018 року між Фізичною особою-підприємцем Палажченко Миколою Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик Брендз Україна» укладено договір поставки № 020518 (далі Договір1) згідно з яким позивач поставляв відповідачу товар.

В рамках Договору1 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 2 637 336,86 грн., поставка товарів відбувалася згідно видаткових накладних: № РН-0001709 від 23.05.2018 року на суму 324 174,59 грн.; № РН-0001735 від 01.06.2018 року на суму 487 983,05 грн.; № РН-0001773 від 12.06.2018 року на суму 60 600,00 грн.; № РН-0001811 від 21.06.2018 року на суму 180 200,40 грн.; № РН-0001854 від 04.07.2018 року на суму 354 459,60 грн.; № РН-0001876 від 10.07.2018 року на суму 241 316,69 грн.; № РН-0001983 від 06.08.2018 року на суму 565 662,76 грн.; № РН-0002160 від 27.09.2018 року на суму 422 939,77 грн.

Також, 23.04.2019 року сторони уклали договір поставки № ПММ-23/04/020 (далі Договір2), згідно з яким позивач поставляв відповідачу товар.

В рамках Договору2 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 2 227 250,68 грн., поставка товарів відбувалася згідно видаткових накладних: №РН-0000348 від 23.04.2019 року на суму 249 191,04 грн.; №РН-0000462 від 24.05.2019 року на суму 343 884,12 грн.; № РН-0000566 від 20.06.2019 року на суму 328 052,40 грн.; № РН-0001518 від 18.09.2019 року на суму 28 560,00 грн.; №РН-0000104 від 04.02.2020 року на суму 98 190,60 грн.; № РН-0001898 від 27.02.2020 року на суму 61 628,06 грн.; №РН-0001987 від 24.03.2020 року на суму 20 473,20 грн.; №РН-0001988 від 24.03.2020 року на суму 31 800,00 грн.; № РН-0002057 від 13.04.2020 року на суму 98 073,04 грн.; № РН-0002087 від 22.04.2020 року на суму 82 500,00 грн.; № РН-0002119 від 29.04.2020 року на суму 115 986,00 грн.; № РН-0002164 від 14.05.2020 року на суму 37 573,20 грн.; № РН-0002176 від 18.05.2020 року на суму 66 722,88 грн.; № РН-0002188 від 21.05.2020 року на суму 49 710,00 грн.; № РН-0002202 від 24.03.2020 року на суму 88 195,02 грн.; № РН-0002203 від 26.05.2020 року на суму 30 600,00 грн.; № РН-0002220 від 02.06.2020 року на суму 24 176,38 грн.; № РН-0002221 від 02.06.2020 року на суму 105 623,38 грн.; № РН-0002266 від 16.06.2020 року на суму 52 500,00 грн.; № РН-0002267 від 16.06.2020 року на суму 30 000,00 грн.; № РН-0002268 від 16.06.2020 року на суму 31 020,00 грн.; № РН-0002489 від 17.08.2020 року на суму 50 700,00 грн.; № РН-0002490 від 17.08.2020 року на суму 31 640,40 грн.; № РН-0002491 від 17.08.2020 року на суму 33 321,60 грн.; № РН-0002765 від 11.11.2020 року на суму 103 468,56 грн.; № РН-0002766 від 11.11.2020 року на суму 33 660,00 грн.

Всього в рамках двох вищевказаних Договорів позивач (Постачальник) поставив відповідачу (Покупцю) товар загальною вартістю 4 864 587,54 грн.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплату за отриманий товар, розрахунки провів частково. В платіжних документах відповідач вказував наступні підстави здійснення платежів рахунки-фактури, акт звірки Договір2, Договори про часткове відступлення права вимоги. Всього відповідачем було сплачено 4 514 042,20 грн., в т.ч. 174 070 грн. по договорах про часткове відступлення права вимоги. Остання оплата згідно договорів про часткове відступлення права вимоги відбулася 20.08.2021 року.

Таким чином, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість в сумі 350 545,34 грн.

Пунктами 4.2. Договорів поставки № 020518 та № ПММ-23/04/020 встановлено, що відповідач має сплатити 100 % вартості поставленого товару з 21-денним відтермінуванням після відвантаження товару зі складу позивача.

Пунктами 6.2. Договорів встановлено, що за прострочення термінів оплати за поставлений товар, Покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, за кожний день невиконання зобов`язання. Пеня стягується за весь період прострочення платежу.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару позивачем нараховано відповідачу за період після останньої оплати з 21.08.2021 року по 23.08.2022 року 90 090,77 грн. пені, 10 600,04 грн.3% річних, 78 586,19 грн. інфляційних.

Відповідач в ході розгляду спору позовні вимоги не заперечив та не спростував, в судові засідання не з`являвся, відзив на позов не подав.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 350 545,34 грн. основного боргу протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 90 090,77 грн. пені, 10 600,04 грн.3% річних, 78 586,19 грн. інфляційних, нарахованих на прострочені суми за фактичні періоди прострочення, відповідають фактичним обставинам справи і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 7 947,35 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Палаженка Миколи Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Брендз Україна» про стягнення 529 822,34 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Брендз Україна» (08801, Київська обл., Обуввський р-н, м. Миронівка, вулиця Степова, 8, код ЄДРПОУ 41741748) на користь Фізична особа-підприємець Палажченко Микола Миколайович ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 350 545,34 грн. основного боргу, 90 090,77 грн. пені, 10 600,04 грн. 3% річних, 78 586,19 грн. інфляційних та 7 947,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 02.03.2023 року