Рішення

від 21.02.2023 по справі 914/2717/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023 Справа № 914/2717/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тіва Україна, с.Жовтанці Кам`янка - Бузького району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аспект Інвестбуд, м.Львів

про: стягнення 380 168,57 грн за договором поставки товару №УТ204747 від 14.05.2018

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І. Кохановська

За участі представників:

Від позивача: Н.Я.Патько - представник

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2022, справу №914/2717/22 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 01.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.11.2022.

Ухвалою від 24.11.2022 та від 06.12.2022 судове засідання відкладено, з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 17.01.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2023.

Ухвалами від 09.02.2023 розгляд справи відкладено на 21.01.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2023 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Також представник позивача повідомив про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 21.02.2023 представник відповідача не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір поставки товару №УТ204747 від 14.05.2018, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов`язався постачати відповідачу обладнання та комплектуючі, а відповідач зобов`язався приймати та оплачувати товар за ціною і у строки згідно договору.

Відповідно до п.3.4 договору, відповідач зобов`язаний оплатити товар на наступних умовах: 100% вартості партії товару, сплачується покупцем до моменту поставки, протягом 2 банківських днів з моменту отримання відповідачем від позивача рахунку. Постачальник має право на власний розсуд на окремі партії товару надати покупцеві відтермінування оплати. В такому разі, покупець зобов`язаний оплатити постачальнику 100% вартості партії товару протягом 5 календарних днів з моменту отримання покупцем від постачальника рахунку.

У п. 9.2 договору сторони погодили, що договір діє до 31 грудня 2021 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання покупцем своїх грошових зобов`язань.

Як зазначено в позові, позивач поставив відповідачу товар. На підтвердження долучено копії видаткових накладних: № 17614 від 01.12.2020, № 3873 від 24.03.2021, № 5203 від 15.04.2021, № 5269 від 16.04.2021, № 5410 від 20.04.2021, № 5504 від 21.04.2021, № 5534 від 22.04.2021, № 6484 від 12.05.2021, № 7116 від 20.05.2021, № 7804 від 31.05.2021, № 8561 від 10.06.2021 та № 9089 від 22.06.2021.

Також позивач повідомив, що 22.06.2021 відповідач повернув товар на суму 6871,46грн згідно із накладною № 491.

Поставка товару виконана належним чином, накладні підписані без зауважень. Однак, в порушення умов договору за отриманий товар відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.

У порядку досудового врегулювання спору позивач скерував відповідачу претензію від 12.08.2022 про оплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно повністю не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТзОВ Тіва Україна подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 222765,69грн основного боргу.

Крім того, відповідно до п.п. 6.5, 6.7 договору позивач нарахував 44553,14грн штрафу та 48092,98грн пені, а також в порядку ст. 625 ЦК України проведено нарахування 10104,94грн 3% річних за період з 21.04.2021 до 20.10.2022 та 54651,82грн інфляційних втрат за період червень 2021 року вересень 2022 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки товару №УТ204747 від 14.05.2018, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 2.1.1 позивач зобов`язався передати відповідачу товар у порядку та на умовах, узгоджених сторонами, а відповідач, відповідно до п.2.3.2 договору, прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.3.4 договору, відповідач зобов`язаний оплатити товар на наступних умовах: 100% вартості партії товару, сплачується покупцем до моменту поставки, протягом 2 банківських днів з моменту отримання відповідачем від позивача рахунку. Постачальник має право на власний розсуд на окремі партії товару надати покупцеві відтермінування оплати. В такому разі, покупець зобов`язаний оплатити постачальнику 100% вартості партії товару протягом 5 календарних днів з моменту отримання покупцем від постачальника рахунку.

У п. 9.2 договору сторони погодили, що договір діє до 31 грудня 2021 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання покупцем своїх грошових зобов`язань. Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи.

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості поставленого товару є підставною та до стягнення підлягає 222765,69грн основного боргу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10104,94грн 3% річних за період з 21.04.2021 до 20.10.2022 та 54651,82грн інфляційних втрат за період червень 2021 року вересень 2022 року слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 44553,14грн штрафу суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно з 6.7 договору визначено, що у випадку прострочення оплати на строк понад 30 календарних днів покупець сплачує на вимогу постачальника додатково штраф у розмірі 20% від суми прострочення.

Оскільки, п. 6.7 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 44553,14грн 20% штрафу.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 48092,98грн пені за період з 20.04.2022 до 20.10.2022 суд зазначає таке.

У пункті 6.5 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати Товару (несплати, неповної оплати) він зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплат.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як встановлено судом відповідно до матеріалів справи поставки товару позивачем здійснені в період грудня 2020 року червня 2021 року. Позивач провів нарахування пені за період з 20.04.2022 до 20.10.2022. Господарський суд звертає увагу, що розрахунок пені позивача є хибним у зв`язку з включенням в період нарахування пені прострочення оплати після сплину 6 місяців від дати, коли оплата мала бути здійснена. За вказаних обставин наявне порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, відтак у задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аспект Інвестбуд (79035, м.Львів, вул. Зелена, 115Б, ідентифікаційний код 37879327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тіва Україна (80431, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с.Жовтанці, вул.Львівська, 2А, ідентифікаційний код 38332186) 222765,69грн основного боргу, 10104,94грн 3% річних, 54651,82грн інфляційних втрат, 44553,14грн штрафу та 4981,13 грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Зобов`язати позивача до 27.02.2023 подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

6.Судове засідання по розгляду заяви про судові витрати призначити на 07.03.2023 о 10 год 30 хв. Явку повноважних представників сторонам визначити на власний розсуд. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-й поверх.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 01.03.2023.

Суддя Ділай У.І.