Рішення

від 28.02.2023 по справі 914/3288/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023 cправа № 914/3288/22

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Дицької С.З., розглядаючи матеріали

позовної заяви: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРАНСЛЬВІВ»,

м. Київ

про: стягнення 18 456,02 грн заборгованості за договором оренди приміщення

за участю представників сторін:

від позивача: Хром`як У.В. адвокат

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» про 18 456,02 грн заборгованості за договором оренди приміщення.

Ухвалою від 23.12.2022р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано сторонам строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 25.01.2023р. розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження призначено в судовому засіданні на 14.02.2023р.

14.02.2023р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Судове засідання 14 лютого 2023р. о 10:30 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 07.02.2023р. розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження відкладено в межах розумних строків на 28.02.2023р.

В судове засідання 28.02.2023р. представник позивача з`явився, відповідача явку уповноваженого представника не забезпечив, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

Суд зазначає, що судом були вчинені належні дії для повідомлення сторони про призначене судове засідання. Відповідна ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надсилалася на адресу зазначену позивачем у позовній заяві та зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04136, м. Київ, вул. І.Виговського, 24В).

Згідно інформації з офіційної веб-сторінки АТ "Укрпошта": у розділі "Трекінг відправлень" за номером поштового відправлення №7901414701640, поштове відправлення з ухвалою суду направлене на адресу відповідача «не вручене під час доставки 03.02.2023».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. ГПК України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Після з`ясування обставин справи та дослідження поданих доказів судом було встановлено наступне:

01.11.2019 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» (виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» (замовник, відповідач у справі) було укладено Договір оренди приміщення №24.

За умовами цього договору, виконавець передав в тимчасове користування офісне приміщення, загальною площею площею 37,17 кв.м., розташоване за адресою: м. Львів; вул. Пасічна, 127.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору вартість оренди приміщення, що орендувалося складала 5 576,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% - 929,33 грн. Орендна плата сплачувалася в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або готівкою вносилася в касу орендодавця щомісячно до 5-го числа кожного поточного місяця.

Відповідно до п. 4.1. Договору строк оренди складає 364 календарні дні з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом приймання-передачі.

Між сторонами у справі підписано і скріплено печатками сторін Акти надання послуг на суму 22 304,00 грн, а саме:

- Акт надання послуг №3966 від 30.09.2020р. на суму 5 576,00 грн;

- Акт надання послуг №4492 від 31.10.2020р. на суму 5 576,00 грн;

- Акт надання послуг №4964 від 30.11.2020р. на суму 5 576,00 грн;

- Акт надання послуг №5501 від 31.12.2020р. на суму 5 576,00 грн,

згідно яких боржником було підтверджено, що претензій до якості та строків надання послуг оренди офісного приміщення до виконавця немає.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди приміщення №24 від 01.11.2019р., в частині своєчасної та повної оплати орендної плати. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18 456,02 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання, позивач на підставі п.8.1. Договору та ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 1 183,60 грн пені, 1 137,00 грн 3% річних та судові витрати в розмірі 3 000,00 грн, що складаються із судового збору 2 481,00 грн та витрат на кваліфіковану правову допомогу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, щодо позову не заперечив.

При ухваленні рішення суд виходить з наступного:

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1, 6 ст.283 ГПК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що актами надання послуг за вересень-грудень 2020р., які підписані між обома сторонами, підтверджено надання позивачем відповідачу послуг з оренди приміщення на суму 22 304,00 грн., з яких відповідачем, враховуючи попередні періоди заборгованості було оплачено 3 847,98 грн.

Відтак загальна сума заборгованості відповідача з оплати орендної плати за користування офісним приміщенням становить 18 456,02 грн.

Доказів оплати чи відсутності заборгованості відповідачем надано не було.

За таких обставин, заявлені позивачем до стягнення з відповідача 18 456,02 грн основного боргу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1. Договору оренди передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день від непроплаченої суми, діючої на момент прострочення оплати.

Перевіривши розрахунки пені, суд встановив, що розрахунок здійснено в порядку визначеному чинним законодавством на умовами договору, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, яка мала місце у період, протягом якого здійснено розрахунок, із врахування частково здійсненної відповідачем оплати.

Позивачем, на підставі п.8.1. Договору заявлено до стягнення з відповідача 1 183,60 грн пені за періоди з 30.09.2020р. по 30.06.2021р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 183,60 грн пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 137,00 грн. за періоди з 30.09.2020р. до 14.12.2022р. визнав нарахування обґрунтовані та такі, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Визначаючи розмір судових витрат, суд виходить із наступного. Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Витрати Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» на оплату позовної заяви судовим збором за платіжною інструкцією від 02.12.2022 № 64755 у сумі 2 481,00 грн, яка є мінімальним розміром судового збору, передбаченого законодавством про судовий збір для оплати вимог майнового характеру, належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Щодо витрат на кваліфіковану правову допомогу в розмірі 519,00 грн, то суд визнає, що позивачем не подано до суду договору на правничу допомогу, ані акту виконаних правничих послуг саме у даній справі, отже, суд визнає, що вимога про покладення оплати послуг з надання правової допомоги у розмірі 519,00 грн є необґрунтованою, а тому у суду відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу вказаної суми.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» (04136, м. Київ, вул. І. Виговського, буд. 24В, код ЄДРПОУ 39944497) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» (79036, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 127, код ЄДРПОУ 01268489) 18 456,02 грн. заборгованості, 1 183,60 грн пені, 1 137,00 грн 3% річних, 2 481,00 грн судового збору.

3.В задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.03.2023р.

Суддя Юркевич М.В.