Рішення

від 02.03.2023 по справі 916/3621/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3621/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/3621/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38727770, адреса - 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14/ в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) /ЄДРПОУ 38728418, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія енергоком" /ЄДРПОУ 37877430, адреса - 61166, м. Харків, вул. Науки, 22, кв. 9, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

про стягнення заборгованості у розмірі 121 039,42 грн

ВСТАНОВИВ:

28.12.2022 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3742/22/ до товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія енергоком" про стягнення заборгованості за договором № 50-В-АМПУ-17 купівлі-продажу природного газу від 13.10.2017 року у розмірі 413 479,42 грн, з яких: 292 440,00 грн - основний борг; 45 989,19 грн - пеня, 7 066,63 грн - 3 % річних; 67 983,60 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 50-В-АМПУ-17 купівлі-продажу природного газу від 13.10.2017 року.

Позов пред`явлено на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525-526, 529-530, 610, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 27.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3621/22; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

20.01.2023 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 2007/23/, в якому відповідач просить при ухваленні рішення врахувати погашення позивачем заборгованості з основного боргу у розмірі 292 440,00 грн; у зв`язку із скрутним фінансовим становищем та фактичною неможливістю вчасно виконати умови договору в частині надмірно сплаченої суми попередньої оплати через форс-мажорні обставини відмовити у задоволені вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що внаслідок тимчасової окупації частини Харківської області у відповідача сформувалася значна дебіторська заборгованість. Відповідач вказує, що станом на 30.12.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, оскільки враховуючи наявність зустрічних вимог відповідача було проведено зменшення суми передоплати у розмірі 2 811 998,10 грн на суму заборгованості у розмірі 292 440,00 грн, шляхом зменшення фактичного передоплатного платежу до суми 2 519 558,10 грн. Додаткова угода, передоплатний рахунок та акт звірки додано.

25.01.2023 року на адресу суду надійшла позивача про продовження процесуального строку /вх. № 2555/23 від 25.01.2023 року/ у справі № 916/3621/22, в якій позивач просить продовжити процесуальний строк для надання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 26.01.2023 року продовжено Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) строк на подання відповіді на відзив до 08.02.2023 року.

31.01.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 3061/23/, в якому позивач просить надати додатковий строк для підтвердження або спростування доводів відповідача щодо врахування суми переплати в рахунок плати за постачання природнього газу в січні 2023 року та надання актів про постачання природнього газу до 09.02.2023 року.

21.02.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача /вх. № 5470/23/ з повідомленням, що між сторонами узгоджуються акти за поставлений газ в січні 2023 року, а відтак уточнення позовних вимог та документи будуть надані найближчим часом.

27.02.2023 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про закриття провадження у частині вимог /вх. № 6156/23/ у справі № 916/3621/22, в якому позивач просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 292 440,00 грн у зв`язку із відсутністю предмету спору у цій частині. Також позивач просить повернути судовий збір у розмірі 4386,60 грн.

В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що сума передоплати, яка мала бути сплачена до 01.01.2023 року за замовлений обсяг /95 тисяч куб.метрів/ природного газу становить 2 811 998,10 грн. Враховуючи наявність зустрічних вимог відповідача позивачем було проведено зменшення суми передоплати у розмірі 2 811 998,10 грн на суму заборгованості перед відповідачем у розмірі 292 440,00 грн, шляхом зменшення фактичного передоплатного платежу до суми 2 519 558,10 грн. Вказані обставини визнаються обома сторонами. За фактом здійснення постачання природного газу у січні 2023 року сторонами підписано акти приймання-передачі природнього газу. Після оформлення первинних документів між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 190 044,75 грн. Вказана сума заборгованості сплачена 22.02.2023 року. У зв`язку із чим у даній справі, на думку позивача, відсутній предмет спору в частині основного боргу.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року закрито провадження у справі № 916/3621/22 у частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 292 440,00 грн, у зв`язку із відсутністю предмету спору; постановлено продовжити розгляд позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 121 039,42 грн, з яких: пеня - 45 989,19 грн, 3 % річних - 7 066,63 грн, інфляційні втрати - 67 983,60 грн.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 13.10.2017 року між ДП «Адміністрація морських портів України» (споживач) товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМ» (відповідач, постачальник) укладено договір №50-В-АМПУ-17 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується передати споживачу природний газ у власність, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах договору. Цей договір надає можливість постачальнику постачати природний газ філіям споживача /п.п. 1.1, 1.2 договору/.

Відповідно до підпункту 1.3. договору найменування, адреси та коди ЕІС філій споживача наведені в Додатку №1 «Найменування, адреси та коди ЕІС філій», що є невід`ємною частиною договору.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, зокрема, № 1 від 23.10.2017 року, № 2 від 21.12.2017 року, № 3 від 26.12.2017 року, № 4 від 17.01.2019 року, № 5 від 14.01.2020 року, № 6 від 03.09.2020 року, № 7 від 31.12.2020 року, № 8 від 29.12.2021 року, № 9 від 24.06.2022 року, № 10 від 26.08.2022 року, № 11 від 23.12.2022 року,

Пункт 2 таблиці Додатку №1 (в редакції додаткової угоди 7 від 31.12.2020 року) серед переліку найменувань філій містить Чорноморську філію ДП «АМПУ».

Відповідно до Додаткової угоди №5 від 14.01.2020 року до договору сторони узгодили помісячний план постачання/споживання Газу на майбутнє у певних обсягах.

Згідно до підпункту 2.5 договору у редакції зі змінами, внесеними пунктом 3 Додаткової угоди №5 від 14.01.2020 року обсяг газу та строки його поставки визначаються та узгоджуються на кожен місяць шляхом подання споживачем заявки постачальнику щодо прогнозного споживання природного газу. Заявка подається постачальнику у письмовій формі поштою або з використанням факсу та інших засобів електронного зв`язку до 12-00 години 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу.

Згідно з абзацом 3 підпункту 5.1 Договору в редакції зі змінами, внесеними п. 8 Додаткової угоди №5 від 14.01.2020 року до договору у разі здійснення коригування обсягів Газу в бік зменшення, постачальник перераховує на поточний рахунок споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за Газ до 10 числа місяця наступного за місяцем передачі Газу.

Підпунктом 7.4.5. договору в редакції зі змінами, внесеними пунктом 11 Додаткової угоди №5 від 14.01.2020 року до договору передбачено, що за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, постачальник сплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми.

Додатковою угодою №8 від 29.12.2021 року до договору сторони дійшли згоди, що починаючи з 01.01.2022 року ціна за 1000,0 куб.м складає 50 000,00 грн. та ПДВ 10 000,00 грн, разом 60 000,00 грн.

Судом встановлено, що на виконання підпункту 2.5 договору у редакції зі змінами, внесеними пунктом 3 Додаткової угоди №5 від 14.01.2020 року споживач 24.12.2021 року направив заявку №3709/15-04-07/Вих на адресу постачальника про постачання природного газу ЧФ ДП «АМПУ» у січні 2022 року в об`ємі 360 тис. куб.м. ЕІС код - 56ХО00012К8ВМ00W.

29.12.2021 року відповідачем було виставлено ЧФ ДП «АМПУ» рахунок № 50 на оплату замовленого на січень 2022 року обсягу природного газу вартістю 21 600 000,00 грн.

30.12.20221 року ЧФ ДП «АМПУ» сплатила на користь відповідача грошові кошти у розмірі 21 600 000,00 грн з призначенням платежу: «предоплата за природний газ (січень 2022 року) рах. № 50 від 29.12.2021 року, дог. № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року.

31.01.2022 року ЧФ ДП «АМПУ» та відповідачем складено акт прийому-передачі природного газу згідно договору № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року, з якого вбачається, що ЧФ ДП «АМПУ» спожила природній газ у січні 2022 року в обсязі 355,126 тис.м.куб. на суму 21 307 560,00 грн з ПДВ. Акт підписаний без зауважень та застережень.

Позивач вказує, що у нього утворилась переплата в сумі 292 440,00 грн, оскільки вартість фактично спожитого ЧФ ДП «АМПУ» обсягу природного газу склала 21 307 560,00 грн, а позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 21 600 000,00 грн. Вказана сума переплати, за словами позивача, мала бути повернута відповідачем в строк до 10.02.2022 року.

18.07.2022 року ЧФ ДП «АМПУ» направила відповідачу лист вих. № 1038/15-04-07 з вимогою повернути надмірно сплачену переплату у розмірі 293 238,83 грн з ПДВ.

22.11.2022 року ЧФ ДП «АМПУ» направила відповідачу претензію вих. № 1760/15-01-01 з вимогою повернути надмірно сплачену переплату у розмірі 292 440,00 грн.

Судом досліджено наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за договором купівлі-продажу природного газу № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року за період з 01.12.2022 року по 31.01.2023 року, згідно якого залишок заборгованості на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) станом на 31.01.2023 року становить 190 044,75 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Судом встановлено, що 22.02.2023 року ТОВ "Газова компанія енергоком" перерахувало на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) грошові кошти у розмірі 190 044,75 грн з призначенням платежу: "повернення коштів за природний газ за дог. № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року".

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення внаслідок несвоєчасного повернення переплати у розмірі 292 440,00 грн, нарахованих позивачем пені у розмірі 45 989,19 грн; 3 % річних у розмірі - 7 066,63 грн; інфляційних втрат - 67 983,60 грн.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між сторонами договір купівлі-продажу природного газу № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Господарським судом встановлено, що позивачем за договором № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року у період січня 2022 року фактично було спожито природного газу у меншому розмірі, ніж було прогнозовано, а саме спожито природного газу в обсязі 355,126 тис.м.куб. на суму 21 307 560,00 грн з ПДВ, тоді як позивачем було здійснено передоплату у розмірі 21 600 000,00 грн з розрахунку 360 тис.м.куб. У зв`язку із чим у позивача виникла переплата у розмірі 292 440,00 грн /21 600 000,00 грн - 21 307 560,00 грн/.

Як встановлено судом вище, відповідно до абз. 3 підпункту 5.1 Договору в редакції зі змінами, внесеними п. 8 Додаткової угоди №5 від 14.01.2020 року до Договору у разі здійснення коригування обсягів Газу в бік зменшення, постачальник перераховує на поточний рахунок споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за Газ до 10 числа місяця наступного за місяцем передачі Газу.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів повернення переплати у розмірі 292 440,00 грн за договором № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року, господарський суд погоджується з доводами позивача, що у відповідач з 10.02.2022 року виникло зобов`язання з повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, як це передбачено п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5).

Разом із тим, судом встановлено, що 23.12.2022 року відповідачем виставлено позивачу рахунок № 119 на сплату заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року за спожитий природній газ у січні 2023 року на суму 2 811 998,10 грн.

Враховуючи наявність зустрічних вимог відповідача позивачем було проведено зменшення суми передоплати у розмірі 2 811 998,10 грн на суму заборгованості перед відповідачем у розмірі 292 440,00 грн, шляхом зменшення фактичного передоплатного платежу до суми 2 519 558,10 грн. За фактом здійснення постачання природного газу у січні 2023 року сторонами підписано акти приймання-передачі природнього газу.

Після оформлення первинних документів між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором купівлі-продажу природного газу № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року за період з 01.12.2022 року по 31.01.2023 року, згідно якого залишок заборгованості відповідача станом на 31.01.2023 року становить 190 044,75 грн. Вказані грошові кошти у розмірі 190 044,75 грн сплачені відповідачем 22.02.2023 року, що вбачається із платіжної інструкції № 1273.

Внаслідок несвоєчасного повернення переплати позивачем нараховано пеню у розмірі 45 989,19 грн; 3 % річних у розмірі - 7 066,63 грн; інфляційні втрати - 67 983,60 грн.

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Положення ч. 1. 2. 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом вище, підпунктом 7.4.5. договору в редакції зі змінами, внесеними пунктом 11 Додаткової угоди №5 від 14.01.2020 року до договору передбачено, що за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, постачальник сплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, згідно якого пеня за період з 11.02.2022 року по 11.08.2022 року становить 45 989,19 грн. Вказаний розрахунок пені здійснено вірно.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасного та в повному обсязі повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано за період з 11.02.2022 року по 01.12.2022 року 3 % річних у розмірі 7 066,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 67 983,60 грн. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційного збільшення та 3 % річних, та встановлено його вірність.

При цьому суд враховує відсутність заперечень відповідача щодо розрахунку заборгованості.

Разом із тим, судом встановлено, що 05.03.2022 року відповідач направив позивачу лист вих. № 050322/1, в якому повідомив, що на підставі п.п. 8.1-8.3 договору купівлі-продажу № 50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017 року товариство немає можливості виконати зобов`язання за цим договором у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин. Додатком до листа є лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

В якості доказів скрутного фінансового становища відповідачем надано:

- акт звірки взаєморозрахунків з ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод», з якого вбачається, що станом на 31.03.2022 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 5 130 533,30 грн;

- акт звірки з ТОВ «Центренерджи», згідно якого відповідач здійснив передоплату у розмірі 7 920 000,00 грн;

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.

Суд наголошує на приписах ст.233 ГК України, та ст.551 ЦК України, якими визначено право суду, а не обов`язок зменшувати штрафні санкції, а саме розмір пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Дослідивши доводи сторін та матеріали справи, суд враховує, що обов`язок відповідача здійснити повернення частини переплати за договором виник ще 10.02.2022 року та складає всього 1,35 % від здійсненої передоплати. Судом також враховуються тривалі договірні відносини, оскільки договір укладено ще у 2017 році, та між сторонами існують зустрічні вимоги, зарахування яких було проведено сторонами. За таких обставин, враховуючи загальну ситуацію у країні через введення воєнного стану, господарський суд вважає допущене відповідачем прострочення з повернення переплати, що виникло з 10.02.2022 року незначним. У зв`язку із чим суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої позивачем пені до 20 000,00 грн.

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на складне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для зменшення розміру пені.

Крім того, слід також зазначити, що надані відповідачем докази на підтвердження скрутного фінансового становища не відображають у повній мірі інформації про господарську діяльність відповідача, що, відповідно, дозволяє суду дійти висновку про недоведеність відповідачем факту перебування у скрутному фінансовому становищі, наявність якого може виступати підставою для зменшення розміру пені.

Господарський суд зазначає, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер, а виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами, при цьому зміст положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а посилання відповідача на збитковість його підприємства не може вважатися такою винятковою підставою для зменшення розміру річних.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 24.06.2021 у справі №904/3177/20.

Разом із тим, суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) підлягають частковому задоволенню, так як ячастково обґрунтовані та доведені, а саме з відповідач підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 95 050,23 грн, з яких: пеня - 20 000,00 грн, 3 % річних - 7 066,63 грн; інфляційні втрати - 67 983,60 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при пред`явлені позову сплатив судовий збір у розмірі 6 172,20 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 2586 від 01.12.2022 року; та у розмірі 30,00 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 2808 від 15.12.2022 року. Ухвалою суду від 28.02.2023 року внаслідок закриття провадження в частині вимог, судом повернуто з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3 721,2 грн.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія енергоком" /ЄДРПОУ 37877430, адреса - 61166, м. Харків, вул. Науки, 22, кв. 9, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38727770, адреса - 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14/ в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) /ЄДРПОУ 38728418, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua/ заборгованість за договором № 50-В-АМПУ-17 купівлі-продажу природного газу від 13.10.2017 року у розмірі 95 050,23 грн /дев`яносто п`ять тисяч п`ятдесят гривень 23 копійки/, з яких: пеня - 20 000,00 грн, 3 % річних - 7 066,63 грн; інфляційні втрати - 67 983,60 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія енергоком" /ЄДРПОУ 37877430, адреса - 61166, м. Харків, вул. Науки, 22, кв. 9, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38727770, адреса - 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14/ в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) /ЄДРПОУ 38728418, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua/ судовий збір у розмірі 2 481,00 грн /дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копіойок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 02 березня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко