Рішення

від 28.02.2023 по справі 918/86/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. м. Рівне Справа № 918/86/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНОС"

про стягнення 109 893 грн 39 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Мельник О.П. (посвідчення № 1273 від 04.11.17 року);

від відповідача: Беляновський Р.Ю. (за довіреністю від 28 лютого 2023 року).

Описова частина:

19 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонос" про стягнення в сумі 109 893 грн 39 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 січня 2023 року відкрито провадження у справі № 918/86/23, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 14 лютого 2023 року.

06 лютого 2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонос" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що стягується з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонос", шляхом відмови у задоволенні вимог зі стягнення нарахованої пені, розміром 24 927 грн. 25 коп. в повному обсязі .

14 лютого 2023 року на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонос" надійшло клопотання, в якому останнє просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 14 лютого 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 28 лютого 2023 року.

24 лютого 2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшла відповідь на відзив, в якому останнє просить суд відмовити відповідачу в проханні зменшити розмір штрафних санкцій та позовні вимоги позивача задоволити в повному обсязі.

В судовому засіданні 28 лютого 2023 року уповноважений представник позивача підтримав позов з підстав зазначених у позовній заяві, у свою чергу відповідач заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Мотивувальна частина:

10 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (надалі - позивач, постачальник), яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП № 429 від 14 червня 2018) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонос" (надалі - відповідач, споживач), було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 14177-ВЦ (надалі - договір, а.с. 7-9).

У відповідності до пункту 1.1. договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник).

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Споживач, згідно п. 5.1 Договору, розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до пункту 1 комерційної пропозиції "Гарант по факту +", яка є додатком №2 до договору - (далі по тексту - комерційна пропозиція), та застосовується для даного споживача з 10.09.2021 р, ціна за спожиту електричну енергію (грн. за 1 кВт*год.без ПДВ) залежить від фактичних обсягів споживання електричної енергії в розрахунковому періоді та визначається відповідно до формули.

Споживач здійснює оплату за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді відповідно до даних комерційного обліку і наданих рахунків за спожиту електричну енергію та Актів приймання-передачі електричної енергії (п. 2.1 комерційної пропозиції).

Розрахунковий період, згідно п. 4 комерційної пропозиції, є календарний місяць з першого по останнє число включно.

Згідно п. 5 комерційної пропозиції визначено, що фактичні обсяги спожитої та розділеної електричної енергії визначаються Оператором.

Пунктом 6.2 договору, серед іншого, сторони домовились, що Споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умов цього договору.

Пунктом 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно п. 5.6 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, зазначений у комерційній пропозиції.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється Споживачем не пізніше 15 числа, що слідує за розрахунковим (п. 3 комерційної пропозиції).

Матеріалами справи стверджено, на виконання вищевказаних умов договору, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію Постачальник (Позивач) сформував, на підставі даних комерційного обліку (отриманих від ОСР - ПрАТ "Рівнеобленерго") за об`єктом Відповідача по ЕІС-коду 62X4988664773311 точки розподілу електричної енергії та виставив Споживачу (Відповідачу), платіжні документи, за період січень-травень 2022 року.

Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема рахунком по оплаті за спожиту електричну енергію з актами прийняття-передавання товарної продукції за січень-травень 2022 року:

- рахунок 479063110/1/1 за січень 2022 р. (строк оплати до 15 лютого 2022 р.); з Актом прийняття-передавання № 479063110/1/1 від 31.01.2022 р.

- рахунок 479063110/2//1 за лютий 2022 р. (строк оплати до 15 березин 2022 р.) з Актом прийняття-передавання № 479063110/2/1 від 28.02.2022 р.,

- рахунок 479063110/3/1 за березень 2022 р. (строк оплати до 15 квітня 2022 р., з Актом прийняття-передавання № 479063110/3/1 від 31.03.2022 р.,

- рахунок 479063110/4/1 за квітень 2022 р. (строк оплати до 15 травня 2022 р., з Актом прийняття-передавання № 479063110/4/1 від 30.04.2022 р.,

- рахунок 479063110/5/1 за травень 2022 р. (строк оплати до 15 червня 2022 р., з Актом прийняття- передавання № 479063110/5/1 від 31.05.2022 р.,

- інформаційним листом оператора систем розподілу - ПрАТ «Рівнеобленерго» від 29.09.2022 р. за № 20-21/7345.

Із урахуванням наведених вище умов договору, а також доказів наданих позивачем вбачається, що відповідач свої зобов`язання, щодо оплати за спожиту електричну енергію в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за період з січня по травень 2022 року за ТОВ "Бонос" виникла заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію, в розмірі 70 422 грн 20 коп.

Також, розглядаючи спірні правовідносини, судом враховані наступні норми законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Також судом враховано, що у відзиві на позовну заяву, відповідач визнав основну суму боргу в повному обсязі, доказів оплати заборгованості до матеріалів справи не долучив.

З урахуванням наведених норм права, обставин справи, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 70 422 грн 20 коп. оскільки такі вимоги підтверджені матеріалами справи, зокрема описаними вище доказами.

Крім того, через неналежне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 24 927 грн 25 коп., а також фінансові санкції передбачені законодавством України, зокрема статтею 625 ЦК України, а саме 3% річних у сумі - 1 759 грн 56 коп., та індекс інфляції у сумі - 12 784 грн 38 коп.

Щодо зазначених нарахувань, суд зазначає наступне.

Як вказувалося вище, в договорі та додатках до договору, сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється Споживачем не пізніше 15 числа, що слідує за розрахунковим (п. 3 комерційної пропозиції).

Як встановлено судом, відповідач не здійснив оплату вказаних вище сум у строки, які вказані у наданих для нього рахунках-фактурах, чим порушив умови договору.

За внесення платежів з порушенням термінів, відповідно до пункту 10 комерційної пропозиції, Споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахування пені, враховуючи п. 10 комерційної пропозиції, відповідно до якої пеня нараховується за весь період виникнення заборгованості, а також 3 відсотка річних та інфляційні нарахування та встановлено наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "РОЕК" в частині стягнення з ТОВ "БОНОС" 24 927 грн 25 коп. підлягають задоволенню.

Також, слід відзначити, що здійснений позивачем розрахунок суми 3 відсотка річних, а також інфляційних втрат, є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення з ТОВ "БОНОС" 3% річних у сумі - 1 759 грн 56 коп., та індекс інфляції у сумі - 12 784 грн 38 коп. підлягають до задоволення, як обґрунтовані та доведені.

Крім того, приймаючи рішення судом враховано клопотання ТОВ "БОНОС" про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім цього, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, судом враховуються докази надані сторонами, а також усі обставини справи.

Щодо тверджень відповідача про тяжке фінансове становище, а також про початок військових дій, слід зазначати наступне.

Загальновідомий факт, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 15 березня 2022 року Верховна Рада України затвердила проект Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14,03.2022 № 7168. Відповідно до документу, воєнний стан в Україні продовжили з 05:30 26 березня строком на 30 діб - до 25 квітня 2022 року.

В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася, на момент прийняття рішення, воєнний стан є продовженим.

Разом з тим, саме лише покликання на загальновідомий факт, щодо введення воєнного стану, не є підставою для звільнення від відповідальності через неналежне виконання фінансового зобов`язання.

Судом враховано, що бойових дій на території Рівненської області не відбувається.

Доказів припинення господарської діяльності, або ж фінансової скрути відповідачем до матеріалів справи не долучено, зокрема жодної податкової/бухгалтерської звітності, судових рішень, тощо.

На противагу вказаним обставинам, позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що ТОВ "РОЕК" є енергопостачальною організацією, і також як загальновідомий факт відомо, що країна агресор планомірно та систематично виводила з ладу енергетичну систему України, що в свою чергу створює значне фінансове навантаження на енергопостачальні організації.

Крім того, слід наголосити, що ТОВ "БОНОС" було відомо про існуючу заборгованість, однак останнє жодним чином не зверталося до ТОВ "РОЕК", щодо позасудового врегулювання спору.

Також, судом встановлено, що позивач звертався до суду про видачу судового наказу ще в листопада 2022 року, де суми нарахування були менші, однак відповідач подав заяву про скасування судового наказу, своїми діями збільшивши період нарухвання штрафних санкцій.

Відтак, враховуючи усі зазначені вище обставини, вбачається, що відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували про необхідність звільнення останнього від відповідальності через невиконання фінансового зобов`язання, на противагу, позивачем наведено обставини, які вказують про обґрунтованість та правомірність здійснених нарахувань штрафних санкцій.

За таких обставин, суд зазначає, що нараховані позивачем сума пені не є надмірно великою з урахуванням суми основної заборгованості яка утворилась, та є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем договірного зобов`язання з оплати за продану електричну енергію.

А тому, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені є необґрунтованим, в задоволенні якого суд відмовляє.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "БОНОС" заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 70 422 грн 20 коп., пені в сумі 24 927 грн 25 коп., 3 % річних в сумі 1 759 грн 56 коп., інфляційних втрат в сумі 12 784 грн 38 коп. є обґрунтованими та такими які підлягають до стягнення на користь ТОВ "РОЕК".

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 2 684 грн 00 коп. покладається на ТОВ "БОНОС".

Керуючись ст. ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонос" (33028, вул. Соборна, 1, м. Рівне, ЄДРПОУ 41489098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 70 422 (сімдесят тисяч чотириста двадцять дві) грн 20 коп., пені в сумі 24 927 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн 25 коп., 3 % річних в сумі 1 759 (одна тисяча сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 56 коп., інфляційних втрат в сумі 12 784 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2023.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Вадим Торчинюк