Рішення

від 27.02.2023 по справі 921/671/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2023 року м. ТернопільСправа № 921/671/22

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Гуменної І.В.

розглянув справу

за позовом Фермерського господарства "Марудівка", 48011, с. Мужилів, Підгаєцький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14050929

до відповідача Підгаєцької міської ради Тернопільської області, 48000, м. Підгайці, вул. Шевченка, буд. 39, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058462

про визнання за Фермерським господарством "Марудівка" право постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення

за участі представників від:

позивача: адвоката Кукурудзи А.Є., ордер серії ВО № 1045054 від 19.12.2022;

відповідача: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Встановив:

Фермерське господарство "Марудівка" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Підгаєцької міської ради Тернопільської області про визнання за ФГ "Марудівка" права постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,952 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0976 (вид цільового призначення: "Для ведення фермерського господарства") та площею 9,9039 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0972 (вид цільового призначення: "Для ведення фермерського господарства"), що розташовані на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення прав та законних інтересів Фермерського господарства, яке полягає у невизнанні державою його права постійного користування земельними ділянками відмовивши позивачу у реєстрації права постійного користування на земельні ділянки з кадастровим номерами 6124885000:01:001:0976 та 6124885000:01:001:0972, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням "01.02 Для ведення фермерського господарства" та є землями комунальної форми власності.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 23 січня 2023 року о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23 січня 2023 року відкладено підготовче засідання у справі № 921/671/22 на 06 лютого 2023 року.

Ухвалою від 06.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №921/671/22 до судового розгляду по суті на 27 лютого 2023 року.

В призначене на 27 лютого 2023 року судове засідання для розгляду справи по суті прибув представник позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У свою чергу, відповідач явку повноважного представника у судове засідання 27.02.2023 не забезпечив.

В той же час, в матеріалах справи наявна заява Підгаєцької міської ради Тернопільської області № 31 від 16.01.2023 (вх. № 526 від 23.01.2023) про розгляд цієї справи без участі представника відповідача.

Окрім того, відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Отже, оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, враховуючи обізнаність відповідача про розгляд судом справи №921/671/22, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку, в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 27.02.2023 справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, зокрема, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.12.2022 фермерське господарство "Марудівка" (адреса: 48011, с. Мужилів, Підгаєцький район, Тернопільська область) як юридичну особу було зареєстровано 14.04.1993 реєстр. № 16451200000000065. Засновником фермерського господарства є Гаєвий Богдан Володимирович. Основним видом діяльності ФГ "Марудівка" є вирощування зернових та технічних культур.

Для створення та ведення фермерського господарства, відповідно до вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та на підставі рішення Підгаєцької районної ради народних депутатів від 19.02.1993 ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 5,9 га із земель Мужилівської сільської ради у постійне користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ТР № 445 від 31.10.1995 (архівний).

21.10.2000 року рішенням Підгаєцької районної ради (третього скликання десятої сесії) № 52 "Про надання в постійне користування земельних ділянок селянським (фермерським) господарствам Мужилівської, Новосілківської, Литвинівської, Сільцівської рад" фермеру Гайовому Б.В. було надано в постійне користування земельну ділянку 10,0 га Мужилівської сільської ради та зобов`язано керівників цих фермерських господарств в місячний термін виготовити технічну документацію на державні акти постійного користування земельних ділянок.

Вказане рішення ніким у встановленому законом порядку не оскаржувалось та є чинним.

В подальшому, на виконання рішення Підгаєцької районної ради (третього скликання десятої сесії) № 52 "Про надання в постійне користування земельних ділянок селянським (фермерським) господарствам Мужилівської, Новосілківської, Литвинівської, Сільцівської рад" Гайовому Б.В. взамін Державного акта серії ТР № 445 від 31.10.1995 на право постійного користування земельною ділянкою 6,0 га було видано новий Державний акт серії ТР № 504 на право постійного користування земельною площею 16,0 га, яка складається із двох земельних ділянок, площею 6,0 га та площею 10,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Як зазначає позивач, він з моменту отримання в користування вказаних земельних ділянок і по даний час використовує їх для ведення фермерського господарства та сплачує відповідні податки.

Вказані обставини, підтверджується листом (відповіддю на адвокатський запит № АЗ-01-22/11/22 від 22.11.2022) Головного управління ДПС У Тернопільській області від 28.11.2022 № 13473/6/19-00-04-03-04/20994, у якому зазначено, що відповідно до поданих податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи та відомостей про наявність земельних ділянок у Фермерського господарства "Марудівка" (код ЄДРПОУ 14050929), площа земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, становить 15,8559 га.

Окрім того, у вказаному вище листі вказано, що на підставі даних ІКС "Податковий блок" Фермерським господарством "Марудівка" сплачується платіж з кодом 18050500 "Єдиний податок з с/г товаровиробників у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий звітний рік дорівнює або перевищує 75%", зокрема, станом на 24.11.2022 сплачено 5 695,00 грн.

На даний час вказані земельні ділянки є сформованими та зареєстрованими в Державному земельному кадастрі як об`єкти цивільних прав та їм присвоєні відповідні кадастрові номери: земельна ділянка площею 5.952 га зареєстрована в ДЗК 28.11.2013 за номером 6124885000:01:001:0976; земельна ділянка площею 9,9039 га зареєстрована в ДЗК 28.11.2013 за номером 6124885000:01:001:0972.

Вказані ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення "01.02 Для ведення фермерського господарства" та є землями комунальної форми власності.

У жовтні 2022 року позивач звернувся до державного реєстратора Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області із заявою про здійснення державної реєстрації за фермерським господарством "Марудівка" права постійного користування земельними ділянками площею 5.952 га за номером 6124885000:01:001:0976 та площею 9,9039 га за номером 6124885000:01:001:0972 для ведення фермерського господарства.

Однак, відповідно до листа державного реєстратора Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 04.10.2022 № 57/01-02, громадянину Гайовому Б.В. було відмовлено у реєстрації права постійного користування земельними ділянками, оскільки правовстановлючі документи є неналежно оформлені, зокрема, поданий позивачем Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ТР № 504, згідно рішення Підгаєцької районної ради від 21.03.2000 № 52, виданий без підпису та дати документа.

Враховуючи наведені вище обставини, позивач вважає, що в даному випадку має місце порушення його прав та законних інтересів, яке полягає у невизнанні державою його права постійного користування земельними ділянками комунальної форми власності площею 5.952 га за номером 6124885000:01:001:0976 та площею 9,9039 га за номером 6124885000:01:001:0972 для ведення фермерського господарства. У зв`язку з чим, звернувся із цим позовом до суду.

Дослідивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступних міркувань.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 18.12.1990 № 561-XII) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 18.12.1990 № 561-XII) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 18.12.1990 № 561-XII) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення ФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення ФГ "Марудівка", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерським господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства , без створення такого фермерського господарства.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2020 у справі № 922/989/18).

Разом з тим, право користування земельною ділянкою може бути припинено, однак лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим може бути припиненим лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону, чинній на момент ухвалення рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Отже, одержання громадянином засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерським господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Тоді як, підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2020 у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерське господарство) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновниками.

Як уже зазначалось вище, на підставі рішення Підгаєцької районної ради народних депутатів від 19.02.1993 та рішення Підгаєцької районної ради № 52 від 21.10.2000, ОСОБА_1 було передано в постійне користування земельні ділянки 6,0 га та 10,0 га на території Мужилівської сільської ради та видано Державний акт серії ТР № 445 від 31.10.1995 на право постійного користування земельною ділянкою площею 6,0 га для ведення фермерського господарства, взамін якого в подальшому на підставі рішення Підгаєцької районної ради за № 52 від 21.10.2000 йому було видано новий Державний акт серії ТР №504.

Також, як вбачається із наявних в матеріалах справи копій Державного акту серії ТР № 445 від 31.10.1995 (архівний), книги реєстрації Державних актів на землю та Державного акту серії ТР № 504 (архівний), останній без підписів, без відтиску печатки органу, який його видав, без зазначення дати його видачі та даних щодо його реєстрації в книзі видачі актів, що вказує на те, що вказаний акт був належним чином виготовлений відповідним державним органом і підготовлений до його видачі Позивачу.

Однак, в результаті неналежного виконання посадовими особами Підгаєцької районної ради своїх повноважень, позивачу виданий Державний акт ТР №504 без належного його оформлення, що в подальшому стало підставою для відмови державного реєстратора Підгаєцької міської ради у здійсненні державної реєстрації права Позивача на постійне користування земельними ділянками комунальної форми власності за кадастровими номерами 6124885000:01:001:0976 та 6124885000:01:001:0972 з цільовим призначенням "Для ведення фермерського господарства".

В той же час, суд відзначає, що на даний час виправити неналежне оформлення вказаного Державного акту на право постійного користування землею ТР №504 є неможливим, оскільки відповідно до діючого законодавства такі державні акти не видаються.

Отже, враховуючи, що ФГ "Марудівка" починаючи із 1993 року є добросовісним користувачем спірними земельними ділянками на яких виробляється товарна с/г продукція та своєчасним платником податків, беручи до уваги відсутність визначених законодавством підстав для припинення права користування земельними ділянками, суд вважає, що вказане право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за позивачем права постійного користування вказаними земельними ділянками, у зв`язку з чим позовні вимоги ФГ "Марудівка", як обґрунтовано заявлені, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. 4, 12, 14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 202, 232-233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати за Фермерським господарством "Марудівка" (48011, с. Мужилів, Підгаєцький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14050929) право постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,952 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0976 (вид цільового призначення: "Для ведення фермерського господарства") та площею 9,9039 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0972 (вид цільового призначення: "Для ведення фермерського господарства"), що розташовані на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області.

3. Стягнути із Підгаєцької міської ради Тернопільської області (48000, м. Підгайці, вул. Шевченка, буд. 39, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058462) ) на користь Фермерського господарства "Марудівка" (48011, с. Мужилів, Підгаєцький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14050929) - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:

- Фермерському господарству "Марудівка", 48011, с. Мужилів, Підгаєцький район, Тернопільська область;

- Підгаєцькій міській раді Тернопільської області, 48000, м. Підгайці, вул. Шевченка, буд. 39, Тернопільська область.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 02.03.2023.

Суддя Н.В. Охотницька