Рішення

від 02.03.2023 по справі 927/191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

02 березня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/191/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом: Фізичної особи-підприємця Пузанової Світлани Миколаївни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод - "Білкозин", вул. Дружби народів, 44, м. Прилуки, 17507, код ЄДРПОУ 38543872,

e-mail: office@belkozin.com.ua,

Предмет спору: про стягнення 6010,53 грн

представники сторін: не викликались;

Обставини справи

Подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод - "Білкозин" про стягнення 6010,53 грн заборгованості, з яких 3456 грн - основного боргу, 1534,62 грн - пені, 109,58 грн - 3% річних та 910,33 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №7 від 19.01.2022 року в частині своєчасної сплати товару.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.23 справа №927/191/23 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.02.23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Сторони по справі належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400055908755 та №1400055908747, згідно з якими ухвалу суду від 02.02.23 позивачем та відповідачем отримано 07.02.23.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив.

19 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод-Білкозин" (надалі - Покупець) та фізичною особою - підприємцем Пузановою Світланою Михайлівною (надалі - Постачальник) укладено договір поставки №7 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором пе редати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві мийні засоби та господарські товари - надалі іменується Товар в кількості, асортименті та по цінах, зазначених у рахунках, узгодже них Покупцем, що є невід`ємними частинами даного договору, та номенклатурі згідно до Українського класифікатора товарів ЗЕД, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і вчасно оплатити Товар.

Сторони домовилися, що сукупність вартості партій Товару замовлених Покупцем та переданих (поставлених) Постачальником на протязі дії цього Договору буде складати кінцеву загальну суму цього Договору.

За умовами п.п. 2.1.- 2.5.Поставка Товару здійснюється на підставі письмових замовлень Покупця, погодже них з Постачальником. У замовленні Покупець має вказати назву, тип, марку, одиницю ви міру, кількість, спосіб доставки, місце відвантаження та дату поставки Товару. Замовлення може надаватись Постачальнику не менше, ніж за 5 (п`ять) календарних днів до запланованої дати поставки Товару. Ціни на Товар встановлюються в гривнах і включають вартість тари. Товар поставляється на підприємство Покупця транспортом та за рахунок Продавця. Перехід права власності на Товар відбувається в момент передачі (поставки) відпо відної партії Товару, що оформляється видатковою накладною.

Розділом 4 Договору передбачено порядок розрахунків, так Покупець оплачує кожну окрему партію Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження Товару Постачальником (п.4.1. Договору).

Сторони домовились, що моментом відвантаження Товару Постачальником є дата приймання Товару вказана у видатковій накладній (п.4.1.1. Договору).

Форма оплати безготівкова (п.4.2. Договору).

Товар повинен бути переданий (поставлений) Покупцеві протягом терміну зазначеному в письмових замовленнях Покупця (п.4.3. Договору).

Покупець оплачує товар за цінами Постачальника, що діяли на момент виставлення рахунку - фактури (п.4.4. Договору).

Пунктом 5.2. Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний на кожну партію Товару, що є предметом поставки за дим Договором, видати сертифікат який посвідчує якість Товару або іншу технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості. Документи про якість повинні мати оригінальний відтиск печатки Постачальника

Постачальник гарантує відповідність Товару вимогам і специфікаціям виробника, а також його повну відповідність умовам Договору та накладних на відповідну партію Товару.

Згідно з п. 6.1. Договору Покупець зобов`язується, зокрема: одержувати від Постачальника рахунки на оплату кожної конкретної партії Товару і оплачувати Товар відповідно до п.4.1. даного Договору (п.п. 6.1.2. Договору).

Згідно з п.6.2. Договору Постачальник зобов`язується, зокрема: надавати на кожну окрему партію Товару товаросупровідні документи (під товаро-супровідними документами за даним Договором Сторони вважають): - накладна; - рахунок.

У випадку порушення строку оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочки (п. 7.4. Договору).

За умовами п. 11.1. Договору, Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2022 року, після чого, у випадку відсутності претензій Сторін одна до одної, чинність Договору може бути продовжена на наступний календарний рік. Кількість продовжень необмежена, але не більше ніж на три роки з моменту укладення цього Договору.

Закінчення терміну дії даного Договору або його дострокове розірвання не звільняє сторони від виконання зобов`язань за Договором і відповідальність за його порушення (п.11.5 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

Позивачем на виконання зобов`язань за договором передано відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №04/0122 від 25.01.2022 року на суму 2242,68 грн та №03/0222 від 09.02.2022 року на суму 1713,50 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів (а.с. 26) 27.01.23 Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару за видатковою накладною №04/0122 від 25.01.22 у розмірі 500,18 грн.

У зв`язку з тим, що Відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар, неоплаченою залишилась заборгованість у сумі 3456 гривень.

Позивач звертався до ТОВ "Прилуцький завод-Білкозин" з претензією (вих.№1/1022 від 12.10.22) з проханням виконати зобов`язання по Договору поставки №7 від 19.01.22, яка була залишена відповідачем без відповіді. Докази направлення та отримнання претензії містяться в матеріалах справи (а.с. 22-23).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт передачі у власність відповідача товару за видатковими накладними №04/0122 від 25.01.2022 року на суму 2242,68 грн та №03/0222 від 09.02.2022 року на суму 1713,50 грн, всього на суму 3956,18 грн, станом на час звернення до суду відповідачем не сплачено 3456 грн, тому суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 3456 грн обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судом враховується, що всупереч вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо встановлених судом обставин про поставку йому товару по Договору поставки №7 від 19.01.22 та наявність заборгованості за одержаний товар в сумі 3456 грн, а тим більше доказів, що спростовують такі обставини.

Окрім того, враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості товару, поставленого за Договором поставки №7 від 19.01.22, позивач нарахував та заявив до стягнення 910,33 грн інфляційних втрат, 109,58 - 3% річних, 1534,62 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки на підставі доданих до позовної заяви розрахунків (а.с.27-36).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом п.7.4. Договору визначено, що у випадку порушення строку оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1534,62 грн, в тому числі: по видатковій накладній №04/0122 від 25.01.22 - у розмірі 871,27 грн на суму заборгованості 2424,68 грн за період з 09.02.22 по 26.01.23, та по видатковій накладній №03/0222 від 09.02.22 - у розмірі 663,35 грн на суму заборгованості 1713,50 грн за період з 24.02.22 по 31.01.23.

Позивачем при нарахуванні пені враховано ч.7 Прикінцевих положень ГК України, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 встановлено карантин, який діє з 12.03.2020 і продовжений до 30.04.2023.

Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, продовжено на період дії карантину.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, враховуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та розмір боргу, суд здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає заявлена сума пені в повному розмірі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних за період з 02.04.22 по 26.01.23, що складає 109,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 910,33 грн. Судом перевірено правильність нарахувань, здійснених позивачем за зазначені ним періоди, порушень нарахувань 3% річних та інфляційних втрат не виявлено, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доводи позивача не спростував, доказів належного виконання договірних зобов`язань перед позивачем та оплати боргу до суду не надав.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3456грн заборгованості, 109,58 грн 3% річних, 910,33 грн інфляційних втрат та 1534,62 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2147,20 грн.

Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (п. 1 ч. 4, абз. 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з даним позовом, позивач у описовій частині позовної заяви зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у орієнтованому розмірі, що складає 4000 грн на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги з розрахунку (1500,00 грн за одну годину надання консультацій (письмових, усних), підготовка документів в тому числі процесуальних документів; 2000,00 грн за одну годину, але не менше 2000,00 грн за одну дію (представництво інтересів позивача в судових органах). Документи на підтвердження витрат на правову допомогу буде подано до суду з заявою про розподіл судових витрат у строки встановлені ГПК України, оскільки такі не можуть бути надані до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи, що на день ухвалення даного рішення доказів витрат на правову допомогу у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України позивачем надано не було, а тому питання про судові витрати (в частині витрат на професійну правничу допомогу) у даному випадку господарським судом не вирішується.

При цьому, позивач не позбавлений звернутись до суду з відповідною заявою в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 232, 233, 236-242, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод - "Білкозин", (вул. Дружби народів, 44, м. Прилуки, 17507, код ЄДРПОУ 38543872) на користь Фізичної особи-підприємця Пузанової Світлани Миколаївни, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3456 грн заборгованості, 3% річних у розмірі 109,58 грн, інфляційних втрат у розмірі 910,33 грн, пені у розмірі 1534,62 грн та 2147,20 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 02 березня 2023 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/