Рішення

від 02.03.2023 по справі 927/57/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/57/23 Господарським судом Чернігівської області в складі судді Федоренко Ю.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу

за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000 в інтересах держави

в особі позивача: Фонду комунального майна Чернігівської міської ради,

вул. Мстиславська, 8, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівська кавова компанія,

вул. Коцюбинського, 49а, офіс 205, м. Чернігів, 14000

про стягнення 37215,42 грн

Встановив:

Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано до суду позовну заяву в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради заборгованість з орендної плати комунального майна у сумі 37215,42 грн за період з 01.12.2021 по 20.01.2022 за неналежне виконання договору оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова № 595 від 01.06.2016. Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/57/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; сторонам установлено процесуальні строки для подачі до суду письмових заяв по суті спору.

10.01.2023 Чернігівська окружна прокуратура та Фонд комунального майна Чернігівської міської ради отримали копію ухвали про відкриття провадження у справі від 06.01.2023, що підверджується розпискою представника позивача та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 1400055878775 (а.с. 45-46).

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.01.2023, яка направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві адресу: вул. Коцюбинського, 49а, офіс 205, м. Чернігів, 14000 повернута на адресу суду відділенням зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Суд здійснив запит та отримав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівська кавова компанія, з якого вбачається, що станом на 06.01.2023 місцезнаходженням юридичної особи є вул. Коцюбинського, 49а, офіс 205, м. Чернігів, 14000. Витяг долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Заяв про зміну місцезнаходження від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Оскільки копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.01.2023 направлялась відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві та ЄДР, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.

За приписами ч.1 ст.9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та відповідач не був позбавлений права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду від 06.01.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що відповідно до статей 19, 140 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Місцеве самоврядування визначено як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.60 цього Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, майно і майнові права визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Районні та обласні ради відповідно до закону від імені та в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності для задоволення суспільних потреб та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Реалізуючи надані Законом повноваження та з метою виявлення підстав для представництва інтересів держави у суді, Чернігівською окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог законодавства України щодо своєчасності надходження до місцевого бюджету орендної плати за договорами оренди комунального майна, за результатами вивчення якого, встановлені порушення при надходженні плати за його використання, що полягають в наступному. Фонд комунального майна Чернігівської міської ради (далі - Фонд), відповідно до «Положення про фонд комунального майна Чернігівської міської ради», утворений Чернігівською міською радою і відповідно до чинного законодавства України здійснює реалізацію політики органів місцевого самоврядування м. Чернігова у сфері управління, приватизації, оренди об`єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова.

Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Управлінні Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, відповідні штампи та бланки. Фонд утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Одним з завдань Фонду є забезпечення стабільного надходження до міського бюджету коштів за рахунок продажу майна комунальної власності та здачі його в оренду.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, зокрема її бездіяльність. Порушення інтересів держави має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався, не вживав активних дій (підготовка проекту позовної заяви, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідною позовною заявою до суду.

Реалізуючи надані законом повноваження прокурор звернувся до суду з даним позовом виходячи з того, що фактично порушуються інтереси держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради.

Враховуючи, що заборгованість за оренду комунального майна існувала вже станом на 01.12.2021, однак Фонд комунального майна Чернігівської міської ради не вжив вичерпних заходів щодо її стягнення, обмежившись лише направленням 08.08.2022 відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернігівська кавова компанія» претензії про необхідність сплати заборгованості у сумі 37215,42 грн та направленням матеріалів до прокуратури, фактично самоусунувся від захисту державних інтересів, переклавши його здійснення на органи прокуратури. Не отримавши відповідь на претензію та при зростанні суми заборгованості за договором, позивачем в судовому порядку кошти не стягнуто. Вважаючи направлення однієї претензії достатньою дією, Фонд продовжує здійснювати неналежний захист інтересів територіальної громади.

Незважаючи на те, що заборгованість з оренди комунального майна не сплачується упродовж досить тривалого терміну, необхідних дій по стягненню заборгованості Фондом комунального майна Чернігівської міської ради не вжито. Крім того, спонукання прокуратури до вжиття таких заходів Фондом проігноровано. Лише констатовано факт, що до суду позов про стягнення заборгованості не подано та про те, що, на його думку, вжито вичерпний перелік заходів до стягнення заборгованості, що не призвело до результату, тобто до погашення заборгованості.

Таким чином, Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, який наділений відповідними повноваженнями, упродовж тривалого часу не вживає належних заходів до стягнення заборгованості у судовому порядку, що підтверджується листом від 22.09.2022 № 7-4/317 (а.с.29), а лише обмежився направленням претензії від 08.08.2022 № 7-4/221 про необхідність погашення заборгованості на адресу відповідача (а.с.26), а також направленням матеріалів до Чернігівської окружної прокуратури, що підтверджує неналежне здійснення ним своїх повноважень і є всі підстави для вжиття прокурором заходів, передбачених ст.53 ГПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом подання вказаної позовної заяви в інтересах держави в особі Фонду.

Чернігівська окружна прокуратура листом від 10.11.2022 № 6470вих-22 в порядку п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила позивача про підготовку до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівська кавова компанія про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 37215,42 грн (а.с.32).

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради у суді при зверненні із цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.06.2016 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (далі -орендодавець) та Tовариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівська кавова компанія» (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №595 (далі-Договір, а.с. 20-22).

Згідно п. 1.1-1.3 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку (з літ. « 1-1»по літ. « 1-10», згідно з інвентаризаційною справою), далі Майно, що належить територіальній громаді м. Чернігова. Місцезнаходження Майна: вул. Шевченка, 112-А, м. Чернігів, загальна площа 161,2 кв.м., вартість майна складає 765732,00 грн. Майно знаходиться в оперативному управлінні орендодавця.

Майно передається в оренду для розміщення в ньому закладу кафе, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Стан Майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання.

У відповідності до п. 2.1-2.2 Договору вступ орендаря у строкове платне користування Майном настає у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання акта приймання-передавання Майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада міста Чернігова, а орендар користується ним протягом строку оренди.

01.06.2016 на виконання умов Договору позивач передав відповідачу у тимчасове користування зазначений у договорі об`єкт згідно двостороннього Акту приймання-передавання майна, що надається в оренду (а.с. 22).

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили, що орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності і визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, затвердженої рішенням міської ради від 30.07.2007 року (19 сесія 5 скликання) зі змінами та доповненнями і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) січень 2016 року 5104,88 грн. Орендна плата за перший місяць оренди червень 2016 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий-червень 2016 року.

У відповідності до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, що друкується Мінстатом України.

Згідно п. 3.4 Договору сторони погодили, що орендну плату орендар зобов`язаний перераховувати на рахунок орендодавця щомісяця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

У відповідності до п. 5.2 Договору орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату. На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків за орендними платежами і оформляти відповідні акти звіряння.

Згідно пунктів 10.1-10.3 Договору цей Договір діє з 01.06.2016 до 30.04.2019 включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань. Зміни і доповнення допускаються за взаємної згоди сторін, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною та оформлюються додатковою угодою до Договору.

В подальшому до Договору вносились зміни додатковими угодами № 1-11.

Згідно Додаткової угоди №11 від 30.09.2021 до Договору, п.3.1 договору викладено в наступній редакції: « 3.1. Орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності і визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, затвердженої рішенням міської ради від 30.07.2007 року (19 сесія 5 скликання) зі змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2021 року: 11587,17 грн згідно розрахунку орендної плати за приміщення, розташоване по вул. Шевченка, 112-А загальною площею 161,2 кв.м. (Додаток № 1 до додаткової угоди від 30.09.2021 № 11, а.с. 24-25).До позовної заяви додана претензія Фонду комунального майна Чернігівської міської ради від 08.08.2022 № 7-4/221 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівська кавова компанія з проханням сплатити заборгованість по орендній платі за Договором в сумі 37215,42 грн з розрахунком заборгованості (а.с. 26). Доказів направлення вказаної претензії відповідачу суду не надано.

До позовної заяви доданий Акт приймання-передавання проданого майна від 20.01.2022, за яким Фонд комунального майна Чернігівської міської ради (продавець) передав Товариству з обмеженою відповідальністю «АНІКА ПЛЮС» (покупець), а останній прийняв продане 24.12.2021 нежитлове приміщення загальною площею 327,0 кв.м., що на плані зазначено: у підвалі з літ. « 1-001» по літ. « 1-011» площею 165,8 кв.м, на першому поверсі з літ. « 1-101» по літ. « 1-114», з літ. « 4-101» по літ. « 4-103» площею 161,2 кв.м, за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Шевченка, 112а, вартістю з урахуванням ПДВ 3720001,20 грн.

На приміщення першого поверху площею 161,2 кв.м. укладений договір оренди від 01.06.2016 № 595 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та ТОВ Чернігівська кавова компанія, який зберігає свою чинність до 31.03.2022 включно для покупця (його правонаступників). Перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни умов або припинення чинності цього договору (а.с. 28).

Як зазначає прокурор у позовній заяві в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором TOB «Чернігівська кавова компанія» не сплачувало орендну плату у встановлені строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період 01.12.2021 по 20.01.2022 в сумі 37215,42 грн згідно розрахунку заборгованості (а.с.27), яку просить стягнути з відповідача.

Оцінка аргументів та нормативноправове обґрунтування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт укладення 01.06.2016 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та Tовариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівська кавова компанія» договору оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №595. Письмових повідомлень сторін про припинення дії спірного договору матеріали справи не містять, а отже вказаний договір діяв у спірному періоді. Доказів розірвання або визнання недійсним спірного Договору в судовому порядку матеріали справи також не містять.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором шляхом передачі в оренду Майна. Відповідач зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати не виконав, у зв`язку з чим на день звернення з позовом до суду має заборгованість в сумі 37215,42 грн за період з 01.12.2021 по 20.01.2022 згідно розрахунку заборгованості (а.с.27) Доказів на спростування боргу та його розміру, сплати заборгованості, відповідач суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором за період з 01.12.2021 по 20.01.2022 в розмірі 37215,42 грн правомірні та обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог. За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівська кавова компанія, (вул. Коцюбинського, 49а, офіс 205, м. Чернігів, 14000, код 40498426) на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, (вул. Мстиславська, 8, м. Чернігів, 14000, код 14227121, р/р UA578201720314281007203031717 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 37 215,42 грн заборгованості з орендної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівська кавова компанія, (вул. Коцюбинського, 49а, офіс 205, м. Чернігів, 14000, код 40498426) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 2 481,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Ю.В. Федоренко