Рішення

від 01.03.2023 по справі 927/1057/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2023 року справа № 927/1057/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», с. Дібрівне, Городнянський район, Чернігівська область, 15163

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко-Країна», вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099

про стягнення заборгованості у сумі 254312,33 грн.

Без виклику представників сторін.

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко-Країна» про стягнення боргу у сумі 203695,62 грн., інфляційних втрат у сумі 50616,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору №310/11-20 від 27.11.2020 про закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення на відповідь позивача у строк до п`яти днів з дня отримання відповідних документів (позивачем відзиву на позовну заяву; відповідачем - відповіді на відзив).

Ухвала про відкриття провадження у справі від 05.12.2022 отримана відповідачем 14.12.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення № 1400055665909.

02.01.2022 у встановлений судом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 37 від 27.12.2022, у якому ТОВ «Молоко-Країна» заперечує проти позовних вимог з підстав неналежного оформлення відповідних товаросупровідних документів, однак не спростовує сам факт поставки позивачем товару у вказаному в позові обсязі. Відповідач зазначає, що позивачем у підтвердження позовних вимо, не додано до матеріалів справи ані Спеціалізованих товарних накладних на перевезення Товару (молочної сировини) за формою №1-ТН (МС), ані Товарно-транспортних накладних, як це передбачено договором. Первинними документами для підтвердження поставки товару вважає належним чином оформлені довіреності від підприємства-покупця на особу, яка отримує товар, за встановленою формою; позивачем не надано довідок, обов`язковість надання яких передбачена умовами п.3.1.1. договору. Акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним та допустимим доказом на підтвердження наявності заборгованості лише за наявності первинних документів, які позивачем не надані. Відповідач вважає нарахування штрафних санкцій з 24.02.2022 неправомірним, та зазначає, що розмір штрафних санкцій перевищує розмір збитків. Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу відповідач у відзиві на позов зазначає, що заявлена до стягнення позивачем сума витрат є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом наданої правової допомоги та часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки та подання позову до суду, розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження, без проведення судового засідання), критерію реальності таких витрат.

23.01.2023, а саме із порушенням встановленого ухвалою суду строку, від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій СТОВ «Добробут» просить поновити строк на подання відповіді на відзив. Затримку пояснює тим, що через оспорення відповідачем факту здійснення господарських операцій у позивача виникла необхідність подання видаткових накладних, проте внаслідок збройної агресії російської федедрації, що розпочалася з 24.02.2022, с. Дібрівне перебувало в окупації, у зв`язку з чим для забезпечення схоронності фінансово-господарської документації її було евакуйовано. Позивач потребував часу для пошуку документів, частина яких була втрачена, у підтвердження чого СТОВ «Добробут» надає копію пояснень головного бухгалтера та акт від 18.01.2023 про те, що видаткові накладні на відпуск товару (молока) СТОВ «Добробут» до ТОВ «Молоко-Країна» за період з 01.01.2021 до 31.03.2021 (за перший квартал 2021 року) були втрачені під час окупації с. Дібрівне Городнянської ОТГ військами російської федерації. Позивач вважає твердження відповідача про те, що СТОВ «Добробут» мав приєднати довідку про епізоотичне благополуччя тварин, необґрунтованим, оскільки ненадання такої довідки не скасовує факт здійснення господарської операції. У відповіді на позовну заяву позивач зазначає, що заборгованість, яка є предметом спору виникла до 24.02.2022, а тому посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено як форс-мажорну обставину військову агресію російської федерації проти України суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами. Оскільки за умовами п. 6.3 Договору сторона повинна сповістити іншу сторону про перешкоду, тоді як, відповідач не сповістив позивача про настання форс-мажорних обставин. Крім зазначеного, позивач зазначає, що не отримав копію відзиву на позовну заяву, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У додатку до відповіді на позовну заяву позивач надає копію протоколу погодження ціни від 30.07.2021, від 21.09.2021; а також копії накладних за квітень-грудень 2021 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів частин 2 - 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущеного строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями ч.4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 05.12.2022 запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив.

Відзив на позовну заяву №37 від 27.12.2022, направлений 27.12.2022 на адресу представника позивача - Адвокатського бюро «Сергія Слєпченко», одержаний адвокатом 03.01.2023, тоді як відповідь на відзив надійшла на адресу суду 23.01.2022, отже, з порушенням встановлено судом строку.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб. Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, дія воєнного стану продовжувалася, а Указом Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» № 757/2022 від 07.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Суд вважає за неможливе ігнорувати факти бойових дій на території Чернігівської області, часткової її окупації та необхідності швидкого вжиття юридичними та фізичними особами заходів щодо вивезення свого майна та врятування життя та здоров`я.

За таких обставин суд задовольняє клопотання позивача про поновлення строку подання відповіді на відзив та подання додаткових доказів і приймає вказані документи до розгляду.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

27.11.2020 між СТОВ «Добробут» (продавець) та ТОВ «Молоко-Країна» (покупець) укладено Договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 310/11-20 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (сировину) - молоко-сировину коров`яче, що відповідає вимогам ДСТУ №3662-2018, далі - Товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2 Договору продавець передає Товар за адресою: Чернігівська область, Городнянський район, село Дібрівне.

За змістом п. 1.3. Договору приймання Товару Покупцем за кількістю і якістю здійснюється в місці вивантаження Товару Покупцем відповідно до вимог цього Договору та чинного законодавства України.

Сторони дійшли згоди у п.1.4 Договору, що поставка Товару за цим Договором відбувається щоденно, відповідно до графіку погодженого Сторонами в усній чи письмовій формі.

Відповідно до п.1.5 Договору перехід права власності на Товар від Продавця до Покупця здійснюється після фактичної передачі Товару та підписання спеціалізованої товарної накладної на перевезення Товару (молочної сировини) за формою № 1-ТН (МС).

Пунктами 2.1. Договору сторони погодили, що оплату за товар покупець проводить по договірних цінах, що визначаються сторонами у відповідному Протоколі погодження ціни, підписаному сторонами, який є невід`ємною частиною даного Договору. У разі зміни ціни на товар, ініціююча сторона зобов`язана повідомити іншу сторону про зміну ціни за 3 календарних дні до такої зміни. Протокол погодження ціни повинен бути погоджений та підписаний сторонами не пізніше 5 робочих днів з дня його отримання однією зі сторін від другої сторони.

Загальна сума за даним Договором складається по закінченню терміну дії Договору на підставі первинної бухгалтерської документації (п.2.2 Договору).

Розрахунки за даним Договором здійснюються протягом 10 банківських днів від дати приймання товару покупцем шляхом безготівкового розрахунку або в інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству України, безпосередньо між сторонами (п.2.3 Договору).

При передачі товару покупцю (або його уповноваженим представникам) Продавець зобов`язаний правильно оформити Спеціалізовану товарну накладну на перевезення товару (молочної сировини) за формою №1-ТН (МС), в якій зазначаються висновки щодо показників лабораторного аналізу (п.3.1.5 Договору).

У відповідності до п.7.1.-7.3. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк даного Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 даного Договору, та діє до 31.12.2021, але у всякому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. Закінчення строку даного Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань по договору та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

У Додатку № 3 до Договору - Протоколі погодження цін від 30.07.2021, сторони погодили, починаючи з 01.08.2021, планову закупівельну ціну за 1 кг молока-сировини коров`ячого: вищий, перший ґатунок - 7,10 грн.

У Додатку № 4 до Договору - Протоколі погодження цін від 21.09.2021, сторони погодили, починаючи з 21.09.2021, планову закупівельну ціну за 1 кг молока-сировини коров`ячого: вищий, перший ґатунок - 7,50 грн.

СТОВ «Добробут» відпустило ТОВ «Молоко-Країна» молоко (сировина коров`яча) за накладною № 49 від 30.04.2021 на суму 32627,61 грн., за накладною № 45 від 15.04.2021 на суму 32730,87 грн., за накладною № 55 від 15.05.2021 на суму 35925,68 грн., за накладною № 59 від 31.05.2021 на суму 58926,58 грн, за накладною №65 від 15.06.2021 на суму 64483,32 грн., за накладною № 69 від 30.06.2021 на суму 58635,11 грн., за накладною №79 від 31.07.2021 на суму 53225,45 грн., за накладною 75 від 15.07.2021 на суму 52494,69 грн., за накладною №89 від 31.08.2021 на суму 53598,73 грн., за накладною № 85 від 15.08.2021 на суму 53920,57 грн., за накладною № 95 від 15.09.2021 на суму 45685,24 грн., за накладною № 99 від 30.09.2021 на суму 47054,95 грн., за накладною № 105 від 15.10.2021 на суму 40754,47 грн., за накладною № 109 від 31.10.2021 на суму 41581,06 грн., за накладною 115 від 15.11.2021 на суму 17653,52 грн., за накладною №119 від 30.11.2021 на суму 24151,55 грн., за накладною №129 від 31.12.2021 на суму 30467,64 грн., за накладною № 125 від 15.12.2021 на суму 28385,92 грн.

Всього згідно із зазначеними вище накладними СТОВ Добробут» поставило на адресу ТОВ «Молоко-Країна» товар - молоко (сировина коров`яче) на суму 772302,96 грн.

Як зазначає позивач, первинні документи, що підтверджують отримання відповідачем товару у першому кварталі 2021 року, втрачені позивачем внаслідок збройної агресії російської федерації в Україні 24.02.2022.

За доводами позивача відповідач систематично не виконував умови Договору щодо оплати отриманого товару, а тому у нього станом на день подання позову утворилася заборгованість у розмірі 203695,62 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 31.12.2021 відповідач визнав заборгованість у сумі 203695,62 грн., підписавши Акт звіряння взаєморозрахунків за період 01.12.2021-31.12.2021.

СТОВ «Добробут» звернулося з претензією до ТОВ «Молоко-Країна» з вимогою сплатити заборгованість у сумі 203695,62 грн. за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 310/11-20 від 27.11.2020, яка відповідачем одержана 18.08.2022.

Відповідач заборгованість не сплатив. Заборгованість у сумі 203695,62 грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Відповідач стверджує, що у матеріалах справи відсутні спеціалізовані товарні накладні на перевезення Товару (молочної сировини) за формою №1-ТНГМС), Товарно-транспортні накладні, довідки про епізоотичне благополуччя тварин, обов`язковість надання яких передбачена умовами Договору.

Натомість позивач у поданій відповіді на відзив зазначає про факт відпуску товару відповідачу, у підтвердження чого надає первинні документи - копії накладних, що підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 310/11-20 від 27.11.2020.

Як передбачили сторони у пункті 1.5. Договору перехід права власності на Товар від Продавця до Покупця здійснюється після фактичної передачі Товару та підписання спеціалізованої товарної накладної на перевезення Товару (молочної сировини) за формою № 1-ТН (МС).

У п.2.1-2.3 Договору сторони визначили, що оплату за товар покупець проводить за договірними цінами, що визначаються сторонами у відповідному Протоколі погодження ціни, підписаному Сторонами, який є невід`ємною частиною Договору. У разі зміни ціни на Товар, ініціююча Сторона зобов`язана повідомили іншу Сторону про зміну ціни за 3 (три) календарні дні до такої зміни. Протокол погодження ціни повинен бути погоджений та підписаний Сторонами не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання однією зі сторін від другої сторони.

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що загальна сума за Договором складається по закінченню терміну дії Договору на підставі первинної бухгалтерської документації.

При передачі товару покупцю (або його уповноваженим представникам) Продавець зобов`язаний правильно оформити Спеціалізовану товарну накладну на перевезення товару (молочної сировини) за формою №1-ТН (МС), в якій зазначаються висновки щодо показників лабораторного аналізу (п.3.1.5 Договору).

СТОВ «Добробут» відпустило ТОВ «Молоко-Країна» молоко (сировина коров`яча) за накладною № 49 від 30.04.2021 на суму 32627,61 грн., за накладною № 45 від 15.04.2021 на суму 32730,87 грн., за накладною № 55 від 15.05.2021 на суму 35925,68 грн., за накладною № 59 від 31.05.2021 на суму 58926,58 грн, за накладною №65 від 15.06.2021 на суму 64483,32 грн., за накладною № 69 від 30.06.2021 на суму 58635,11 грн., за накладною №79 від 31.07.2021 на суму 53225,45 грн., за накладною 75 від 15.07.2021 на суму 52494,69 грн., за накладною №89 від 31.08.2021 на суму 53598,73 грн., за накладною № 85 від 15.08.2021 на суму 53920,57 грн., за накладною № 95 від 15.09.2021 на суму 45685,24 грн., за накладною № 99 від 30.09.2021 на суму 47054,95 грн., за накладною № 105 від 15.10.2021 на суму 40754,47 грн., за накладною № 109 від 31.10.2021 на суму 41581,06 грн., за накладною 115 від 15.11.2021 на суму 17653,52 грн., за накладною №119 від 30.11.2021 на суму 24151,55 грн., за накладною №129 від 31.12.2021 на суму 30467,64 грн., за накладною № 125 від 15.12.2021 на суму 28385,92 грн.

Всього згідно із зазначеними вище накладними СТОВ Добробут» відпустило ТОВ «Молоко-Країна» товар - молоко (сировина коров`яче), на суму 772302,96 грн.

За доводами позивача відповідач систематично не виконував умови Договору щодо оплати отриманого товару, а тому у нього утворилася заборгованість у розмірі 203695,62 грн.

Матеріали справи містять Акт звіряння взаєморозрахунків за період 01.12.2021-31.12.2021.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2020 року у справі №916/499/20).

Як вбачається з матеріалів справи, акт звіряння взаємних розрахунків підписаний зі сторони позивача особою Пиниця О.Г. без зазначення посади та повноважень, а зі сторони відповідача - начальником регіонального відділення ТОВ «Молоко-Країна» Чаплієвим О.О. Крім цього, у підтвердження господарських операцій відповідачем надано копії накладних, тоді як в акті звіряння йдеться про акти приймання сировини, яких не містять матеріали справи та які не надані учасниками судового процесу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що акт звіряння взаємних розрахунків не містить дати його складання, а лише відомості про те, що станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 203695,62 грн.

За таких обставин доданий до позовної заяви Акт звіряння взаємних розрахунків (а.с.19) не може бути прийнятий судом як доказ існування заборгованості відповідача перед позивачем.

При цьому відповідач не заперечує ту обставину, що ним був отриманий товар, що також підтверджується проставленими на відповідних зазначених вище накладних печатками та підписами представника відповідача.

Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Накладні, на підставі яких поставлено товар, містять печатки відповідача та підпис особи, що отримала товар, і вказаий факт відповідачем у справі не спростовується.

Відповідачем не надано доказів того, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що видаткові накладні є належним і допустимим доказом підтвердження реальності здійснення господарської операції.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав неналежного оформлення відповідних товаросупровідних документів, однак не спростовує сам факт поставки позивачем товару у вказаному в позові обсязі.

Суд приймає до уваги твердження позивача, що епізоотична довідка не має жодного відношення до предмету спору, оскільки має вторинне значення і враховується під час прийняття або відмови від прийняття товару покупцем. Відповідач від приняття товару з підстав відсутності довідок або будь-яких інших товаросупровідних документів не відмовився.

Крім зазначеного, суд встановив, що позивачем надані копії накладних у підтвердження факту поставки продукції; при цьому, в укладеному сторонами договорі визначено форму накладної, за якою повинен передаватися товар - №1-ТН(МС). Доводи відповідача про те, що оформлення факту приймання-передавання товару за іншою, ніж передбачено у договорі формою накладної, автоматично робить складену та підписану обома сторонами договору, засвідчену печатками сторін видаткову накладну нікчемною, судом не приймаються до уваги з наведених вище підстав.

У цьому випадку судом враховується сам факт поставки товару/продукції, що не спростований відповідачем у справі, а також факт оформлення обома сторонами договору відповідних накладних із підписами, печатками сторін, назвою, кількістю та вартістю товару.

Суд доходить висновку про те, що позивачем у підтвердження позовних вимог надано накладні, що підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, що підтверджують передачу товару відповідачу на суму 772302,96 грн.

Таким чином, позивачем підтверджено факт передачі та отримання відповідачем товару за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 310/11-20 від 27.11.2020, отже, позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 203695,62 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі 50616,71 грн за період з 01.01.2022 до 31.10.2022, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 23).

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 50616,71 грн., за період з з 01.01.2022 до 31.10.2022, починаючи з дати підписання Акту звіряння взємних розрахунів - 31.12.2021.

Позивач визначив початкову дату нарахування інфляційних втрат на свій власний розсуд, у даному випадку не за кожною накладною на поставку товару окремо, а за Актом звірення розрахунків. Суд погоджується із цією датою, оскільки позивач визначив її у межах строку прострочення виконання відповідачем обов`язку зі сплати товару, що не суперечить ані умовам договору, ані датам поставок товару, ані нормам чинного законодавства.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 50616,71 грн. інфляційних втрат.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 12000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №1/16/11/2022 від 16.11.2022, копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 24.11.2022, копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000106 та копію платіжного доручення про перерахування СТОВ «Добробут» адвокату 12000 грн. за послуги за договором №1/16/11/2022 від 16.11.2022.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зауважив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як встановлено судом, позивачем у підтвердження витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги №1/16/11/2022 від 16.11.2022, укладений між СТОВ «Добробут» та адвокатським бюро «Сергія Слєпченко», в особі керуючого бюро, адвоката Слєпченко Сергія Анатолійовича, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000106.

За умовами п.1.1. договору про надання правової допомоги №1/16/11/2022 від 16.11.2022 адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

У відповідності до п. 1.5. договору про надання правової допомоги №1/16/11/2022 від 16.11.2022 послуги надаються у позові про стягнення коштів з ТОВ «Молоко-Країна».

Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги №1/16/11/2022 від 16.11.2022 передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2.-15. Договору замовник сплачує адвокату винагороду у фіксованому розмірі, а саме: за участь у суді І інстанції з підготовкою всіх необхідних процесуальних документів - 12000 грн. (п. 3.1. договору про надання правової допомоги №1/16/11/2022 від 16.11.2022).

Оплата правової допомоги здійснюється у вигляді 100% передоплати (п.4.2 договору про надання правової допомоги №1/16/11/2022 від 16.11.2022).

Платіжним дорученням №190 від 22.11.2022 СТИОв «Добробут» перерахував адвокату Слєпченко Сергію 12000 грн. за послуги за договом про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги позивачу у розмірі 12000 грн.

Суд зазначає, що позивачем при зверненні з позовом до суду при сплаті судового збору допущено переплату в сумі 860,26 грн., яка може повернута позивачу в разі звернення з відповідною заявою.

Таким чином позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору у сумі 3814,68 грн. та 12000 грн. витрат на правову допомогу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко-Країна» (вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 31877099) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (с. Дібрівне, Городнянський район, Чернігівська область, 15163, ідентифікаційний код 03798760) заборгованість у сумі 203695 грн. 62 коп., інфляційні нарахування у сумі 50616 грн. 71 коп., судовий збір у сумі 3814 грн. 68 коп. та 12000 грн. витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення підписаний 01.03.2023.

Суддя М.О. Демидова