Рішення

від 02.03.2023 по справі 120/6672/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

02 березня 2023 р. Справа № 120/6672/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до відділу соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до відділу соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради (далі-Відділ, відповідач), в якому просила:

- визнати дії відповідача протиправними та скасувати рішення відділу соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради Вінницької області, від 01.03.2022 року №30 про відмову у призначенні їй компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на непрофесійній основі.

- зобов`язати відділ соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради Вінницької області, здійснити призначення нарахування та виплату їй з січня 2022 року, компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі».

- стягнути на її користь з відділу соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради Вінницької області, витрати сплачені на оплату судового збору відповідно до доданих квитанцій та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7 000 грн., які були понесені при звернені до суду.

В обґрунтування позову зазначила, 28.01.2022 звернулась до Ямпільської міської ради з заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Однак, відповідач рішенням № 30 від 01.03.2022 відмовив позивачу в призначенні компенсації на догляд, що призначається фізичній особі , яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за відсутністю підтвердження факту спільного проживання з особою якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно було відмовлено їй у призначенні компенсації на догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, а тому звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

19.09.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказав, що позивачу, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі своєї матері, яка потребує стороннього догляду, компенсацію не призначено, оскільки відсутні підтвердження факту спільного проживання з особою якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Крім того вказав, що заява позивача про призначення компенсації надійшла з неповним пакетом документів, а саме були відсутні довідка про склад сім`ї, довідка із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) та свідоцтво про одруження).

23.09.2022 позивачем подано відповідь на відзив, в якій заперечує щодо доводів відповідача і просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 05.12.2022 витребувано у відповідача додаткові докази.

26.12.2022 від відповідача надійшли витребувані судом докази.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до паспорту громадянина України, серії НОМЕР_1 , який виданий 17.09.1996 року Ямпільським РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ямпіль, Вінницької області. Зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , яке видане Ямпільським бюро РАЦС Вінницької області, ОСОБА_3 , народилась. ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ямпіль, Вінницької області. Актовий запис № 62, від 01.05.1971 року. В графі батьки вказано, батько: ОСОБА_4 , мати: ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , яке видане 19.07.2002 року, відділом реєстрації актів громадянського стану Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , 19.07.2002 року - розірвано, актовий запис № 86.

Згідно паспорту громадянина України, ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Довжок, Ямпільського району, Вінницької області.

Зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , відповідно до копії Домової книги.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 296911625 від 28.01.2022, ОСОБА_1 являється власником 27/100 частки спільної часткової власності житлового будинку та надвірних будівель і споруд по АДРЕСА_1 , яким вона володіє на підставі договору дарування № 256, який виданий 30.01.2001 приватними нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 296912318, від 28.01.2022 року, ОСОБА_2 , являється власником 73/100 частини спільної часткової власності житлового будинку та надвірних будівель і споруд по АДРЕСА_1 , яким вона володіє на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3324, яке видано 30.09.2010 року, Ямпільською державною нотаріальною конторою Вінницької області.

Згідно рішення КП «Ямпільського медичного центру первинної медико-санітарної медицини» №4, відповідно до протоколу №3 від 11.01.2022 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , за станом здоров`я, потребує постійного стороннього догляду (по причині хвороби та похилого віку).

Відповідно до довідки ЛКК КП «Ямпільського медичного центру первинної медико-санітарної медицини» №5 від 11.01.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживаюча по АДРЕСА_1 , придатна надавати соціальні послуги.

Так, ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_6 ) є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує стороннього догляду.

Як зазначає позивач, 28.01.2022 вона звернулась до відповідача із заявою про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

У лютому 2022 позивач повторно звернулась з питанням щодо розгляду її заяви, оскільки не отримала відповіді на своє попереднє звернення. У зв`язку з чим, на її адресу відповідачем було надіслано лист № 01-10/71 від 24.03.2022, яким повідомлялося, що відділом соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради розглянуто її звернення про призначення компенсації фізичним особам та пояснює, що заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від ОСОБА_1 , 1971 р.н., жительки м. Ямпіль з неповним пакетом документів була прийнята 28 січня 2022 року та зареєстрована за № 2 від 28.01.2022 року в Журналі реєстрації приймання заяв і документів для призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

В листі вказано, що відповідно до п. 14 Постанови КМУ від 23.09.2020 р. № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи. Отже, заявниця мала право подати відповідні документи (довідка про склад сім`ї та довідку із Державного реєстру фізичних осіб- платників податків для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів), вказаних в декларації, свідоцтво про одруження) до 28.02.2022 року. Згідно п. 14 вищезгаданої Постанови однією з умов для призначення компенсації з догляду є підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, про що складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями структурного підрозділу. Так, посадовими особами відділу, 23.03.2022 проведено обстеження сім`ї за адресою; АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт.

Вказано, що на момент обстеження заявниця була відсутня. Зі слів особи, якій надаються соціальні послуги з догляду - ОСОБА_2 , 1941 р.н., її донька, ОСОБА_1 періодично надає соціальні послуги з догляду, так як проживає разом зі своєю сім`єю окремо. Отже було встановлено факт не проживання заявника разом, із фізичною особою, якій надаються соціальні послуги з догляду, про що був складений відповідний акт проведення обстеження сім`ї № 73 від 23.02.202 року, зареєстрований в Журналі обліку актів обстеження сімей.

За результатами проведеного обстеження було прийнято рішення про відмову компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги по догляду на непрофесійній основ № 30 від 01.03.2022 року, оскільки відповідно до Акта обстеження № 73 від 23.02.2022, встановлено, що особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_1 не проживає спільно з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду ОСОБА_2 .

Вважаючи вищезазначене рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII (далі Закон).

Згідно пункту 17 статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг.

Частиною 6 статті 13 цього Закону, фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

При цьому, ч.7 ст.13 Закону № 2671-VIII передбачено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , її мати ОСОБА_2 , яка потребує постійної сторонньої допомоги, також зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві власності належить 27/100 спільної частки об`єкт нерухомого майна будинок садибного типу, в той же час ОСОБА_2 на праві власності належить 73/100 спільної частки об`єкт нерухомого майна будинок садибного типу за спільною адресою: АДРЕСА_1 .

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

Механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є: особами з інвалідністю І групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися, встановлений Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі" (далі Порядок №859).

Згідно з п.2 Порядку №859 компенсація не призначається:

1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, якщо такі особи отримують:

соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду;

виплати на догляд відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" (крім осіб з інвалідністю з дитинства I групи);

2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу";

3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі.

Для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до структурного підрозділу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку (п.6 Порядку № 859).

У відповідності до пункту 3 Порядку № 859 компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчим органом міської міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Пунктом 4 Порядку № 859 передбачено, що розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

У відповідності до пункту 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до структурного підрозділу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.

У відповідності до п.14 Порядку № 859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається структурним підрозділом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення відділом соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради від 01.03.2022 стала відсутність підтвердження спільного проживання з особою якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Однак, у Порядку № 859 від 23.09.2020 відсутній обов`язок фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, проживати за місцем проживання осіб, які потребують у наданні соціальних послуг. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів про відсутність постійного догляду за ОСОБА_2 та не надано будь-яких об`єктивних та законних причини для відмови у призначенні позивачу компенсаційних виплат.

Так, відповідно до положень Порядку №859 для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями структурного підрозділу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики. Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Аналіз вищезазначених положень Порядку дає підстави дійти висновку, що акт про проведення обстеження сім`ї є обов`язковим лише у випадку, коли особа, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та особа, яка надає ці послуги проживають окремо, або зареєстровані за різними місцями проживання.

В даному ж випадку, позивач та її мати ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за однією адресою, що підтверджується копією паспорту ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ) та копією паспорту ОСОБА_2 (серія НОМЕР_4 ) та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, де вказано, що ОСОБА_1 на праві власності належить 27/100 спільної частки об`єкт нерухомого майна будинок садибного типу, в той же час ОСОБА_2 на праві власності належить 73/100 спільної частки об`єкт нерухомого майна будинок садибного типу за спільною адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, необхідність здійснення обстеження сім`ї посадовими особами відповідача, на переконання суду, була відсутня.

Відтак, посилання представника відповідача на акт про проведення обстеження сім`ї, як на підставу для відмови у призначенні позивач спірної компенсації, на думку суду, є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення Відділу соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради від 01.03.2022 є таким, що не відповідає критеріям правомірності та таким, що підлягає скасуванню судом.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права та його вимог зобов`язального характеру, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведене кореспондується із повноваженнями суду при вирішенні справи. Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання зчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Разом з тим, слід враховувати, що рішення про призначення компенсації, яке приймається за наслідками розгляду пакету документів, перелік яких зазначений у пунктах 7, 10-1 Порядку № 859, є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура, зокрема і перевірка повноти та обґрунтованості наданих на розгляд документів.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про призначення компенсації без виконання усіх необхідних для цього передумов та процедур, регламентованих Порядком № 859, не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб, оскільки призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції відповідача.

Судом встановлено, що позивач 28.01.2022 звернулась до відповідача із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та просила призначити їй компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі. До заяви додала документи на 10 аркушах.

На даній заяві посадовою особою проставлено відмітку про те, що заяву прийнято 28.01.2022 та зареєстровано за № 2.

В заяві також зазначено, що для її розгляду необхідно надати до 28.02.2022 наступні документи «податкова, склад сім`ї».

Позивач була ознайомлена із необхідністю надання додаткових документів до 28.02.2022, про що свідчить її особистий підпис на заяві.

В той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що разом із заявою від 28.01.2022 позивачем не було подано повного пакету документів.

При цьому, не дивлячись на те, що позивач була обізнана про необхідність подання додаткових документів до 28.02.2022, такі документи у визначений строк нею подані не були.

Представник відповідача також вказує на те, що документи, які були подані позивачем із пропуском місячного строку (уже після прийняття оскаржуваного рішення), містять певні недоліки та не відповідають вимогам Порядку № 859.

Таким чином, враховуючи те, що рішення про призначення компенсації приймається за наслідками саме розгляду пакету документів, перелік яких зазначений у пунктах 7, 10-1 Порядку № 859, а також беручи до уваги повідомленні представником відповідача обставини щодо несвоєчасного подання позивачем додаткових документів, які фактично були подані уже після прийняття оскаржуваного у даній справі рішення, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача призначити позивачу спірну компенсацію не відповідатиме основним принципам адміністративного судочинства.

В даному ж випадку судом встановлено, що позивачем наданий не повний пакет документів для призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі. Тобто позивач не в повній мірі виконав свій обов`язок визначених законом дій.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, суд зазначає, що звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В той же час, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до положень Порядку №859 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Разом з тим, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1984 грн.

Однак, належною сумою сплати судового збору за подання даного позову є 992,40 грн., оскільки фактично заявлено 2 вимоги немайнового характеру, однак вимога зобов`язального характеру є похідною від першої.

Суд роз`яснює, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 496,20 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог (1/2 задоволених вимог) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В той же час, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

У позовній заяві позивач просить стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10.08.2022 №32-а, детальний опис наданих послуг і виконаних робіт адвокатом від 17.08.2022, квитанцію № 32-а від 17.08.2022, згідно якої адвокатом Снітко В.А. отримано від ОСОБА_1 гонорар в розмірі 7000 грн.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В даному ж випадку, слід враховувати, що дана справа є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а наявна судова практика з спірних правовідносин є сталою.

Крім того, слід враховувати, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 7000 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради від 01.03.2022 № 30 про відмову в призначенні компенсації.

Зобов`язати відділ соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до положень Порядку №859 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) та понесені нею витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2000 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань відділу соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач: Відділ соціального та медичного забезпечення Ямпільської міської ради (вул. Свободи, 132, м. Ямпіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 44084645)

СуддяпідписКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: