Рішення

від 01.03.2023 по справі 200/17610/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року Справа№200/17610/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

07 грудня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Маріупольської міської ради (далі відповідач), поданий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 07 грудня 2021 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Маріупольської міської ради, що полягає в недопущенні ОСОБА_1 до роботи на посаді, яку він займав до звільнення або рівнозначній з 25 січня 2021 року;

- зобов`язати Маріупольську міську раду надати можливість ОСОБА_1 приступити до роботи та працювати на посаді заступника сільського голови з виконавчої роботи або рівнозначної;

- допустити ОСОБА_1 до роботи та виконання обов`язків заступника сільського голови з виконавчої роботи або рівнозначної в Маріупольській міській раді;

- стягнути суму середнього заробітку за час недопущення до роботи за період з 25 січня 2021 року по 01 грудня 2021 року, яка становить 183699,39 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

13 грудня 2021 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви позивач усунув у строк та у спосіб, що визначені судом.

23 грудня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

На час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням Бердянської сільської ради від 17 листопада 2015 року № VII/2-10 він був затверджений на посаду заступника сільського голови з виконавчої роботи.

18 жовтня 2019 року сільським головою Бердянської сільської ради Білозерцевим І.І. видано розпорядження № 25-к «Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 ».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року по справі № 200/14026/19-а це розпорядження визнано протиправним та скасовано, а позивач поновлений на службі в Бердянській сільській раді на посаді заступника сільського голови з виконавчої роботи. Рішення суду в цій частині звернуто до негайного виконання.

На виконання рішення суду по справі № 200/10426/19-а голова комісії з реорганізації (управління справами) Бердянської сільської ради видав наказ від 25 січня 2021 року № 6-к, яким поновив позивача на роботі з 17 жовтня 2019 року.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, за твердженням позивача, незважаючи на видання наказу про поновлення на роботі, станом на грудень 2021 року до роботи його фактично не допустили.

Позивач покликався на ст. 29 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17.

Стверджував, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення.

Отже, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним, коли власник або уповноважений ним орган видав наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допустив до роботи такого працівника.

Позивач доводив, що для повного виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідач після видання відповідного наказу мав вчинити дії, спрямовані на фактичний допуск його до виконання роботи, зокрема ознайомити з наказом про поновлення; ознайомити з посадовою інструкцією; провести інструктаж; внести записи в трудову книжку про недійсність запису про звільнення та про поновлення на попередній посаді; проставити відмітки в табелі обліку робочого часу про відпрацьовані години; внести відомості в особовий рахунок про нарахування заробітної плати; забезпечити робочим місцем тощо.

Не проведення зазначених вище дій щодо фактичного допуску до роботи вказує на неповне виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі.

Крім того, якщо після виконання роботодавцем рішення про поновлення працівника на роботі, тобто після видання відповідного наказу, працівник фактично не приступив до роботи з вини роботодавця, а саме роботодавець несвоєчасно ознайомив працівника з наказом, не забезпечив робочим місцем, працівник має право вимагати виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня, коли він фактично приступить до роботи.

Приступити до роботи це право працівника, тоді як виконати рішення про поновлення працівника на попередній роботі обов`язок роботодавця.

Позивач доводив, що не може самостійно приступити до роботи з огляду на те, що після проведення місцевих виборів 25 жовтня 2020 року повноваження Бердянської сільської ради припинені. З наказом про поновлення на роботі він не ознайомлений; істотні умови трудового договору, який поновив свою дію, йому не відомі. Також позивачу не відомо про зміни в умовах праці, які настали в наслідок припинення Бердянської сільської ради як юридичної особи.

Позивач доводив, що 23 жовтня 2021 року через особистий кабінет на офіційному сайті Маріупольської міської ради звернувся до відповідача за роз`ясненнями щодо встановлених для нього умов праці після 25 січня 2021 року.

Однак листом від 01 грудня 2021 року Маріупольська міська рада, покликаючись на висновки суду, викладені в рішенні від 30 вересня 2021 року по справі № 200/10005/21, заперечила наявність будь-яких трудових відносин з позивачем.

Позивач наголошував, що в рішенні від 30 вересня 2021 року по справі № 200/10005/21 суд посилався на відсутність доказів його волевиявлення приступити до роботи та на доказів уникнення відповідачем фактичного поновлення його на роботі.

На переконання позивача, докази його волевиявлення приступити до роботи формуються з обставин звернення до суду з позовами про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі (справа № 200/14026/19-а), про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду (справа № 200/736/21-а); до Маріупольської міської ради з електронним зверненням від 23 жовтня 2021 року; а також до суду з цим позовом.

Позивач наголошував, що судова практика Верховного Суд та Європейського суду з прав людини зводиться до того, що особа, яка домоглась в судовому спорі з державою судового рішення на її користь, не зобов`язана вчиняти будь-яких додаткових дії для примусового виконання цього рішення. Держава гарантує обов`язковість виконання рішення суду.

Незважаючи на це, позивач не може повернутися до виконання своїх посадових обов`язків або на рівнозначної посади в Маріупольській міській раді.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Позивач покликався на рішення Маріупольської міської ради від 23 грудня 2020 року № 8/20-28 «Про початок реорганізації Бердянської, Виноградненської, Покровської сільських рад, Старо-Кримської селищної ради та виконавчого комітету Старо-Кримської селищної ради Донецької області» і зазначав, що Маріупольська міська рада є правонаступником прав та обов`язків Бердянської сільської ради.

Позивач наводив норми ст. 5-1 та ч. 4 ст. 36 КЗпП України і стверджував, що його трудовий договір з Бердянською сільською радою, який поновив свою дію 25 січня 2021 року за зазначеним вище наказом, на теперішній час продовжує свою дію з правонаступником, тобто з Маріупольською міською радою, а тому остання повинна забезпечити продовження ним службової діяльності і про цей обов`язок їй достеменно відомо.

Незважаючи на обізнаність про такий обов`язок, Маріупольська міська рада умисно не вчинила будь-яких дій, спрямованих на його виконання.

На переконання позивача, неправомірна бездіяльність відповідача, яка полягає в недопущенні його до роботи, порушує гарантоване ст. 43 Конституції України право на працю.

Позивач вважає, що у такий спосіб за відсутності підстав, визначених ст. 46 КЗпП України та ст. 72 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889) Маріупольська міська рада фактично відсторонила його від роботи без збереження заробітної плати.

Позивач наводив практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і зазначав, що має легітимні сподівання на отримання заробітної плати, передбачені чинними нормами законодавства України, на які поширюється режим «існуючого майна».

Позивач наголошував на відсутності визначених ч. 1 ст. 72 Закону № 889 підстав для відсторонення його від виконання посадових обов`язків та на підставі п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» стверджував, що якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).

Просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач доводив, що у спірних правовідносинах прав позивача не порушував.

Зазначав, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі №200/14026/19 наказом голови комісії з реорганізації (управління справами) Бердянської сільської ради від 25 січня 2021 року №6-к ОСОБА_1 дійсно був поновлений на роботі з 17 жовтня 2019 року, але на посаду, яку він займав до звільнення, а саме: заступник сільського голови Бердянської сільської ради.

Відповідно до п. 7 рішення Маріупольської міської ради від 23 грудня 2020 року № 8/2-28 головам комісій з реорганізації (управління справами) юридичних осіб, зокрема Бердянської сільської ради, доручено попередити працівників відповідних юридичних осіб щодо наступного вивільнення з 31 березня 2021 року у зв`язку із скороченням штату в процесі реорганізації та припинення юридичних осіб.

У зв`язку з цим відповідач зазначив, що головою комісії з реорганізації Бердянської сільської ради були попереджені всі працівники Бердянської сільської ради щодо їх вивільнення з 31 березня 2021 року, у тому числі ймовірно і ОСОБА_1 .

Однак, як встановлено Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 200/10005/21, згідно з наказом від 02 січня 2020 року № 1-о ОСОБА_1 працював на посаді помічника судді Володарського районного суду Донецької області.

Таким чином, вже навіть на дату поновлення позивача на посаді, тобто станом на 25 січня 2021 року, останній більше року працював на посаді помічника судді Володарського районного суду Донецької області та намагався доводити в судових органах протиправність дій Маріупольської міської ради по відношенню до нього.

Крім цього, відповідач зауважив, що ОСОБА_1 просить про поновлення його на посаді заступника сільського голови або на рівнозначній у Маріупольській міській раді, проте відповідно до ст. ст. 3, 10 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ (далі Закон № 2493) «Про службу в органах місцевого самоврядування» посади заступників голови з питань діяльності виконавчих органів (сільського, селищного, міського голови) належать до виборних посад, призначення на які здійснюється шляхом прийняття рішення відповідною радою.

Відповідач доводив, що під час розгляду справ № 200/736/21 та № 200/10005/21 позивач був обізнаний про видання наказу Бердянської сільської ради від 25 січня 2021 року № 6-к про його поновлення на посаді, проте жодні відомості не свідчать про його волевиявлення приступити до роботи. Позивачем не доведено, що відповідач будь-яким чином після 25 січня 2021 року уникав фактичного допуску позивача до посади або чинив перешкоди в доступі до виконання посадових обов`язків.

На переконання відповідача, цей факт свідчить про те, що позивач не був зацікавлений у подальшій роботі, оскільки на той час вже працював у Володарському районному суді Донецької області, а подальші непоодинокі звернення до судових органів були направлені лише на намагання незаконно заволодіти бюджетними коштами міста Маріуполя.

Відповідач стверджував, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав.

Крім того, впродовж 2021-2022 років ОСОБА_1 , крім справ № 200/736/21 та № 200/10005/21, ще двічі звертався до судових органів.

Зокрема, рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 серпня 2021 року у справі № 263/3481/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Бердянської сільської ради в особі ліквідаційної комісії, Маріупольської міської ради про відшкодування шкоди в розмірі 16 347,48 грн за час прострочення виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року по справі № 200/14026/19 в частині сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2020 року по 07 лютого 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року по справі № 200/154/22 залишений без розгляду позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про стягнення з рахунків, відкритих в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області на ім`я Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, на яких розміщені кошти місцевого бюджету Маріупольської міської ради, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 20 758,50 грн.

На переконання відповідача, позивач намагається заволодіти коштами міського бюджету за надуманими підставами.

Крім того, за наявною у відповідача інформацією, на час розгляду справи позивач працює в Запорізькій міській раді.

Просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач Маріупольська міська рада Донецької області (ідентифікаційний код 33852448) зареєстрована як юридична особа 21 травня 1997 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) внесений відповідний запис.

Маріупольська міська рада є органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

17 листопада 2015 року ОСОБА_1 був затверджений на посаду заступника сільського голови з виконавчої роботи Бердянської сільської ради, а 18 листопада 2015 року прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування.

Розпорядженням Бердянського сільського голови Білозерцева І.І. від 18 жовтня 2019 року № 25-к «Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 » заступник сільського голови ОСОБА_1 був звільнений 18 жовтня 2019 року за прогул, (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, останнім робочим днем вирішено вважати 16 жовтня 2019 року.

Позивач не погодився з цим розпорядженням та оскаржив його в судовому порядку.

10 серпня 2020 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішенні у справі № 200/14026/19-а, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправними дії Бердянського сільського голови Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області щодо видання розпорядження від 18 жовтня 2019 року № 25-к «Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 »;

- визнав протиправним та скасував розпорядження Бердянського сільського голови Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області від 18 жовтня 2019 року № 25-к «Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 »;

- поновив ОСОБА_1 на посаді заступника сільського голови з виконавчої роботи в Бердянській сільській раді Мангушського району Донецької області;

- стягнув з Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 жовтня 2019 року по 10 серпня 2020 року в розмірі 171 117,24 грн (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів).

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на посаді звернено до негайного виконання.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі № 200/14026/19-а залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року і набрало законної сили.

Впродовж 2020 року Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України прийняли низку рішень щодо реформування адміністративно-територіального устрою України, зокрема щодо утворення та ліквідації районів, формування нових територіальних громад тощо.

25 жовтня 2020 року проведені місцеві вибори, в тому числі до органів місцевого самоврядування сформованих територіальних громад.

У зв`язку з цим 23 грудня 2020 року Маріупольська міська рада прийняла рішення № 8/2-28 «Про початок реорганізації Бердянської, Виноградненської, Покровської сільських рад, Старо-Кримської селищної ради та виконавчого комітету Старо-Кримської селищної ради Донецької області».

Рішення прийнято, зокрема на підставі перспективного плану формування територій громад, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 травня 2020 року № 540-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області».

П. п. 1-2 рішення Маріупольської міської ради від 23 грудня 2020 року № 8/2-28, крім іншого, передбачали початок процедури реорганізації юридичної особи Бердянської сільської ради шляхом приєднання до юридичної особи Маріупольської міської ради; Маріупольська міська рада визначена правонаступником прав та обов`язків Бердянської сільської ради.

Відповідно до п. 5 рішення Маріупольської міської ради від 23 грудня 2020 року № 8/2-28 утворена комісія з реорганізації (управління справами) юридичної особи Бердянської сільської ради та затверджений її персональний склад.

Згідно з п. 7 рішення Маріупольської міської ради від 23 грудня 2020 року № 8/2-28 у зв`язку з припиненням повноважень Бердянської сільської ради голові комісії з реорганізації (управління справами) юридичної особи Бердянської сільської ради доручено попередити працівників цієї юридичної особи щодо наступного вивільнення з 31 березня 2021 року у зв`язку із скороченням штату у процесі реорганізації та припинення юридичної особи.

25 січня 2021 року Бердянська сільська рада, від імені якої діяв голова комісії з реорганізації (управління справами), видала наказ № 6-к «Про поновлення на роботі», яким, керуючись рішенням Маріупольської міської ради від 23 грудня 2020 року № 8/2-28, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 200/14026/19-а, поновила ОСОБА_1 на посаді заступника сільського голови з 17 жовтня 2019 року.

Позивач вважав, що внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді були порушені його права, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

26 травня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішенні у справі № 200/736/21-а, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме стягнув з Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 11 серпня 2020 року по 25 січня 2021 року, який складає 96 463,15 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів до бюджету.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходив з такого:

«[…], законодавство передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

[…]

З огляду на наведене та враховуючи приписи Пленуму Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд вважає за необхідне розрахувати середній заробіток саме по день винесення наказу (включно) головою комісії з реорганізації (управління справами) Бердянської сільської ради «Про поновлення на роботі» ОСОБА_1 від 25.01.2021 № 6-к.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був поновлений на посаді з 17 жовтня 2019 року після видання наказу Бердянської сільської ради від 25.01.2021 № 6-к.

Тобто, виконання відповідачем судового рішення від 10.08.2020 про поновлення на посаді, незважаючи на зазначення в рішенні суду про негайне його виконання, відбулося лише 25.01.2021.

[…]

Враховуючи викладене, Бердянська сільська рада як страхувальник зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 11 серпня 2020 року по 25 січня 2021 року, […].

[…]

Дійсно Бердянська сільська рада наразі знаходиться в стані припинення, проте вказане не свідчить про неможливість виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості.

При цьому, з рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2020 № 8/2-28 вбачається, що правонаступником прав та обов`язків є саме Маріупольська міська рада […].

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення виконання рішення суду, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі саме з Маріупольської міської ради, як правонаступника.

[…]».

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 200/736/21-а залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року і набрало законної сили.

Слід зауважити, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 200/736/21-а в апеляційному порядку оскаржив саме позивач.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що суд першої інстанції дійшов дійшов невірних висновків щодо фактичного виконання рішення про поновлення на роботі, оскільки ототожнив «видання власником наказу про поновлення» з фактичним виконанням рішення суду в частині поновлення на роботі, що є ширшим поняттям, яке включає в себе видання такого наказу, як одну із стадій виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Суд апеляційної інстанції відхилив ці доводив позивача, вказавши в постанові від 14 вересня 2021 року таке:

«[…]

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

[…]

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Разом з тим слід наголосити, що у випадку, якщо позивач мав заінтересованість у фактичному виконанні рішення суду, у нього була можливість звернутись до Бердянської сільської ради з метою надання інформації щодо видання наказу про поновлення.

Його посилання в апеляційній скарзі на отримання виконавчого листа не заслуговують на увагу, оскільки цей лист стосувався лише стягнення коштів, а не поновлення на роботі.

З огляду на наведене та враховуючи приписи Пленуму Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», необхідне розраховувати середній заробіток саме по день винесення наказу (включно) головою комісії з реорганізації (управління справами) Бердянської сільської ради «Про поновлення на роботі» ОСОБА_1 від 25.01.2021 № 6-к.

Судами встановлено, що позивач був поновлений на посаді з 17 жовтня 2019 року після видання наказу Бердянської сільської ради від 25.01.2021 № 6-к.

Тобто, виконання відповідачем судового рішення від 10.08.2020 про поновлення на посаді, незважаючи на зазначення в рішенні суду про негайне його виконання, відбулося лише 25.01.2021.

[…]».

19 липня 2021 року проведена державна реєстрація припинення Бердянської сільської ради (ідентифікаційний код 04342849) як юридичної особи, про що до ЄДР внесений відповідний запис. Правонаступником Бердянської сільської ради визначена Маріупольська міська рада.

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської міської ради про стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на 10 серпня 2021 року рішення суду про поновлення його на роботу не виконано, фактичного допуску до роботи не відбулось.

30 вересня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/10005/21, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

При цьому суд виходив з такого:

«[…], законодавство передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

[…]

Відтак, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Наказом голови комісії з реорганізації (управління справами) Бердянської сільської ради від 25.01.2021 року № 6-к ОСОБА_1 поновлено на роботі з 17.10.2019 року.

Саме ґрунтуючись на цьому наказі, суд у рішенні від 26.05.2021 року у справі №200/736/21-а стягнув на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі по 25 січня 2021 року, тобто по день видання Бердянською сільською радою вищевказаного наказу. Суд наголосив, що у випадку, якщо позивач мав заінтересованість у фактичному виконанні рішення суду, у нього була можливість звернутись до Бердянської сільської ради з метою надання інформації щодо видання наказу про поновлення.

Отже, навіть при необізнаності позивача про видання наказу про його поновлення на посаді при попередньому зверненні до суду, вже від час розгляду тієї справи та прийнятті судом рішення, йому було достеменно відомо про факт поновлення на посаді.

З листа Територіального управління Державної судової адміністрації від 13.09.2021 року № 02-3572/21 вбачається, що згідно наказу № 1-о від 02.01.2020 року ОСОБА_1 працює на посаді помічника судді Володарського районного суду Донецької області.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач обізнаний про видання наказу про його поновлення на посаді, проте жодні відомості не свідчать про його волевиявлення приступити до роботи. Позивачем не доведено, що відповідач будь-яким чином після 25.01.2021 року уникав фактичного поновлення позивача на посаді, чинив перешкоди у доступі до виконання посадових обов`язків.

Відтак суд дійшов висновку про відсутність після 25.01.2021 року факту невиконання відповідачем рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Отже у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за період з 29.04.2021 року по 07.09.2021 року.

[…]».

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 200/10005/21 набрало законної сили 02 листопада 2021 року.

У відповідь на звернення позивача щодо умов праці та її оплати, які на думку позивача, встановлені для нього в Маріупольській міській раді, листом від 01 грудня 2021 року № Б-9979-11-1.2.9 Юридичний департамент Маріупольської міської ради повідомив про відсутність підстав для надання заявнику відповідних роз`яснень стосовно умов праці та її оплати, оскільки заявник не є штатним працівником Маріупольської міської ради.

При цьому Юридичний департамент Маріупольської міської ради покликався на висновки судів, викладених в судових рішень у справах №№ 200/736/21 та 200/10005/21.

Згідно інформацією, викладеною в листі Запорізької міської ради від 17 лютого 2021 року № 02-12/0510, відповідно до розпорядження Запорізького міського голови від 27 червня 2022 року № 982к/тр «Про призначення ОСОБА_2 » з 27 червня 2022 року позивач працює на посаді начальника відділу судово-претензійної роботи департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи мають діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 2-3 ст. 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ст. 370 КАС передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Ст. 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видання відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Аналіз положень ч. 3 ст. 371 КАС та ч. 7 ст. 235 КЗпП України зумовлює висновок, що судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

За висновком Пленуму Верховного Суду України, викладеним в п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним із дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена ст. 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Суд зауважує, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі ст. 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16 лютого 2018 року в справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі № 821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі № 813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі № 813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі № 802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року в справі № 815/1676/18, від 05 березня 2020 року в справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі № 826/11861/17, від 11 червня 2020 року у справі № 816/1895/18, від 24 червня 2021 року в справі № 640/15058/19 та від 20 липня 2021 року в справі № 826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19.

Суд встановив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі № 200/14026/19-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника сільського голови з виконавчої роботи в Бердянській сільській раді Мангушського району Донецької області було виконано 25 січня 2021 року шляхом видання Бердянською міською радою наказу № 6-к «Про поновлення на роботі». Цим наказом позивач був поновлений на посаді заступника сільського голови з 17 жовтня 2019 року.

Правова оцінка факту виконання Бердянською сільською радою рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі № 200/14026/19-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді надана судами під час розгляду справ № 200/736/21 та № 200/10005/21, судові рішення у яких набрали законної сили.

Під час розгляду справи № 200/736/21 суд встановив період затримки виконання Бердянською сільською радою рішення суду у справі № 200/14026/19-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді (з 11 жовтня 2020 року по 25 січня 2021 року), а також дійшов висновку, що Бердянська сільська рада як страхувальник зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за вказаний період.

Разом з цим суд врахував, що на час розгляду справи № 200/736/21 Бердянська сільська рада, в якій позивач проходив публічну службу, перебувала в стані припинення, а її правонаступником визначена Маріупольська міська рада.

У зв`язку з цим та з метою забезпечення виконання рішення суду, суд вважав за необхідне стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді саме з Маріупольської міської ради як правонаступника Бердянської сільської ради.

При цьому, під час розгляду справ № 200/736/21 та № 200/10005/21 суди відхилили доводи позивача про те, що судове рішення в частині поновлення його на посаді залишається невиконаним і після 25 січня 2021 року у зв`язку з тим, що, як вважає позивач, його фактично не було допущено до роботи.

Суд зауважує, що періоду з 25 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року, впродовж якого, як вважає ОСОБА_1 , рішення суду у справі № 200/14026/19-а в частині поновлення його на посаді не було виконано внаслідок фактичного не допуску до роботи, вже надана оцінка судами під час розгляду справ № 200/736/21 та № 200/10005/21.

Однак предмет і підстави позову ОСОБА_1 у справі, що розглядається, не є тотожними предмету та підставам позову у справах № 200/736/21 і № 200/10005/21.

У справі, що розглядається, предметом розгляду є вимога ОСОБА_1 визнати протиправною бездіяльність Маріупольської міської ради, що полягає в недопущенні його до роботи на посаді, яку він займав до звільнення, або на рівнозначній посаді з 25 січня 2021 року.

Перш за все, суд вважає за необхідне зауважити, що спірні правовідносини виникли з приводу проходження публічної служби, а не щодо трудових відносин.

Так, за визначенням, наведеним в п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС, публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493) регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2493 служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2493 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Ст. 3 Закону № 2493 визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є:

- виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

- виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

- посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 2493 прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:

[…]

на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою;

[…].

Суд зауважує, що ОСОБА_1 перебував на публічній службі та був посадовою особою місцевого самоврядування Бердянської сільської ради.

При цьому позивач обіймав посаду заступника сільського голови з виконавчої роботи Бердянської сільської ради, тобто посаду, яка в розумінні ст. ст. 3, 10 Закону № 2493 належить до виборних посад.

12 червня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження за № 710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області».

Згідно з цим розпорядженням до складу Маріупольської територіальної громади з адміністративним центром в м. Маріуполь входять Маріупольська, Бердянська територіальні громади Мангушського району, Старо-Кримська, Покровська територіальні громади Мангушського району.

17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла постанову № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацією районів», згідно з пп. 5 п. 1 якої утворений Маріупольський район (з адміністративним центром у місті Маріуполь) у складі територій Кальчицької сільської, Мангушської селищної, Маріупольської міської, Нікольської селищної, Сартанської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 3 цієї постанови у Донецькій області, крім іншого, ліквідований Мангушський райони.

08 серпня 2020 року Центральна виборча комісія прийняла постанову № 160 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голові 25 жовтня 2020 року», в тому числі Маріупольської міської ради Маріупольського району Донецької області.

На місцевих виборах 25 жовтня 2020 року обрана Маріупольська міська рада Маріупольського району Донецької області VІІІ скликання.

При цьому вибори депутатів сільських рад, територіальні громади яких включені до складу Маріупольської територіальної громади, зокрема Бердянської сільської ради, не проводились.

Згідно з п. 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади);

2) після припинення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами (далі ради, що припиняються), їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною сформованою територіальною громадою (далі новообрана рада), персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу;

[…]

4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;

[…]

8) не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;

9) юридична особа сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою;

10) з дня затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету починається реорганізація відповідних юридичних осіб виконавчих комітетів рад, що припиняються, шляхом їх приєднання до юридичної особи - виконавчого комітету новообраної ради. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад припиняються у порядку, визначеному цим пунктом;

11) юридична особа виконавчий комітет новообраної ради є правонаступником прав та обов`язків юридичних осіб - виконавчих комітетів рад, що припиняються, з дня затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету;

12) […]

Під час проведення реорганізації юридичних осіб сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою.

За поданням сільського, селищного, міського голови, обраного сформованою територіальною громадою, сільська, селищна, міська рада може утворювати комісії для забезпечення здійснення ним повноважень з управління справами юридичних осіб, що реорганізуються;

[…]

18) державна реєстрація припинення юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих комітетів здійснюється на підставі заяви, поданої суб`єкту державної реєстрації сільським, селищним, міським головою, обраним сформованою територіальною громадою, або уповноваженою ним особою.

[…]

Сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи розформованих територіальних громад припиняються як юридичні особи з дня внесення запису про їх припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

19) державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу новообрану раду, її виконавчий комітет, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснюється на підставі заяви, поданої сільським, селищним, міським головою, обраним сформованою територіальною громадою, або уповноваженою ним особою;

[…].

Таким чином, у день набуття повноважень Маріупольською міською радою Маріупольського району Донецької області, обраною територіальною громадою на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року, припинилися повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади), зокрема Бердянської сільської ради та Бердянського сільського голови.

23 грудня 2020 року Маріупольська міська рада прийняла рішення № 8/2-28 «Про початок реорганізації Бердянської, Виноградненської, Покровської сільських рад, Старо-Кримської селищної ради та виконавчого комітету Старо-Кримської селищної ради Донецької області».

19 липня 2021 року проведена державна реєстрація припинення Бердянської сільської ради як юридичної особи, про що до ЄДР внесений відповідний запис.

З огляду на встановленні фактичні обставини та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Маріупольської міської ради, яка полягає в недопущенні позивача до роботи на посаді, яку він займав до звільнення, або на рівнозначній посаді з 25 січня 2021 року, не підлягають задоволенню.

Суд дійшов такого висновку, виходячи з наведених нижче міркувань:

- ОСОБА_1 був посадовою особою Бердянської сільської ради;

- рішення суду у справі 200/14026/19-а в частині поновлення позивача на посаді виконано Бердянською сільською радою шляхом видання наказу № 6-к;

- позивач не проходив публічну служба та не перебував в трудових відносинах з Маріупольською міською радою;

- визначення Маріупольської міської ради правонаступником припиненої Бердянської сільської ради в силу положень законодавства про службу в органах місцевого самоврядування не призводить до автоматичного набуття посадовими особами Бердянської сільської ради статусу посадових осіб Маріупольської міської ради, тим більш, коли йдеться про виборні посади, зокрема про посаду заступника сільського голови;

- Маріупольська міська рада не була стороною (відповідачем) у справі № 200/14026/19-а;

- відповідно до рішення суду у справі № 200/14026/19-а обов`язок поновити ОСОБА_1 на попередній посаді виник у Бердянської сільської ради;

- належні та допустимі докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 , не лише мав намір чи бажання, але й вжив якихось заходів, спрямованих на те, щоб фактично приступити до виконання посадових обов`язків за посадою, на якій його поновлено на виконання рішення суду, або на рівнозначній посаді, як то вихід на роботу тощо, а Маріупольська міська рада чинила в цьому перешкоди, суду не надані. Електронний лист позивача, надісланий до Маріупольської міської ради в жовтні 2021 року, на який покликається позивач, таким доказом не є. Звернення до суду з позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі не є свідченням вжиття позивачем дій, спрямованих на те, щоб фактично приступити до виконання посадових обов`язків.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що Маріупольська міська рада фактично відсторонила його від виконання посадових обов`язків, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, і по суті є лише умовиводами самого позивача.

Суд не приймає посилання позивача на висновки Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, оскільки, як вже було зазначено судом, спірні правовідносини стосуються проходження публічної служби, а не трудових відносин.

Також суд відхиляє доводи позивача про порушення Маріупольською міською радою його права на майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на те, що період затримки виконання рішення суду у справі № 200/14026/19-а встановлений судами під час розгляду справи № 200/736/21 та ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки.

Позовні вимоги про зобов`язання Маріупольської міської ради надати можливість ОСОБА_1 приступити до роботи та працювати на посаді заступника сільського голови з виконавчої роботи або рівнозначної; допустити ОСОБА_1 до роботи та виконання обов`язків заступника сільського голови з виконавчої роботи або рівнозначній посаді в Маріупольській міській раді та стягнення суми середнього заробітку за час недопущення до роботи за період з 25 січня 2021 року по 01 грудня 2021 року, мають похідний характер від вимоги про визнання протиправною бездіяльності Маріупольської міської ради, а тому також не підлягають задоволенню.

Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код: 33852448, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., пр. Миру, буд. 70) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 01 березня 2023 року.

Суддя Т.О. Кравченко