Рішення

від 01.03.2023 по справі 500/4542/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4542/22

01 березня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Хоміцької С.О., представника позивача - Гураля Р.В., представника відповідача - Стрілкової М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Д" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №00031090701 та №00031070701 від 03.11.2022, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант Д" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - Відповідач) у якому просить:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 03.11.2022 №00031090701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2022 року в сумі 304996 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 76249 грн визнати протиправним та скасувати;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 03.11.2022 №00031070701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2022 року в сумі 69203 гривень визнати протиправним та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах було складено акт, на підставі якого податковим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Зокрема вказує, що висновок відповідача про відсутність доказів використання вказаних відходів у господарській діяльності ґрунтується на тому, що по рахунку бухобліку 10 «Основні засоби» не відображається твердопаливний котел, з відповіді Управління екології та природніх ресурсів Тернопільської ОВА від 30.09.2022 слідує, що ТОВ «Діамант Д» не перебуває на обліку як забруднювач атмосферного повітря та дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами не отримувало, податкових декларацій з екологічного податку підприємство не подавало. Проте, позивач зазначає, що оскільки без підключення до котельні котел самостійно функціонувати не може, його вартість позивач обліковує як частину загальної вартості будівлі, в якій він установлений. В зв`язку з установкою котла відбулося збільшення майбутніх економічних вигод, тобто поліпшення об`єкта, вказане підтверджується Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основного засобу №140 від 26.12.2017.

Таким чином, відповідач безпідставно не взяв до уваги наданий для перевірки технічний паспорт на твердопаливний котел моделі «Ретра-4М» виключно з підстав, відсутності його обліку як окремого основного засобу. Факт наявності в обліку позивача котельні відповідач в Акті перевірки не заперечує. Ненадання для перевірки технічної документації на котельню не відповідає дійсності, оскільки такою документацією власне і є технічний паспорт на котел, з відміткою про його опосвідчення, яке було проведено 23.07.2018. Паспорт для перевірки був наданий.

Щодо іншого податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що ГУ ДПС вважає, що податкові накладні №11 від 08 квітня 2021 на загальну суму 11 882,70 грн, в тому числі ПДВ 1 980,45 грн та №14 від 09 квітня 2021 року на загальну суму 421 291,40 грн, в тому числі ПДВ 70 215,23 грн, які складені ДП «Виноградівське лісове господарство», не відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки складені не на дату виникнення і не на суму податкового зобов`язання, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за квітень 2021 року, який в подальшому був зарахований до складу податкового кредиту наступних звітних періодів, в тому числі - квітня 2022 року.

При цьому, позивач повідомив, що в накладній №11 контрагентом помилково зазначено датою складання не 09 квітня 2021 року, а 08 квітня 2021 року. Однак, вказана помилка не вплинула на розмір податкових зобов`язань контрагента та податковий кредит позивача, оскільки носить формальний характер.

Позивач вважає неправомірним донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій, оскільки висновки контролюючого органу не узгоджуються з вимогами законодавства, не враховують специфіку виробництва, ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, без підтвердження належними доказами, з огляду на вказане, оскаржувані рішення є необґрунтованими, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 26.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 25.01.2023.

Відповідач подав до суду 16.01.2023 клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження та надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Діамант Д» не включено до складу податкового зобов`язання податку на додану вартість в сумі 302003 грн. (рядки 4.1 та 9 (колонка Б) Декларацій), як наслідок завищення на цю ж суму і за ці ж звітні періоди показника рядка 19 Декларацій, внаслідок не нарахування всупереч «г» п. 198.5 ст. 198 Кодексу податкових зобов`язань з вартості 1510013,75 грн. списаних відходів деревини (тирси, горбиля, обрізок ламелів), які не використано в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника, та не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 302003 грн.

Такий висновок зроблений на підставі того, що розпорядчим документом ТОВ «Діамант Д» (наказ від 13.072017 року №13/07-1) встановлено, що відходи, які утворюються на виробництві під час переробки деревини на готову продукцію - ламель, використовувати на власні потреби, а саме проводити їх спалювання в опалювальному котлі, який забезпечує роботу сушок ламелі та обігріву власних виробничих приміщень. Проте, згідно з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку бухобліку 10 «Основні засоби» даний котел на балансі підприємства не перебуває, та відсутні документальні докази оренди та позички котла, проте на даному рахунку обліковується котельня 14, технічної документації щодо якої для перевірки не надано. Також зазначено, що ТОВ «Діамант Д» до органів ДПС України не подавало податкових декларацій з екологічного податку. Всього в періоді, який підлягає перевірці, ТОВ «Діамант Д» здійснило списання відходів вартістю 1510013,75 грн. без врахування ПДВ.

Щодо іншого порушення, відповідач зазначив, що податкові накладні №11 від 08.04.2021 року на загальну суму 11882,70 грн., в т.ч. 1980,45 грн. ПДВ, №14 від 09.04.2011 року на загальну суму 421291,40 грн., в т.ч. 70215,23 грн. ПДВ складені ДП «Виноградівське лісове господарство» не на дату і не на суму виникнення податкового зобов`язання, а отже, такі податкові накладні не відповідають вимогам п.201.1. ст. 201 Податкового, в результаті чого завищено показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларацій за: квітень 2021 року на 72196 грн. Внаслідок завищення на 72196 грн. показника у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації за квітень 2021 року платником відповідно завищено показник рядка 16.1 (колонка Б) Декларацій за: травень 2021 на 72196 грн.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Діамант Д» в порушення п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст..198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по операціях з ТОВ ДП «Виноградівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 22114556) на 72196 грн. за квітень 2021 року і, як наслідок, завищено задекларований показник у рядку 19 Декларації за квітень 2022 року на 72196 грн. та завищено рядок 21 цієї Декларації на 72196 грн.

У зв`язку з цим, просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.01.2023 відкладено розгляд справи на 20.02.2023.

Протокольною ухвалою суду від 20.02.2023 клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без розгляду та витребувано у позивача документи на підтвердження права власності на приміщення котельні, оголошена перерва до 01.03.2023.

Представником позивача подано клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду.

Також, представником відповідача долучено до справи копії документів, які були надані позивачем про проведенні перервірки.

В судовому засіданні 01.03.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав. Надав пояснення щодо обставин, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечила з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши вступне слово представників сторін, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, проаналізувавши норми права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін суд дійшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» зареєстроване як юридична особа 05.05.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності є 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво.

На підставі направлення від 22.09.2022 за №2349, виданого Головним управлінням ДПС у Тернопільській області Гонтаруку Віталію - головному державному інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Тернопільській області та наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 15.09.2022 №1866-п на підставі п.п. 19.1.6 п. 19.1 ст. 19, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» (код ЄДРПОУ 41322492), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.05.2022 №9053531446 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Копію наказу контролюючого органу вручено під розписку 26.09.2022 в.о. директора та головного бухгалтера ТОВ «Діамант Д» Мельник Марії Ярославівні. З направленням на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 26.09.2022 в.о. директора та головного бухгалтера ТОВ «Діамант Д» Мельник Марію Ярославівну. Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Діамант Д» Дідуха Ігоря Петровича та в присутності в.о. директора та головного бухгалтера ТОВ «Діамант Д» Мельник Марії Ярославівни.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2022 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення ТОВ «Діамант Д», встановлені порушення:

-п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 304996 грн.

- п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, оскільки ним завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 69203 грн.

На підставі акту перевірки з урахуванням рішення комісії з розгляду заперечень до акту перевірки контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення - рішення від 03.11.2022:

- №00031090701, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2022 року в сумі 304996 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 76249 грн;

- №00031070701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Діамант Д» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2022 року в сумі 69203 гривень.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні даного адміністративного спору, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 статті 200 ПК України. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі у тексті - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом пункту 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, до з`ясування у цій справі підлягає правомірність визначення податковим органом сум податкових зобов`язань позивача.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ «Діамант Д» не включено до складу податкового зобов`язання податку на додану вартість в сумі 302003 грн. (рядки 4.1 та 9 (колонка Б) Декларацій) в тому числі: грудень 2020 року на 2994 грн., березень 2021 року на 3824 грн., червень 2021 року на 103674 грн., вересень 2021 року на 27180 грн, грудень 2021 року на 33465 грн., березень 2022 року на 130866 грн., що призвело до завищення на 302 003 грн. показника 16.1 Декларацій за січень 2021 року - квітень 2022 року, як наслідок завищення на цю ж суму і за ці ж звітні періоди показника рядка 19 Декларацій, внаслідок не нарахування всупереч «г» п. 198.5 ст. 198 Кодексу податкових зобов`язань з вартості 1510013,75 грн. списаних відходів деревини (тирси, горбиля, обрізок ламелів), які не використано в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника, та не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 302003 грн.

Висновок відповідача про відсутність доказів використання вказаних відходів у господарській діяльності ґрунтується на тому, що по рахунку бухобліку 10 «Основні засоби» не відображається твердопаливний котел, з відповіді Управління екології та природніх ресурсів Тернопільської ОВА від 30.09.2022 слідує, що ТОВ «Діамант Д» не перебуває на обліку як забруднювач атмосферного повітря та дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами не отримувало, податкових декларацій з екологічного податку підприємство не подавало.

Щодо вказаного, суд робить наступні висновки.

Зокрема, як вбачається з матеріалів перевірки основним видом діяльності позивача є лісопильне та стругальне виробництво. В періоді, за який проводилася перевірка, підприємство в основному займалося виготовленням та реалізацією дерев`яних ламелів з дуба кругляка та дошки.

Для здійснення основного виду діяльності ТОВ «Діамант Д» використовувало позичені основні засоби згідно договорів позички, а саме: складське приміщення загальною площею 944,3 кв.м., яке знаходиться за адресою вулиця Шосейна 10 Г, 10 Д село Малі Бережці Кременецького району Тернопільської області та складське приміщення загальною площею 1137,1 кв.м. за адресою село Доброводи Збаразького району Тернопільської області. Позичкодавець - ОСОБА_1 .

Також на балансі ТОВ «Діамант Д» перебувають автонавантажувач, деревообробні станки - 2 шт., автомат верст. Дл розведення зубів стрікових пил, верстат для розведення зубів, верстат стрікопильний, заточувальний верстат, пристрій торцювальний (автомат), сушки.

Наказом ТОВ «Діамант Д» №05/05-1 від 05.05.2018 затверджено розрахунок % виходу готової продукції - ламелі на основному виробництві ТОВ «Діамант Д»: після переробки дуба кругляка - в межах +/- 21% (з 100 м.куб. сировини - вихід готової продукції ламель дубова 21 м.куб., що становить 5000 м.кв.): відходи горбиль - 19%, відходи тирса мокра - 22%, відходи тирса суха - 18%, відходи обрізки ламелі і торцовки - 20%. Визначений процес переробки дошок дубових необрізних на готову продукцію ламель дубова по підприємстві - відповідно до даного наказу згідно додатку №1. Даний додаток розрахунку є підставою для проведення калькуляції готової продукції та обліку відходів сировини, обрізків по ТОВ «Діамант Д».

Наказом ТОВ «Діамант Д» №05/05-2 від 05.05.2018 затверджено розрахунок % виходу готової продукції - ламелі на основному виробництві ТОВ «Діамант Д»: після переробки дошок дубових необрізних - в межах +/- 21% (з 100 м.куб. сировини - вихід готової продукції 21 м.куб., що становить 5000 м.кв.): відходи тирса мокра - 20%, відходи обрізки дошки - 20%, відходи тирса суха - 19%, відходи обрізки ламелі і торцовки - 20%. Визначений процес переробки дошок дубових необрізних на готову продукуцію ламель дубова по підприємстві - відповідно до даного наказу згідно додатку №2. Даний додаток розрахунку є підставою для складання актів переробки готової продукції та обліку відходів сировини, обрізків по ТОВ «Діамант Д».

Облік отриманих відходів в результаті процесу переробки дуба кругляка та дошки ТОВ «Діамант Д» здійснює на субрахунку бухобліку 209 «Інші матеріали» на підставі актів переробки дуба кругляка та дошки на ламель дубову. Субрахунок 209 «Інші матеріали» є субрахунком (рахунком другого порядку) рахунку 20 «Виробничі запаси». Зазначений рахунок, в свою чергу, належить до Класу 2 «Запаси» Плану рахунків №291.

При цьому, відповідач зробив висновок, що у ТОВ «Діамант Д», на порушення вимог Стандарту бухгалтерського обліку «Запаси» (ПсБО №9) на даному субрахунку веде лише кількісний облік відходів виробництва без застосування їх вартісного виразу.

Проте, суд не погоджується із таким висновком відповідача, оскільки.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» встановлено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 318 від 31.12.1999 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 318 від 31.12.1999 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248), до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Пунктом 2.13. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України за № 2 від 10.01.2007 року, встановлено, що первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання. Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо. Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.

Аналіз змісту наведених норм законодавства вказує на те, що головною ознакою відходів є те, що вони втратили свої споживчі властивості, навіть частково, тобто коли матеріали, що творилися при виробництві продукції, не можуть бути використані повторно у виробництві для тих самих цілей або ж продані на сторону за ціною початкового ресурсу і від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку визначено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 291 від 30.11.1999 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186). Згідно вказаної Інструкції на субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються відходи виробництва.

Як встановлено судом, облік частини поворотних відходів ведеться підприємством в кількісному і вартісному виразі на рахунку 209, зокрема, розпорядчим документом ТОВ «Діамант Д» (наказ від 13.072017 року №13/07-1) встановлено, що відходи, які утворюються на виробництві під час переробки деревини на готову продукцію - ламель, використовувати на власні потреби, а саме проводити їх спалювання в опалювальному котлі, який забезпечує роботу сушок ламелі та обігріву власних виробничих приміщень.

Згідно п.2 цього Наказу, в разі утворення відходів, придатних для реалізації здійснювати їх облік відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Ціну на такі відходи визначати відповідно до цін на ринку відходів деревини.

Ціни на відходи виробництва встановлено наказами ТОВ «Діамант Д», зокрема: наказом №05/05-3 від 05.05.2018 «Про затвердження цін на відходи виробництва після виготовлення ламелі» затверджено наступні ціни після виготовлення ламелі на основному виробництві ТОВ «Діамант Д»: горбиль - за ціною закупки сировини в межах 150,00 грн. за 1 м.куб., тирса мокра на підставі моніторингу ринкових цін відповідно аналогічного найменування в межах 50 грн. за 1 м.куб., тирса суха на підставі моніторингу ринкових цін відповідно аналогічного найменування в межах 50 грн. за 1 м.куб., обрізки ламелі на підставі моніторингу ринкових цін відповідно аналогічного найменування в межах 100 грн. за 1 м.куб.

Наказом №04/01-1 від 04.01.2021 «Про затвердження цін на відходи виробництва після виготовлення ламелі» затверджено наступні ціни після виготовлення ламелі на основному виробництві ТОВ «Діамант Д»: горбиль - за ціною закупки сировини в межах 10000,00 грн. за 1 м.куб., тирса мокра на підставі моніторингу ринкових цін відповідно аналогічного найменування в межах 150 грн. за 1 м.куб., тирса суха на підставі моніторингу ринкових цін відповідно аналогічного найменування в межах 300 грн. за 1 м.куб., обрізки ламелі на підставі моніторингу ринкових цін відповідно аналогічного найменування в межах 257 грн. за 1 м.куб. Ціни моніторингу ринку є підставою для продажі вище зазначених найменувань відходів виробництва та списання на власні потреби шляхом їх спалювання в твердопаливному котлі (утилізація) яким обігріваються виробничі площі та від якого працюють сушки ламелі. Підставою для видачі наказу є затверджені акти переробки сировини (дуб кругляк та дошки дубові) відповідно до наказів за №05/05-1 та 05/05-2 від 05.05.2018.

При цьому, відповідач зробив висновок про відсутність доказів використання вказаних відходів у господарській діяльності ґрунтується на тому, що по рахунку оборотно-сальдової відомості бухобліку 10 «Основні засоби» не відображається твердопаливний котел, на балансі підприємства не перебуває, та відсутні документальні докази оренди та позички котла, проте на даному рахунку обліковується котельня 14, технічної документації щодо якої для перевірки не надано.

З приводу цього, суд зазначає, що на балансі позивача перебуває котельня в цілому, а не сам котел, даний факт щодо наявності в обліку позивача котельні відповідач в Акті перевірки не заперечує.

З цього питання, суд встановив, що без підключення до котельні котел самостійно функціонувати не може, його вартість позивач обліковує як частину загальної вартості будівлі, в якій він установлений.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» об`єктом основних засобів є конструктивно відокремленим предметом, призначеним для виконання певних самостійних функцій.

В зв`язку з установкою котла відбулося збільшення майбутніх економічних вигод, тобто поліпшення об`єкта, вказане підтверджується Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основного засобу №140 від 26.12.2017. Прийняття рішення про таке поліпшення віднесено до компетенції керівника підприємства (п.29 Методрекомендацій з бухобліку 03, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561).

Щодо ненадання технічної документації, суд зазначає, що даний факт не відповідає дійсності, оскільки згідно матеріалів справи, технічний паспорт на котел наданий для перевірки головним бухгалтером ТОВ «Діамант Д» ОСОБА_2 з відміткою про його опосвідчення, яке було проведено 23.07.2018, що і не заперечується відповідачем.

Таким чином, відповідач безпідставно не взяв до уваги наданий для перевірки технічний паспорт на твердопаливний котел моделі «Ретра-4М» виключно з підстав, відсутності його обліку як окремого основного засобу.

Крім того, позивачем подано до суду докази, які підтверджують використання в господарській діяльності твердопаливного котла моделі "Ретра-4М", а саме: копія договору оренди приміщення від 05.08.2019, копія додатку №1 від 30.12.2019 до договору оренди складського приміщення, копія договору №10/11-1 позички складського приміщення від 10.11.2021, копія акту №1 приймання-передачі складського приміщення, копія висновку експертизи від 03.12.2018 №61.02.2.02-0680-2.18, копія дозволу №040.19.61 від 25.12.2019.

Зокрема, суд встановив, що згідно дозволу №040.19.61 наданого управління Держпраці у Тернопільській області щодо експлуатації устаткування підвищеної небезпеки, серед яких є і котел "Ретра 4М".

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що такий дозвіл не був наданий для перевірки, та вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а, а саме: "Суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів".

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ТОВ «Діамант Д» не перебуває на обліку як забруднювач атмосферного повітря та дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами не отримувало, податкових декларацій з екологічного податку підприємство не подавало, оскільки такі документи, як дозвіл на викиди та податкові декларації з екологічного податку не належать до первинних документів на підставі яких платником податків здійснюється формування відомостей бухгалтерського та податкового обліку, зазначені документи призначені виключно для підтвердження діяльність підприємств, у контексті охорони атмосферного повітря, за порушення якого передбачена відповідальність визначена Законом.

Податковим органом не надано і судом не було здобуто докази, які б вказували на те, що відходи деревини були використані не в межах господарської діяльності.

Таким чином, висновки акту перевірки про те, що списані відходи деревини не в повному обсязі були використані в господарській діяльності підприємства не знайшли свого підтвердження, у зв`язку із чим суд критично відноситься до твердження відповідача про безпідставність включення до податкового кредиту визначених сум позивачем.

З огляду на відсутність встановлення судом факту заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, що були охоплені перевіркою, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для виникнення у позивача обов`язку по реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на донараховані контролюючим органом суми ПДВ.

Щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення від 03.11.2022 №00031070701, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2022 року в сумі 69203 гривень.

Зокрема, щодо зробленого відповідачем висновку, що податкові накладні №11 від 08 квітня 2021 на загальну суму 11 882,70 грн, в тому числі ПДВ 1980,45 грн та №14 від 09 квітня 2021 року на загальну суму 421291,40 грн, в тому числі ПДВ 70 215,23 грн, які складені ДП «Виноградівське лісове господарство», не відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки складені не на дату виникнення і не на суму податкового зобов`язання, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за квітень 2021 року, який в подальшому був зарахований до складу податкового кредиту наступних звітних періодів, в тому числі - квітня 2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню або б) дата відвантаження товарів.

Перевіркою встановлено, що 08 квітня 2021 року позивач здійснив оплату ДП «Виноградівське лісове господарство» за дуб звичайний згідно платіжної інструкції №1411 на загальну суму 33012,55 грн та погасив кредиторську заборгованість. Сальдо розрахунків згідно Акту звірки розрахунків та картки рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» по контрагенту ДП «Виноградівське лісове господарство» станом на початок дня 09 квітня 2021 року становило «нуль». Інших операцій, щодо придбання у вказаного контрагента 08 квітня 2021 року не було, тому податкова накладна №11 від 08 квітня 2021 складена ДП «Виноградівське лісове господарство» не на дату виникнення податкових зобов`язань.

Однак, з картки рахунку 631 сальдо розрахунків по контрагенту ДП «Виноградівське лісове господарство» станом на початок дня 09 квітня 2021 року становило не «нуль», як помилково вказав відповідач в Акті перевірки, а 1,27 грн переплати.

Також, 09 квітня 2021 року позивач здійснив оплату ДП «Виноградівське лісове господарство» за дуб звичайний згідно платіжних інструкцій №1414 на загальну суму 49853,94 грн, в тому числі 8308,99 грн ПДВ; №1413 на загальну суму 225555,88 грн, в тому числі 37592,65 грн ПДВ; №1412 на загальну суму 157 763,00 грн, в тому числі 26293,83 грн ПДВ, відображено в абзаці 6 с.9 Акту перевірки та згідно платіжної інструкції №1415 на загальну суму 85 29,36 грн, в тому числі 14221,56 грн ПДВ, що не відображено в Акті перевірки.

Всього 09 квітня 2021 року позивачем сплачено згідно вказаних платіжних доручень 518502,18 грн, що з врахуванням переплати 1,72 на початок дня становить 518503,90 грн, в тому числі 86417,31 грн ПДВ.

На вказану суму позивачем 09 квітня 2021 року ДП «Виноградівське лісове господарство» 09 квітня 2021 року склало три податкові накладні, проте в Акті перевірки описано дві, №11 на загальну суму 11882,70 грн, в тому числі 1980,45 грн ПДВ, №14 на загальну суму 421 291,40 грн, в тому числі 70 215,23 грн ПДВ та №15 на загальну суму 85 329,37 грн, в тому числі 14 221,56 грн ПДВ.

При цьому, позивач стверджує, що в накладній №11 контрагентом помилково зазначено датою складання не 09 квітня 2021 року, а 08 квітня 2021 року. Однак, суд звертає увагу, що вказана помилка не вплинула на розмір податкових зобов`язань контрагента та податковий кредит позивача, оскільки носить формальний характер.

В Акті перевірки зазначено, що жодних документів на прихід товару не надано та в регістрах бухгалтерського обліку він не відображений. Вказане не відповідає дійсності, оскільки в акті перевірки є посилання на Акт звірки розрахунків та картку рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» по контрагенту ДП «Виноградівське лісове господарство» (абзац 5 с.9 Акту перевірки). У вказаних документах відображено поставки на попередню оплату яких 09 квітня 2021 року ДП «Виноградівське лісове господарство» склало спірні податкові накладні № 11 та №14.

Зокрема, відповідно до товарно-транспортних накладних №396399 від 14 квітня 2021 року було поставлено необроблену деревину на загальну суму 178 882,99 грн; №396400 від 14 квітня 2021 року було поставлено необроблену деревину на загальну суму 97 212,06 грн; №396493 від 01 червня 2021 року було поставлено необроблену деревину на загальну суму 159 923,03 гривні (разом - на 436 018, 08 гривень). Поставки, на попередню оплату яких було складено податкову накладну №15 від 09 квітня 2021 року, відбулися 17 червня 2021 року з врахуванням наступних після 09 квітня 2021 року оплат.

Усі три податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із Законом № 1797-УІІІ від 21.12.2016 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України доповнено абзацом третім, відповідно до якого податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є для покупця таких товарів достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є суб`єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в акті перевірки зроблено без дослідження належних документів. Виявлені перевіркою порушення в акті перевірки не описані, не зазначено докази, які свідчать про виявлені порушення.

Отже, акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень, не містить в собі повного дослідження господарських операцій.

Натомість акт перевірки наповнений правовими нормами, які потребують застосування, а не наведення їх тексту. Відтак, актом перевірки, не встановлені податкові правопорушення, внаслідок неповноти їх дослідження.

Дані обставини є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Отже, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дотримано не було. Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача в цій частині відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та повноваження суду при вирішенні справи, визначені статтею 245 КАС України, приходить до переконання, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача, судові витрати на суму 6756,73 грн, сплачені згідно із платіжної інструкції №1701 від 09.12.2022.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 03.11.2022 №00031090701.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 03.11.2022 №00031070701.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Д" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 6756, 73 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 березня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант Д" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Богуна, 21,с. Доброводи,Тернопільський район, Тернопільська область,47341 код ЄДРПОУ/РНОКПП 41322492);

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

Головуючий суддяОсташ А.В.