Постанова

від 02.03.2023 по справі 200/12255/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року справа №200/12255/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антіпов М.О., за участі представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (повне судове рішення складено 13 грудня 2022 року) у справі № 200/12255/21 (суддя в І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просила суд:

визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф45168-49У про сплату 21 030,90 грн, від 09.08.2019 №Ф-45168-49У про сплату 2754,18 грн, від 11.11.2019 №Ф-45168-49У, про сплату 2754,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона зареєстрована з 13.02.2007 як фізична особа-підприємець. Однак з 2012 року позивач не займається підприємницькою діяльністю.

У зв`язку із зазначеним Мар`їнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 № 805/7372/124 адміністративний позов Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності задоволено. Припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Позивач отримала копію вказаної постанови 09.09.2021, після того, як сама звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із відповідною заявою.

На копії судового рішення наявна відмітка Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, датована 30.10.2014 року за вх.№1530/10 про отримання вищезазначеного судового рішення. ДПІ не було здійснено заходів щодо припинення підприємницької діяльності позивача.

За позицією позивача, Мар`їнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів знала про наявність постанови суду про припинення підприємницької діяльності позивача, однак із податкового обліку позивача не зняла і в 2019 році визначила позивачу недоїмку з ЄСВ у спірних вимогах.

Усі три вимоги були сформовані на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач зазначила, що спірні вимоги не отримувала, оскільки змінила місце проживання.

Про наявність боргу позивачу стало відомо після того, як їй заблокували рахунки у банківських установах. Після цього вона звернулась до Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Після отримання відповіді 10.09.2021 року позивач звернулась до суду із цим позовом.

Звернула увагу суду на ту обставину, що встановлення фактів порушення повинно бути встановлено Актом перевірки, який позивач не отримала.

У 2016-2018 роках доглядала за своєю дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримувала державну допомогу до досягнення дитиною 3 років.

Надала докази сплати ЄСВ за неї, в тому числі і за спірні періоди. Зазначила, що проживала на території де здійснювалось АТО та ООС. Тому підстав для визначення ЄСВ у відповідача не було.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції норм Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI). Наведений закон не містить норм щодо звільнення фізичних осіб-підприємців від сплати єдиного внеску, у разі, коли така фізична особа окремо працює як найманий працівник у іншого роботодавця, а власний бізнес не приносить доходів.

Також посилання позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» як підставу скасування вимоги є безпідставними, оскільки незалежно від розповсюдження на ОСОБА_1 вказаних приписів, ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов`язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності (Ухвала ВАСУ від 17.03.2016 № К/800/47446/15, постанова ДААС від 05.07.2017 у справі № 812/1473/16, постанова ДААС від 22.06.2017.

Крім того, зауважує, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ, який набув чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено, тому позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI.

Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована у якості фізичної особи підприємця 13.02.2007, номер запису 2 244 000 0000 002076, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідача взято на облік 13.02.2007 за № 05-44-11-5143, що підтверджується зазначеним витягом.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 13.08.2015 року позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповідності до копії рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 19.01.2015 по справі 189/2287/14-ц (2/189/62/150) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 27 грудня 2003 року виконкомом Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області, актовий запис №178, розірваний.

Згідно до копії Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 від 25 липня 2015 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5 . Прізвище позивача після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 .

Позивачем до матеріалів справи долучена копії Свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 Серія НОМЕР_4 від 28.12.2015.

У відповідності до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 по справі № 805/7372/124 адміністративний позов Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності задоволено. Припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Підставою для звернення до суду та прийняття зазначеного судового рішення у вищезазначеній справі є неподання позивачем податкової звітності у період з 01.01.2012.

Відповідно до відмітки на вищезазначеному рішенні Мар`їнська об`єднана держава податкова інспекція Головного управління Міндоходів отримала Постанову ДОАС 30.10.2014 за вх.№1530/10.

Ухвалою від 13 червня 2019 року по справі № 805/7372/14 Донецьким окружним адміністративним судом відновлено втрачене провадження у справі в частині: копії позовної заяви ДПІ, копії службової записки, копії взяття на облік платника податків, копії довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів, копії акту камеральної перевірки податкової звітності, копія витягу з ЄДРПОУ, копії конверту, адресований позивачу, копія постанови ДОАС від 04.08.2014 року по справі № 805/7372/14.

І тільки після цього позивачу відповідно до даних програми «Діловодство спеціалізованого суду» була направлена копія судового рішення від 04.08.2014 по справі № 805/7372/14.

Відповідачем були сформовані та направлені на податкову адресу позивача: АДРЕСА_3 , вимоги із сплати ЄСВ.

Докази направлення вимог наявні у матеріалах справи, докази отримання вимог відсутні.

Позивач звернулась із запитом до Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області.

Листом від 10.09.2021 № 11900 Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області позивача повідомлено, що на виконанні у відділі перебувають вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019, 09.08.2019, 11.11.2019 видані ГУ ДПС у Донецькій області.

Для виконання зазначених вимог державним виконавцем відкриті виконавчі провадження :

60166114 на суму боргу 21 030, 90 грн.- стягнення виконавчого збору 2103,09 грн., стягнення витрат виконавчого провадження 269,00 грн.

61083289 на суму боргу 2754,18 грн.- стягнення виконавчого збору 275,42 грн., стягнення витрат виконавчого провадження 269,00 грн.

61529819 на суму боргу 2754,18 грн.- стягнення виконавчого збору 275,42 грн., стягнення витрат виконавчого провадження 269,00 грн.

Позивачем до позову надані копії отриманих від ВДВС вимог про сплату боргу, оскарження яких є предметом зазначеного спору:

1) Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф45168-49У, станом на 19.07.2019 (зазначена дата є помилковою, оскільки зазначена дата ще на той час не наступила) у розмірі 21 030,90 грн.

2) Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-45168-49У, станом на 21.11.2019 (зазначена дата є помилковою, оскільки зазначена дата ще на той час не наступила) у розмірі 2754,18 грн.

3) Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-45168-49У, станом на 05.02.07.2020 (зазначена дата є помилковою, оскільки зазначена дата ще на той час не наступила) у розмірі 2754,18 грн.

Відповідачем до відзиву надані корінці вимог про сплату боргу (недоїмки):

1) Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф45168-49У, станом на 30.04.2019 у розмірі 21 030,90 грн., (повернуто податковому органу 02.07.2019 за закінченням встановлено строку зберігання).

2) Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-45168-49У, станом на 31.07.2019 у розмірі 23 758,08 грн. (повернуто податковому органу 29.08.2019 за закінченням встановлено строку зберігання).

3) Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-45168-49У, станом на 31.10.2019 у розмірі 26 539,26 грн. (повернуто податковому органу 22.01.2020 за закінченням встановлено строку зберігання).

У доказах наданих відповідачем, а саме копіях корінців вимог від 09.08.2019 №Ф-45168-49У, від 11.11.2019 №Ф-45168-49У суттєво відрізняються суми недоїмки, дата на яку виникла заборгованість.

Тому виходячи із позовних вимог позивача, суд розглядає спір у межах цих позовних вимог. Крім того, належним та допустимим є докази, надані позивачем та Мар`їнським відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області по виконавчим провадженням, які перебували на його виконанні.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень вищезазначені виконавчі провадження закінчені.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до наступного висновку.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач з 13.02.2007 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності за основним місцем обліку та знаходилась на податковому обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, Мар`їнська ДПІ (Мар`їнський район).

Як вбачається із рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 по справі № 805/7372/14 позивачем з 01.01.2012 до Головного управління ДПС у Донецькій області (іншого податкового органу) податкова звітність не надавалась.

Відповідно до п. 11.18 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588, підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою N 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою N 6-ОПП.

Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

З огляду на наявність судового рішення про припинення підприємницької діяльності позивача, який податковий орган, отримав 30.10.2014 і не отримання відомостей з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, потягло за собою формування та направлення на адресу позивача спірних вимог про сплату недоїмки.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання за виключенням встановленими законами України.

Доказів виключення позивача із ЄДРПОУ сторонами до суду не надано.

Відповідно достатті 67 Конституції України,кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 2464-VI.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2464-VI, в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI встановлено, що застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною 2 статті 6Закону № 2464-VIвизначені обов`язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI є платниками єдиного внеску.

Відповідно до зазначених норм, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

ЄВ нараховується для ФОП - платників ЄП на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмін мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), в редакції, яка діяла на час формування вимог, врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до пункту 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VП, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно з пунктами 3 та 4 розділу VI Інструкції № 449 у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно даних відповідача, з інформаційних баз даних ДПС України по коду платежу 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т. ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» по ОСОБА_1 на центральному рівні проведено щоквартальні нарахування: за 2017 - 8448,00 грн, за 2018 - 9828,72 грн, за 2019 11 016,72 грн.

Так, відповідачем були сформовані та направлені на податкову адресу позивача наступні вимоги: від 11.05.2019 №Ф45168-49У про сплату 21 030,90 грн, від 09.08.2019 №Ф-45168-49У про сплату 2754,18 грн, від 11.11.2019 №Ф-45168-49У про сплату 2754,18 грн.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Згідно з пунктами 5 та 7 розділу VI Інструкції № 449, орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Відповідно до розд.VI Інструкції № 449, рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення за закінченням терміну зберігання.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків рішення або податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з "інших причин, рішення або податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з частиною п`ятою ст. 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників встановлюється у розмірі 22 відсотки відповідно до визначеної ст. 7 Закону № 2464-VI бази нарахування єдиного внеску.

Форми та строки подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність передбачено розділом III Порядку №435.

Згідно з п. 2 розділу III Порядку № 435 фізичні особи - підприємці формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до Порядку № 435.

Згідно з пунктом І частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Тобто, особа, яка зареєстрована фізичною особою-підприємцем та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» загальнообов`язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами, зокрема: обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян суб`єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню підлягають, крім іншого:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни суб`єкти підприємницької діяльності.

Наведені базові принципи страхування визначають осіб, які є найманими працівниками, та фізичних осіб-підприємців - як окремих суб`єктів, для цілей загальнообов`язкового соціального страхування.

Відтак, для цілей загальнообов`язкового соціального страхування фізичні особи-підприємці та юридичні особи є окремими платниками єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Закон № 2464-VІ встановлює обов`язок фізичної особи-підприємця щодо сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі навіть у випадку нездійснення підприємницької діяльності та не містить норм щодо звільнення від цього обов`язку.

Позивачем надані Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) із якого вбачається, що позивач отримувала протягом 2016 - 2018 року виплати від Управління соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області (код ЄДРПОУ 26019853).

Нарахування та стягнення додаткового ЄСВ є некоректним, оскільки таке оподаткування набуває подвійного характеру.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнятоЗакон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким були внесені зміни доЗакону № 2464-VI, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 ( в подальшому пункту 9.4):

«Платники єдиного внеску, визначеністаттею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним устатті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другоюстатті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що підставою не застосування до платника єдиного внеску відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, визначенихЗаконом № 2464-VI, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним устатті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» місто Курахове та місто Маріуполь були віднесені до населених пунктів на території яких здійснювалася АТО.

Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку ГУ ДПС у Донецькій області (відповідно до даних ЄДРПОУ).

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що оскільки позивач протягом спірного періоду перебувала на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція та операція об`єднаних сил період проведення якої тривав, тому на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції та операції об`єднаних сил він був звільнений від обов`язку сплати сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом № 2464-VIза невиконання обов`язків платника єдиного внеску, виключно у вказаний період до нього не застосовуються.

Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов`язків, які виникли до 14.04.2014 та/або після закінчення антитерористичної операції.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 30.03.2018 та постанові Великої палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф45168-49У, про сплату 21 030,90 грн, від 09.08.2019 №Ф-45168-49У, про сплату 2754,18 грн, від 11.11.2019 №Ф-45168-49У, про сплату 2754,18 грн є протиправними.

Щодо позиції відповідача, висловленої в апеляційній скарзі.

Відповідач зазначає, що з 1 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону № 2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставіЗакону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11Закону № 1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIIIЗакону № 2464-VIдоповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).

З цього приводу слід зазначити, що положення підпункту 8 пункту 4 статті 11Закону № 1669-VIIбули реалізовані шляхом внесення відповідних змін доЗакону № 2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни доЗакону № 2464-VІв частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.

Цей висновок суду узгоджується з пунктом 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цьогозаконучи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Також неприйнятними є посилання відповідача на Указ Президента України від 30.04.2018 № 116/2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», оскільки даним указом було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Питання про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, як того вимагаєЗакон № 1669-VII, цим указом не вирішувалося.

Враховуючи наведене, місцевий суд також обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на неподання позивачем до податкового органу заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску у тридцятиденний строк з дня закінчення АТО.

Крім того, формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25Закону № 2464-VI.

Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача було звільнено від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягнення.

Водночас, Закон № 2464-VI не скасовував обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а лише надавав можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на недотримання ним приписів Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджених наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, а саме у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (пункт 3 розділу VI Інструкції № 449).

Борг, за даними відповідача виник у період з 2017, 2018, 2019 роки: за 2017 8448,00 грн., за 2018 9828,72 грн., за 2019 11 016,72 грн.

Доказів формування та направлення позивачу вимог у вищезазначені періоди відповідно до приписів Інструкції сторонами суду не надано, крім спірних вимог, які були сформовані та направлені тільки у 2019 році.

Судами враховано, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX, який набув чинності 13.02.2020 пункт 9-4 Закону був виключений, проте норми Закону № 440-IX не можуть бути застосовані до спірної вимоги, оскільки вона були сформовані і направлені у 2019 році.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України,у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем оскаржених вимог про сплату боргу (недоїмки).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року в справі № 200/12255/21 залишити без змін.

Повне судове рішення 02 березня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук