Постанова

від 02.03.2023 по справі 480/727/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 р. Справа № 480/727/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхім" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2022, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 26.07.22 по справі № 480/727/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхім"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № СМ2936/1476/АВ/П/ТД-ФС від 06.12.2021.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами планової перевірки, згідно з актом № СМ 2936/1476 від 21.10.2021, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "Поліхім", зокрема, частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України внаслідок використання праці трьох осіб без укладання трудового договору. У зв`язку з виявленими порушеннями, 06.12.2021 Управлінням Держпраці прийнята постанова № СМ 2936/1476/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 180000,00 грн. На переконання позивача, висновки Управління Держпраці про порушення ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України є необґрунтованими, оскільки перелічені у акті перевірки особи виконували конкретно визначену роботу відповідно до укладених цивільно-правових угод, не підпорядковуючись правилам внутрішнього трудового розпорядку і отримуючи обумовлену договорами винагороду на підставі актів виконаних робіт. Тобто, ТОВ "Поліхім" не вчиняло фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудових договорів (контрактів), що свідчить про відсутність підстав для притягнення до відповідальності, встановленої статтею 265 Кодексу законів про працю України. Крім того, позивач зауважив на тому, що відповідач не мав право здійснювати планову перевірку, у зв`язку з чим, рішення прийняте за результатами такої перевірки, є протиправним. Також, позивач зазначив, що про розгляд справи щодо притягнення до відповідальності, не повідомлявся.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 в задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхім" до Головного управління Держпраці в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що акт перевірки уповноваженою особою складено 21.10.2021, однак ТОВ "Поліхім" не повідомлялося про прийняття рішення, щодо розгляду справи про накладення штрафу і не отримувало жодної інформації, чи приймалось таке рішення взагалі. 13 грудня 2021 року до ТОВ "Поліхім" через поштовий зв`язок надійшла постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю № СМ 2936/1476/АВ/П/ТД-ФС від 6.12.2021, якою на підприємство накладено штраф у розмірі 180000 грн. Позивачем укладено договір цивільно-правового характеру з гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Апелянт зазначає, що зі змісту даних договорів вбачається, що характер роботи обумовлений необхідністю виконувати лише конкретні обсяги замовлень, які виконуються не систематично, а при певних обставинах, кожний цивільно-правовий договір укладався на місячний строк, після виконання певної роботи договірні відносини припиняються. Також між сторонами договору відсутня фіксація конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці та обліком робочого часу, необхідність дотримання виконавцем певного трудового розпорядку; виконавець сам організовує роботу і виконує її на власний ризик та розсуд, має право залучати до виконання завдання сторонніх осіб на власний розсуд і оплату їх послуг здійснює за власні кошти. Під час виконання завдання не підпорядковується відповідним посадовим особам підприємства. Зазначені умови договору та спосіб виконання завдань не відповідає особливостям трудових правовідносин. Факт виконання робіт оформлюється сторонами актами приймання-передачі, на підставі яких здійснюється оплата наданих послуг. Оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня. Оплата послуг за кожним договором обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі. Факт надання фізичними особами послуг ТОВ "Поліхім" саме на підставі цивільно - правових угод підтверджується і офіційною бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів, з якої вбачається, що позивач виплачував виконавцям послуг не заробітну плату, а винагороду згідно умов договорів. Тобто, предметом цивільно-правових договорів, які укладалися підприємством з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передбачено виконання працівниками певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, отже, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату. За цими договорами працівники не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, кожен з них сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, трудові функції виконував разово, так як, після закінчення виконання визначеного завдання, вказаним договором, трудова діяльність робітників з позивачем припинилася. Відповідно змісту договорів вони не носять характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства, так як матеріали справи не містять відомості про ознайомлення осіб, з якими укладено цивільно-правові договори з правилами внутрішнього трудового розпорядку, обліки використання робочого часу. Разом з тим, апелянт посилався на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі №160/5315/19, від 23.10.2019 №806/2064/18.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Управлінням Держпраці у Сумській області 08.10.2021 прийнято наказ № 1013 про проведення планової перевірки ТОВ "Поліхім" у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, з питань додержання законодавства про працю; з питань додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю.

На виконання вказаного наказу, посадовими особами відповідача проведена планова перевірка позивача, за результатами якої, 21.10.2021 складено акт № СМ 2936/1476, відповідно до якого ТОВ "Поліхім" порушено положення частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, внаслідок фактичного допуску працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

На підставі вказаного акту перевірки, 21.10.2021 позивачу виданий припис № СМ2936/199/775 з вимогою усунути виявлені порушення у встановлені строки.

Листом № 135 від 09.11.2021 ТОВ "Поліхім" повідомило відповідача про виконання згаданого припису, а у листі № 136 від 09.11.2021 зазначило про те, що після виконання робіт по цивільно-правовим договорам, ОСОБА_1 прийнята на посаду менеджера з постачання на постійне місце роботи, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились від укладання трудового договору.

В свою чергу, Управління Держпраці 09.11.2021 направило позивачу лист, у якому зазначалось про отримання уповноваженою особою акту планової перевірки № СМ 2936/1476 від 21.10.2021, а також вказувалось на те, що результати розгляду справи будуть повідомлені у визначені строки та порядку.

За результатами розгляду справи, 06.12.2021 Управлінням Держпраці прийнята постанова № СМ2936/1476/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ТОВ "Поліхім" штрафу в розмірі 180000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підста їх необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону № 877-V (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до статті 5 Закону № 877-V, планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

Суб`єкт господарювання має право відмовитися від проведення комплексного планового заходу державного нагляду (контролю) шляхом письмового звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. У такому разі перевірка такого суб`єкта господарювання проводиться згідно з річними планами органів державного нагляду (контролю).

Органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб`єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб`єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб`єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю).

Проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) формується інтегрованою автоматизованою системою державного нагляду (контролю).

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного зв`язку (у тому числі через електронний кабінет чи іншу інформаційну систему, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб`єкт господарювання, який ним перевіряється) або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Отже, за змістом вказаних норм, планова перевірка є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яка відноситься до повноважень відповідача та проводиться відповідно до затвердженого плану. Перед проведенням планового заходу, орган контролю зобов`язаний письмово повідомити суб`єкта господарювання не пізніше ніж за десять днів до початку заходу. При цьому, у разі неодержання такого повідомлення, суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення планового заходу.

Частинами 1, 2 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

У разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників (абз. 5 пункту 2).

На виконання пункту 3 Порядку 509, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 4 Порядку № 509 встановлено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Зі змісту вказаних норм, колегія суддів доходить висновку, що акт, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників є підставою для накладення штрафу. Отримавши вказаний документ, уповноважена особа у визначений спосіб зобов`язана письмово повідомити про це суб`єкта господарювання не пізніше ніж через п`ять днів та розглянути справу у 45-ти денний строк.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з частиною 1статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Приписами частин 2, 3 статті 24 КЗпП України визначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Аналіз наведених норм, дає підстави для висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

В той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (стаття 838 ЦК України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Судовим розглядом встановлено, що планова перевірка ТОВ "Поліхім" проведена на підставі наказу № 1013 від 08.10.2021, прийнятому на виконання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про охорону праці", наказу Державної служби України з питань праці № 158 від 27.11.2020 "Про затвердження Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2021 рік" та згідно з Положенням про Управління Держпраці у Сумській області.

Про проведення планового заходу контролю позивач повідомлений у визначені Законом № 877-V спосіб та строки.

Перед початком перевірки, документи, що стали підставою для її проведення, надавались уповноваженій особі ТОВ "Поліхім", що підтверджується підписом директора у направленні на проведення перевірки (а.с. 110-111).

Заперечень щодо проведення планового заходу направлення на перевірку не містить.

За результатами проведеної перевірки, 21.10.2021 складений акт №СМ 2936/1476, у якому, окрім іншого, зафіксовані порушення частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, внаслідок допущення до роботи трьох осіб без укладання трудового договору.

Зазначений акт інспекційного відвідування та інші матеріали інспекційного відвідування, отримані уповноваженою особою 26.10.2021, про що свідчить підпис директора товариства.

Разом з тим, відповідно до повідомлення про одержання документів від 09.11.2021 №18-2/04/8873/2021 уповноважена особа ТОВ "Поліхім" 02.11.2021 отримала акт перевірки №СМ 2936/1476 від 21.10.2021 (а.с. 171).

На підставі вказаного акту перевірки та всіх матеріалів зібраних за її результатами, відповідачем винесено постанову № СМ 2936/1476/АВ/П/ТД-ФС від 06.12.2021, якою накладено на ТОВ "Поліхім" штраф в розмірі 180000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про дотримання Управлінням Держпраці встановленого порядку призначення та проведення планової перевірки, а також порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Стосовно доводів позивача про відсутність факту допуску працівників до роботи без укладання трудового договору, оскільки перелічені у акті інспекційного відвідування три особи виконували роботи (надавали послуги) на підставі цивільно-правових угод, колегія суддів зазначає наступне.

У межах правовідносин, що є предметом дослідження, спірним є питання укладання саме цивільно-правових договорів.

Вирішуючи вказане питання, колегія суддів враховує концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment). Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення № 198 Міжнародної організації праці, де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються "підпорядкованість" та "залежність".

За змістом пункту 13 Рекомендацій "підпорядкованість" проявляється, якщо робота: виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; виконується працівником особисто; виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; має характерну тривалість/продовжуваність; вимагає особисту присутність працівника; передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

При встановленні трудових відносин за допомогою критерію "залежності" беруться до уваги наступні елементи: періодичність виплати винагороди працівнику; той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника; виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; відсутність фінансового ризику у працівника.

Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.

Колегія суддів зазначає, що трудовим договором є угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем укладено цивільно - правовий договір з громадянкою ОСОБА_1 №1 від 02.01.2019, за умовами якого Виконавець ( ОСОБА_1 ) зобов`язується надати Замовнику (ТОВ "Поліхім") послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи).

Відповідно до п.2.1, 2.2 даного договору Виконавець зобов`язаний надати послуги, виконати роботу: оформлення матеріальних пропусків; оформлення товарно-транспортних накладних; оформлення довіреностей. Виконавець повинен виконати роботи з 02 січня по 31 січня 2019 року.

Крім того, між позивачем (Замовник) та громадянкою ОСОБА_2 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір №2 від 20.01.2020, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання провести оформлення документації, виконати розрахунки згідно Постанови КМУ №442 від 01.08.1992 "Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці", а саме: скласти вхідні дані для проведення атестації; виконати листи спостереження на кожне враховане робоче місце; виконати фотографії робочого дня на кожне враховане робоче місце; виконати розрахунки доплат за шкідливі умови праці на кожне враховане робоче місце; виконати розрахунки додаткових відпусток за шкідливі умови праці та особливий характер праці на кожне враховане робоче місце; за результатами атестації робочих місць скласти заключний наказ з переліками робочих місць, яким передбачено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством.

Також, позивачем укладено цивільно - правовий договір з громадянином ОСОБА_3 №1 від 01.03.2021, за умовами якого Виконавець ( ОСОБА_3 ) зобов`язується надати Замовнику (ТОВ "Поліхім") послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи).

Відповідно до п.2.1, 2.2 даного договору Виконавець зобов`язаний надати послуги, виконати роботу: підготувати сировини для загрузки синтезу; прибирання виробничих приміщень; вантажно-розвантажувальні роботи при отриманні сировини зі складу. Виконавець повинен виконати роботи з 03 березня по 31 березня 2021 року.

На виконання вказаних вище цивільно-правових договорів сторонами укладено акти прийому - передачі наданих послуг.

Колегія суддів зазначає, що предметом спірних угод є власне праця працівника щодо здійснення та забезпечення трудової функції в діяльності підприємства по посаді "менеджер (управитель) з постачання", тобто, сам процес праці, а не її кінцевий результат, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру мають бути виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, які виконавець повинен передати замовнику. Вказане свідчить про систематичне виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 робіт, що є метою трудового договору.

На переконання суду, договори, укладені позивачем з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Зазначене спростовує доводи позивача про безпідставне визначення цивільних відносин між ТОВ "Поліхім" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як трудових.

Колегія суддів зазначає, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правих договорів перешкоджають реалізації права фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 23 січня 2023 року у справі №580/8404/21, яка враховується апеляційним судом в силу положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно доводів апелянта, що відповідачем порушено приписи п.6 Порядку №509, яким визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомленя їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника, колегія суддів зазначає наступне.

Так, пункт 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №509 від 17.07.2013 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019, тобто апелянт посилається на норму закону, яка втратила чинність.

Поряд із тим, матеріали справи містять докази направлення спірної постанови про накладення штрафу № СМ2936/1476/АВ/П/ТД-ФС від 06.12.2021 позивачу, отримання якої не заперечується останнім (а.с. 165-170).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Поліхім" в порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України допустило трьох працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхім" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 по справі № 480/727/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова