Постанова

від 27.02.2023 по справі 520/21606/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 р.Справа № 520/21606/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,

представників сторін: представника позивача - Старостіної О.Ю.,

представника відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 22.12.21 року по справі № 520/21606/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ" (далі по тексту ТОВ "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДПС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2021 за № 00225250701 на загальну суму 50595254,00 грн;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.10.2021 за № 00225280701 на загальну суму 1383,75 грн;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.10.2021 за № 00225290701 на загальну суму 10972,00 грн;

- судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях та припущеннях суб`єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки № 16806/20-40-07-01-08/35659221 від 28.09.2021, та не відповідають дійсним обставинам справи. Так, наданими під час проведення перевірки документами повністю підтверджено витрати, які понесені позивачем на придбання сировини та матеріалів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме для виготовлення продукції та упаковки до неї. Посилання податкового органу на ненадання позивачем калькуляції, як на підставу для не зарахування собівартості виробленої продукції, вважає безпідставним, оскільки чинне законодавство не містить визначення такого поняття і відповідно не вимагає оформлення документа з такою назвою. Крім того, вказав, що контролюючий орган, зазначаючи про завищення позивачем показника «собівартість реалізованої продукції», не врахував, що ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» було занижено показник «інші операційні витрати», що свідчить про відсутність підстав для нарахування грошових зобов`язань.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 по справі № 520/21606/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ" (вул. Польова, буд. 14/3, с. Руська Лозова, Дергачівський район, Харківська область, 62332, ЄДРПОУ 35659221) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 21.10.2021 за №00225250701.

Скасовано податкове повідомлення - рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 21.10.2021 за №00225280701.

Скасовано податкове повідомлення - рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 21.10.2021 за №00225290701.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ" (ЄДРПОУ 35659221) сплачену суму судового збору в розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ 43983495).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ" (ЄДРПОУ 35659221) судові витрати пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ 43983495).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 по справі № 520/21606/21 скасувати, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на невідповідності висновків суду обставинам справи, оскільки первинними документами та даними бухгалтерського обліку не підтверджено списання позивачем у виробництво сировини та матеріалів, які включались до складу собівартості реалізованої продукції та формували фактичну собівартість (її матеріальну частину) на кожний окремий реалізований готовий виріб (продукцію), на загальну суму 245 404 963 грн. Враховуючи, що згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку та їх даних контролюючим органом встановлено, що підприємством рахунок 23 «Виробництво», який призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), не використовується, як і рахунок 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», а дані по рахунку 26 «Виробництво» відображені лише у кількісному виразі, стверджує про неможливість відстеження формування собівартості (в частині матеріальних витрат) кожного виготовленого готового виробу (продукції), що був реалізований за період з 01.04.2018 -31.01.2021, на жодному етапі виробництва. Вважає, що фактична виробнича собівартість виготовленої продукції (в частині матеріальних витрат) за вказаний період формувалась лише на підставі накладних на придбання ТМЦ (сировини та матеріалів). При цьому, жодного документального підтвердження про щоденний облік виробництва готової продукції, відпуск у виробництво сировини та матеріалів, час використання основних засобів на виробництві за кожний окремий день, дату виготовлення продукції за день, дату її оприбуткування (звіти за зміну, картки обліку (руху) матеріалів та готової продукції) за кожний день (та інше), підприємством на запит про надання копій документів б/н від 21.09.2021 станом на дату складання акту перевірки не надано.

Крім того, вказав, що у зв`язку з відсутністю задекларованих податкових зобов`язань у контрагентів ТОВ «МЕБЛІ - ТЕХНОСТИЛЬ» у перевіряємому періоді податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми ПДВ в розмірі 12078,97 грн, через що сума податкового кредиту ТОВ «МЕБЛІ - ТЕХНОСТИЛЬ» в розмірі 12078,97 грн була зайво включена до складу податкового кредиту у відповідних періодах, що свідчить про порушення вимог п.п.44.1 ст.44, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.п. 87.1 ст. 187, п, 198,1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України.

Також заперечував проти задоволеного судом розміру витрат на правову допомогу, оскільки вважав його не підтвердженим належними доказами, які б доводили необхідність та неминучість понесення правничих витрат. Пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 821/15947/17, вказав, що оскільки надання правничої допомоги є послугою, то обов`язковим для укладення первинним документом має бути акт наданих послуг, який би розкривав суть та зміст таких операцій, вартість кожної вчиненої дії. Однак, надані представником позивача акти прийомки - передачі наданих послуг лише зазначають, що було витрачено ту чи іншу кількість годин, хвилин на здійснення відповідних дій, але жодним чином не підтверджують документально, що саме такі дії були вчинені і в такому обсязі. Вважає, що позивачем не доведено належність та обґрунтованість розрахунку адвокатом розміру годин, які будуть витрачені на супроводження справи.

На думку апелянта, судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача, а не врахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

19.01.2023 та 30.01.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення представника відповідача, в яких крім доводів, аналогічних тим, що містить апеляційна скарга, з посиланням на пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України контролюючим органом повідомлено про направлення запиту б/н від 21.09.2021 про надання копій документів, які б підтвердили списання сировини та матеріалів на кожне окреме замовлення покупця, на який станом на дату складання акту перевірки, відповіді не надано. Також відповідачем наведено перелік документів, що надавались до перевірки, та які надані не були.

Зазначив, що позивач здійснює виробництво різноманітних меблів у великій номенклатурі, при цьому бухгалтерський облік виробництва кожної окремої одиниці номенклатури, як це передбачено вимогами ведення бухгалтерського обліку, саме по рахунку 23 «Виробництво» (відповідно Інструкції про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291) не веде. Зауважив, що до перевірки надані документи, які підтверджують придбання сировини (матеріалів) та реалізацію вже готових виробів, однак жодного документального підтвердження яка саме сировина та матеріали (вартість та кількість) були використані фактично на кожний окремий виріб до перевірки не надано.

З посиланням на ст. 102 та абзац 11 п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України вказав, що контролюючим органом не було порушено строків (1095 днів) щодо нарахування податкових зобов`язань за перевіряємий період.

30.01.2023 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення представника позивача, в яких останній заперечував проти доводів апеляційної скарги щодо того, що ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» оприбутковувано сировина, матеріали та інші ТМЦ, які включені до складу собівартості реалізованої продукції, без наявних на момент перевірки первинних документів, які б підтверджували їх списання у виробництво. Вважає, що вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» у позивача були наявні всі необхідні первинні документи щодо списання сировини та матеріалів у виробництво, а саме ТОВ «Меблі-Техностиль» обліковує придбані сировину, матеріали та комплектуючі на 20-му рахунку (Виробничі запаси), які в процесі діяльності списуються на 80-й (Матеріальні витрати) згідно з актами списання, що відповідає ст. 22 П(с)БО 16 «Витрати».

Зауважила, що передача матеріалів зі складу у виробництво відбувається на підставі розрахунку вартості матеріалів та комплектуючих, який надає начальник цеху начальнику складу, та на підставі накладних на відпуск матеріалів (містять найменування та кількість матеріалів, що використовувалися у виробництві та підлягали списанню), які надає начальник складу начальнику цеху, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, передача готового виробу з виробництва на склад здійснюється на підставі прибуткових накладних, які підписуються начальниками цеху і складу, а списання товарів (зі складу у реалізацію) - на підставі Актів списання, підписаних комісією на підприємстві, що також підтверджується матеріалами справи.

Щодо ненадання позивачем на запит контролюючого органу документів зазначила, що згідно з вимогами п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки, однак, враховуючи, що відповідно до наказів від 19.04.2021 № 2707-п та від 07.09.2021 № 6625-п «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» останнім днем проведення перевірки було 21.09.2021, а запит позивач отримав в цей же день о 16-30 год, контролюючим органом фактично позбавлено TOB «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» можливості надати відповідні документи.

02.02.2023 представник позивача надала до суду пояснення щодо бухгалтерського обліку, документального оформлення та порядку списання сировини та матеріалів у виробництво ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ», в яких вказала, що позивач в абсолютній більшості постачає товар за договорами, укладеними за результатами публічних закупівель, відповідно до умов яких постачання товару передбачено у чітко визначений строк, а оплата - після постачання із суттєвою відстрочкою (понад 30 днів). У зв`язку із чим позивач має короткий операційний цикл, незавершені операції на кінець звітних періодів, а тому сировину, матеріали та комплектуючі ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» закуповує під конкретне замовлення і одразу передає у виробництво, що відображає у бухгалтерському обліку по дебету рахунок 20. При цьому, видатки, які формують собівартість замовлення, списуються на рахунок 80 і відображаються одночасно з отриманим прибутком на підставі актів списання, які складаються комісією, як передбачено обліковою політикою ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ». Після відвантаження на рахунку 26 відображається реалізована продукція у кількісному вигляді; дебет рахунок 70, кредит рахунок 26; при закритті звітного періоду всі доходи, отримані підприємством, відображаються на рахунку 70, всі видатки на рахунку 80. Зауважила, що для узагальнення інформації про фінансовий результат використовується рахунок 791, за дебетом - видатки підприємства, за кредитом - доходи підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 2707-п від 19.04.2021 про проведення документальної планової перевірки ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» (ЄДРПОУ 35659221) Головним управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ».

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 28.09.2021 за №16806/20-40-07-01-08/35659221 документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в якому зафіксовані наступні порушення :

п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), з урахуванням, П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №751/4044, п.10, п.11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248 з урахуванням вимог Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, П(С)БО 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999р. за № 860/4153, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №751/4044, внаслідок чого за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 рік позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 44 172 893 грн, у тому числі за період з 01.04.2018-31.12.2018 рік (2018 рік) у сумі 11 303 009,20 грн (півріччя 2018 р. 1 375 312,49 грн, 9 місяців 2018р. 5 465 671,40 грн) за 2019 рік 14386435,08 грн (1 квартал 2019 року 304 894,30 грн, півріччя 2019 р. 2 794 967,40 грн, 9 місяців 2019р. 9 332 330, 29 грн), за 2020 рік 18258015,11 грн (1 квартал 2020 року 1 455 990,59 грн, півріччя 2020 р. 4757 044,55 грн, 9 місяців 2019р. 12025743,72 грн) за період 1 квартал 2021 року у сумі 225434,02 грн;

п.п.44.1 ст.44, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ», у зв`язку з чим занижено суми податку на додану, що сплачується до державного бюджету (ряд 18.) на загальну суму 1107 грн, а саме у липні 2018р. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду (ряд.21) за березень 2021р. в розмірі 10 972 грн;

пп.242.1.1 п.242.1 ст.242.1 ст.242, п.249.3 ст.249 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами) підприємством не задекларовано екологічний податок на загальну суму 864,1 грн, в т.ч. за 4 квартал 2018р. в сумі 86,41 грн, за 1 квартал 2019р. в сумі 86,41 грн, за 2 квартал 2019р. в сумі 86,41, за 3 квартал 2019р. в сумі 86,41 грн, за 4 квартал 2019р. в сумі 86,41 грн, за 1 квартал 2020р. в сумі 86,41 грн, за 2 квартал 2020р. в сумі 86,41 грн, за 3 квартал 2020р. в сумі 86,41 грн, за 4 квартал 2020р. в сумі 86,41 грн, за 1 квартал 2021р. в сумі 86,41 грн;

пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 250.1, п.п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, оскільки ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» не надано оригінали податкових декларацій з екологічного податку за період 4 квартал 2018 р., 1 квартал 2019р., 2 квартал 2019р., 3 квартал 2019р., 4 квартал 2019р., за 1 квартал 2020р., 2 квартал 2020р., 3 квартал 2020р., 4 квартал 2020р., за 1 квартал 2021р.;

пп. 176.2 «б» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України внаслідок надання довідок за формою №1ДФ за 2-4 квартали 2018 року та 1-4 квартали 2019 року з недостовірними відомостями, а саме, невірним відображенням податкового номеру фізичної особи та не відображенням збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових вкладів учасників Товариства за ознакою доходу « 178» - «Сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи емітента корпоративних прав в обмін на такі корпоративні права (пп. 165.1.44 ПК України)»

Таким чином встановлено, що платник податків мав можливість дотриматись норм чинного законодавства, зокрема в частині відображення у податковій звітності наведених вище операцій, які мали місце, однак не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання через те, що діяв нерозумно та без належної обачності.

Відповідно до п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі ПК України) за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

На підставі акту перевірки відповідачем було складено податкові повідомлення-рішення від 21.10.2021 за № 00225250701, від 21.10.2021 за № 00225280701 та від 21.10.2021 за № 00225290701.

Позивач, вважаючи висновки, які викладені в акті перевірки, необґрунтованими, зробленими на підставі сумнівних тверджень, не підкріплених відповідними доказами, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення незаконними, звернувся до суду з позовом про скасування спірних рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки надані на перевірку документи в повній мірі відображають видатки підприємства на виготовлену продукцію, у зв`язку з чим позивачем правомірно сформовано та відображено у податковій звітності показники формування собівартості реалізованої продукції. Суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки контролюючим органом не враховано, що при завищенні показника «Собівартість реалізованої продукції», підприємством занижено показник «Інші операційні витрати», а отже зроблено помилковий висновок стосовно розміру завищення показника собівартості реалізованої продукції. Також зазначив, що наявність у ТОВ «Меблі-Техностиль» підстав для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, наданими позивачем до матеріалів справи.

Здійснюючи розподіл судових витрат, судом першої інстанції враховано надання позивачем доказів на підтвердження витрат на правову допомогу (договір про надання правової допомоги, ордер, акт здачі-приймання надання правової допомоги з описом наданих послуг та прибутковий касовий ордер), задоволення позовних вимог в повному обсязі, значний обсяг доказів та складність справи, у зв`язку з чим дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягає сума у розмірі 60000,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 по справі № 520/21606/21 не відповідає, оскільки описова частина рішення не містить стислого викладу позиції позивача та заперечень відповідача, в мотивувальній частині не зазначено обставин, встановлених судом, змісту спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, не викладено мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи на підтвердження їх доводів, та взагалі неправильно встановлено у зв`язку з чим донараховано податкові зобов`язання спірними податковими повідомленнями- рішеннями.

Колегія суддів наголошує, що лише цитування норм діючого законодавства в судовому рішенні недостатньо для вирішення спору.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХОСТИЛЬ» 28.10.2021 звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021 № 2707-П щодо проведення документальної планової перевірки ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХОСТИЛЬ».

В обґрунтування позову зазначено, що всупереч пункту 52-2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким запроваджено мораторій на проведення перевірок з метою запобігання поширенню хвороби COVID-19, контролюючим органом призначено та проведено документальну податкову перевірку ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХОСТИЛЬ» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення терміну дії та обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» ( далі Постанова № 89), які не відповідають нормам вищої юридичної сили, а саме, вказаним положенням Податкового кодексу України, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі №520/21606/21 позов ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХОСТИЛЬ» залишено без руху.

03.11.2021 ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХОСТИЛЬ» подало до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, в якій повідомило, що 21.10.2021 позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 21.10.2021 № 00225250701 на загальну суму 50595254,00 грн, № 00225280701 на загальну суму 1383,75 грн, №00225290701 на загальну суму 10972,00 грн, зв`язку з тим, що наказ про призначення перевірки вже було реалізовано, вважав, що скасуванню підлягають спірні податкові повідомлення-рішення, у тому числі і з підстав незаконності ініціювання вказаної перевірки. Однак, зазначеним доводам судом першої інстанції не було надано жодної оцінки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику визначені пунктом 41.1 статті 41 ПК України.

Положеннями підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що на підставі ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021 № 2707-П призначено виїзну документальну планову перевірку ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» та за наслідками її проведення прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав недоведеними зазначені податковим органом в акті перевірки від 28.09.2021 № 316806/20-40-07-01-08/35659221 порушення ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» вимог податкового законодавства.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою правомірність призначення та проведення перевірки під час дії мораторію. Натомість, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Колегією суддів зі змісту наказу ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021 № 2707-П «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» встановлено, що правовою підставою для проведення перевірки позивача зазначено підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункт 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, статті 82 ПК України, відповідно до затвердженого ДПС України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік та з урахуванням Постанови № 89. Також вказано, що проведення перевірки здійснюється з 11 травня 2021 року, тривалістю 20 робочих днів з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, за період діяльності з 01.04.2018 по 31.03.2021.

Колегія суддів наголошує, що перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка була проведена щодо ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ», не відноситься до винятків, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на які не поширюється дія мораторію, запровадженого цією нормою.

Крім того, на момент прийняття вищезазначеного наказу Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Наведене дає підстави стверджувати, що контролюючим органом проведено перевірку ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» під час дії мораторію, передбаченого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, Постановою № 89 розширено перелік підстав, з яких може бути проведено документальну планову перевірку, ніж зазначені у ПК України.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планової перевірки була чинною, її дія не зупинялася.

Аналіз наведених норм у сукупності дає підстави стверджувати про виникнення колізії між нормами ПК України та положеннями Постанови № 89 в частині надання права податковому органу здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, та в постанові Кабінету Міністрів України - з іншого, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у справі № 420/12859/21.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова № 89 від 3 лютого 2021, колегія суддів, виходячи з загального правила вирішення колізій, вирішила, що застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме норми ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган при прийнятті спірного наказу та проведення перевірки діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки згідно з вимогами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на дату винесення наказу та проведення планової виїзної перевірки діяв мораторій на проведення таких перевірок.

Варто зазначити, що у постанові від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування Постанови № 89, як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що Постанова № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства та не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

У цій справі, застосовними є також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, слід дійти висновку, що за наявності встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторію на проведення планових документальних перевірок контролюючому органу імперативно заборонено її проводити. Вказані обставини є самостійним наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на вищевикладене, протиправність наказу, яким призначена перевірка ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ», призводить до визнання її незаконною, недопустимості акту перевірки, складеного за її результатами, та, як наслідок, неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у контролюючого органу підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» в період дії мораторію.

Також, варто зазначити, що проаналізувавши акт перевірки від 28.09.2021 за №16806/20-40-07-01-08/35659221 колегією суддів встановлено, що зазначаючи про порушення податкового законодавства ТОВ "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ" відповідач не послався на первинні документи по кожній господарській операції платника податку, при дослідженні яких було виявлено певні обставини здійснення господарських операцій.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок встановлено Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 ( далі - Порядок № 727, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з положеннями підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

З наведеного слідує, що контролюючий орган в акті перевірки зобов`язаний детально викласти зміст правопорушення з посиланням на конкретні господарські операції та первинні документи, з яких встановлено відповідні факти.

Однак, всупереч вимог підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ та пункту 5 розділу ІІ Порядку № 727 в акті перевірки не викладено опису господарських операцій, за наслідками здійснення яких відповідач не визнає витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), які віднесені позивачем при формуванні собівартості, за результатами яких видів господарських операцій, за якою подією, на підставі яких первинних документів, а тому у даному випадку має місце недоведеність податковим органом складу податкового правопорушення, допущеного позивачем в перевіряємому періоді.

Отже, відсутність в акті перевірки від 28.09.2021 за №16806/20-40-07-01-08/35659221 посилань щодо дослідження відповідачем первинних документів, які були надані позивачем, які могли б слугувати підставою для відповідних висновків контролюючого органу, свідчить про проведення перевірки без дослідження первинних документів по кожній господарській операції платника податку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Харківській області при винесенні податкових повідомлень-рішень від 21.10.2021 № 00225250701 на загальну суму 50595254,00 грн, № 00225280701 на загальну суму 1383,75 грн, № 00225290701 на загальну суму 10972,00 грн діяло не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений Законом, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з п.п. 1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено фактичні обставини справи, не надо оцінки правомірності процедури проведення перевірки, за наслідками якої прийняті податкові повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 по справі № 520/21606/21 з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення позивачем з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частини 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до частини 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано ордер про надання правової допомоги, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, договору про надання правової допомоги від 21.10.2021, акту здачі-приймання наданої правової допомоги до Договору від 21.10.2021 №б/н, прибуткового касового ордеру № 1 від 16.12.2021 на суму 100000,00 грн.

Так, відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги б/н від 14.06.2022 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво та захист його інтересів у правоохоронних органах, органах поліції, прокуратури, органах ДПС на досудовому слідстві, в усіх без винятку органах державної влади та у судах по кримінальних провадженнях, адміністративних, господарських та цивільних справах, а саме по справі ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» до ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у кримінальних провадженнях, адміністративних, господарських та цивільних справах з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі з правом підпису та подання позовних заяв, скарг, апеляційних скарг, скарг у порядку повторної касації, заяв про перегляд рішень за нововиявленими обставинами та у порядку виконавчого провадження, представництво клієнта в усіх судових органах, включаючи Європейський суд з прав людини, зміну предмета та підстави позову, зменшення або збільшення позовних вимог, укладення мирової угоди, відмови від позову, оскарження рішень судів всіх інстанцій по цивільним, кримінальним, господарським та адміністративним справам, які розглядаються з участю клієнта в судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах. Підготовка заяв та позовних заяв в судах та підтримання вимог в судах в якості представника та захисника.

Відповідно до п. 3.1 Договору плата та представництво інтересів клієнта обумовлюється укладенням акту здачі-приймання наданої правової допомоги та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до акту здачі-приймання наданої правової допомоги від 16.12.2021 до Договору від 21.10.2021 №б/н адвокат належним чином надано та оформлені, а клієнтом прийняті та оплачені послуги у справі № 520/21606/21 за позовом ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» до ГУ ДПС в Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вартість яких:

надання усних консультацій з правових питань, що виникли у клієнта у зв`язку з винесенням податкових повідомлень-рішень 2 години 2000 грн;

юридична експертиза первинних документів (130 томів - 32000 арк.) 45 годин 45000 грн;

вивчення нормативно-правової бази, аналіз практики Верховного Суду щодо подібних справ 1 година 1000 грн.

підготовка (копіювання документів 130 томів 32 000 арк.), складання та подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду 48 годин 48000 грн;

підготовка та подання заяви про усунення недоліків 1,5 годин 1500 грн;

участь у судових засіданнях у справі №520/21606/21 2,5 годин 2500 грн.

Всього до сплати підлягає 100000 грн 00 коп.

Також, в матеріалах справи наявний прибутковий касовий ордер №1 від 16.12.2021 на суму 100000 грн 00 коп, відповідно до якого адвокат прийняв від ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» оплату за Договором про надання правової допомоги №б/н від 21.10.2021 за професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що наведені вище обставини судом першої інстанції встановлені не були, а доказам не було надано належної оцінки.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючи розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу на рівні 60000 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості такої суми витрат, яка підлягає стягненню за рахунок відповідача на користь ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ», врахував задоволення позовних вимог в повному обсязі, значний обсяг доказів та складність справи.

Судом першої інстанції враховано, що позивач надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем адвокату, зокрема, договір про надання правової допомоги, ордер, акт здачі-приймання надання правової допомоги з описом наданих послуг та прибутковий касовий ордер.

Так, відповідно до акту здачі-приймання наданої правової допомоги від 16.12.2021 до Договору від 21.10.2021 № б/н загальна вартість наданих юридичних послуг складає 100000,00 грн.

Дослідивши подані заявником докази, колегія суддів вважає, що вчинення представником позивача таких дій як надання усних консультацій з правових питань, вивчення нормативно-правової бази, аналіз практики Верховного Суду щодо подібних справ, вартість яких представник позивача оцінив в загальному розмірі 3000 грн (із розрахунку 1000 грн за 1 годину роботи), є складовою процесу написання адміністративного позову, а не самостійною послугою з надання правової (правничої) допомоги, а тому не підлягає окремому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо послуги з юридичної експертизи первинних документів, а саме 130 томів - 32000 арк., на яку адвокатом витрачено 45 годин часу, та яка була оцінена у сумі 45000 грн, слід зауважити, що з урахуванням специфіки даної справи, обов`язково мала бути проведена представником позивача перед написанням вмотивованої позовної заяви та висвітленням правової позиції, входить до процесу складання адміністративного позову, та враховуючи обсяг інформації, яку необхідно було опрацювати, складність справи, є обґрунтованою та пропорційною обсягу виконаної адвокатом роботи.

Щодо стягнення витрат на копіювання документів 130 томів 32000 арк., яка включена представником позивача до послуги зі складання та подання позовної заяви та оцінена у загальній сумі на 48000 грн, колегія суддів зазначає, що клопотання про надання документів в обґрунтування справи від 02.12.2021 (а.с. 158-161) підписано директором ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ», а не адвокатом, що в свою чергу свідчить про неможливість віднесення вказаних послуг, до тих, які були надані адвокатом.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованою, співмірною та підтвердженою матеріалами справи суму витрат на правничу допомогу в частині, що стосується участі представника позивача в судових засіданнях у розмірі 2500 грн. Так, протоколами судових засідань підтверджено участь представника позивача в 2 судових засіданнях (02.12.2021 та 16.12.2021), що з урахуванням їх тривалості (30 хвилин та 3,5 годин з них 1 година до виходу суд з нарадчої кімнати), вартості 1 години роботи адвоката, дає суду апеляційної інстанції дійти висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача зазначену суму витрат на правову допомогу в цій частині.

З приводу відшкодування витрат на правову допомогу в частині, що стосується підготовки та подання заяви про усунення недоліків на загальну суму 1500 грн (із розрахунку 1000 грн. за 1 годину роботи), колегія суддів вважає такі витрати необґрунтованими та безпідставними, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутній документ з назвою «заява про усунення недоліків». При цьому, надання представником позивача разом з уточненою позовною заявою на виконання ухвали суду від 29.10.2021 квитанції про сплату судового збору також не можна вважати окремою юридичною послугою з підготовки вказаної заяви, а тому підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в цій частині відсутні.

Посилання апелянта на не підтвердження позивачем вчинення адвокатом дій в тому обсязі та за ту кількість годин, які містить акт здачі-приймання наданої правової допомоги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів виконаної адвокатом роботи, зокрема, складання позовної заяви, клопотань та додаткових пояснень, які підписані представником позивача, повною мірою підтверджують отримання ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» юридичних послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення не співмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано вказаних вимог, та не зазначено обставин, які б спростовували неможливість надання юридичних послуг в тому обсязі, і за ту кількість часу, що зазначена в акті здачі-приймання наданої правової допомоги.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що відображено в акті приймання-передачі послуг, а також задоволення позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу, та стягнення на користь позивача суми таких витрат в розмірі 47 500 грн, що є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на складність даної справи та ціну позову (50607610,00 грн).

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ» витрат за надання правової допомоги у розмірі 60000 грн, та вважає, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу підлягає сума у розмірі 47500 грн.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року по справі № 520/21606/21- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 21.10.2021 за №00225250701.

Скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 21.10.2021 за №00225280701.

Скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 21.10.2021 за №00225290701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Польова, буд. 14/2, код ЄДРПОУ 35659221) сплачену суму судового збору в розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛІ-ТЕХНОСТИЛЬ" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Польова, буд. 14/2, код ЄДРПОУ 35659221) судові витрати пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 47500 (сорок сім тисяч п`ятсот) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій О.А. Спаскін Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2023 року