Постанова

від 02.03.2023 по справі 320/9231/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Перепелиця А.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року Справа № 320/9231/22

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «Транспортне агенство «Ікарус» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі

за позовом приватного підприємства «Транспортне агенство «Ікарус»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Приватне підприємство «Транспортне агенство «Ікарус» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову № 344371 від 20.09.2022 про застосування адміністративно - господарського штрафу і стягнення штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач стверджував, що оскаржувана ним постанова прийнята Відповідачем без урахування усіх обставин, з порушенням його права бути присутнім під час розгляду справи, подавати відповідні докази, висловлювати заперечення та є протиправною.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивача правомірно притягнуто до відповідальності, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин у нього були відсутні документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення і які водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Також, аналізуючи доводи Позивача, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо розгляду 20.09.2022 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за відсутності позивача або її уповноваженої особи.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення його позову в повному обсязі, наводячи доводи, аналогічні викладеним в його позовній заяві, зокрема зазначаючи, що Відповідач не повідомив Позивача належним чином про час та місце розгляду його справи та розглянув таку справу за відсутності його представника.

Також Апелянт вважає, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи неправомірно застосував Інструкцію, затверджену наказом Мінінфраструктури України від 24.04.2014 № 254, оскільки така Інструкція регламентує порядок розгляду порушень, передбачених ст. 132-1 КУпАП, а оскаржувана ним в цій справі постанова стосується притягнення до відповідальності за Законом України «Про автомобільний транспорт».

Крім того Апелянт вказує, що така Інструкція втратила чинність з 27.09.2021.

На думку Апелянта, суд також неправильно і частково застосував положення пункту 26 Порядку № 1567, не врахувавши приписи щодо необхідності сповіщення Позивача рекомендованим листом з повідомленням та не застосував відповідну практику Верховного Суду. Конкретних судових рішень та/або номерів справ у скарзі не зазначено.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 та від 06.02.2023 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Водночас у своєму відзиві Відповідач звертає увагу на те, що 01.09.2022 Позивачу було направлено повідомлення про дату, час та місце розгляду його справи, яке прибуло до точки видачі вже 03.09.2022, але він свідомо таке повідомлення вчасно своєчасно не отримав.

У свою чергу Відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду у справі № 820/4624/17, зазначає, що свідоме неотримання Позивачем кореспонденції, яка була йому направлена Відповідачем на офіційну адресу, не може бути підставою для скасування оспорюваної постанови.

При цьому Відповідач звертає увагу на скорочений строк розгляду ним справ цієї категорії - 2 дні.

6. 16.02.2023 від Апелянта надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він зазначає, що Відповідач, стверджуючи про умисне неотримання Позивачем кореспонденції, не надав жодних доказів.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, працівниками відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на перевірку № 000354 від 04.08.2022 проведено перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz з реєстраційним номером НОМЕР_1 , власником якого є Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Вказаний транспортний засіб використовувався Позивачем для здійснення регулярних пасажирських перевезень за автобусним маршрутом «м. Біла - Церква - Тарасівка ч/з Вербову».

Позивач є перевізником в розумінні статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами вказаної перевірки Відповідачем складено акт № 332358 від 10.08.2022 щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У цьому акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, що відсутність у Позивача документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: розкладу руху та схеми маршруту.

Водій, який здійснював перевезення, в акті зауважень не зазначив.

01.09.2022 Відповідач повідомленням від 29.08.2022 № 27029/30/24-22, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрих-кодовим ідентифікатором № 0308305500318, викликав Позивача для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 20.09.2022.

Вказане повідомлення, згідно з інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному сайті «Укрпошта», 03.09.2022 було у точці видачі/доставки, 03.09.2022 відправлення не було вручено під час доставки: інші причини, 30.09.2022 Позивач отримав особисто відправлення.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Відповідачем винесено постанову № 344371 від 20.09.2022 про застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

9. Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III), «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 № 278 (далі - Порядок № 278).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік.

Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Порядком № 1567 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до статті 29 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно з п. 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку № 1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Суд зазначає, що перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, визначений статтею 39 Закону №2344-III.

Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно з частиною другою 39 Закону № 2344-III, документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 278 паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень оформлюється на строк дії договору про перевезення пасажирів між замовником послуг та перевізником.

Пунктом 4.2 Порядку № 278 передбачено, що у разі продовження строку дії договору про перевезення паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень переглядається комісією, зазначеною в пункті 2.9 розділу II цього Порядку, на відповідність умовам перевезень. За результатами перегляду комісія складає акт про можливість подальшого застосування паспорта, який підшивається до паспорта маршруту.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку № 278 паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника, який за результатами конкурсу не отримав права на обслуговування маршруту або з яким розірвано договір про організацію перевезень чи анульовано дозвіл на перевезення пасажирів, є нечинним.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2806-IV документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Згідно з п.п. 25, 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано дозвільний режим здійснення суб`єктами господарювання пасажирських перевезень, що передбачає необхідність отримання ними відповідних документів та відповідальність перевізника за здійснення перевезень за відсутності таких документів.

12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що підставою для притягнення Позивача до відповідальності стало здійснення ним перевезень за відсутності схеми маршруту та розкладу руху, що було виявлено контролюючим органом під час перевірки та Апелянтом не спростовано.

13. Отже, Позивача правомірно притягнуто до відповідальності за вчинене ним правопорушення.

14. Аналізуючи доводи Апелянта про те, що оскаржувана ним постанова є протиправною, оскільки була винесена за відсутності його представника та з порушенням його прав, зокрема на участь в розгляді справи, надання доказів, колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що Відповідач завчасно (01.09.2022) у спосіб, прямо передбачений законодавством, направив на офіційну адресу Позивача повідомлення про дату, час та місце розгляду його справи.

При цьому 03.09.2022 відповідне поштове відправлення вже прибуло у пункт видачі за адресою Позивача, але не було ним отримано.

Отже, Позивач мав можливість отримати вказане повідомлення з 03.09.2022, проте вказаним правом не скористався.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Відповідач належним чином повідомив Позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

15. Твердження Апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано практику Верховного Суду, колегія суддів відхиляє, оскільки ані в апеляційній скарзі, ані в додаткових письмових поясненнях Апелянтом не зазначено конкретних судових рішень та/або справ, висновки в яких, за його твердженням мали бути враховані судом.

16. Посилання Апелянта на неправильне застосування судом першої інстанції приписів Порядку № 1567 спростовуються матеріалами справи і відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

17. Доводи Апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи неправомірно застосував Інструкцію, затверджену наказом Мінінфраструктури України від 24.04.2014 № 254, оскільки така Інструкція регламентує порядок розгляду порушень, передбачених ст. 132-1 КУпАП, а оскаржувана ним в цій справі постанова стосується притягнення до відповідальності за Законом України «Про автомобільний транспорт», а також, що вказана Інструкція втратила чинність з 27.09.2021, судова колегія приймає до уваги, але зазначає, що аналіз судом першої інстанції вказаного нормативного акту у сукупності з іншими (належними) актами не призвело до неправильного вирішення спору по суті та, згідно зі ст. 317 КАС України, не є достатньою правовою підставою для скасування судового рішення.

18. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

19. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

20. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

21. Таким чином, апеляційна скарга приватного підприємства «Транспортне агенство «Ікарус» підлягає залишенню без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року - без змін.

22. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Транспортне агенство «Ікарус» - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 02 березня 2023 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев