Постанова

від 02.03.2023 по справі 380/10586/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10586/22 пров. № А/857/16895/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Такром Україна на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у справі № 380/10586/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Такром Україна до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїР.М. Брильовськийдата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 адміністративний позов було задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про визначення коду товару N KT-UA209000-0009-2022 від 15 лютого 2022 року.

Позивач 04.11.2022 подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року відмовлено представнику позивача Щербаку Олегу Геннадійовичу у задоволенні вимог що стягнення з відповідача понесених судових витрат пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу, а також витрат пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертизи.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким його заяву задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що 01.08.2022 позивачем було укладено договір №7 з Адвокатськоим бюро «Тасліцького Германа» про надання правової (правничої) допомоги та окремо позивачем укладено договір з ТОВ «Київська незалежна судово експертна установа» №28/07-1 від 28.07.2022 року щодо проведення товарознавчої експертизи. Понесення витрат на правничу допомогу та товарознавчу експертизу підтверджується наданими суду доказами. Натомість, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку із чим судом порушено ст.137 КАС України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні клопотання про присудження судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача наданий суду договір про надання правової допомоги, не може вважатися належним та достатнім доказом надання правничої допомоги.

Судом також було ураховано, що позивачем не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу, а отже документально не підтверджено, що гонорар є розумним та відповідає зазначеній сумі.

Окрім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на підготовку експертного висновку, позаяк з наданих суду доказів не можливо встановити чи пов`язані ці витрати з розглядом цієї справи, оскільки ні договір №28/07-1 від 28.07.2022, ні акт №ОУ-0000018 наданих послуг не містить відомостей щодо предмету експертизи, його обсягу та відомостей стосовно об`єкта експертизи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.08.2022 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про визначення коду товару N KT-UA209000-0009-2022 від 15 лютого 2022 року.

У якому також просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

04.11.2022 через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій просив стягнути на користь позивача витрати:

на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн;

пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз у розмірі 60000 грн.

На підтвердження обставин щодо понесення таких витрат представник позивача подав:

-договір №7 від 01.08.2022 позивача та Адвокатського бюро «Тасліцького Германа» про надання правової (правничої) допомоги, однак такий договір не містить ні власноручного, ні електронного цифрового підпису сторін такого договору;

-копію акту наданих послуг у даній справі №19 від 01.11.2022 на суму 40000 грн, на якому містяться відмітки про його підписання електронними цифровими підписами сторін та скріплення електронними печатками. Відповідно до вказаного акту позивачу надано правову допомогу при супроводі в суді першої інстанції оскарження рішення про визначення коду товару по справі №380/10586/22 на суму 40000грн;

-копію платіжного доручення №2809 від 04.08.2022року на суму 40000 з призначенням платежу- оплата правової допомоги в суді першої інстанції при оскарженні рішення про визначення коду товару, яке містить підпис та відмітку АТ «Приватбанк»;

-копію рахунку на оплату №9 від 03.08.202року послуг правової допомоги за договором №7 від 01.08.2022 при супроводі в суді першої інстанції оскарження рішення про визначення коду товару від 15.02.2022року, який містить зображення власноручного підпису та печатки адвокатського бюро «Тасліцького Германа»;

-зображення виписки з рахунку позивача щодо оплати товарознавчої експертизи на суму 60000 грн згідно з рахунком №29/07-1 від 29.07.2022року, яка не містить жодного ні власноручного, ні електронного цифрового підпису, ні печатки банківської установи, що сформувала таку виписку;

-копію договору №28/07-1 від 28.07.2022 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Київська незалежна судово експертна установа» щодо проведення товарознавчої експертизи. Вартість послуг 60000 грн, який містить зображення підписів та печаток сторін;

-копію акту наданих послуг з проведення товарознавчої експертизи на суму 60000грн № ОУ-0000018 від 18.08.2022року, на якому містяться відмітки про його підписання електронними цифровими підписами сторін та скріплення електронними печатками.

Представник відповідача подав заперечення на заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, де просив відмовити у стягненні таких витрат з огляду на наступне. Розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Склад та розмір витрат підлягає доказуванню в судовому процесі. При цьому надані послуги мають обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Відповідач вважає, що позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, а їх розмір обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витрачених на виконання цих робіт. Вказана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не потребувало значного проміжку часу, для такого високого розміру гонорару, зокрема адвокат був обізнаним про позицію позивача. Однак, з аналізу позовної заяви, вбачається, що її підготовка не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, складалася лише із 10 аркушів, більшість з них це нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, тому не зрозумілим є така велика сума гонорару. Зазначає, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що у свою чергу не зумовлювало представника перебувати за межами міста Києва, у відряджені з метою участі в судових засіданнях. Більше того, представником позивача не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу, а отже документально не підтверджено, що гонорар є розумним та відповідає зазначеній сумі. Окрім того, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 02.07.2019 у справі №810/795/18). Щодо стягнення з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань, витрат пов`язаних із проведенням експертизи у розмірі 60000 грн, а саме оплату за висновок експерта №3223 від 10.08.2022 зазначає, що позивач звернувся до суду із позовною заявою до Львівської митниці 03.08.2022 року. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи. КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі. Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулось за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, вважає, що відсутні підстави для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку. На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід.» Поряд з тим, в своїй заяві та долученими додатками до неї представник позивача не надав жодних доказів чи є розмір таких витрат обґрунтованим. Як зазначалось у відзиві на позовну заяву, ні судовий експерт Дуць Д.Л., ні представники ТОВ «ЕТЦ «Сфера» (м. Полтава) на висновок яких посилається даний експерт, не здійснювали фізичний огляд товару (який знаходився в зоні митного контролю ВМО «Стрий» митного поста «Львів-південний» у м.Стрий Львівської області), а робили висновки на основі наданої отримувачем інформації. Вважає, що стягнення з Львівської митниці, витрат пов`язаних із проведенням експертизи у розмірі 60 000,00 грн, а саме оплату за висновок експерта №3223 від 10.08.2022 є неправомірним.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 ст. 139 КАС Установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Такі докази понесення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 7 ст. 139 КАС України).

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отож, з приведених положень КАС України слідує, що докази про понесення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 7 ст. 139 КАС України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст. 132 КАС України).

Із змісту адміністративного позову, що надійшов до суду першої інстанції 04.08.2022 року слідує, що позивач просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь лише витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Жодних інших клопотань та заяв від позивача про стягнення витрат на проведення експертизи до дати ухвалення судового рішення не надходило.

З матеріалів справи убачається, що розгляд справи здійснено судом першої інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення сторін. Відповідно до частини 8 ст.262 КАС України судові дебати у справах спрощеного позовного провадження не проводиться, а відтак з огляду на приведені положення законодавства позивач може звернутися із відповідною заявою та доказами докази про відшкодування понесених судових витрат на протязі п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався установлених строків звернення із заявою про стягнення судових витрат.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката, то колегія суддів зазначає таке.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) - ч.7 ст. 139 КАС України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (ч. 9 ст. 139 КАС України).

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. 134 КАС України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та пов`язаності таких витрат з розглядом певної справи. Такі докази, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача не долучено належної копії або оригіналу договору про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.).

Долучений до заяви документ іменований «договором №7 про надання правової (правничої) допомоги від 1 серпня 2022 року» не є належним та достатнім доказом у розумінні статей 73, 74 КАС України, оскільки він не підписаний сторонами та не скріплений печаткою (підписаного Договору суду не надано).

З долученої копії акту наданих послуг у даній справі №19 від 01.11.2022, копії платіжного доручення №2809 від 04.08.2022року, копії рахунку на оплату №9 від 03.08.202року убачається, що позивачу надано та оплачено послуги правничої допомоги при супроводі в суді першої інстанції щодо оскарження рішення про визначення коду товару по справі №380/10586/22 на суму 40000грн. Проте, перелічені докази в порушення ч. 4 ст. 134 КАС України не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу, а отже документально, які саме роботи та послуги надані ним у даній справі.

Ураховуючи положення ст.9 КАС України щодо офіційного з`ясування всіх обставин у справі, колегією суддів ураховано, що матеріали справи містять ряд доказів якими підтверджуються доводи апеляційної скарги з приводу фактичного надання послуг правничої допомоги у даній справі.

Так, Адвокатським бюро «Тасліцького Германа» у даній справі фактично підготовлено та подано до суду: адміністративний позов; клопотання про долучення доказів від 11.08.2022 року; клопотання про приєднання до матеріалів справи від 16.08.2022року; відповідь на відзив.

Судом установлено, що вказані послуги правничої допомоги є такими, що пов`язані з розглядом даної справи та направлені на захист інтересів позивача.

Відносно ж доводів апеляційної скарги стосовно вартості, послуг правничої допомоги у розмірі 40000 грн, то колегія суддів зазначає, що відповідач з таким розміром не погоджується у зв`язку із чим подав клопотання про їх зменшення у зв`язку з їх не співмірністю.

Колегією суддів ураховано, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару адвоката" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Натомість, представник позивача не обґрунтував розумної вартості заявлених ним витрат на правничу допомогу адвоката.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката та інші обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегією суддів ураховано, що вказана справа є справою незначної складності, а обсяг наданих позивачу послуг з правничої допомоги в суді першої інстанції є незначним, позаяк не потребував надмірних затрат часу, зусиль та професійних навичок чи високої кваліфікації адвоката. Окрім того, Єдиний держаний реєстр судових рішень містить численну правозастосовну практику з подібних правовідносин, що значно спрощувало роботу адвоката.

Отож, заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 40000 є необґрунтованою ні з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні з самою складністю справи, ні фактичним змістом та обсягом наданих послуг, ні зі значенням та правовими наслідками для позивача.

За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, про необхідність зменшення витрат на професійну правову допомогу адвоката та присудженню на користь позивача у обсязі 5000 грн.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються судових витрат на проведення експертизи, то колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати чи пов`язані заявлені стороною витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або викликала справа публічний інтерес, тощо.

Проте, з наданих суду доказів не можливо встановити чи пов`язані заявлені позивачем витрати на проведення експертизи з розглядом цієї справи, позаяк ні наданий суду договір №28/07-1 від 28.07.2022, ні акт №ОУ-0000018 наданих послуг не містить жодних відомостей щодо предмету експертизи, його обсягу та відомостей стосовно об`єкта експертизи, справи у якій така експертиза проведена.

При цьому, наданий суду акт та договір не виключає можливості проведення експертною установою ряду інших експертних досліджень відносно різних об`єктів експертизи та узагальнення їх вартості в підсумованому значенні у розмірі 60000грн.

Окрім того колегія суддів зазначає, що долучене до матеріалів справи зображення виписки по рахунку позивача щодо оплати товарознавчої експертизи у розмірі 60000 грн не містить жодного ні власноручного, ні електронного цифрового підпису, ні печатки банківської установи про здійснення такої операції та формування такої виписки.

Як наслідок, вказаний документ не можна віднести до неналежного доказу в розумінні ст. 77, 94 КАС України, яким підтверджувалися обставини щодо понесення позивачем у даній справі відповідних витрат по оплаті послуг експертизи.

Також колегія суддів зазначає, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Положення ст. 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Таким чином КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція, викладена ВС у постанові від 16.12.2020 року у справі №824/647/19-а.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на підготовку експертного висновку.

На користь такого висновку суду також свідчать норми ч. 8 ст. 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

В своїй заяві про стягнення витрат пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертиз позивач зазначає, що відносини позивача із експертною установою ґрунтувались на Договорі №28/07-1 від 28.07.2022, однак з позовною заявою позивач до Львівської митниці звернувся лише після 04.08.2022 року.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги позивача.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем та відповідачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, як наслідок додаткове рішення підлягає скасуванню у частині, яка стосується відмови у задоволенні заяви представника позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з ухваленням у вказаній частині постанови про часткове задоволення такої заяви.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Такром Україна задовольнити частково.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у справі № 380/10586/22 скасувати у частині відмови у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Такром Україна про стягнення з Львівської митниці судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалити у вказаній частині постанову, якою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Такром Україна про стягнення з Львівської митниці судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (Код ДРПОУ 439781343, адреса: 79000, мЛьвів, вул. Костюшка,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Такром Україна ( Код ЄДРПОУ 41134939, адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська,61-Б п.7) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`яти тисяч) гривень.

У задоволенні решти вимог заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Такром Україна про стягнення з Львівської митниці судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 грн- відмовити.

У решті додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у справі № 380/10586/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос