Ухвала

від 02.03.2023 по справі 1.380.2019.002018

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.002018

адміністративне провадження № К/990/5916/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Західне МРУ ДПС) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2022, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №1.380.2019.002018 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Радехівський цукор» до Західного МРУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.01.2019 №0000074807 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 6 441 221,07 грн; №0000064807 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 49 612,50 грн; №0000084807 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західного МРУ ДПС на користь ТОВ "Радехівський цукор" судові витрати в розмірі 4950,00 грн.

15.02.2023 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022, відповідач вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не врахували висновки Верховного Суду у постановах від 17.05.2022 у справі №826/4485/15 та від 28.08.2021 у справі №500/721/19.

У наведених вище постановах висновки Верховного Суду, якщо їх узагальнити, полягають в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток з врахуванням витрат (зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат) та на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання платником податків у господарській діяльності, що, у свою чергу, пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків; господарські операції повинні відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені щодо такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліків. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліків, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що ТОВ "Радехівський цукор" спростувало належними та допустимими доказами викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність операцій позивача з контрагентами-покупцями (ПП «Авалон-2», ТОВ «Терміні Групп», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Логос», ТОВ «Петра транс Груп») та контрагентами-постачальниками (ПП «Дорспецбуд Сервіс М», ТОВ «Миріван», ТОВ «Техноконтинент»). Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих позивачем господарських договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції, вчинені у межах цих договорів, та на підставі яких ТОВ «Радехівський цукор» сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку.

У касаційній скарзі Західне МРУ ДПС зазначає, що суди не врахували наявну у відповідача негативну податкову інформацію щодо зазначених контрагентів, яка свідчать на користь висновку про нереальний (безтоварний) характер господарських операцій, а саме: відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідних операцій, що були відображені у податковому обліку позивача; не відповідність номенклатури товару в операціях з постачання на користь позивача номенклатурі товарів, придбаних його контрагентами-постачальниками; не підтвердження джерела походження товарів по ланцюгу постачання (джерело походження не встановлено); не відповідність первинних документів, якими оформлені господарські операції, вимогам статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні''; недостовірність даних у ТТН щодо транспортних засобів, які вказані як такі, що здійснювали перевезення (відсутність в державному реєстрі даних щодо автомобіля та/або причепа, технічна неможливість перевезення вантажу (шпал) легковим автомобілем).

Такі доводи відповідача щодо підстави касаційного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022 лежать у площині оцінки судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі, а не у площині правильного застосування норм матеріального права, і можуть стосуватися підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, частини другої статті 353 КАС (відповідно до доводу про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при оцінці доказів у справі), яка, однак, Західним МРУ ДПС у касаційній скарзі не вказана.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми статті 134 КАС та не врахував висновки Верховного Суду в постановах від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 та від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.

Водночас, відповідач не зазначає, у чому саме полягає порушення апеляційним судом норм статті 134 КАС, а лише наводить фрагменти зазначених вище постанов Верховного Суду.

Фактично доводи відповідача у касаційній скарзі в цій частині стосуються оспорювання оцінки доказів судом апеляційної інстанції, згідно з якою суд дійшов висновку, що враховуючи суть спору, виконані сторонами роботи (послуги), їх обсяг, складність справи, наявні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4950,00 грн.

Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Відтак, і незгода з оцінкою судом доказів не може бути підставою касаційного оскарження.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга Західного МРУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2022, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення з касаційною скаргою на зазначені вище судові рішення в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко