Ухвала

від 02.03.2023 по справі 520/11541/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2023 року

м. Київ

справа №520/11541/21

адміністративне провадження № К/990/6665/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі №520/11541/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022, адміністративний позов ТОВ "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" задоволено.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат задоволено частково; стягнуто на користь ТОВ "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000,00 грн.

23.02.2023 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023, за замістом якої підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 КАС).

Частиною першою статті 13 КАС визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження ГУ ДПС зазначило про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 134, 242 КАС) та не врахування висновків Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 17.10.2018 по справі №301/1894/17 щодо застосування цих норм.

Висновки Верховного Суду в постановах від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 17.10.2018 по справі №301/1894/17, якщо їх систематизувати, полягають у тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною у справі та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати ТОВ "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" на професійну правничу допомогу підтверджуються, зокрема, актом наданих послуг від 09.12.2021 № 3, відповідно до якого позивачу надана така правова допомога: правове супроводження справи № 520/11541/21 щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта перевірки від 07.05.2021 №7692/20-40-07-02-08/34469408, в суді апеляційної інстанції, написання відзиву на апеляційну скаргу (загальна тривалість витраченого часу 20 годин); забезпечення участі адвоката у судових засіданнях Другого апеляційного адміністративного суду у справі №520/11541/21 (загальна тривалість запланованого часу 4 години).

Апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн не відповідають критеріям розумності та співмірності, оскільки в наданих до суду документах не зазначено, що включає у себе супроводження справи щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта перевірки від 07.05.2021 №7692/20-40-07-02-08/34469408, в суді апеляційної інстанції. Суд виснував, що є підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 8000,00 грн, визнавши відшкодування судових витрат в такому розмірі співмірним.

Застосування судом апеляційної інстанції норм статей 132, 134 КАС не суперечить висновкам Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 17.10.2018 по справі №301/1894/17, на які посилається ГУ ДПС у касаційній скарзі. Відповідає таке правозастосування і висновкам Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (відповідно до цих висновків при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Суд відхиляє посилання ГУ ДПС на ухвалу Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №9901/264/19, оскільки ухвали Верховного Суду не можуть бути прикладом правозастосування, який згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України є обов`язковим для суду.

Доводи ГУ ДПС у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично стосуються висновку суду апеляційної інстанції щодо встановлення факту витрат позивача на професійну правничу допомогу та межі співмірності таких витрат. Однак, ці доводи лежать у площині оцінки доказів судом та встановлення на їх підставі обставин у справі, а не у площині іншого застосування апеляційним судом норм статей 132, 134 КАС, у порівнянні з висновками Верховного Суду, на які посилається відповідач у касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтею 248, пунктом 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко О.В. Білоус М.М. Гімон