Ухвала

від 23.02.2023 по справі 991/988/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/988/23

Провадження 1-кс/991/999/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Житомира, громадянину України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання, у якому ст. детектив ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 5 368 000 гривень, з покладенням на нього строком на 2 місяці обов`язків, передбачених п.п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, яке є особливо тяжким злочином, вчиненим у складі організованої групи, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та який відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних злочинів за вчинення якого відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, та, згідно з ч. 1 ст. 69 КК України виключено можливість призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом;

- наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, а саме: особистого зобов`язання, особистої поруки, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами прокурора, захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила, вважаючи його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. На думку сторони захисту, підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, не ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, суперечить нормам матеріального та процесуального права. Так, захисник зауважує, що обов`язки Управління економічного розвитку та фінансів (далі - Управління) в сфері матеріально-ресурсного забезпечення, управління майном, а також безпосередні повноваження начальника Управління, є узагальненими та неконкретними, також до повноважень ОСОБА_4 не належало погодження плану санації. Окрім того, захисник звертає увагу, що органом досудового розслідування не встановлено, чи готував ОСОБА_4 на виконання доручень ОСОБА_8 доповідну записку або будь-який інший документ, у якому була би викладена позиція Управління щодо доцільності/недоцільності погодження плану санації, а рішення «рекомендувати Міністру культури ОСОБА_9 погодити в установленому порядку план санації та подати на підпис відповідний документ», яке було прийнято за результатом наради, у якій брав участь ОСОБА_4 та ще сім осіб, носить виключно рекомендаційний характер, та не є безумовною підставою для погодження плану санації ДП «КНУ», тобто дії ОСОБА_4 не мають прямого причинного зв`язку з можливістю реалізації злочинного умислу. Враховуючи зазначене, захисник ОСОБА_5 зазначає про необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, на які посилається детектив у клопотанні та прокурор у судовому засіданні, що є лише припущеннями сторони обвинувачення, які не підкріплені жодними доводами та в дійсності відсутні.

Також, сторона захисту зауважила, що в клопотанні не наведено конкретних доводів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не дасть можливості здійснити дієвий контроль за поведінкою підозрюваного, а визначена стороною обвинувачення сума застави понад встановлені для даної категорії злочинів межі, є непомірною для ОСОБА_4 , на підставі викладеного в сукупності просила відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до ОСОБА_4 .

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав наведені захисником доводи, просив відмовити у задоволенні клопотання детектива про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави з підстав як необґрунтованості підозри, так і відсутності ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. Зазначив, що розмір застави, який просить застосувати детектив є непомірним для нього, з огляду на його майновий стан.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, заперечення сторони захисту, заслухавши позиції учасників судового провадження, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з метою визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, а якщо так, то чи забезпечить застава в розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 4) обґрунтованість розміру застави.

Під час судового розгляду встановлено, що детективами Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 щодо вчинення керуючим санацією ДП «Національна кінематека України» ОСОБА_10 (далі - ДП «НКУ»), у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_11 , заступницею Міністра культури України ОСОБА_8 , бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар»,ТОВ «ВестПрайт» ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_14 та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з матеріалами клопотання кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2015, постановленою у справі № 910/21182/15, порушено провадження у справі про банкрутство ДП «НКУ», введено процедуру розпорядження майном. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2016, постановленою у справі № 910/21182/15, затверджено реєстр вимог кредиторів ДП «НКУ» на загальну суму 9 283 023,70 грн та визначено наступних кредиторів: ПАТ «Київенерго», ПАТ «Київводоканал», ДПІ у Деснянському р-ні та ТОВ «Кінотур». Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2016 у справі № 910/21182/15 припинено процедуру розпорядження майном ДП «НКУ» та відкрито процедуру санації боржника - ДП «НКУ».

Указом Президента України «Про національні заклади культури» № 587/94 від 11.10.1994 ДП «НКУ» надано статус національного закладу культури, а пунктом 3 цього Указу встановлено, що майно закладів культури, яким надано статус національних, не підлягає приватизації. Фінансування цих закладів здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про Положення про національний заклад (установу) України» № 451/95 від 16.06.1995 зобов`язано органи виконавчої влади не передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» № 185-V від 21 вересня 2006 року, нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Окрім того, відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону України «Про культуру» від 14 грудня 2010 року № 2778-VI та наказу Міністра культури України № 450 від 17.06.2016, яким затверджено Перелік закладів культури базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня, ДП «НКУ» належить до базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня.

Таким чином, в силу належності майна національних закладів культури до державної власності та наявності заборони щодо його приватизації, а також заборони передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям, встановленої вказаними Указами Президента України, стосовно майна національних закладів культури не могло бути вчинено будь-яких дій, внаслідок яких здійснюється відчуження такого майна, у тому числі під час процедури розпорядження майном боржника та санації державного підприємства, без скасування їх статусу «національних».

За версією органу досудового розслідування, у 2016 році у ОСОБА_12 та

ОСОБА_13 виник злочинний умисел на заволодіння нерухомим майном ДП «НКУ», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27.

Реалізація даного злочинного умислу здійснювалася через підконтрольних останнім першого заступника генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_11 , арбітражних керуючих (керуючих санацією ДП «НКУ») ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , ТОВ «Екосолар Інвест» (код ЄДРПОУ 38135211), ТОВ «Євросолар» (код ЄДРПОУ 38135183) та ТОВ «ВЕСТ ПРАЙТ» (код ЄДРПОУ 42429092).

Так, будучи обізнаними, що в провадженні у справі про банкрутство ДП «НКУ» комітет кредиторів очолювали ПАТ «Київенерго» та ПАТ «АК «Київводоканал», яким належала більшість голосів, а всі значні правочини ДП «НКУ» відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343 від 14.05.1992 приймаються, схвалюються або погоджуються комітетом кредиторів боржника, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи з метою реалізації спільного злочинного умислу та отримання фактичного контролю над ДП «НКУ», використовуючи підконтрольні їм юридичні особи ТОВ «Екосолар Інвест» та ТОВ «Євросалар», викупили у первісних кредиторів право вимоги грошових зобов`язань ДП «НКУ».

У подальшому Господарським судом м. Києва замінено кредиторів ПАТ «Київенерго» та ПАТ «Київводоканал» на нових кредиторів - ТОВ «Екосолар Інвест» та ТОВ «Євросолар».

Враховуючи цю обставину, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , маючи контрольну кількість голосів у комітеті кредиторів ДП «НКУ» через підконтрольних нових кредиторів державного підприємства, забезпечили затвердження комітетом кредиторів ДП «НКУ» протокольним рішенням № 4 від 13.10.2016 кандидатури керуючого санацією ОСОБА_15 .

За результатами розгляду 17.10.2016 Господарським судом м. Києва клопотання ТОВ «Екосолар Інвест» та рішення комітету кредиторів, ОСОБА_15 призначено керуючим санацією ДП «НКУ».

Таким чином, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 використовуючи підконтрольних кредиторів, які мали вирішальну кількість голосів у комітеті кредиторів ДП «НКУ», у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_11 , через підконтрольних керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_15 та керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 , отримали повний фактичний контроль над діяльністю державного підприємства та розпорядженням майном, що перебувало на його балансі.

У подальшому, ОСОБА_15 , виконуючи вказівки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , зловживаючи своїм службовим становищем, протягом 2017 - 2018 років готував та скеровував на погодження до Мінкультури декілька проєктів планів санацій у різних редакціях, у яких, всупереч встановленої законодавством України заборони, передбачалося основним заходом відновлення платоспроможності боржника - відчуження об`єктів нерухомого майна національного закладу культури ДП «НКУ». При цьому ОСОБА_11 також приймав активну участь в розробці проєктів планів санації ДП «НКУ», редагуючи їх текстові файли з урахуванням зауважень органу управління.

Водночас, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , використовуючи участь ТОВ «Екосолар Інвест» та ТОВ «Євросолар» у складі комітету кредиторів ДП «НКУ» з більшістю голосів, забезпечили погодження комітетом кредиторів вказаних проєктів планів санацій.

Разом з тим, проєкти планів санації ДП «НКУ», підготовлені ОСОБА_15 поверталися Мінкультури на доопрацювання. Так, зокрема, 24.04.2017 керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_15 листом № 2?10/34 скерував до Мінкультури на погодження проєкт плану санації ДП «НКУ», який передбачав продаж та передачу в оренду частини майна боржника, а також ліквідацію дебіторської заборгованості боржника.

Заступницею Міністра культури України ОСОБА_8 листом № 1625/7?2/13-17 від 05.05.2017 повернуто зазначений план санації на доопрацювання, у зв`язку з тим, що Мінкультури мало до нього принципові зауваження. Зокрема, в листі було зазначено наступне: «запропонований проєктом плану санації підхід до відновлення платоспроможності ДП «НКУ» передбачає відчуження близько 80% нерухомого майна, задіяного у виробничій діяльності ДП «НКУ», що фактично позбавляє підприємство основних засобів виробництва та ставить під загрозу всю його подальшу діяльність»; «ефективність обраного засобу відновлення платоспроможності боржника викликає сумнів, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що реалізація запропонованого проєкту плану санації Підприємства після розрахунку з борговими зобов`язаннями може призвести до нової заборгованості у зв`язку із відсутністю основних фондів»; «При цьому, звіти, що подаються Підприємством до Міністерства, як уповноваженого органу управління, свідчать про те, що сума фактичної заборгованості Підприємства має тенденцію до зменшення. Тобто, за умови погашення заборгованості, Підприємство спроможне самостійно відновити свою комерційну діяльність та одержувати від неї прибуток», «перелік і вартість майна, запропонованого до відчуження, мають бути домірними (пропорційними) реальній сумі боргу Підприємства перед кредиторами»; «у зв`язку із тим, що до відчуження для погашення вимог кредиторів пропонується державне майно, та відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Мінкультури вимагає здійснення Фондом державного майна України рецензування звіту про оцінку майна, на основі якої здійснено розрахунки щодо погашення суми заборгованості підприємства».

Водночас, за результатами розгляду вказаних проєктів планів санації ДП «НКУ» начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_4 готувалися, зокрема, службові записки № 1189/0/59-17 від 19.06.2017, № 2125/0/59-17 від 12.09.2017, у яких вказувалося на зазначені принципові зауваження, що відображалися у відмовах Мінкультури у погодженні проєктів планів санації ДП «НКУ».

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 461?р від 04.07.2018 щодо запобігання банкрутства ДП «НКУ», яким доручалось Мінкультури забезпечити погашення кредиторської заборгованості, що обліковувалась за ДП «НКУ» в сумі 9 283 000 грн., що була наявною та актуальною на той час, за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, передбачених за програмою 1806030 «Державна підтримка кінематографії» на 2018 рік. При цьому, у пояснювальній записці до проєкту вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України, у підготовці якої брали участь ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , вказувалося на зазначені вище положення законодавства України про заборону відчуження будь?яким чином майна національних закладів культури.

З метою реалізації зазначеного розпорядження КМУ, Державним агентством України з питань кіно 28.11.2018 направлено лист до Мінкультури про готовність перерахувати кошти для погашення заборгованості ДП «НКУ» після надання необхідного переліку документів. На підставі вказаного листа, Мінкультури направило 05.12.2018 на адресу ДП «НКУ» лист № 5918/7-4/13-18 щодо необхідності надання документів Державному агентству України з питань кіно для забезпечення перерахування відповідних коштів Державною казначейською службою України.

У свою чергу, ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , діючи в межах спільного злочинного умислу, з метою уникнення можливості виходу державним підприємством із процедури санації, зловживаючи своїм службовим становищем, не вжили заходів щодо надання необхідного пакету документів задля погашення заборгованості ДП «НКУ» за рахунок бюджетних коштів. Так, у відповідь на лист Мінкультури № 5918/7-4/13-18 від 05.12.2018 ОСОБА_15 скеровано формальний лист-відповідь № 01?07/125 від 18.12.2018 без надання запитуваного пакету документів, у зв`язку із чим бюджетні кошті для погашення заборгованості ДП «НКУ» отримано не було.

Вказані дії ОСОБА_16 та ОСОБА_11 спричинили продовження процедури банкрутства ДП «НКУ» та, як наслідок, зростання поточної кредиторської заборгованості ДП «НКУ» до загальної суми 12 069 198 грн.

У подальшому, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вирішили змінити керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_15 на ОСОБА_10 , у зв`язку з чим забезпечили затвердження комітетом кредиторів ДП «НКУ» протокольним рішенням № 7 від 12.02.2019 кандидатури ОСОБА_10 керуючим санацією ДП «НКУ». На підставі клопотання ТОВ «Екосолар Інвест» від 12.02.2019 у справі про банкрутство ДП «НКУ» Господарський суд м. Києва ухвалою від 11.03.2019 призначено ОСОБА_10 керуючим санацією ДП «НКУ».

Після чого керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 за участі ОСОБА_11 , знаючи про принципові зауваження Мінкультури до попередніх планів санації ДП «НКУ», в першу чергу у частині відчуження 11 будівель державного підприємства, підготував новий проєкт плану санації із численними порушення чинного законодавства України, у якому визначив до відчуження вже 14 об`єктів частини комплексу нежитлових будівель ДП «НКУ», що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27, та листом від 06.06.2019 скерував його на адресу Мінкультури.

За версією сторони обвинувачення, вказаний план санації ДП «НКУ», спрямований на незаконне відчуження нерухомого майна ДП «НКУ» за заниженою вартістю, оскільки підготовлений із умисними порушеннями законодавства України та без урахування важливих для функціонування ДП «НКУ» обставини.

Так, в ході розроблення плану санації ДП «НКУ», ОСОБА_10 умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч ч. 4 ст. 96, ст. 98 Закону 2343, п. 2 Указу Президента України № 587/94 від 11.10.1994, визначив реалізацію (відчуження) комплексу нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ» (14 із 18), як захід відновлення платоспроможності державного підприємства, яке відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про культуру», Указу Президента України № 587/94 від 11.10.1994 та наказу Міністра культури України № 450 від 17.06.2016 є національним закладом культури та входить до базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня, майно якого не підлягає відчуженню.

Відповідно до п. 2.1 (розділ ІІІ) Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006, у редакції наказу Міністерства економіки України № 1361 від 26.10.2010, оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні три календарні роки для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку. Разом з тим, з порушенням вказаних положень, з метою створення уявлення про стабільну збитковість підприємства, ОСОБА_10 зазначив у вказаному плані санації оцінку фінансового стану ДП «НКУ» лише за попередні два роки, що передували порушенню справи про банкрутство.

Разом з тим, ОСОБА_10 , діючи умисно, з метою приховання факту, що при відчуженні вказаного комплексу нерухомого майна державне підприємство втратить право користування більшою частиною земельної ділянки, не розмежував земельну ділянку із будівлями, які передбачалося відчужити, та не визначив долю земельної ділянки, яка передбачена для обслуговування цих будівель, із внутрішньоплощадковими шляхами, що перейдуть автоматично у користування нового власника будівель та споруд. Відповідна позиція ОСОБА_10 пояснюється тим, що основною метою заволодіння будівлями та спорудами ДП «НКУ» у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було подальше отримання у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 5,0810 га (від загальної 8,188334 га), для будівництва житлового комплексу.

Переслідуючи відповідну злочинну мету, ОСОБА_10 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вказав у плані санації конкретні, заздалегідь визначені 14 будівель та споруд ДП «НКУ», придбання яких давало б можливість організаторам злочинної схеми сформувати окрему земельну ділянку єдиним масивом, необхідну для функціонального обслуговування цього комплексу будівель та спричиняло б відчуження права користування ДП «НКУ» цією земельною ділянкою. Відчуження вказаних будівель надавало змогу у подальшому оформити право користування земельною ділянкою під ними площею 4,4448 га, ринкова вартість права користування якою становить - 2 101 000 грн.

Також, ОСОБА_10 , з метою створення уявлення про економічну доцільність відчуження майна, вказав у п. 4.2.2, п. 5.1 плану санації, що необхідність відчуження нерухомого майна обґрунтовується потенційним зменшенням операційних витрат підприємства-боржника на утримання, зокрема, земельного податку. Водночас, у плані санації ОСОБА_10 не навів відомості, що земельний податок становить незначну частину фінансового навантаження ДП «НКУ», зокрема, плата за постійне користування земельною ділянкою площею 8,188334 га, за 2019 рік становила 2 957,31 грн.

Окрім того, ОСОБА_10 , діючи в порушення п. 2.2.1 (Розділ ІІІ) Методичних рекомендацій та ст. 35 Закону 2343, задля створення уявлення про нижчу вартість комплексу об`єктів нерухомого майна та подальшого його продажу за заниженою вартістю, а також необхідності у стислі терміні затвердити цей план санації, не забезпечив визначення ринкової вартості основних засобів - комплексу об`єктів нерухомого майна ДП «НКУ» та, відповідно, не вказав її у плані санації, до скерування його на погодження до Мінкультури.

Достовірно знаючи про попередні принципові зауваження Мінкультури щодо необхідності визначення ринкової вартості майна, ОСОБА_10 у п. 5.1 розділу V плану санації ДП «НКУ» вказано лише те, що «в результаті відчуження зазначеної частини майна Боржника планується отримати прибуток в орієнтовному розмірі 20 000 000 гривень», при цьому не наведено жодного обґрунтування яким чином встановлено вказану суму.

У свою чергу звіт ТОВ «Оціночна компанія «Місто» щодо визначення ринкової вартості майна ДП «НКУ», який став підставною для визначення початкової ціни майна на аукціоні, складено лише 20.06.2019.

Разом з тим, з метою обґрунтування необхідності відчуження саме конкретно визначених 14 будівель та споруд ДП «НКУ», ОСОБА_10 , діючи умисно, шляхом зловживання службовим становищем, вніс на 9-й та 14-й сторінках плану санації ДП «НКУ» недостовірні відомості про те, що значна частина будівель, що перебувають на балансі боржника мають зношений, критичний та аварійний стан, у зв`язку з чим потребують значних витрат на ремонт та утримання відповідних аварійних будівель та споруд. При цьому, більшість будівель, які були винесені на реалізацію, попередньо були відремонтовані орендарями та перебували у належному стані, зокрема, цех обробки плівки (літ. В), склад № 2 (літ. К), склад № 1 (літ. Л), будинок відпочинку (літ. О), приміщення охорони (літ. М1 М2) та допоміжний корпус (літ. Д).

Із порівняльної таблиці об`єктів нерухомого майна № 4.1 плану санації вбачається, що більшість із запропонованих до відчуження будівель ДП «НКУ» приносили у 2018 році дохід у загальному розмірі 1 721 250 грн., у яких орендарі попередньо провели ремонтні роботи. Не зважаючи на це, діючи у відповідності до заздалегідь розробленого злочинного плану та на шкоду ДП «НКУ», ОСОБА_10 умисно включив вказані будівлі до переліку майна, яке підлягало продажу.

Також, з метою штучного обґрунтування потреби у відчужені більшої кількості будівель та споруд ДП «НКУ» та, як наслідок, у отриманні більшого прибутку державним підприємством, ОСОБА_10 умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, передбачив планом санації додаткові потенційні витрати державного підприємства орієнтовною сумою 7 млн. грн на авансування витрат арбітражного керуючого. Ці кошти планувалося залучити в якості додаткового фінансування в порядку, визначеному ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2019, постановленою у справі № 910/21182/15, за рахунок ТОВ «Екосолар Інвест». При цьому планом санації передбачалося використання зазначених коштів на ремонтні роботи, вартість і виконавці яких погоджувалися із комітетом кредиторів, підконтрольним організаторам злочинної схеми - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

ОСОБА_10 у плані санації умисно не передбачено на якому саме етапі його реалізації мали бути здійснені вищевказані ремонтні роботи, а також не обґрунтовано доцільність їх проведення взагалі, а дефектні акти не містили будь-яких розрахунків щодо загальної суми, необхідної для проведення таких робіт.

Для вказаних цілей керуючий санацією ОСОБА_10 у додатках до плану санації використовував раніше підготовлений протокол наради керівництва ДП «НКУ» від 06.05.2019 із додатком до нього - планом робіт по відновленню інженерного обладнання та ремонту покрівлі в будівлях ДП «НКУ» на 2019 рік на загальну суму 7 091 000 грн. Однак, у цих документах відсутні будь-які відомості щодо розрахунку такої суми. Водночас, в інтересах ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , метою злочинного умислу яких було заволодіння майновим комплексом ДП «НКУ», у зазначеному плані робіт передбачалося проведення ремонтних робіт у тих будівлях, які в подальшому планувалися до відчуження на користь останніх, а саме: ремонт покрівлі будівлі цеху обробки плівки та відновлення лінії каналізації у допоміжному приміщенні. Також у вказаному плані робіт передбачалась заміна вікон на металопластикові у головному корпусі (літ. Б), який би мав залишитись у власності державного підприємства, в свою чергу у подальшому, в інтересах організаторів злочинної схеми ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заміна відповідних вікон відбулась не в головному корпусі ДП «НКУ» (літ. Б), а у корпусі цеху обробки плівки (літ. В) вже після проведення його оцінки для проведення аукціону.

Крім того, переслідуючи злочинний умисел, направлений на незаконне відчуження майна ДП «НКУ» на користь заздалегідь визначених осіб - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , діючи в інтересах останніх, зловживаючи своїм службовим становищем, не врахував у плані санації наступні важливі для функціонування державного підприємства обставини щодо подальшого розвитку ДП «НКУ» та можливості реалізовувати проваджену ним діяльність у разі відчуження значної кількості основних засобів; можливості погашення кредиторської заборгованості за рахунок коштів державного бюджету, оскільки у 2018 році Кабінетом Міністрів України вже приймалося відповідне рішення; доцільності проведення ремонтних робіт, шляхом залучення додаткового фінансування у розмірі 7 091 000 грн, що призводило до збільшення загальної суми заборгованості до 19 069 198 грн; також не визначено будь-яких інших заходів відновлення платоспроможності боржника, альтернативних по відношенню до відчуження об`єктів нерухомого майна підприємства, зокрема, таких як реорганізація ДП «НКУ».

Окрім того, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у співучасті із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , усвідомлюючи неможливість реалізації свого злочинного плану щодо заволодіння комплексом нерухомого майна ДП «НКУ» без погодження плану санації уповноваженою службовою особою органу управління - Мінкультури, вступили у злочинну змову із заступницею Міністра культури України ОСОБА_8 , яка залучила до вчинення злочину підпорядкованого їй начальника Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_4 . Саме на ОСОБА_8 та ОСОБА_4 покладалися повноваження Мінкультури з управління об`єктами державної власності.

У подальшому, користуючись перебуванням ОСОБА_17 в одноденній відпустці, реалізуючи спільний злочинний умисел за наперед узгодженим злочинним планом із

ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , заступниця Міністра культури України ОСОБА_8 , діючи всупереч інтересам служби, не зважаючи на численні порушення чинного законодавства України, 14.06.2019 погодила проєкт плану санації ДП «НКУ», шляхом проставлення у ньому особистого підпису.

У свою чергу таке рішення ОСОБА_8 суперечило позиції останньої, викладеної у листі Мінкультури № 1625/7?2/13-17 від 05.05.2017 за її підписом, яким було повернуто один з попередніх планів санації керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_15 , яким передбачалося відчуження меншої частини комплексу нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», а саме 12 з 18. Так, ОСОБА_8 аргументувала, що запропонованим проєктом плану санації підходом до відновлення платоспроможності ДП «НКУ» передбачено відчуження близько 80% нерухомого майна, задіяного у виробничій діяльності ДП «НКУ», що фактично позбавляло би підприємство основних засобів виробництва та ставило під загрозу всю його подальшу діяльність, а ефективність обраного засобу відновлення платоспроможності боржника викликало сумніви, оскільки існували обґрунтовані підстави вважати, що реалізація запропонованого проєкту плану санації підприємства після розрахунку з борговими зобов`язаннями, могло б призвести до нової заборгованості у зв`язку із відсутністю основних фондів.

Водночас, про заборону відчуження майна ДП «НКУ» наголошувалося, зокрема, у пояснювальній записці до проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання запобігання банкрутства державного підприємства «Національна кінематека України», що була підготовлена в Мінкультури та про яку було достеменно відомо ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

У подальшому, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 формально провів конкурсний відбір кандидатури організатора аукціону з продажу нерухомого майна ДП «НКУ», за результатами якого визначив ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» (із комерційною пропозицією у 3% від ціни продажу), та скерував на адресу Мінкультури звернення від 09.08.2019 № 01-07/135 щодо погодження цієї кандидатури. При цьому, ОСОБА_10 порушив умови конкурсного відбору та умисно відхилив кандидатури із найбільш вигідними комерційними пропозиціями (наприклад ТБ «Центральна універсальна біржа» - 1%, ТОВ «Рецензійна палата» - 0,3%). Крім того, з метою забезпечення обрання наперед визначеного організатора аукціону ОСОБА_10 не скерував комерційні пропозиції інших учасників до Мінкультури для погодження кандидатури організатора аукціону, мотивуючи обрання переможцем конкурсу кандидатури даної товарної біржи на підставі суми винагороди за проведення аукціону. Вказані дії спричинили, зокрема, окрім іншого, завищення витрат на винагороду організатора аукціону.

Знаючи про наявність семи учасників конкурсного відбору організатора аукціону, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 під час розгляду вказаного вище звернення у порушення п. 11, 12 Порядку не вжито будь-яких заходів з перевірки наданої ОСОБА_10 інформації про визначення переможця на підставі суми винагороди.

Реалізуючи спільний злочинний умисел за наперед узгодженим злочинним планом із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , заступниця Міністра культури України ОСОБА_8 , діючи всупереч інтересам служби, у співучасті із начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_4 , 16.08.2019 погодила запропоновану ОСОБА_10 кандидатуру організатора аукціону ТБ «Перша універсальна біржа «Україна».

У подальшому, всупереч положенням ч. 7, 8, ст. 49 Закону 2343 директор ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» ОСОБА_18 вжив заходів, які не надавали можливості прийняти участь в аукціоні усім бажаючим, а лише тільки тими, кого попередньо узгодять ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . ОСОБА_18 було підготовлено та опублікувано оголошення про проведення аукціону, в якому останній зазначив, що аукціон проводитиметься 16.10.2019 об 11:00 за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 79, ЦДС «TETRIS», а заяви на участь в аукціоні прийматимуться організатором до 13 год 00 хв 02.10.2019 виключно у робочі дні з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв за цією ж адресою.

Разом з цим, за вказаною адресою ФОП ОСОБА_19 надавалися послуги з організації забезпечення проведення ділових заходів, який з маркетинговою метою умовно назвав ці приміщення Центром ділового співробітництва «TETRIS». Однак до 01.10.2019 ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» не отримувала у ФОП ОСОБА_19 у користування ці приміщення. Водночас оплата від ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» за бронювання всіх приміщень ЦДС «TETRIS» строком на 3 (три) години надійшла лише у передостанній день прийому заявок на участь в аукціоні, а саме 01.10.2019.

Крім того, у вказаному оголошенні зазначено, що ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Прахових (Гайдара), 50. Однак, оренду приміщень ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» за вказаної адресою було припинено ще 31.01.2019.

У зв`язку із фактичною відсутністю ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» за місцем прийому заяв на участь в аукціоні та за місцем її реєстрації, єдиним можливим способом подати заяву на участь в аукціоні було лише через попереднє контактування телефонним зв`язком із організатором аукціону.

Таким чином, виконуючи домовленість із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_18 створив такі умови прийому документів для участі в аукціоні, що призвели до прийняття участі в аукціоні обмеженого кола осіб (потенційних покупців), кандидатури яких попередньо узгоджувалися із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Як наслідок, ОСОБА_18 порушив конкурсні засади проведення торгів, умисно не прийняв заяву на участь в аукціоні від ТОВ «АКВАБУД ЕКО», власник якого був готовий придбати майно ДП «НКУ» за ринковою вартістю близько 75-80 млн. грн.

Окрім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 увійшли у змову із ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 задля забезпечення останніми формальної участі в аукціоні ППМФ «М?Еко» (код ЄДРПОУ 19407939), кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якого був ОСОБА_22

16.10.2019 у період часу з 09:00 год до 13:00 год за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 40, 3-й поверх, аудиторія 4Room, було проведено аукціон з реалізації комплексу нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ» загальною площею 5 286,1 м2 із початковою ціною аукціону у 32 710 788, 00 грн (з ПДВ) серед учасників конкурсу ППМФ «М-Еко» та ТОВ «Вест Прайт». Переможцем аукціону визначено останнього із ціновою пропозицією 33 365 003,76 грн.

Реалізуючи спільний злочинний умисел за наперед узгодженим злочинним планом із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 , діючи усупереч інтересам державного підприємства, будучи наділеним повноваженнями щодо розпорядження майном, 17.10.2019 відчужив вказане майно ДП «НКУ» шляхом укладення договору купівлі-продажу із директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_14 .

Разом з цим, рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2021, постановленим у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) за результатами розгляду позовної заяви ТОВ «АКВАБУД ЕКО», за участі Національного антикорупційного бюро України у якості третьої особи, у зв`язку із порушенням ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» права ТОВ «АКВАБУД ЕКО» на участь в аукціоні з продажу майна, визнано недійсними 1) результати аукціону з продажу частини майна ДП «НКУ»; 2) протокол аукціону з продажу частини майна; 3) договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, а також скасовано: 1) акт про передання права власності на куплене нерухоме майно; 2) свідоцтво про право власності; 3) рішення про державну реєстрацію права власності; 4) записи про право власності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2021, постановленого у вищезазначеній справі залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 30.11.2021 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 постановлених у справі № 910/21182/15 (910/16832/19).

Водночас, комплексною судовою оціночно-будівельною, земельно-технічною та оціночно-земельної експертизою встановлено, що станом на 17.10.2019 ринкова вартість комплексу нежитлових будівель - 14 будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м. складає 41 778 000 грн, а вартість права користування земельною ділянкою, яка необхідна для використання у технологічному (виробничому) процесі за функціональним призначенням вказаного комплексу нежитлових будівель, площею 4,4448 га, становить 2 101 000 грн. Таким чином, стартова ціна продажу майна ДП «НКУ» на аукціоні мала становити близько 41 778 000 грн.

Після реалізації злочинного плану щодо заволодіння вказаним комплексом нежитлових будівель ДП «НКУ», ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи у співучасті із керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 та першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_11 , продовжили здійснювати фактичний контроль над діяльністю ДП «НКУ» та розпоряджатися його майном з метою 1) незаконного виведення коштів, отриманих ДП «НКУ», внаслідок реалізації нерухомого майна; 2) приховування вчинених злочинів, а також досягнення своєї основної мети - отримання у користування земельної ділянки для подальшого здійснення будівництва житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27. При цьому, згідно зі злочинним умислом ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , останні планували у подальшому вивести грошові кошти, сплачені за придбане на аукціоні майно ДП «НДУ», на підконтрольні суб`єкти господарювання, тобто, фактично безоплатно заволодіти майном державного підприємства.

Зокрема, ОСОБА_13 та ОСОБА_23 , за участі ОСОБА_20 , домовилися та уклали із ОСОБА_22 та ОСОБА_21 меморандум щодо спільної реалізації проєкту будівництва житлового комплексу на земельній ділянці не менше 5,0810 га за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27.

Таким чином, як стверджує сторона обвинувачення, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 , шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_11 , заступницею Міністра культури України ОСОБА_8 , начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_4 та директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_14 , умисно вчинив заволодіння комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн, шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обертаючи його на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

01.02.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у пособництві в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою.

Вищезазначені обставини, на думку сторони обвинувачення, обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з наступного.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу. При цьому, слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши доводи учасників судового провадження, вивчивши письмові заперечення захисника, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра, станом на час розгляду цього клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", зокрема термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі: заявою Міністра культури, молоді та спорту ОСОБА_24 № 01-02/03 від 11.11.2019; наказом Міністерства культури України № 450 від 17.06.2016 «Про затвердження базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня»; ухвалами Господарського суду м. Києва у справі № 910/21182/15; наступними договорами підряду: № 01022016/1 від 01.02.2016, № 01022016/2 від 01.02.2016, № 01022016/3 від 01.02.2016; наступними договорами про відступлення права вимоги: № 21-09-16 від 21.09.2016, укладеним між ТОВ «КОМПАНІЯ «КІНОТУР» (первісний кредитор) та ТОВ «ЄВРОСОЛАР» (новий кредитор); № 847/12/14-16 від 12.09.2016, укладеним між ПАТ «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» (первісний кредитор) та ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» (новий кредитор); № 1125-16 від 08.09.2016, укладеним між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (первісний кредитор) та ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» (новий кредитор); витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» та по ТОВ «ЄВРОСОЛАР»; протоколом допиту колишньої арбітражної керуючої ДП «НКУ» ОСОБА_25 від 30.06.2021; запрошенням на збори кредиторів та засідання комітету кредиторів ДП «НКУ» № 02-10/34 від 24.04.2017 з додатком - проєктом плану санації ДП «НКУ», яким до продажу запропоновано 12 об`єктів нерухомого майна вартістю 25 072 933 грн; листом заступниці Міністра культури України ОСОБА_8 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_26 від 05.05.2017 № 1625/7/13-17, яким відмовлено у погодженні відповідного проєкту плану санації ДП «НКУ»; листом арбітражного керуючого ОСОБА_15 на адресу Міністерства культури України № 02-10/35 від 02.06.2017 щодо погодження плану санації ДП «НКУ» з додатком - проєктом плану санації ДП «НКУ», яким пропонувалося до продажу 11 будівель державного підприємства (в попередньому - 12 будівель); аркушем для резолюцій від 14.06.2017, яким ОСОБА_27 доручила ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_4 зібрати нараду та опрацювати відповідний проєкт плану санації в установленому порядку і підготувати у строк до 23.06.2017 проєкт відповіді; службовою запискою ОСОБА_28 на ОСОБА_8 ; аркушем для резолюцій від 16.06.2016 за підписом ОСОБА_8 , яким погоджено службову записку ОСОБА_28 та доручено керівникам уповноважених управлінь опрацювати план санації та надати конкретні пропозиції; службовою запискою ОСОБА_4 № 1189/0/59?17 від 19.06.2017, в якій він виклав обґрунтування неможливості погодження відповідного плану санації ДП «НКУ»; службовою запискою ОСОБА_29 № 1205/0/59?17 від 20.06.2017; листом Мінкультури № 2308/7/13-17 від 23.06.2017 за підписом заступника Міністра культури України ОСОБА_30 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_26 , яким відмовлено у погодженні проєкту плану санації ДП «НКУ»; службовою запискою ОСОБА_28 на ім`я ОСОБА_8 № 1626/0/59-17 від 28.07.2017, якою, з огляду на підготовку проєкту плану санації ДП «НКУ» в третій редакції, ініціюється питання проведення наради з метою визначення позиції Мінкультури та вироблення пропозиції, які дали б змогу зберегти майно кіностудії; листом заступниці Міністра культури України ОСОБА_8 на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.08.2017 № 2035/15-2/14-17, з якого вбачається негативна позиція Мінкультури щодо проєктів планів санації ДП «НКУ», якими передбачалось відчуження об`єктів нерухомого майна; листом арбітражного керуючого ОСОБА_15 на адресу Міністерства культури України № 02-10/37 від 13.07.2017 щодо погодження плану санації ДП «НКУ» з додатком - проєктом плану санації ДП «НКУ», яким пропонувалося до продажу 11 будівель державного підприємства; листом Мінкультури від 15.09.2017 № 3508/7/13-17 за підписом першої заступниці Міністра культури України ОСОБА_31 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_26 , яким відмовлено у погодженні вже третього проєкту плану санації ДП «НКУ», зважаючи на повторне неврахування зауважень Мінкультури; листами арбітражного керуючого ДП «НКУ» ОСОБА_15 № 02-10/38 від 27.09.2017 та № 02-10/42 від 25.10.2017, якими надсилався на погодження до Мінкультури 4-й проєкт плану санації ДП «НКУ»; внутрішнім листуванням Мінкультури щодо організації розгляду проєкту санації ДП «НКУ» (аркуш для резолюцій від 01.11.2017; окреме доручення ОСОБА_8 ОСОБА_4 № 164/0/58-17 від 06.11.2017; листом ОСОБА_28 на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_29 № 2736/0/59-17 від 06.11.2017); листом Мінкультури № 4486/7/13-17 від 14.11.2017, яким відмовлено у погодженні четвертого проєкту плану санації ДП «НКУ»; листом Мінкультури № 560/7-4/13-18 від 12.02.2018 за підписом заступниці Міністра культури України ОСОБА_8 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_26 , яким повідомлялися наміри Мінкультури щодо здійснення погашення кредиторської заборгованості за рахунок коштів загального фонду державного бюджету; витягом з протоколу № 58 засідання Кабінету Міністрів України від 04.10.2017; листом Мінкультури № 2411/15/14-17 від 12.09.2017 за підписом першої заступниці Міністра культури України ОСОБА_31 (виконавець ОСОБА_4 ) на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо погодження проєкту постанови КМУ (стосовно погашення боргів ДП «НКУ»); іншим листуванням з приводу погашення заборгованості ДП «НКУ» за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (лист Мінкультури № 2530/15/14-17 від 25.09.2017 за підписом ОСОБА_8 (підготував ОСОБА_4 ) на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; лист Мінкультури № 1999/7/10-17 від 02.11.2017 за підписом ОСОБА_8 на адресу КМУ щодо підготовки проєкту розпорядження КМУ тощо; розпорядженням КМУ № 461-р від 04.07.2018; пояснювальною запискою Міністра культури України ОСОБА_17 до вказаного вище проєкту розпорядження КМУ; листом Державного агентства України з питань кіно № 1556/6/11-18 від 29.11.2018 на адресу Мінкультури; листом Мінкультури № 5918/7-4/13-18 від 05.12.2018; листом-відповіддю ДП «НКУ» № 01-07/125 від 18.12.2018; клопотанням ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» № 28 від 12.02.2019 до Господарського суду м. Києва щодо призначення арбітражним керуючим ОСОБА_10 ; листами керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 від 04.06.2019, 06.06.2019; клопотанням керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 від 14.05.2019 щодо затвердження плану санації ДП «НКУ»; протоколами засідань комітету кредиторів ДП «НКУ» № 05/06/19-КК від 05.06.2019, № 13/06/19-КК від 13.06.2019; наказом Мінкультури № 550/0/17-19 від 12.06.2019 Про щорічну відпустку ОСОБА_17 тривалістю 1 календарний день 14.06.2019; протоколом № 1 від 14.06.2019 наради з питань, пов`язаних з опрацюванням плану санації ДП «НКУ», на якій, серед інших, були присутні ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , за результатами наради рекомендовано Міністру культури ОСОБА_17 погодити в установленому порядку план санації «ДП «НКУ»; листом Мінкультури № 3335/7-4/13-19 від 14.06.2019, яким надіслано на адресу ДП «НКУ» погоджений план санації державного підприємства; довідкою Управління персоналом Мінкультури, відповідно до якої у зв`язку із перебуванням ОСОБА_17 у щорічній відпустці, виконання його обов`язків покладено на ОСОБА_8 ; погодженим 14.06.2019 ОСОБА_8 планом санації ДП «НКУ», яким, серед іншого, передбачено відчуження 14 приміщень державного підприємства; листом-відповіддю ДП «НКУ» № 01-07/11 від 28.01.2021; довідкою № Ю-44075/2018; протоколом № 21/06/19-КК від 21.06.2019 засідання комітету кредиторів ДП «НКУ»; запереченнями ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2019 стосовно прийняття рішення щодо схвалення плану санації; протоколом № 21/06/19-СК від 21.06.2019 засідання зборів кредиторів ДП «НКУ»; висновком про вартість об`єкту оцінки - 14 будівель ДП «НКУ» від 20.06.2019 (ринкова вартість - 32 710 788,00 грн.); листом ДП «НКУ» до Мінкультури від 27.06.2019 щодо розміщення на сайті Міністерства культури України оголошення про проведення конкурсу з пошуку кандидатур організаторів аукціону з реалізації майна державного підприємства (в Мінкультури виконавцем вказаного листа визначено ОСОБА_4 ); пропозиціями товарних бірж; протоколом № 02/08/19-КК від 02.08.2019 засідання комітету кредиторів ДП «НКУ»; повідомленням керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 № 01-07/126 від 02.08.2019 про результати проведення конкурсу з пошуку кандидатур організаторів аукціону з реалізації майна державного підприємства (в Мінкультури виконавцем по вказаному повідомленню визначено ОСОБА_4 ); листом ДП «НКУ» до Мінкультури від 06.08.2019 про відкликання листа щодо погодження кандидатури організатора аукціону (виконавцем по вказаному повідомленню визначено ОСОБА_4 ); протоколом № 09/08/19-КК від 09.08.2019 засідання комітету кредиторів ДП «НКУ»; зверненням керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 № 01-07/135 від 09.08.2019; листом Мінкультури № 4177/15/13-19 від 16.08.2019 за підписом заступниці Міністра культури України ОСОБА_8 на адресу керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 , яким погоджено кандидатуру організатора аукціону; листом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 25.08.2021; договором № 22/08/2019-1 від 22.08.2019 між ДП «НКУ» та ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» на проведення аукціону; повідомленням ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» від 16.09.2019 на адресу суду та Міністерства юстиції України щодо розміщення оголошення про проведення аукціону; протоколом огляду приміщень від 03.12.2020; заявою директора ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_14 від 30.09.2019 № 3 на участь в аукціоні з продажу майна ДП «НКУ»; протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Вест Прайт» № 05/10/2019 від 03.10.2019; договором між ТОВ «Вест Прайт» та ТОВ «Фард Стандарт» № 03/10/19-01К від 03.10.2019; витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТОВ «Вест Прайт» станом на 23.12.2019 (засновники ОСОБА_32 та ОСОБА_14 ); по ТОВ «Вест Прайт» станом на 11.03.2021 (підприємство переоформлено на дружину ОСОБА_12 - ОСОБА_33 ); протоколом № 1 від 16.10.2019 про підсумки аукціону з продажу майна ДП «НКУ», згідно з яким переможцем аукціону визнано ТОВ «Вест Прайт» з запропонованою переможцем ціною - 33 365 003,76 грн.; договором купівлі-продажу майна, укладеним 17.10.2019 між ДП «НКУ» (продавець) в особі ОСОБА_10 та ТОВ «Вест Прайт» (покупець) в особі ОСОБА_14 ; актом від 17.10.2019 про передання ДП «НКУ» на користь ТОВ «Вест Прайт» права власності на нерухоме майно; довіреністю, виданою 09.09.2019 керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10 - ОСОБА_34 та наказом ОСОБА_35 № 3-К від 31.10.2019 про вступ останнім на посаду директора ТОВ «Вест Прайт» та початок виконання службових обов`язків; протоколом № 07/11/19 від 11.11.2019 загальних зборів учасників ТОВ «Вест Прайт»; договором позики, укладеним 11.11.2019; договором про внесення змін № 1 до договору позики від 11.11.2019; а також протоколами допитів директора юридичної фірми ТОВ «ЮК «Брок «Партнерс» ОСОБА_36 від 27.07.2020; директора юридичної фірми ТОВ «Аквабуд Еко» ОСОБА_37 від 13.07.2021; ОСОБА_18 від 02.02.2021; ОСОБА_38 від 27.04.2021; рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2021, постановленим у справі № 910/21182/15, яким задоволено позов ТОВ «АКВАБУД ЕКО»; постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 та постановою Верховного Суду від 30.11.2021; висновками експерта № 24/18-22-21 від 23.11.2021 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи та № 26/35-21 від 09.12.2021 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи; протоколами огляду від 10.06.2020, від 02.07.2020, від 03.06.2020, від 26.06.2020, від 15.07.2020, від 09.06.2020, від 05.11.2020, від 30.07.2020; від 09.06.2020; від 02.07.2020; від 09.11.2020; від 08.04.2020; від 03-06.07.2020; від 28.12.2020; від 03.08.2020; від 03.06.2020; від 23.07.2020; від 03.11.2020; від 29.09.2022; від 29.04.2021; від 15.06.2022; протоколом обшуку від 03-04.2020 (у ОСОБА_8 ); листом-відповіддю ДП «НКУ» № 01-07/86 від 21.07.2021; протоколами огляду від 03.08.2022 та від 09.09.2022; протоколами допитів генерального директора ТОВ «Феєрверк» ОСОБА_39 від 07.08.2020; директора ПП «Карточі» ОСОБА_40 від 07.08.2020; ОСОБА_41 від 28.08.2020; директорки ТОВ «Різноріз» ОСОБА_42 від 25.02.2021; ОСОБА_43 від 20.10.2022; ОСОБА_44 від 10.09.2021; свідків ОСОБА_45 від 20.10.2021; ОСОБА_46 від 21.09.2021; ОСОБА_47 від 19.10.2022; ОСОБА_48 від 22.07.2022; протоколами допиту ОСОБА_49 від 03.11.2022; ОСОБА_50 від 20.06.2022; заступника директора ПП «Кіносервіс «Карточі-України» ОСОБА_51 від 28.08.2020; директора ТОВ «Мейнстрім Пікчерс» ОСОБА_52 від 10.11.2022, а також протоколами за результатами проведення НСРД та іншими долученими до клопотання матеріалами провадження в їх сукупності.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.

Наведене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Більшість доводів та заперечень сторони захисту зводиться до необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

З цього приводу слідчий суддя зважає на алгоритм оцінки доказів слідчим суддею, встановлений ст. 94 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку виключно в межах прийняття відповідного процесуального рішення.

Однак, порушені захистом питання виходять за межі обґрунтованості підозри, тобто, виправданості подальшого розслідування, натомість, потребують вирішення судом питання винуватості/невинуватості особи за результатами всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Таким чином, слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення, кваліфікації дій підозрюваної особи та питання винуватості/невинуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення матеріалів.

Таким чином, наведеними вище доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі матеріалів, поданих стороною обвинувачення до клопотання. Питання про те, чи утворюють такі дії склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

За вказаних вище обставин, слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми на даному етапі досудового провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 щодо підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Зокрема злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 69, 75 КК України, норми про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням не можуть бути застосовані у випадку засудження за корупційний злочин.

У клопотанні детектив зазначив, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення вказаного корупційного злочину, може планувати втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду. У той же час, наявність суттєвих майнових ресурсів у підозрюваного є достатнім для тривалого переховування за кордоном. До того ж ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1 , дійсний до 28.04.2032).

Сторона захисту вказує на необґрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та вважає, що самої лише тяжкості інкримінованих злочинів недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися. Водночас, захисником зауважено, що наявність у ОСОБА_4 паспорту для виїзду за кордон само по собі не створює ризику ухилення від суду і слідства, а з урахуванням того факту, що ОСОБА_4 вручили підозру особисто 01.02.2023, він мав можливість здійснити спробу покинути Україну, але не зробив цього, натомість 07.02.2023 прибув на виклик детектива, для допиту. Таким чином, процесуальна поведінка підозрюваного свідчить про відсутність наміру ухилятися від органів досудового розслідування та суду, а головною метою ОСОБА_4 є доведення невинуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Окрім того, сторона захисту звертає увагу на міцні соціальні зв`язки ОСОБА_4 , який одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, що вказує на відсутність в останнього ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Поряд з цим варто врахувати, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти росії» (Smirnova v. russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким корупційним злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. А беручи до уваги, що злочин є корупційними, отже у разі винесення обвинувального вироку суду до ОСОБА_4 не буде застосовано звільнення від покарання та не буде застосовано більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Поряд з цим, не може залишатися поза увагою слідчого судді можливість нелегального перетину кордону підозрюваним ОСОБА_4 , з огляду на умови, які існують в Україні, викликані безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, що збільшують можливість підозрюваного для ухилення від органу досудового розслідування та суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати його поведінку та місцезнаходження, а також державний кордон у місцях активних бойових дій.

Наведені вище обставини дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_4 .

Стосовно ризику знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, детективом у клопотанні зазначено про наявність достеменно встановлених відомостей про те, що саме технічні засоби передачі інформації використовувалися підозрюваними у даному кримінальному провадженні для комунікації з приводу вчинюваного злочину, відтак такі засоби могли зберегти на собі сліди такої комунікації, однак, доступ до них ще не отримано.

Також зауважується, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який пов`язане із створенням, передачею та зберіганням документів щодо погодження плану санації ДП «НКУ»; відбору товарної біржі; організації та проведення аукціону з продажу майнового комплексу державного підприємства; протиправного виведення коштів з ДП «НКУ» на підконтрольні товариства; укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу ДП «НКУ», місцеперебування яких могло бути ще не встановлено у повному обсязі.

Таким чином, сторона обвинувачення вбачає можливість того, що ОСОБА_4 може самостійно або шляхом надання вказівок іншим особам, зокрема своїм колишнім підлеглим у Мінкультури, знищити, приховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Сторона захисту заперечує з приводу наявності даного ризику, повідомляючи, що всі першочергові слідчі та процесуальні дії, зокрема обшуки та огляди, уже проведені, разом з тим, за рішенням детектива у підозрюваного ОСОБА_4 мобільний телефон не вилучався, а з приводу твердження про можливість ОСОБА_4 знищити, приховати або спотворити документи, які пов`язані із діями щодо санації ДП «НКУ», то такі дії зважаючи на тривалість досудового розслідування, уже могли би бути неодноразово реалізовані, а враховуючи, що станом на момент розгляду клопотання, підозрюваний уже не працює в Мінкультури, зазначений ризик безпідставний.

За наведеного, слідчий суддя приймає такий ризик до уваги та вважає доведеною наявність можливості у ОСОБА_4 як особисто, так і за допомогою інших осіб,зокрема колишніх підлеглих у Мінкультури, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та місцеперебування яких органом досудового розслідування ще не встановлено.

Щодо наявності ризику впливу на свідків та інших підозрюваних детектив у клопотанні зазначає про наявність мотивації у підозрюваного здійснювати вплив на свідків та інших підозрюваних, враховуючи те, що іншим підозрюваним інкримінується скоєння у співучасті з ОСОБА_4 аналогічного кримінального правопорушення, вчиненого у складі організованої групи, тож позиція інших підозрюваних щодо обставин скоєння інкримінованих злочинів може впливати на становище останнього, як підозрюваного. Також зазначає, що позиція свідків, зокрема ОСОБА_50 , ОСОБА_49 та ОСОБА_29 , щодо обставин скоєння кримінальних правопорушень, може суттєво впливати на становище ОСОБА_4 , як підозрюваного. А наявність можливості здійснювати такий вплив обумовлена: 1) майновим становищем ОСОБА_4 , що дозволяє здійснювати вказаний вплив, шляхом підкупу або опосередковано через залучення третіх осіб; 2) обійманням у минулому адміністративної посади в Мінкультури, що дозволяє здійснювати вплив на своїх колишніх підлеглих; 3) завдяки соціальним зв`язкам та діловим контактам, до прикладу, з 2020 року по теперішній час ОСОБА_4 обіймає керівні посади в Міністерстві фінансів України, зокрема, станом на 2022 рік, посаду директора Департаменту фінансово-економічного планування, аналізу та майнових відносин Міністерства фінансів України.

Сторона захисту зазначила про відсутність у ОСОБА_4 наміру впливати на свідків та не наведення детективом у клопотанні конкретних доводів, що такий вплив з боку підозрюваного мав або міг мати місце. Відсутність впливу на свідків та інших підозрюваних за твердженням захисника підтверджується також відсутністю за результатом проведення НСРД будь-яких відомостей щодо зносин ОСОБА_4 зі свідками та іншими підозрюваними.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших підозрюваних слідчий суддя враховує визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, слідчий суддя вбачає наявність ймовірної можливості здійснення ОСОБА_4 дій, спрямованих на вплив на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

На обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином сторона обвинувачення зазначає про наявність у підозрюваного ОСОБА_4 мотивації здійснювати таке перешкоджання шляхом впливу на співробітників правоохоронних органів чи суду як у цьому кримінальному провадженні, так і інших, які можуть впливати на стан досудового розслідування у кримінальному провадженні. Окрім того, зважає на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винним у скоєнні інкримінованого злочину та наявність прямих доказів безпосередньої причетності до його скоєння.

На думку органу досудового розслідування, можливість здійснювати вказане перешкоджання обумовлена матеріальним становищем підозрюваного, яке дозволяє здійснювати перешкоджання шляхом спроб підкупу або опосередковано через залучення третіх осіб, а також використовуючи свої соціальні та ділові зв`язки.

Зважаючи на викладені обставини слідчий суддя приходить до висновку про існування обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_4 може використовувати свої зв`язки та досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншими способами, окрім як переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховання, спотворення будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Разом з тим, слідчим суддею береться до уваги особиста ситуація (обставини) підозрюваного ОСОБА_4 , офіційні доходи якого за 1998-2022 склали 5.4 млн. грн, а його дружини ОСОБА_53 за 2000-2022 понад 1.8 млн. грн., наявність у власності подружжя об`єктів нерухомого та рухомого майна, у тому числі набутого дружиною підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_54 у період її перебування у відпустці по догляду за дитиною, а саме: у 2020 році машиномісця в підземному паркінгу в м. Києві; у 2022 році квартири, що розташована в м. Тернопіль, загальною площею 93.2 кв. м. і транспортного засобу MERCEDES-BENZ GLC 220D, 2022 року випуску. При цьому належна процесуальна поведінка підозрюваного, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених слідчим суддею ризиків.

За таких обставин, зазначені в клопотанні детектива ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає обґрунтованими.

Так, на думу сторони обвинувачення, для нівелювання вказаних ризиків на початковій стадії відкритої частини досудового розслідування необхідним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, якими є особиста порука та особисте зобов`язання, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, та не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів. А також не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, адже, з огляду на встановлені слідчим суддею ризики, у випадку їх застосування, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, є актуальними на даний час.

З огляду на викладене, а також за наведених вище характеристик кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та вагомості встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та зможе запобігти цим ризикам.

Отже, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від слідства та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж застава.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Ст. детектив ОСОБА_6 у клопотанні та прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просили визначити заставу у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 368 000 гривень, тобто у розмірі, що перевищує межу, визначену п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки, на думку сторони обвинувачення, внесення застави саме в такому розмірі зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник та підозрюваний під час судового розгляду наголошували на тому, що заявлений стороною обвинувачення розмір застави не співвідноситься із обставинами цього кримінального провадження, в якому навіть за версією слідства ОСОБА_4 виконував роль пособника та був залучений лише на певному етапі злочинного наміру; у повідомленні про підозру не наводиться тверджень про корисливість мотиву підозрюваного або отримання ним будь-якої матеріальної вигоди від вчинення правопорушення. Оцінюючи майновий стан підозрюваного сторона захисту зауважує, що запропонований розмір застави є надмірним для ОСОБА_4 , з огляду на те, що основні заощадження сім`ї було вкладено в придбання нерухомості, на утриманні підозрюваного перебувають дві малолітні дитини та дружина, яка здійснює догляд за дитиною, жодних інших заробітків, окрім зафіксованих доходів, родина не має.

Слідчий суддя при визначенні розміру застави приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішеннях «Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників провадження, суд враховує відомості про особу підозрюваного, який є раніше не судимий, одружений, виховує двох малолітніх дітей 2013 та 2021 років народження, з 2020 року обіймає посаду директора Департаменту фінансово-економічного планування, аналізу та майнових відносин Міністерства фінансів України, що свідчить про його міцні соціальні та ділові зв`язки, а також зважаючи на майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 , зокрема на отримання останнім згідно довідки Міністерства фінансів України за 2022 рік доходу в сумі 1 324 375.03 грн., на переконання слідчого судді обґрунтованим є визначення застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 становить 805 200,00 грн.

На переконання слідчого судді, так як злочин є особливо тяжким, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та в той же час є таким, що відповідає вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є покладення на підозрюваного обов`язків, про які просить сторона обвинувачення. На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не було спростовано необхідність їх покладення на підозрюваного та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх покладенню.

Тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019, та підозрюваними ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , ОСОБА_8 як безпосередньо, так і через третіх осіб; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п.п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, отже, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.

У той же час слід додати, що положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Слідчий суддя враховує, що у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 особам було повідомлено про підозру 01.02.2023, тобто досудове розслідування у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 3 ст. 219 КПК України має бути закінчено до 01.04.2023. Разом з цим, такий строк може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України.

На переконання слідчого судді на підозрюваного ОСОБА_4 доцільно покласти обов`язки строком на два місяці. При цьому, у випадку закінчення строку досудового розслідування до моменту спливу строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

За таких обставин, строк дії обов`язків, необхідно визначити до 23.04.2023 включно, однак, строк дії таких обов`язків не може перевищувати строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42019000000002463 від 25.11.2019, у випадку його непродовження у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. Зазначена позиція узгоджується із висновками колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеними в ухвалі від 08.12.2022 у справі № 991/5718/22, за результатом розгляду якої колегія суддів визнала за можливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто з 08 грудня 2022 року, при цьому зважаючи на те, що повідомлення про підозру було вручено 21 жовтня 2022 року (тобто строк досудового розслідування закінчується 28 грудня 2022 року).

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200,00 грн. (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_2 .

Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, слідчому судді.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком на два місяці наступні обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - міста Києва без дозволу детектива, прокурора або суду;

-повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_18 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , а також працівниками ДП «Національна кінематека України» та Міністерства культури та інформаційної політики України (не згаданими у переліку) з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 та підозрюваними ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , ОСОБА_8 як безпосередньо, так і через третіх осіб;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, визначити до 23.04.2023 включно.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, у тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невнесення ним або заставодавцем застави, до нього може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1