Ухвала

від 22.02.2023 по справі 357/5161/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 лютого 2023 рокуапеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2023 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_5

представників

власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

власника майна ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про арешт корпоративних прав учасника Приватного підприємства «Будспецсервіс» ОСОБА_8 , що складають 100 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський домобудівельний комбінат», який належить Приватному підприємству «Будспецсервіс» в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110030000489 від 04.02.2020 року.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання сторони обвинувачення та накласти арешт на корпоративні права учасника Приватного підприємства «Будспецсервіс» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що складають 100 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський домобудівельний комбінат» (код ЄДРПОУ 35784967), який належить Приватному підприємству «Будспецсервіс» (код ЄДРПОУ 31387286), що є речовим доказом у провадженні, із забороною його відчужувати як власникам, так іншим третім особам, що заявлять право вимоги на нього, а також вчиняти будь які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дій щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб (державних та приватних нотаріусів, реєстраторів, виконавців тощо), а також заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним/містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо корпоративних прав учасника Приватного підприємства «Будспецсервіс» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що складають 100 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський домобудівельний комбінат» (код ЄДРПОУ 35784967).

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованною та невмотивованою, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що предметом вчиненого злочину є статутний капітал підприємства, а корпоративні права підприємства, постановою органу досудового розслідування визнано речовим доказом у кримінальному провадженні

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представників власника майна та власника майна, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 04 лютого 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12020110030000489, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудове розслідування проводиться за фактом шахрайських дій колишнього директора КП «Білоцерківський домобудівельний комбінат» ОСОБА_9 та інших службових осіб підприємства, спрямованих на незаконну зміну організаційно правової форми підприємства, зміни органу правління та засновника юридичної особи, через що співвласників підприємства було позбавлено майнових та корпоративних прав, що завдало матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 від 09 січня 2023 року, корпоративні права учасника Приватного підприємства «Будспецсервіс» ОСОБА_8 , що складають 100 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський домобудівельний комбінат» визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020110030000489 від 04.02.2020 року.

13 січня 2023 року прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на корпоративні права.

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 16 січня 2023 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що клопотання прокурора є необґрунтованим та безпідставним, а наведені прокурором обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів .

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

З наявної в матеріалах провадження постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 від 09 січня 2023 року, незрозуміло, яке доказове значення має вказане майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Враховуючи зазначене, а також те, що в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вказане майно набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів спростовується та свідчить про формальність постанови слідчого про визнання зазначеного майна речовими доказами.

Крім того, володілець вказаного майна є добросовісним набувачем та не має процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що прокурором не доведено необхідності задоволення клопотання про накладення арешту, а в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, що корпоративні права можуть бути певним чином приховано, знищено, зіпсовано, втрачено, передано, перереєстровано чи відчужено.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 357/5161/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Провадження № 11сс/824/1193/2023 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України