Ухвала

від 23.02.2023 по справі 757/856/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 23 лютого 2023 рокуапеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року,

за участі:

представників

ПАТ «Київський завод «РАДАР» ОСОБА_6 , ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД`РАДАР».

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт із забороною відчуження майнових прав на офісні приміщення-окремі нежитлові приміщення ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД`РАДАР» (код ЄДРПОУ 14307274) загальною площею 1503, 83 кв.м., в об`єкті незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:045:0003 за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що слідчим суддею не досліджено обставини, щодо відомостей, які викладені у клопотанні, а також обставини відповідності вимогам речового доказу майна, яке має суттєве значення для подальшого досудового розслідування кримінального провадження, а також фактори, щодо його втрати.

Сторона обвинувачення вважає, що існують достатні підстави вважати, що майнові права будуть відчужені в інтересах третіх осіб.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча, про час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 серпня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42022000000001136, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД «РАДАР» (код ЄДРПОУ 14307274) усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, в порушення встановленого порядку передано в адресу ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР» (код ЄДРПОУ 40099050) право користування земельною ділянкою, внаслідок чого розтрачено майно, яке перебувало у її віданні, тобто вчинені в особливо великому розмірі.

З кінця 2015 року у службових осіб ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД «РАДАР» (код ЄДРПОУ 14307274) виник злочинний умисел на особисте збагачення шляхом розтрати майна підприємства. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел службові особи ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД «РАДАР» вступили у злочинну змову із службовими особами ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР», з якими досягли домовленості про відчуження земельної ділянки, на якій знаходились приміщення підприємства, під будівництво житлового комплексу «Stanford».

З метою реалізації злочинного умислу 27.11.2015 між ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД «РАДАР» (код ЄДРПОУ 14307274) та ТОВ «СТОУН БРІДЖ» (код ЄДРПОУ 36187470) укладено договір № 43 про оцінку ринкової вартості 9 будівель. Сторона обвинувачення вважає, що вартість будівель умисно мінімізована та не відповідала об`єктивно встановленій на той період.

Надалі між ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД «РАДАР» (код ЄДРПОУ 14307274) та ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР» (код ЄДРПОУ 40099050) укладено договір від 15.01.2016 № УХ.1.16 про пайову участь у капітальному будівництві житлового комплексу, згідно з яким державним підприємством передано право користування земельною ділянкою, а також списання і знесення державних виробничих корпусів за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 від 14 грудня 2022 року майнові права на офісні приміщення-окремі нежитлові приміщення ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД`РАДАР» (код ЄДРПОУ 14307274) загальною площею 1503, 83 кв.м., в об`єкті незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:045:0003 за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35. визнана речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022000000001136.

10 січня 2023 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року у задоволені клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що прокурором не доведено необхідність у накладенні арешту.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З наявної в матеріалах провадження постанови органу досудового розслідування від 14 грудня 2022 року про визнання майнових прав на офісні приміщення-окремі нежитлові приміщення ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД`РАДАР» (код ЄДРПОУ 14307274) загальною площею 1503, 83 кв.м., в об`єкті незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:045:0003 за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35 речовим доказом, то вона не містить чітко сформульованих мотивів її прийняття та належного обґрунтування цих мотивів, як цього вимагають положення ч.5 ст.110 КПК України. Такого висновку дійшов слідчий суддя під час розгляду клопотання, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, згідно реєстру речових прав АТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД «РАДАР» є власником та володільцем зазначеної земельної ділянки, це твердження представника власника майна прокурором не спростовано. Фактичні обставини, які б вказували на наявність ознак злочину за ч. 5 ст. 191 КК України, слідчим, прокурором фактично не встановлено та у клопотанні не наведено.

Твердження представника АТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД «РАДАР» проте, що саме це товариство, а не ПАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД «РАДАР» є власником майна прокурором не спростовано.

Відтак, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є необгрунтованими.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2023року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 757/856/23-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12

Провадження № 11сс/824/1252/2023 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України