Рішення

від 02.03.2023 по справі 635/7553/21

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/7553/21

Провадження № 2/545/387/23

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2023 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області

у складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Безгубенко Є.В.

розглянувши у судовому засіданнів порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнанняправа власностіза набувальноюдавністю, суд -

В С Т А Н О В И В :

24.09.2021року ОСОБА_1 вособі адвокатаПритули М.В.звернулася до Харківськогорайонного суду Харківської області ізпозовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю.

Вобґрунтування позовнихвимог зазначає,що будинок АДРЕСА_1 знаходився у спільній частковій власності, з якої 1/4 частина належала ОСОБА_5 , 3/8 частини належали ОСОБА_6 , 3/8 частини належали ОСОБА_7 , які з метою встановлення порядку користування спільним домоволодінням, 02.09.1988 року підписали договір конкретного користування, який посвідчений нотаріально. У відповідності до зазначеного договору, житловий будинок літ. «А-1» було поділено між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а другу частину домоволодіння, що складається з житлового будинку літ. «Б-1» було виділено в користування ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та після його смерті відкрилась спадщина на 1/4 частину вказаного домоволодіння.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину №5-3999, виданого шостою Харківською держконторою 27.06.1996 року, спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли в рівних частках по 1/8 частині його діти: син ОСОБА_8 та дочка, позивачка ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, однак ніхто з дітей померлого не вступив в управління та володіння зазначеним нерухомим майном.

Позивач вважає, що після смерті ОСОБА_8 ніхто з його спадкоємців не набув права власності на належну померлому 1/8 частину спірного домоволодіння, бездіяльність відповідачів щодо не вчинення ними необхідних дій для отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частину домоволодіння та державної реєстрації прав власності на зазначене майно, свідчить про відмову відповідачів від права власності на це майно.

Просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/8 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27.09.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. (а.с.52)

19.11.2021 року на позовну заяву надійшов відзив від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому викладена незгода з позовними вимогами позивачки з тих підстав, що ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 , про що позивачці було відомо. Позивачка не допускала їх до вказаного будинку, унеможливлювала користування вказаною часткою майна, утворювала перепони в користуванні майном. Вказують, що позивачка самовільно заволоділа і користувалася майном їх батька ОСОБА_8 (а.с.73-76)

Розпорядженням Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану: змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Харківського районного суду Харківської області на Полтавський районний суд Полтавської області.

Ухвалою Полтавського районного суду від 06.10.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено розглядсправи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського районного суду від 26.01.2023 року проведено підготовче судове засідання і справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлена належним чином про час та місце слухання справи.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про час та місце слухання справи. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, заяв або будь-яких клопотань суду не надано.

Неявка сторін не перешкоджає судовому розгляду. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно п. 1 ч. 3ст. 223 ЦПК Україниякщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в справі доказами.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно достатті 328 Цивільного кодексу Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першоїстатті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Таким чином, правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України,а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для нерухомого майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

При зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.06.1996 року діти померлого ОСОБА_5 : син ОСОБА_8 та донька ОСОБА_1 отримали у спадщину 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 . (а.с.7)

1/4 частина вказаного домоволодіння складалася з окремого будинку літ. «Б-1» та належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 , який володів 1/8 частиною домоволодіння АДРЕСА_1 , і позивачці ОСОБА_1 , якій належала 1/8 частка домоволодіння АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.05.2007 року, актова запис №8042.

У померлого ОСОБА_8 є спадкоємці, а саме: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що позивачці, як рідній сестрі померлого ОСОБА_8 , достовірно було відомо.

Відповідно до листа Харківської районної державної нотаріальної контори №1230/01-156П від 03.12.2021 року, після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 до Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області 26 листопада 2007 року звернувся ОСОБА_4 . Його заява прийнята, зареєстрована у книзі обліку спадкових справ того ж дня за №1345 та на підставі цього заведена спадкова справа №718/2007 (а.с.88,133).

Наведені обставини свідчать про те, що 1/8 частка будинку АДРЕСА_1 , на яку позивачка просить визнати право власності за набувальною давністю, є спадковим майном. З заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк звернувся ОСОБА_4 .

Суд вважає, що наведене також дає підстави вважати, що позивачка ОСОБА_1 , звернувшись з позовом до суду, про визнання за нею права власності на майно за набувальною давністю, не довела тієї обставини, що відсутні інші особи, які претендують на це майно, а навпаки фактично підтвердила про наявність спадкоємців після смерті померлого рідного брата ОСОБА_8 , а також не підтвердила, що її заволодіння вказаним майном є добросовісним.

В постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-4186св21) вказано, що враховуючи положення частин першої та третьої статті 1277 ЦК України, слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку. З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Встановлені судами обставини свідчать про те, що позивач була обізнана про те, що власником частини домоволодіння, яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був її рідний брат ОСОБА_8 , тому не можна вважати володіння позивачем 1/8 частини домоволодіння, яка залишилась після смерті ОСОБА_8 , добросовісним. Смерть ОСОБА_8 та наявність спадкоємців, які у встановлений законом строк звернулися з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, не давали позивачці підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним.

Доводи позивачки про те, що вона більше 10 років добросовісно, відкрито та безперервно володіла спірним майном, робила ремонт та реконструкцію будинку, сплачувала комунальні послуги та податок на землю, а тому є всі підстави для визнання за нею права власності на 1/8 частину житлового будинку за набувальною давністю, безпідставні, оскільки сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення у позивачки права власності за набувальною давністю. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Давність володіння могла вважатися добросовісною, якщо позивач при заволодінні спірною часткою у будинку не знала і не повинна була знати про відсутність в неї підстав для набуття права власності, однак таких обставин у справі судом не встановлено. Факт сплати комунальних платежів та утримання нерухомого майна не може бути самостійною підставою для визнання права власності на майно в порядкустатті 344 ЦК України.

Аналогійний висновок викладено в постанові Верховного суду від 10 січня 2023 року у справі № справа № 462/1720/21 (провадження № 61-7977св22).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи всі обставини по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями10, 12,76, 78, 80, 81, 89, 258,259,263,264,265,268 ЦПК України, та ст.ст.16,328 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 вособі представника до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнанняправа власностіза набувальноюдавністю -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - за наступною веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud1625/.

Повний текст рішення складено 02.03.2023 року .

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 .

Представник позивача адвокат: Притула Михайло Валерійович, проживає АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , проживає АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , проживає АДРЕСА_4 .

Суддя: Л. В. Богомолова