Рішення

від 03.03.2023 по справі 599/266/23

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 599/266/23

Номер провадження 2/599/101/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2023 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В. Г. при секретарі Грицай О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

позивачОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він в позасудовому порядку не може оформити право власності.

Позивач позовні вимоги підтримує, посилаючись на те, що він сплатив відповідачці кошти за житловий будинок та земельну ділянку, користується будинком, провів ремонт та обробляє земельну ділянку, однак не може належно оформити право власності на майно, так як відповідачка втратила оригінали правовстановлюючих документів на будинок, не бажає їх поновлювати, ухиляється від подальшого виконання договору. Нотаріусом у посвідченні угоди відмовлено.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та позивача, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка надала заяву, згідно якої просить розглянути справу без її участі, позов визнає, не заперечує обставин, вказаних позивачем в тому числі факту отримання коштів, вважає, що зі своєї сторони вона угоду виконала.

Суд, в силу ч.3 ст.211 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи встановив, що позивач, ОСОБА_1 , згідно рішення Зборівського районного суду №599/2343/21 від 24 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 28 грудня 2021 року є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0.0964 га кадастровий номер 6122681300:04:001:0046, що розташована на території АДРЕСА_1 , згідно витягу з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу 321727759 від 02.02.2023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2687052761226, номер запису про право власності: 49124404 від 31.01.2023 року.

В 2011році між сторонами досягнуто угоди щодо продажу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки.

За придбане майно позивач сплатив кошти, які відповідачка отримала і майно було фактично передано.

Однак зареєструвати своє право власності позивач не може у зв`язку з втратою відповідачкою оригіналів правовстановлюючих документів та подальшим ухиленням від нотаріального посвідчення договору.

В зв`язку з цим суд вважає, що істотні умови договору виконані.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Згідно ч. 1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 657 ЦК України встановлює вимоги щодо форми договору купівлі-продажу, зокрема договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України«Про ратифікаціюКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року,Першого протоколута протоколівN2,4,7та 11до Конвенції» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як передбачено частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. За таких обставин, та враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Водночас, в силу ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Проте нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України.

Судом встановлено,що волевиявленняучасників правочинубуло вільнимі відповідалоїх внутрішнійволі,правочин бувспрямований надійсне настанняправових наслідків,що узгоджуєтьсяз ч.3ст.203ЦК України.Сторони між собою взаємно визнають право власності на майно.

Враховуючи, що позивач тривалий час проживає у будинку, утримує майно та обробляє земельну ділянку, використовує майно за призначенням, всі свої зобов`язання виконав, однак позивач не може оформити право власності на майно з причин незалежних від нього, суд вважає, що договір слід вважати укладеним, а правочин дійсним, отже позов слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на майно

Керуючись ст.ст. 12, 81, 206, 211, 264, 265 ЦПК України, ст.203, 215, 220, 328, 334, 628 ЦК України,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0.0964 га кадастровий номер 6122681300:04:001:0046, що розташована на території АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 03 березня 2023 року.

Суддя Зборівського

районного суду Чорна В. Г.