Рішення

від 01.03.2023 по справі 358/1239/22

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/1239/22 Провадження № 2/358/313/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Богуславі, цивільну справу ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппі Мілк Плюс» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Хеппі Мілк Плюс» здійснити розрахунок суми грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 додаткову відпустку 10 календарних днів, як одинокій матері, за період роботи з 12.09.2019 по 09.10.2020 та здійснити її виплату.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що в період з 12.09.2019 по 09.10.2020 вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» та була звільнена за згодою сторін відповідно до наказу №96-к від 09.10.2020, при цьому з нею не було проведено розрахунок, як того вимагає ст. 116 КЗпП. Так, на день звільнення відповідачем її з посади, а саме станом на 09.10.2020, з нею не було здійснено повний розрахунок по заробітній платі, що є прямим порушенням Конституції України, КЗпП України.

Посилаючись на вищезазначені обставини та норми трудового законодавства, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та просила задовольнити його у повному обсязі

Ухвалою судді від 21 грудня 2022 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

19 січня 2023 року від представника відповідача Грозовської О.Б. надійшов відзив на позов, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з наведених в ньому підстав. Зокрема, у відзиві зазначено, що з 12 вересня 2019 року по 09 жовтня 2020 року позивачка ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Хеппі Мілк Плюс». ОСОБА_1 була звільнена за згодою сторін відповідно до наказу №96-к від 09.10.2020, та з нею проведено розрахунок відповідно до вимог КЗпП України. 14 вересня 2022 року позивачка звернулася до ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» із заявою про нарахування та виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері, мотивуючи тим що в період роботи на підприємстві вона мала правовий статус одинокої матері, а тому в силу вимог ст. 181-1 КЗпП України мала право на додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів, на підтвердження чого надала копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини. Так, у відзиві представник відповідача зазначила про безпідставність позовних вимог, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що обставини, на які посилається позивачка, недоведені належними доказами. Під час роботи та при звільненні працівником не були подані роботодавцю документи, які б підтверджували наявність додаткових пільг та гарантій у трудових відносинах, зокрема документи про статус одинокої матері. Що стосується доводів позивачки про її безумовне право на додаткову відпустку, як одинокій матері, незалежно від наявності або відсутності в особовій справі доказів, представник зазначає, що така позиція не кореспондується, а ні з нормативними документами, а ні з установленою судовою практикою.

08 лютого 2023 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, де зазначається про те, що оцінюючи всі пояснення та докази представника відповідача Грозовської О.Б. , вона вважає, що відзив є безпідставним, позиція та твердження представника відповідача є необґрунтованими, а тому зазначає що обґрунтування надані нею в позовній заяві неспростовані. Факт перебування в трудових відносинах з ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» стороною відповідача не спростовується. Разом з тим, зазначає, що працевлаштувалася вона у ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» через центр зайнятості, у володінні якого були всі належні їй копії документів, в тому числі і витяг з відділу ДРАЦС. Позивачка вважає, що посилання у відзиві представником відповідача на практику судів інших інстанцій щодо аналогічних правовідносин є неправильним. Вважає, що позов є цілком обґрунтованим, у зв`язку з цим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» - адвокат Грозовська О.Б. в судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві, при цьому просила врахувати, що позивачкою особисто була подана заява про те що в період роботи на вказаному підприємстві вона була одинокою матір`ю вже після її звільнення, а саме 14.09.2022. Розрахунок при звільненні ОСОБА_1 з роботи проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд, вислухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, матеріалами справи підтверджується що ОСОБА_1 11 вересня 2019 року була прийнята на роботу маслоробом 4-го розряду з 12.09.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппі Мілк Плюс», що підтверджується копією наказу № 63-к від 11.09.2019.

(а.с. 60-61, 62).

Наказом № 96-к «По особовому складу» від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за згодою двох сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, з 09 жовтня 2020 року. Згідно наказу невикористана відпустка за період роботи з 12.09.2019 по 11.09.2020 в кількості - 7 календарних днів (а.с. 72).

Згідно записів, що містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , за порядковим номер запису «36», ОСОБА_1 з 12.09.2019 прийнята на роботу маслоробом 4-го розряду ТОВ «Хеппі Мілк Плюс», на підставі наказу № 63-к від 11.09.2019. Наступним записом за порядковим номером «37» є запис про звільнення 09.10.2020 ОСОБА_1 за згодою двох сторін, на підставі п. 1 ст.36 КЗпП України на підставі наказу № 96-к від 09.10.2021 за її заявою від 10.09.2019 (а.с. 20, 59).

Окрім наведеного вище, судом встановлено, що ОСОБА_1 має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та являється одинокою матір`ю, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст.135 СК України №00003331567 від 31.05.2010.

За час роботи у ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» ОСОБА_1 правом на додаткову відпустку, як одинока мати, яка виховую дитину без батька, не користувалась.

З копії заяви від 14 вересня 2022 року, наданої позивачкою вбачається, що ОСОБА_1 інформує ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» про те, що в період роботи на вказаному підприємстві вона була одинокою матір`ю, а тому мала право в силу вимог ст. 181-1 КЗпП України на додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів, незалежно від наявності чи відсутності в особовій справі належних доказів, а тому просила товариство з обмеженою відповідальністю «Хеппі Мілк Плюс» здійснити розрахунок суми грошової компенсації за невикористану нею додаткову відпустку 10 календарних днів, як одинокій матері, за період роботи з 12.09.2019 р. по 09.10.2020 р. та здійснити її виплату (а. с.16).

Згідно відомостей наданих позивачкою, вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Держпраці у Київській області та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з запитами про надання роз`яснень, щодо невиплати суми грошової компенсації за невикористану нею додаткову відпустку, як одинокій матері. Із долучених до матеріалів позовної заяви додатків видно, що ОСОБА_1 отримала відповіді на запити якими і обґрунтовує свої позовні вимоги.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, відповідно до частини другої статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, відповідно до суспільних потреб.

Частина друга статті 24 Конституції України, а також стаття 2 Кодексу Законів про працю України проголошують, що всі громадяни рівні у трудових правах незалежно від походження, кольору шкіри, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №504).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №504 державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Положеннями статті 4 цього Закону встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16 1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18 1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Для визначення того, чи має позивачка право на додаткову відпустку, а у разі її не використання-компенсації за таку відпустку, необхідно встановити чи має позивачка статус одинокої матері.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 одинокою матір`ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама. Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері. Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Втім, свідоцтва недостатньо, необхідно також підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред`явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Верховний Суд у справі №520/2226/19 (Постанова від 21.12.2020 року) дійшов висновку, що у роботодавця не виникає обов`язок виплати компенсації за невикористану відпустку у тому разі, якщо працівник належним чином не повідомив про наявність підстав для надання такої відпустки. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що обов`язок оформлення таких документів лягає на працівника, а не на роботодавця.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що в період з 12.09.2019 по 09.10.2020 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» та була звільнена за згодою сторін відповідно до наказу №96-к від 09.10.2020.

Як випиває із матеріалів справи, позивачка зазначає, що вона в період з 12.09.2019 по 09.10.2020 була одинокою матір`ю та мала право на отримання грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки.

Із досліджених матеріалів справи вбачається, що лише 14 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою, проінформувавши товариство з обмеженою відповідальністю «Хеппі Мілк Плюс» про те, що в період роботи на вказаному підприємстві вона була одинокою матір`ю, та надавши відповідні підтверджуючі докази, просила ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» здійснити розрахунок суми грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 додаткову відпустку 10 календарних днів, як одинокій матері, вимогу якої останнім залишено поза увагою.

Таким чином, позивачка не надала суду доказів, що вона під час роботи у ТОВ «Хеппі Мілк Плюс», а також на час звільнення, надавала роботодавцю документи, які визначені законодавством для підтвердження статусу одинокої матері, а також, що за час перебування у трудових відносинах з ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» вона зверталася до роботодавця із заявою про надання соціальних відпусток як одинокій матері. Позивачка вперше подала до ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» необхідні документи на підтвердження статусу одинокої матері, разом із заявою про виплату компенсації за невикористані дні додаткових відпусток на дитину, які не були виплачені при звільненні, а саме 14.09.2022, тобто вже після її звільнення.

Суд критично ставиться до доказів, наданих позивачкою в підтвердження свого права на компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері, за період з 12.09.2019 по 09.10.2020, оскільки вказаними документами не підтверджується, що позивачка протягом всього часу працевлаштування належним чином повідомляла свого роботодавця про наявність статусу, який дає їй право на додаткову відпустку та відповідно компенсацію у разі її невикористання.

Доводи позивачки про те, що всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України вона не була повідомлена ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» про нараховані суми, належні їй при звільненні, перед виплатою зазначених сум, а тому не знала, що їй не враховано до виплати при звільненні компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як одинокій матері, є необґрунтованими, оскільки у тексті наказу ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» № 96-к «По особовому складу» від 09 жовтня 2020 року, міститься вказівка про невикористану відпустку за період роботи з 12.09.2019 по 11.09.2020 в кількості - 7 календарних днів.

Також копія особової справи ОСОБА_1 не містить інформації про те, що вона повідомила роботодавця про наявність у неї статусу одинокої матері (а.с. 59-77).

Суд враховує та застосовує у цій справі висновок Верховного Суду, зроблений у в постанові від 21.12.2020 у справі № 520/2226/19 у подібних правовідносинах, що у роботодавця не виникає обов`язок виплати компенсації за невикористану відпустку у тому разі, якщо працівник належним чином не повідомив про наявність підстав для надання такої відпустки.

Отже, обов`язок оформлення таких документів лягає на працівника, а не на роботодавця.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши досліджені по справі докази, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 не довела об`єктивними, достатніми та допустимими доказами того факту, що вона перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «Хеппі Мілк Плюс» за період з 12.09.2019 по 09.10.2020 належним чином повідомляла свого роботодавця про наявність статусу одинокої матері, який дає їй право на додаткову відпустку та відповідно компенсацію у разі її невикористання, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Однак, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому судові витрати у вигляді судового збору необхідно компенсувати за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 141, 265-267, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппі Мілк Плюс» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов