Рішення

від 16.02.2023 по справі 366/1674/21

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1674/21

Провадження № 2/366/23/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 лютого 2023 року Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Гончарука О.П., секретаря судового засідання Іванової Л.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іванків в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби в Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконної евакуації транспортного засобу,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Позивач просить суд стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Київській області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (картка платника податків: НОМЕР_1 ) 6380,00 грн. матеріальної шкоди завданої незаконними діями службової особи органу державної влади Іванківського ВП Вишгородського РУП ГУНП у Київській області щодо тимчасового затримання та вилучення транспортного засобу. Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Київській області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (картка платника податків: НОМЕР_1 ) 30000 грн. моральної шкоди. Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Київській області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (картка платника податків: НОМЕР_1 ) 5000,0 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 грудня 2020 року позивач із своїм братом та чоловіком їхала до Києва по а/д Київ-Овруч (103 км-100 м). Приблизно о 10 годині машина FORD SIERRA д.н.з. НОМЕР_2 злетіла в кювет у зв`язку із тим, що брат позивача, який був на місці водія не впорався з керуванням. Вони пішли шукати допомогу у сусіднє село, а чоловік позивача ОСОБА_2 залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до обставин справи, та рапорту поліції від 11.12 2020 року, того ж дня відносно ОСОБА_2 було складено про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №432914 за ст. 130 КУпАП, а саме керування ТЗ в стані алкогольного сп`яніння, а машину було евакуйовано на штрафмайданчик ТОВ «Абсолют» (ЄДРПОУ 30835854) у зв`язку із тим (як вказано в рапорті від 11.12.2020 року), що автомобіль неможливо було передати довіреній особі, якої не було на місці події. Відповідно до Постанови Іванківського районного суду Київської об (справа № 366/3152/20), провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП було закрито за відсутністю поді складу адміністративного правопорушення. Відповідно до товарного чеку №6 від 19.12.2020 року, за евакуацію транспортного засобу FORD SIERRA днз. AA3952BM позивачу прийшлось заплатити ФОП ОСОБА_3 2300,00грн (дві тисячі триста грн.). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №83 від 19.12.2020 року, за послуги стоянки з тимчасового утримання автомобіля (штрафмайданчик) платила 4180,00 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят грн.). Ці гроші були витрачені позивачем із сімейного бюджету у якості сплати за незаконну евакуацію транспортного засобу.

Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Іванківського районного суду Київської області 01.07.2021 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 року головуючим визначено Ткаченка Ю.В.

Ухвалою суду від 06.07.2021 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.10.2021 року о 09:30 год.

22.09.2021 року до суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області надійшов відзив.

Ухвалою від 04.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09:30 хв. 08 листопада 2021 року.

06.10.2021 року до суду від ГУ НП в Київській області надійшло клопотання про заміну відповідача та письмові пояснення.

06.10.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача.

Ухвалою від 08.11.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванківського відділу поліції Вишгородського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області, третя особа Головне управління національної поліції в Київській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконної евакуації транспортного засобу змінено процесуальний статус третьої особи Головного управління Національної поліції в Київській області на відповідача. Відкладено судове засідання на 11:15 год. 03.12.2021 року.

24.11.2021 року до суду від ГУ НП в Київській області надійшов відзив. Представник ГУ НП в Київській області заперечував проти задоволення позову вважаючи його необґрунтованим та недоведеним, так як сам Департамент евакуацією транспортного засобу не займався , будь яких коштів від позивача не отримував а тому відповідальності за матеріальну шкоду не несе, а крім того відсутні будь яки докази отримання моральної шкоди позивачем .

24.11.2021 року до суду від ГУ НП в Київській області надійшло клопотання про відвід судді.

01.12.2021 року до суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області надійшло клопотання про визначення належного відповідача (співвідповідача) по даній справі.

Ухвалою від 03.12.2021 року клопотання представника ГУ НП в Київській області Роменської Є. про відвід судді у справі за вказаним позовом - задоволено. Справу за позовом ОСОБА_1 до Іванківського відділу поліції Вишгородського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області, Головного управління національної поліції в Київській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконної евакуації транспортного засобу передано до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 року головуючим визначено Гончарука О.П.

Ухвалою від 15.12.2021 року справу прийнято до провадження та призначено в судове засідання в приміщенні суду на 17.02.2022р. о 09:30 год. Про час та місце розгляду справи повідомлено сторін.

Розгляд справи відкладено до 15.03.2022 року 09:45 год., у зв`язку з неявкою відповідача та третьої особи.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України, рішенням зборів суддів Іванківського районного суду Київської області № 3 було тимчасово зупинено здійснення судочинства.

06.03.2022 року розпорядженням Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

22.04.2022 року територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду було відновлено розпорядженням Голови Верховного Суду № 18/0/9-22 від 21.04.2022 року. Наступна дата судового засідання 15.09.2022 року 14:30 год.

Розгляд справи відкладено до 02.11.2022 року 11:00 год., у зв`язку з неявкою сторін.

Розгляд справи відкладено до 09.12.2022 року 11:00 год., у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Розгляд справи відкладено до 19.01.2023 року 11:00 год., через планове вимкнення електропостачання.

Розгляд справи відкладено до 16.02.2022 року 10:00 год., у зв`язку з неявкою відповідача.

19.01.2023 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, вимоги підтримала, проти винесення заочного рішення не заперечує.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримала, просила задовольнити, дала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

Як встановлено у судовому засіданні що постановою Іванківського районного суду Київської області від 19.02.2021 року (справа №366/3151/20) провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАп відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 19.02.2021 року (справа №366/3152/20) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАп відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З рапорту Іванківського ВП Вишгородського відділу ГУНП в Київській області чергова частина старший інспектор черговий Сікорський С.С. від 11.12.2020 року 20:04: перевіркою встановлено, що заявник потрапив у ДТП поблизу с.Термахівка ЄО №6507 від 11.12.2020 року. На місце події виїжджав наряд ГРПП, на заявника було складно протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Також заявник перебував на місці ДТП в стані алкогольного сп`яніння, вів себе неадекватно, та вчинив злісну непокору працівникам поліції, які оформлювали факт ДТП. ОСОБА_2 був затриманий, про що було складено відповідний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Окрім цього, автомобіль, яким гр. ОСОБА_2 був направлений на штраф майданчик у с. Дружня Бородянського району, оскільки автомобіль неможливо було передати довіреній особі гр. ОСОБА_2 , якої не було на місці події. Також автомобіль не було доцільно залишати його на місці ДТП, оскільки гр. ОСОБА_2 нарядом ГРПП необхідно було доставити до Іванківської ЦРЛ для проходження медичного обстеження на предмет вживання алкогольних напоїв та наявності тілесних ушкоджень.

Суду в якості доказу надано товарний чек №6 від 19.12.2020 року, відповідно до якого вартість евакуації транспортного засобу FORD SIERRA д.н.з. НОМЕР_2 становить 2300,0 грн., та квитанцію ТОВ «Абсолют» до прибуткового касового ордера № 83 від 19 грудня 2020 року на суму 4180,0 грн.

Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно ч.3 статті 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової ( матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової та моральної (немайнової ) шкоди (п. 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Як визначено у ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у відповідності до вимог ст.22 ЦК України

Згідно положень частини другої зазначеної статті збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі ( ч.3 ст. 22 ЦК України).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється також законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Обґрунтування мотивів рішення суду з оцінкою аргументів сторін

Предметом розгляду даної справи є стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої діями службової особи органу державної влади.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Таким чином законодавцем визначено момент з якого особа, якої заподіяна відповідна шкода має право звертатись до суду із відповідними вимогами, а кримінальне провадження по якому здійснювались в якості заходу забезпечення кримінального провадження арешт майна позивача триває.

Однак, у даному випадку, суд застосовуючи до даних правовідносин принцип верховенства права, вважає, що належним способом захисту права є загальні положення цивільного права про відшкодування шкоди яке передбачає повне відшкодування заподіяної шкоди, а тому підлягає розгляду по суті вимоги про відшкодування шкоди заподіяної конкретним рішенням (діями ) суб`єкта владних повноважень при виконанні службових обов`язків, та яке стосується збитків не визначених положеннями ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Враховуючи предмет розгляду суд вважає, що системний аналіз положень статей 22, 1166,1176 ЦК України, дозволяє прийди до висновку що обов`язковими складовими предмета доказування по даним правовідносинам є: 1) наявність матеріальної шкоди ( збитків ) та їх розмір; 2 ) наявність прямого причинного зав`язку між матеріальної шкодою та діями / рішенням органів досудового слідства, прокуратури, суду ; 3) незаконність таких дій/рішення.

Послідовне дослідження кожної складової дозволяє суду встановити факт доведеності позовних вимог а тому відсутність доведеності наявності хоча б одної зі складових є підставою для відмови у задоволені позовних вимог в цілому.

При розгляді питання доведеності наявності матеріальної шкоди ( збитків ) та її розміру суд приймає до уваги встановлений факт евакуації транспортного засобу, однак суду не надано докази того, що транспортний засіб належить саме позивачу.

Приймаючи до уваги наявність належних та допустимих доказів суд вважає не доведеним у судовому засіданні як факт того, що власником транспортного засобу є саме позивач. Окрім того, суду надано постанови про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події адміністративних правопорушень передбачених статтями 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, які було складено відносно ОСОБА_2 .

Крім того, Державна казначейська служба України посилається на те, що позивач помилково ототожнює Казначейство з Державним бюджетом України та з особою, що завдала шкоду. Правовідносини виникли між ОСОБА_2 та ГУНП в Київській області, тому питання стосовно відшкодування моральної шкоди повинно вирішуватися виключно в рамках спору між ОСОБА_2 та ГУНП в Київській області. Казначейство є окремою юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, в повному обсязі виконує свої завдання та функції і ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувала.

Відносно вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 гривень суд вважає такі вимоги недоведеними у судовому засіданні та такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини « заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом. Що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі «Антипенко проти Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р .) у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridin v. Russia), скарга Ns 4171/04, § 20 березня).

Таким чином сам факт наявності моральної шкоди у зв`язку із встановленням судом факту порушення незаконними діями ( рішенням ) суб`єкта владних повноважень прав позивача презюмується.

Однак з боку позивача окрім самого факту наявності незаконних дій суб`єкта владних повноважень не надано доказів та обґрунтування розміру моральної шкоди, так як сам факт необхідності звернення до суду не може вважатись моральною шкодою.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 та ч.1 ст. 81 ЦПК суд розглядає справи на інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, обов`язок подання яких покладено на сторони процесу, яки повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підстави своїх вимог або заперечень.

Відсутність належних та допустимим доказів спричинення моральної шкоди у розмірі заявленим позивачем є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.141ЦПК України витрати понесені в зв`язка уз розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби в Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконної евакуації транспортного засобу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена відповідачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява буде ним подана протягом двадцяти днів з дня вручення копії рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена позивачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання скарги, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 лютого 2023 року.

Головуючий: О.П. Гончарук