Рішення

від 01.02.2023 по справі 398/3059/22

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3059/22

провадження №: 2/398/759/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" лютого 2023 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Дубровської Н.М., з участю секретаря судового засідання Шандор О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Олександрійські крани обладнання системи» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об`єднання «Олександрійські крани обладнання системи» (далі ТОВ НВО «ОКРОС») про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу № 10/ВК від 26 квітня 2018 року її з 01 травня 2018 року прийнято на посаду менеджера з маркетингу ТОВ НВО «ОКРОС». З березня 2022 року підприємство припинило виплату заробітної плати, з огляду на що 12 серпня 2022 року була подана заява про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, вмотивована систематичними невиконаннями вимог законодавства про працю, умов трудового договору, ненаданні календарних відпусток, невиплати заробітної плати. Наказом № 36/к від 12 серпня 2022 року про звільнення з займаної посади за власним бажанням. Згідно наказу підприємства №27.1к від 30 травня 2022 року «Про затвердження штатного розпису ТОВ НВО «ОКРОС» на 2022 рік, посадовий оклад на місяць становить 9200 грн. Таким чином розмір заборгованості рахується наступним чином: 9200х5 міс. + 9200:31день х12 днів = 49561.29 грн. виходячи з наведеного, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить за два повні місяці роботи перед звільненням становить 427 грн. 91 коп. на день ( 9200 грн. = 9200 грн.):(22дні у червня +21день у липні)

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2022 року відкрито спрощене провадження по справі.

20 грудня 2022 року від представника позивача, адвоката надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, з огляду на частковий розрахунок відповідача по заборгованості по заробітній платі. Тому остаточно визначившись з позовними вимогами, просять стягнути з ТОВ НВО «ОКРОС» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період березень серпень 2022 року у розмірі 5902 грн. 68 коп., середній заробіток за час розрахунку при звільнені з розрахунку 427 грн. 91 коп. на день та моральну шкоду, яку оцінює у 80000 грн. Крім того, стягнути судовий збір у розмірі 1984 грн. 80 коп.

У судовому засіданні позивач та її представник у повному обсязі підтримали позовні вимоги з урахуванням їх зменшення від 20 грудня 2022 року (а.с. 86). В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначила, що тривалий час лікувалася, не могла належним чином забезпечувати дітей, що призвело до нервових зривів, напруги та страждань.

Представник відповідача ТОВ НВО «ОКРОС» у судовому засіданні позов з урахуванням зменшення вимог визнав частково та заперечував проти задоволення моральної шкоди заявленої у розмірі 80000грн., оскільки вважає наведену суму не спів мірною та завищеною. Проти стягнення заборгованість по заробітній платі за період березень серпень 2022 року у розмірі 5902 грн. 68 коп., середній заробіток за час розрахунку при звільнені з розрахунку 427 грн. 91 коп. на день не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до положеньст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За умовами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З копії трудової книжки вбачається, що на підставі наказу № 10/ВК від 26 квітня 2018 року ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року прийнято на посаду менеджера з маркетингу ТОВ НВО «ОКРОС» (а.с. 9,11).

Судом встановлено та не спростовується представником відповідача, що з березня 2022 року підприємство припинило виплату заробітної плати.

12 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «НВО «ОКРОС» з заявою про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КУпП України, зазначивши підставою звільнення систематичне невиконання з боку роботодавця вимог законодавства про працю, умов трудового договору, яке полягає у тривалій невиплаті заробітної плати , ненаданні календарних відпусток. З посиланням на ст. 47 КЗпП України просила здійснити відповідні розрахунки із заробітної плати, видати трудову книжку з відповідним записом про звільнення та копію наказу про звільнення з посади менеджера з маркетингу (а.с.47)

З копії наказу ТОВ«НВО «ОКРОС» за № 36/к від 12 серпня 2022 року «Про звільнення» вбачається, що ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з посади менеджера 12 серпня 2022 року відповідно до п.1 ст. 38 КЗпП України (а.с.48).

Згідно ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.21 вказаного Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, належних йому від підприємства, установи, організації здійснюється в день звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком.

Судом встановлено, що у порушення вимог трудового законодавства заробітна плата протягом березень серпень не виплачувалася, в наслідок чого на час звільнення утворилася заборгованість, розмір якої за розрахунком позивача склав 49561 грн. 29 коп.

Як вбачається з відзиву ТОВ «НВО «ОКРОС», на день звільнення ОСОБА_1 невиплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку становить 65990 грн. 17 коп.

Разом з тим, з копій квитанцій від 07 жовтня 2022 року та 22 листопада 2022 року вбачається що на користь позивача перераховані кошти на 10000грн. та 50087, 49 грн., що свідчить про визнання позовних вимог в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та відповідно, зменшення позовних вимог. (а.с.88,89).

З огляду на викладене, на час розгляду справи по суті, з відповідача в особі ТОВ «НВО «ОКРОС» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає заборгованість по із заробітної плати за період березень серпень 2022 року у розмірі 5902 грн. 68 коп. Наведене визнається та не оспорюється представником відповідача, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Однак, з дня звільнення позивача з роботи і до теперішнього часу відповідач не виплатив позивачу заборгованість з заробітної плати у повному обсязі, розрахунок при звільненні, не виплатив вихідну допомогу, чим порушив норми трудового законодавства, зокрема, ст. 47 КЗпП України та ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженим Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100, для розрахунку вихідної допомоги і середнього заробітку за весь час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Суд вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку бере до уваги розрахунок здійснений позивачем та викладений у позовній заяві, оскільки він є обґрунтованим та законним. Так, згідно наказу ТОВ «НВО «ОКРОС» «Про затвердження штатного розпису на 2022 рік» за № 27.1./к від 30 травня 2022 року, який затверджений та введений в дію, менеджеру маркетингу встановлений посадовий оклад 9200 грн. на місяць (а.с. 13). Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за два повні місяці роботи перед звільненням становить 427 грн. 91 коп. на день ( 9200 грн. = 9200 грн.):(22дні у червня +21день у липні).

При обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, що підлягає стягненню, суд враховує, що час затримки розрахунку при звільненні з 12 серпня 2022 року по день ухвалення рішення 01 лютого 2022 року становить 124 робочих дні. Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 53060, 84 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

При вирішення питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 80 000 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В силу ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Невиплата заробітної плати встановлена та доведена в ході судового розгляду. Сам факт порушення законного трудового права позивача свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у цивільній справі №362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Дійсно, невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його прав на отримання оплати за працю, що призвело до моральних страждань. Ситуація, яка склалася, вимагала від позивача додаткових зусиль для організації життя. Таким чином, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мала незручності з приводу порушення відносно неї законодавства, що обумовлюється тим, що позивач хвилювалася, зазнала моральних страждань, а також враховуючи тривалість не проведення повного розрахунку та враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 07.09.2022 р. у розмірі 1984 грн. 80 коп. (а.с. 6). підлягає стягненню з відповідача з ТОВ НВО «ОКРОС» на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-83, 258-259, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Олександрійські крани обладнання системи» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Олександрійські крани обладнання системи" на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість із заробітної плати за період березень-серпень 2022 року у розмірі 5902 грн 68 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Олександрійські крани обладнання системи" на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за час вимушеного розрахунку при звільненні в сумі 53 060 грн 84 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Олександрійські крани обладнання системи" на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 3000 грн в якості матеріального відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Олександрійські крани обладнання системи" на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1984 грн 80 коп сплаченого судового збору.

В іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складений 06.02.2023 року.

Суддя Дубровська Н.М.