Постанова

від 10.07.2007 по справі 29/114-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/114-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.07.2007р.м.Київ№ 29/114-А

За позовом             Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дари Узбекистану"

До                           Херсонська митниця

Предметадміністративногопозову оскарження дій та рішення

Управління державного казначейства в Херсонській області

Предметадміністративногопозову

Суддя Усатенко І.В.

                                                                                         Секретар с.з. Вознюк М.В.

Представники сторін:

Від позивача           Бєгунова О.О. –предст. (довір. в справі)

Від третьої особи   не з'явились;

Від відповідача 1   не з'явились;

Від відповідача 2   не з'явились;

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.07.2007 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.07.2007, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 10.07.2007 з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови в повному обсязі відкладене на 26.07.2007

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дари Узбекистану" звернулось до суду з позовною заявою про скасування рішення Херсонської митниці №508010000/5/003714 від 20.12.2005, зобов'язання відповідача-1 визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією №508010000/5/003718 за методом: за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються. Також позивач просив стягнути надмірно сплачені суми митного збору в розмірі 55,45 грн. та податку на додану вартість в розмірі 5545,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що декларована вартість ввезеної томатної пасти відповідала договірній вартості визначеній на рівні зовнішньоекономічного контракту.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є основним у відповідності до ч. З ст. 266 Митного кодексу України.

Підстав для визначення митної вартості товарів за резервним методом не було, його застосування є необґрунтованим, що підтверджується також практикою вирішення аналогічних спорів судами. Прийняте Херсонською митницею рішення, яким збільшено митну вартість товару на думку позивача жодним чином не свідчить про заниження імпортером митної вартості, а пов'язане з внутрішньою політикою митного органу, оскільки розмитнення імпорту томатної пасти та інших харчових напівфабрикатів протягом значного часу проводилось позивачем неодноразово згідно того ж переліку документів та тих же норм законодавства.

Третя особа на стороні позивача, без самостійних вимог на предмет спору, яку суд залучив до участі в розгляді справи –ЗАТ "ЧУМАК" - позов підтримала, та пояснила суду, що для здійснення митного оформлення вантажу митним брокером ЗАТ "Чумак" 20.12.2005 була подана митниці вантажна митна декларація №508010000/5/003714, декларація митної вартості та інші документи, необхідні для здійснення митного оформлення –зовнішньоекономічний контракт, рахунки-фактури, залізничні накладні, сертифікати походження, митні декларації країни відправлення, пакувальні листи, сертифікати відповідності, фітосанітарний, гігієнічний, акт карантинного догляду, посвідчення якості (на кожний вагон). Митниця не прийняла заявлену митну вартість товару, письмового повідомлення із зазначенням причин відмови в митному оформлені товарів не надала. У зв'язку з чим ВМД №508010000/5/003714 була анульована, позивачем було прийнято рішення продовжити митне оформлення товару за визначеною митницею митною вартістю. Декларантом була заповнена нова ВМД №508010000/5/003718 від 20.12.2005 року із зазначенням митної вартості товару у сумі 351191,95 грн.  

Відповідачами позову не визнано, Херсонською митницею до суду направлені письмові заперечення у яких відповідач-1 стверджував, що саме обставини щодо заниження вартості товару ТОВ "ТД "Дари Узбекистану" стали причиною виникнення сумнівів у правильності заявленої у ВМД митної вартості та підставою для самостійного її визначення митним органом. У запереченнях відповідач 1 зазначав, що у зв'язку із анулюванням митницею ВМД №508010000/5/003714 від 20.12.2005, митне оформлення товару було здійснено позивачем за ВМД №508010000/5/003718 від 20.12.2005

Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області -відповідач-2 щодо заявленого позову зазначило, що контролюючим органом у спірних відносинах є Херсонська митниця. Згідно п. 2 Указу Президента України від 28.06.1999р. №754/99, яким затверджено Положення про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, стосовно ввізного/вивізного мита, а також акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються при ввезенні (імпорті) на митну територію України або вивезенні (експорті) з митної території України контролюючим органом є органи державної митної служби.

На випадок можливого задоволення позовних вимог відповідач-2 зауважував про неможливість відшкодування позивачу судових витрат за рахунок Державного бюджету України, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не передбачено бюджетних призначень на відшкодування судових витрат за ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, нецільове використання бюджетних коштів заборонено ст.95 Конституції України, ст.7 Бюджетного кодексу України. Судові витрати у такому випадку, мають компенсуватися за рахунок видатків, передбачених на утримання відповідача-1. У відзиві на позов, а також згідно довідки, що направлялась на виконання вимог суду, відповідачем 2 зазначалось про можливість розгляду справи без участі представника Головного управління державного казначейства у Херсонській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, за зовнішньоекономічним контрактом №27/605 від 14.06.2005, укладеним між СП „Афросиаб - Мева” (Узбекистан) –продавець, та ТОВ "ТД "Дари Узбекистану" (Україна) - покупець, передбачено поставку продавцем томатної пасти з масовою часткою сухих речовин 37 % ціною в 350 доларів США за тонну. Умови поставки –DAF- кордон Росії-України, ст. „Успенська”.

20.12.2005 за вказаним договором було поставлено 183008 кг томатної пасти загальною вартістю в 323466,34 грн. (рахунок-фактура №158 від 30.11.2005 р., рахунок-фактура № 159 від 30.11.2005, рахунок –фактура № 160 від 30.11.2005 року). Декларантом товару - ЗАТ "Чумак" заявлено до розмитнення товар за договірною вартістю, однак контролюючий орган - Херсонська митниця, не прийнявши визначення декларантом митної вартості за основним методом (за ціною договору), визначила митну вартість товару за резервним методом згідно рішення №508010000/5/003714 від 20.12.2005р. сумою в 351191,95 грн. з розрахунку 380 доларів США за тонну. Податок на додану вартість та митний збір за операцією ввозу товару з визначеної контролюючим органом митної вартості позивач сплатив 20.12.2005р. у повному обсязі, що підтверджується штампом Херсонської митниці «сплачено»на ВМД № 508010000/5/003718.

Позовні вимоги про скасування рішення Херсонської митниці №508010000/5/003714 від 20.12.2005р., зобов'язання відповідача-1 визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією №508010000/5/003718 за методом: за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, та повернення надмірно сплачених сум митного збору в розмірі 55,45грн. та податку на додану вартість в розмірі 15545,12 грн. визнаються судом обґрунтованим виходячи з наступного.

В силу положень Митного кодексу України (ст. 259), в редакції чинній на 29.12.2005р., митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі статтями 262 - 264 Митного кодексу України порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі.

За змістом Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. N 1375, митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, незалежно від засобу та способу їх переміщення, заявляється у митній декларації, яка подається в порядку та у випадках, встановлених законодавством.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

пакувальні листи;

ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Декларантом ввезеного позивачем товару на митниці виступило ЗАТ "Чумак", зокрема останнім до ВМД № 508010000/5/003718 від 20.12.2005р. додавались всі необхідні для підтвердження митної вартості документи (гр. 44). Відповідно, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, мало бути здійснено за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1).

Оскільки, з приводу заявленої митної вартості товару виник спір, позивачем до суду надані додаткові пояснення до справи у яких зазначено, що поставки томатної пасти згідно умов того ж самого контракту, за яким був ввезений товар на підставі ВМД  №508010000/5/003718 від 20.12.2005 року, здійснювалися на адресу позивача також через інші митниці, зокрема:

-          на Волинську митницю було поставлено томатної пасти за ВМД № 201010004/6/002098 від 24.02.206р., ВМД № 201010005/6/002193 від 27.02.2006р., ВМД № 201010005/6/002190 від 27.02.2006р., ВМД № 201010005/6/002337 від 01.03.2006р., ВМД № 201010004/6/002649 від 09.03.2006р.;

-        на Львівську митницю поставлено пасти за ВМД № 209030007/6/000195 від 03.01.2006р., ВМД № 209030007/6/00520 від 18.01.2006р, ВМД № 209030007/6/000648 від 23.01.2006р;

-          на Західну регіональну митницю було поставлено томатної пасти за ВМД

№ 209030007/5/008991 від 05.12.2005р., ВМД № 209030007/5/009133 від 07.12.2005р.;

Усі зазначені вантажно-митні декларації у копіях залучені до справи, ідентичний товар за вказаними ВМД був поставлений у той же період, що і згідно ВМД

№ 508010000/5/003718 від 20.12.2005р., а заявлена митна вартість дорівнювала фактурній.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України передбачено право митного органу самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом, - у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

За статтею 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф», у редакції яка діяла на час розмитнення товару, нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

комісійні та брокерські;

плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Тобто, за умови, коли декларант не може документально підтвердити заявлену митну вартість або при виникненні обґрунтованих сумнівів у достовірності наданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товару. У оспорюваному рішенні Херсонської митниці №508010000/5/003714 від 20.12.2005р. митна вартість товарів визначена із застосуванням 6-го резервного методу, а обґрунтуванням обраного методу оцінки зазначено відсутність інформації.

Однак, факт надання декларантом при декларуванні товару документів, що підтверджують ввезення товару, його кількість та вартість спростовує позицію відповідача 1, яку він висловив у відзиві на позовну заяву, також зазначений факт спростовує обґрунтування обрання методу оцінки, щодо товару який декларувався, а саме –відсутність інформації, зазначене у оспорюваному рішенні № 508010000/5/003526 від 29.12.2005р (графа 7 декларації форми ДМВ-2).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідачем-1 жодним чином не доведено що інформація щодо товару який декларувався була відсутня, доказів недостовірності заявлених декларантом відомостей стосовно зазначеного товару суду не надано. Окрім того, у графі 7 декларації митної вартості Херсонською митницею не зазначено причини неприйняття попередніх методів, що і є обов'язковим для встановлення правомірності застосування резервного методу.

Роз'яснення окремих норм Митного кодексу України надано також Листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 02.04.2004р. № 06-10/10-392, зокрема в частині дій митного органу з приводу самостійного визначення митної вартості товару зазначено, що якщо після вивчення поданих декларантом документів (основних та додаткових) митний орган аргументовано не погоджується з ними і не здійснює митне оформлення товарів за заявленою декларантом митною вартістю, що є фактичною відмовою у оформленні товарів та випуску їх відповідно до заявленого митного режиму, він відповідно до статті 80 Митного кодексу України зобов'язаний видати декларанту письмове повідомлення із зазначенням причин відмови і після цього може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються.

Херсонською митницею вказаний порядок не дотриманий, доказів надання письмово оформленого пояснення щодо підстав проведення митної оцінки вантажу при наданні оригіналу транспортної декларації суду не представлено. Враховуючи причини виникнення спірних правовідносин, суд відзначає, що саме необхідність використання витребуваних та ненаданих декларантом додаткових документів при з'ясуванні (підтвердженні) заявленої вартості товару, наявність письмового документу з обґрунтуванням причин неможливості визначення вартості ввезеного товару за основним методом (за ціною договору), з урахуванням дотримання послідовного застосування методів, передбачених Митним кодексом України, і може бути підставою для оцінки дій митного органу щодо застосування відповідного методу для прийняття рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

В даному випадку, використання резервного методу відповідачем не обґрунтовано, підстави для його застосування згідно норм Митного кодексу України відсутні, рішення Херсонської митниці №508010000/5/003714 від 20.12.2005 підлягає скасуванню.

Оскільки, рішення про визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем за ВМД №508010000/5/003718 є скасованим, попереднє визначення митної вартості позивачем митним органом не прийняте. Враховуючи, що остаточне визначення митної вартості товару відноситься до компетенції контролюючого органу - Херсонської митниці, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача 1 визначити митну вартість товару за основним методом - виходячи з договірної ціни в 350 доларів США за одну тонну томатної пасти.

Відповідно до перевірених судом розрахунків, наведених позивачем, у зв'язку з визначеним митницею завищеним розміром митної вартості товару позивач зайво сплатив до бюджету - суми митного збору в розмірі 55,45 грн., та податку на додану вартість в розмірі 5545,12 грн.

У випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту суму надміру сплачених податків і зборів.

У відповідності з п. 1 Положення про державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. N 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Згідно підпунктів 4, 5 п. 4 зазначеного Положення Державне казначейство України відповідно до покладених на нього завдань проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування та повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів обов'язкових платежів та інших надходжень.

У відповідності з п. 2.1.3 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої спільним Наказом Держмитслужби та Мінфіну 30.06.2000 N 368/149, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 липня 2000 р. за N 429/4650, Державна митна служба в централізованому порядку щоденно перераховує належні кошти на відповідні рахунки Державного казначейства.

Згідно з 2.2 Інструкції повернення здійснюється митними органами за рахунок

поточних платежів, які належать перерахуванню до державного бюджету, шляхом зменшення належних перерахувань до державного бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації на суму коштів, потрібних для повернення.

Суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.

За таких обставин, сплачені суми в розмірі 55,45 грн.- митного збору та 5545,12 грн.- податку на додану вартість підлягають поверненню у встановленому порядку з бюджету на користь позивача, як надмірно сплачені.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, відповідач-1 не довів правомірності свого рішення щодо самостійного визначення митної вартості, відповідно заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Та обставина, що позивачем було прийняте рішення продовжувати митне оформлення товару за визначеною митницею митною вартістю, а також факт не звернення декларанта або позивача до митного органу з запитом про роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом, не позбавляє позивача звернутися до суду для оскарження митної оцінки, зробленої митним органом.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Позивачем заявлене клопотання про стягнення з Державного бюджету через Головне управління державного казначейства України в Херсонській області витрати на правову допомогу у розмірі 1800,00 гривень. Позивачем наданий договір про надання юридичних послуг, акти виконаних робіт, платіжні документи про сплату вартості юридичних послуг. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Згідно із ст. 90 КАС України витрати, пов'язанні з оплатою правової допомоги несуть сторони. Розподіл судових витрат визначений у ст. 94 КАС України, відповідно до якої при ухваленні судового рішення , рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких обставин суд задовольняє клопотання позивача про відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 59,40 грн., та  витрат на правову допомогу в розмірі 1800,00 гривень.

З огляду на вищенаведене в сукупності, керуючись ст.ст. 71, 86, 90,94, 105, 158-163, 167  КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Херсонської митниці №508010000/5/003714 від 20.12.2005 про визначення митної вартості товару.

Зобов'язати Херсонську митницю визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією №508010000/5/003827 за методом: за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, а саме 323466,34 грн.

Повернути з Державного бюджету України (через Головне управління державного казначейства у Херсонській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дари Узбекистану»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 19, п/р 26000056100049 в Філії «КиївСіті»ПриватБанк, МФО 380775, код ЄДРПОУ 32920160) 55,45 грн. сплаченого митного збору за митне оформлення  товару ввезеного згідно вантажно-митної декларації №508010000/5/003718.

Повернути з Державного бюджету України (через Головне управління державного казначейства у Херсонській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дари Узбекистану»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 19, п/р 26000056100049 в Філії «КиївСіті»ПриватБанк, МФО 380775, код ЄДРПОУ 32920160) податку на додану вартість в розмірі 5545,12 грн. сплаченого за митне оформлення товару ввезеного згідно вантажно-митної декларації №508010000/5/003718.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дари Узбекистану»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 19, п/р 26000056100049 в Філії «КиївСіті»ПриватБанк, МФО 380775, код ЄДРПОУ 32920160) 59,40 грн. судового збору.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дари Узбекистану»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 19, п/р 26000056100049 в Філії «КиївСіті»ПриватБанк, МФО380775, код ЄДРПОУ 32920160) 1800,00 грн. витрат на правову допомогу.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                І.В. Усатенко