Рішення

від 23.12.2022 по справі 441/936/22

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/936/22 2/441/523/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2022 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Манукян Марти Андріївни до Городоцької міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Манукян М.А. звернулась до суду з позовом до Городоцької міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_2 , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької міської ради Львівської області № 2257 від 17.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 »; Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4620910100:29:004:0140, площею 0,1289 га, по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, площею 0,0157 га, на якій розташований його житловий будинок, що по АДРЕСА_1 . Між тим, він позбавлений можливості користуватись нею у повній мірі в силу накладення такої на частину належної відповідачеві ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 4620910100:29:004:0140.

Рішенням Городоцької міської ради Львівської області № 2257 від 17.11.2014 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 .

Представник вказала, що оскаржуваним рішенням Городоцька міська рада протиправно затвердила ОСОБА_2 уточнену площу земельної ділянки, незаконно включивши її в склад земельної ділянки, яка з 2010 року перебуває у користуванні позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Городоцької міської ради у відзиві на позов такий визнав, вказав, що під час комісійного розгляду звернення позивача на місці встановлено, що при виконанні землевпорядних робіт та виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за Державним актом на право приватної власності на землю серії ЛВ № 576, виданого 12.02.1997, змінено конфігурацію та площу земельної ділянки ОСОБА_2 , що мало наслідком накладення частини земельної ділянки на земельну ділянку ОСОБА_1 , де знаходиться його житловий будинок. Позов визнав у повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області проти задоволення позову заперечила, вказала, що управління не є суб`єктом спірних правовідносин, оскільки не наділене повноваженнями щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши відзиви відповідачів, давши належну оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як убачається з позовної заяви, копії довідки, виданої міським головою Городоцької міської ради № 78-245/0/2-22 від 03.02.2022, у користуванні ОСОБА_1 з 2010 року перебуває земельна ділянка, площею 0,0157 га, що по АДРЕСА_1 (а.с. 27, 34).

На ній розташований житловий будинок, який на підставі договору міни № 1201 від 12.12.2008, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та договору купівлі-продажу № РН 1679 від 01.12.2010, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перейшов у власність останнього в цілому (а.с. 36, 50-51, 52, 53).

31.12.2021 ОСОБА_1 уклав із сертифікованим виконавцем робіт із землеустрою ФОП ОСОБА_5 договір про виготовлення Технічної документації із землеустрою (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та під час виконання робіт із здійснення топографічного знімання, виявлено, що частина житлового будинку, що належить позивачу на праві приватної власності знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4620910100:29:004:0140, що відображена на Публічній кадастровій карті України як цілісна земельна ділянка, площею 0,1289 га по АДРЕСА_1 , власником якої згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 5876, виданого 12.02.1997, є ОСОБА_4 (а.с. 22).

Площа накладання земельної ділянки з кадастровим номером 4620910100:29:004:0140 на земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача, орієнтовно становить 38,8 кв.м.

Із копії Акту комісії зі здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, додержанням земельного та природоохоронного законодавства на території Городоцької міської ради від 26.01.2022 вбачається, що комісією встановлено, що відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, площею 0,1289 га, кадастровий номер 4620910100:29:004:0140, що належить ОСОБА_2 , така земельна ділянка мала відповідну конфігурацію (зовнішні межі земельної ділянки), в яку входила територія під житловим будинком, власником якого є ОСОБА_1 (а.с. 15-16).

Городоцька міська рада Львівської області рішенням від 17.11.2014 № 2257 затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . На підставі даного рішення Держгеокадастр у Львівській області присвоїв вказаній земельній ділянці кадастровий номер 4620910100:29:004:0140 та зареєстрував право приватної власності за гр. ОСОБА_2 на вказану ділянку.

Технічна документація із землеустрою, що затверджена рішенням Городоцької міської ради Львівської області від 17.11.2014 № 2257, виготовлена Городоцьким РВВ ЛРФ ЦДЗК на підставі Державного акту від 12.02.1997 серія ЛВ № 5876, виданого на підставі рішення Городоцької міської ради народних депутатів від 21.04.1994 № 94.

Комісією зі здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, додержанням земельного та природоохоронного законодавства на території Городоцької міської ради встановлено, що вказана зміна конфігурації (зовнішніх меж земельної ділянки) земельної ділянки в частині зайняття території під житловим будинком ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону та не може бути прийнятою комісією, оскільки на момент зміни конфігурації земельної ділянки, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 (а.с. 15-16).

Із матеріалів справи убачається та не заперечується відповідачем, що оскаржуваним рішенням Городоцька міська рада Львівської області затвердила гр. ОСОБА_2 уточнену площу земельної ділянки, чим неправомірно збільшила площу земельної ділянки, передбачену Державним актом від 12.02.1997 серія JIB № 05876, за рахунок незаконного включення в її склад частини земельної ділянки, яка з 2010 року перебуває під житловим будинком ОСОБА_1 .

З огляду на наведене комісія не заперечувала відновленню меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 у відповідності до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виготовленої ФОП ОСОБА_5 .

Згідно з ч. 2 ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост.14,41Конституції Україниземля єосновним національнимбагатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави.Право власностіна землюгарантується.Це правонабувається іреалізується громадянами,юридичними особамита державоювиключно відповіднодо закону.Кожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. При цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. 1 ст.116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Статтею 152ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За положеннями ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 статті 122ЗК України передбачено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 22 ЗК України, право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно статті 23 Кодексу, право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Згідно зі ст.126ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій», яка була чинною на час виникнення правовідносин, порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 8 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого Постановою КМУ № 677 від 26.05.2004 р. передбачено, що вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюється нормативно-технічною документацією із землеустрою.

Статтею 391ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.12ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до ЗК України; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до ЗК України; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125Земельного кодексуУкраїни (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 321 ЦК України, оцінивши докази з точки зору їх належності та допустимості, з огляду на визнання позову органом місцевого самоврядування Городоцькою міською радою Львівської області, відсутність заперечень відповідача ОСОБА_2 , суд приходить переконання, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 » із кадастровим № 4620910100:29:004:0140 затверджено з порушенням норм законодавства, зміна конфігурації (зовнішніх меж) земельної ділянки в частині зайняття території під житловим будинком ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону, тому суд позов задовольняє.

Згідно ч. 2 ст.141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст4,10,141,211,258-259,265,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Манукян Марти Андріївни до Городоцької міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької міської ради Львівської області № 2257 від 17.11.2014 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натрі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 ».

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4620910100:29:004:0140, площею 0,1289 га, по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Стягнути з Городоцької міської ради Львівської області, в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 661 грн. 60 коп. судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 661 грн. 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 661 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.