Постанова

від 16.08.2007 по справі 32/317-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/317-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.08.07                                                      м. Київ                                     32/317-А       

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до               Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві

                     по роботі з великими платниками податків

третя особа Національна комісія регулювання електроенергетики України

про                визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині

                                                                           Суддя Хрипун О.О.

                                                Секретар судового засідання Ковальчук О.В.                                                

Представники:

Від позивача              Луцюк С.С. –предст, Малай М.О.- предст., Цененко К.С. –предст.

Від відповідача         Білоножко М.А.-гол.держ.под.інсп.,

                                    Стеблівській Т.В.–гол.держ.под. інсп.

Від третьої особи      Бутовській В.О.- нач.від., Вишинський С.Б.-нач.управ.,

                                    Багрій О.В.-провід.спец.

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 28.04.2007 №0000154110/0 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 681 910,00 грн. та 660 206,30 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ціни, за якими здійснювалась реалізація електроенергії, відповідають рівню звичайних цін, і від здійснення операцій з придбання та експорту електроенергії позивач отримав прибуток.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що витрати на придбання  електроенергії, яка в подальшому експортована  за ціною нижчою  за ціну придбання, не пов'язані із здійсненням підприємством господарської діяльності та не включаються до валових витрат.

Третя особа –Національна комісія регулювання електроенергетики України надала пояснення по справі, де зазначає, що ціни купівлі у січні, лютому, березні, квітні та травні 2006 року, які були встановлені постановами НКРЕ від 29.12.2005 №14-дск та від 27.01.2006 №14-дск, від 30.03.2006 №34-дск були нижче цін експорту електроенергії, які визначалися позивачем відповідно до зовнішньоекономічних контрактів. Так різниця між вартістю купівлі електроенергії в ОРЕ та продажем її на експорт склала у лютому 2006 року до Угорщини 1 131,3 млн.грн., до Словаччини 93,1тис.грн., у березні 2006 року до Угорщини 1 246,6млн.грн., до Словаччини 110,05тис.грн., у квітні 2006 року до Угорщини 1 409,5 млн.грн., до Словаччини 268,7 тис.грн., у травні 2006 року до Угорщини 1 274,9 млн.грн., до Словаччини 346,2 тис.грн..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2007 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняте податкове повідомлення-рішення №0000154110/0 яким, згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3, пп.17.1.6 п.17.1 ст.17  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3.1 ст.3, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 349 750 грн., у т.ч. 687 602 грн. основного платежу та 662 148 грн. штрафних санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оспорюється в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 681 910,00грн. та штрафних санкцій  в розмірі 660 206,30 грн.

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 681 910,00грн. стали висновки акта №389/41-10/19480600 від 20.04.2007 «Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», код ЄДРПОУ 19480600, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.12.2006», в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем вимог пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по операціям з експорту електроенергії нерезидентам.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що нерезиденти, яким позивач експортував електроенергію, не є платниками податку на прибуток підприємства в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому дохід від продажу електроенергії таким нерезидентам повинен бути розрахований за звичайними цінами, що діють на території України у відповідності до пп.1.20.2 п.1.20 ст.20 вказаного Закону, виходячи з договірних цін але не менше за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу.

За результатами перевірки позивачу донарахований податок на прибуток у розмірі 681 910,00 грн. та на підставі пп. 17.1.3, пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовані штрафні санкції у розмірі 660 206,30 грн.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, та у запереченнях на позовну заяву, визнаються судом помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1. ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5  цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із  статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (ст.4.1 ст.4 Закону).

У відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Як свідчать обставини справи, у періоді, який перевірявся відповідачем, позивач здійснював операції з продажу електроенергії на експорт, в тому числі для фірми  Consulting Zrt»(Угорщина) та фірми ea invest a.s»(Словацька республіка). Зазначена електроенергія яка була придбана позивачем у оператора оптового ринку електроенергії України - ДП «Енергоринок».

Відповідач наголошує, що експорт електроенергії нерезидентам позивач здійснив за цінами, нижчими за звичайні, і це зумовило заниження позивачем скоригованого валового доходу.

Статтею 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачений порядок оподаткування операцій особливого виду.

Так, відповідно підпунктом 7.4 пункту 7 цього Закону визначений порядок оподаткування операцій з пов'язаними особами.

З метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону).

Відповідно до пп.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на  операції з особами, які не є платниками податку, встановленого  статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за  іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно із пп.1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець  бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх  відсутності -  однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу,  послугу) на  найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується  інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не  впливає на  ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними  та  іншими  коливаннями  споживчого  попиту на  товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням  (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при  просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна,  прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів (пп.1.20.2 п.1.20 ст.20 зазначеного Закону).

Відповідно до п.22 Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1999 №2043, імпортована електроенергія  та електроенергія яка призначається  для подальшого експорту, продається-купується виключно на оптовому ринку у оператора ОРЕ України ДП «Енергоринок». При цьому ціни на закупівлю електричної енергії, яка призначається для подальшого експорту, визначаються органом державного регулювання в галузі електроенергетики, яким відповідно до Указу Президента України від 21.04.1998 №335/98 є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Національною комісією регулювання електроенергетики України в судовому засіданні надані пояснення, у яких зазначено, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України  від 05.11.1999 №2043 та Закону України «Про електроенергетику»позивачу були встановлені ціни  купівлі електроенергії в ОРЕ для подальшого її експорту виходячи із цін експорту електроенергії, що визначаються відповідно до зовнішньоекономічних контрактів. При визначенні цін купівлі враховується націнка, яка має забезпечувати підприємству  покриття витрат, які пов'язані з експортом електроенергії, а також отримання прибутку. Ціни купівлі електроенергії у січні, лютому, березні, квітні та травні 2006 року  були встановлені постановами НКРЕ від 29.12.2005 №140-дск, від 27.01.2006 №14-дск, від 30.03.2006 №34-дск та були нижче цін експорту електроенергії, які визначаються відповідно до зовнішньоекономічних контрактів.

Крім цього, Національна комісія регулювання електроенергетики України зазначає, що з січні 2006 року у відповідності до умов зовнішньоекономічних контрактів відбулась значна диференціація цін між контрактами, та виникла  доцільність  встановлення цін по окремим країнам. Але у зв'язку із технічною неможливістю на той час проводити розбивку показників системи обліку окремо по кожній країні (згідно із зверненням ДП «НЕК «Укренерго»та ДП «Енергоринок») ціна купівлі у січні була встановлена єдиною для Словаччини та Угорщини та забезпечувала дохідність діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго»з експорту електроенергії до зазначених країн. Після вирішення питання щодо визначення ДП «Енергоринок»обсягів продажу електроенергії  до кожної окремо країни, з лютого 2006 року ціна купівлі встановлювалась по кожній країні окремо та забезпечувала беззбитковість діяльності  позивача.

Як передбачено ст.ст. 6, 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення” в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 11 цього Закону України визначено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються  відповідно до цін і умов світового ринку.

Виходячи зі змісту норми п.п. 1.20.2 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, для визначення звичайної ціни на певний товар або послугу слід виходити як з умов договорів на ринку ідентичних товарів, що можуть вплинути на ціну, так і з співставності умов продажу.

Суд вважає, що ціни, які визначаються субєктами підприємницької діяльності у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та застосовуються на внутрішньому ринку України, навіть щодо ідентичних товарів, не можуть вважатись співставними, оскільки на їх рівень впливають різні фактори, що діють на відповідних ринках.

До того ж, особливістю електроенергії як товару є те, що ідентичних чи однорідних із нею товарів немає.

Також позивач є єдиним оператором експорту електроенергії до країн Східної Європи, тому відсутні будь-які інші контракти на експорт електроенергії, умови яких, в тому числі щодо ціни, були б співставними із умовами контрактів, укладених позивачем.

Помилковим є посилання відповідача і на те, що відповідно до п. 1.20.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною ціною експорту електроенергії є ціна придбання електроенергії в ДП “Енергоринок”, оскільки умови придбання та подальшого продажу електроенергії є абсолютно різними. Електроенергія купується позивачем у ДП “Енергоринок” на українському ринку, і визначається не шляхом її погодження в двосторонньому порядку продавцем і покупцем, а встановлюється органом державної влади - Національною комісією регулювання електроенергетики. Продається електроенергія на експорт вже до країн Східної Європи, з особливостями ринків цих країн, обумовлених попитом на електричну енергію.

Тому умови придбання електроенергії в ДП “Енергоринок” та умови її експорту не є співставними. З цього випливає, що п. 1.20.2 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до визначення звичайної ціни експорту електроенергії застосований бути не може.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що ціна на експорт електроенергії   не  встановлюються  державою,  тому має застосовуватися не пп. 1.20.5, а п. 1.20.2. та п. 1.20.5-1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Із зазначеним погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до Указу Президента України від 10.02.1996 р. № 124/96 “Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” у випадках, визначених цим Указом, контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін, запроваджуваних Міністерством економіки України. Наказом від 01.02.2001 № 22 Міністерство економіки України запровадило індикативні ціни на електроенергію, що експортується. Враховуючи, що зазначеними нормативно-правовими актами запроваджується державне регулювання цін на електроенергію, що експортується, звичайна ціна має визначатися відповідно до пп. 1.20.5 п. 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” на рівні індикативних цін, встановлених Міністерством економіки України.

Експорт позивачем електроенергії в січні-липні 2006 року здійснено за цінами, що є вищими за встановлені Міністерством економіки України індикативні ціни.

Безпідставним є і визначення відповідачем рівня звичайної ціни електроенергії на експорт на рівні її придбання в ДП “Енергоринок” на підставі п. 1.20.5-1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Вказаний пункт Закону передбачає обґрунтування рівня звичайної ціни застосуванням правил, визначених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. Однак суду не надано доказів здійснення відповідачем розрахунків звичайної ціни із застосуванням цих стандартів, отже відповідачем не доведено, що звичайною ціною для експорту електроенергії є ціна придбання електроенергії на Оптовому ринку електроенергії України. Відповідачем не доведено, що ціна придбання електроенергії на Оптовому ринку електроенергії України є звичайною ціною експорту електроенергії до країн Східної Європи. Та обставина, що ціна придбання електроенергії на українському ринку вище за ціну експорту не може слугувати підставою для визначення цієї ціни як звичайної.

У відповідності до п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Належних та допустимих доказів того, що договірна ціна експортованої позивачем до Словаччини та Угорщини електроенергії  не відповідає рівню звичайних цін  відповідач суду не представив. А тому висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу у січні, лютому, березні, квітні, травні, липні 2006 року на загальну суму 2727638,65 грн.  та заниження податку на прибуток на загальну суму 681 910,00 грн. внаслідок порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визнаються судом необґрунтованими.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за розглянутими правовідносинами, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача відповідних штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням у розмірі 660 206,30 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, правомірності  податкового повідомлення –рішення від 28.04.2007 №0000154110/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 681 910,00 грн. основного платежу та 660 206,30 грн. штрафних санкцій суду не довів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто –3, 40 грн.

У зв'язку з задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 28.04.2007 №0000154110/0 в частині визначення Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 681910 грн. основного платежу та 660 206,30 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе,85, рахунок №2600331801 в АБ «Енергобанк»м.Київ, МФО 300272, код ЄДРПОУ  19480600) 3,40 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя

                                  О.О.Хрипун