Рішення

від 01.03.2023 по справі 487/3247/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/3247/22

Провадження № 2/487/785/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01.03.2023 року місто Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Алмаз» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

25.10.2022 року позивач Акціонерне товариства «Укрсиббанк» звернулось до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Алмаз» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_1 , з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Алмаз» солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» 3% річних у сумі 7428,56 грн та інфляційні витрати у сумі 20128,90 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що АКІБ «УкрСиббанк» (поточне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11326064000 від 04.04.2008 року, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 86000.00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалась щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 03.04.2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1, 1.2. кредитного договору). В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 (згідно договору поруки №194535 від 04.04.2008 року); ОСОБА_3 (згідно договору поруки №194540 від 04.04.2008 року); Товариства з обмеженою відповідальністю «М-АЛМАЗ» (згідно договору поруки №194564 від 04.04.2008 року). У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним договором. 27.10.2014 року АТ «УКРСИББАНК» звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 102125.34 грн., що існувала станом на 06.10.2014 року.

Рішенням Заводськогорайонного судуміста Миколаєвавід 23.12.2014 року у справі 487/10421/14-ц позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Алмаз" в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" суму боргу за кредитним договором №11326064000 від 04.04.2008 р. в розмірі 102125,34 грн, з яких: 50166,16 грн - кредитна заборгованість; 39908,17 грн - заборгованість по процентам; 6487,73 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 5563,28 грн - пеня за прострочення сплати процентів. Вирішено питання щодо судових витрат. Вказане рішення суду тривалий час не виконується, заборгованість за кредитним договором не погашається. Так, за прострочення погашення сум заборгованості, що визначені рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.12.2014 року у розмірі 102125,34 грн необхідно стягнути з відповідачів у солідарному порядку 3 % річних у сумі 7428.56 грн та інфляційні у сумі 20128.90 грн, а всього 27557.47 грн.

В судове засідання представник позивача АТ «Укрсиббанк» не з`явилась, суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник відповідача ТОВ «М-Алмаз» в судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили, про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, відзив до суду не надали, у зв`язку з чим справа розглядалась відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши надані матеріали, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на як вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост.549ЦК України,неустойкою (штрафом,пенею)є грошовасума абоінше майно,які боржникповинен передатикредиторові уразі порушенняборжником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст553ЦК України,за договоромпоруки поручительпоручається передкредитором боржниказа виконанняним свогообов`язку. Поручительвідповідає передкредитором запорушення зобов`язанняборжником. Порукоюможе забезпечуватисявиконання зобов`язаннячастково абоу повномуобсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно дост.554ЦК України,у разіпорушення боржникомзобов`язання,забезпеченого порукою,боржник іпоручитель відповідаютьперед кредиторомяк солідарніборжники,якщо договоромпоруки невстановлено додаткову(субсидіарну)відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що підтверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України 23 вересня 2015 року при розгляді справи № 6-37цс15.

Судом встановлено, що АКІБ «УкрСиббанк» (поточне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11326064000 від 04.04.2008 року, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 86000.00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалась щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 03.04.2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1, 1.2. кредитного договору). В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №194535 від 04.04.2008 року; ОСОБА_3 (згідно договору поруки №194540 від 04.04.2008 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «М-АЛМАЗ» згідно договору поруки №194564 від 04.04.2008 року.

В зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним договором.

27.10.2014 року АТ «УКРСИББАНК» звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 102125.34 грн, що існувала станом на 06.10.2014 року.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.12.2014 року у справі 487/10421/14-ц позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Алмаз" в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" суму боргу за кредитним договором №11326064000 від 04.04.2008 р. в розмірі 102125,34 грн, з яких: 50166,16 грн - кредитна заборгованість; 39908,17 грн. - заборгованість по процентам; 6487,73 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 5563,28 грн - пеня за прострочення сплати процентів. Вирішено питання щодо судових витрат.

Вказане рішення суду тривалий час не виконується, заборгованість за кредитним договором не погашається.

Так, за прострочення погашення сум заборгованості, що визначені рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.12.2014 року у розмірі 102125,34 грн необхідно стягнути з відповідачів у солідарному порядку 3 % річних у сумі 7428.56 грн та інфляційні у сумі 20128.90 грн, а всього 27557.47 грн.

З приводу стягнення 3% річних, позивач просив врахувати правову позицію Верховного суду.

Так, у постанові від 08.11.2019 року по справі «127/15672/16-Ц, Велика Палата Верховного суду зазначила наступне: відповідно до висновків, викладених у постановаї Великої Палати Верховного Суду від 28.03.218 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишається несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обмовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст. 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких відносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, ка регламентує наслідки прострочення виконання зобов`язань.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04.06.2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2014 році, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинялося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 25.07.2015 року, що є датою останнього платежу з погашення боргу. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення до 25.07.2018 року.

Верховний суд у постанові від 20.05.2021 року по справі №910/3077/20 зазначає наступне: колегія суддів зазначає, що з ухваленні рішення про стягнення боргу у 2013 році зобов`язання відповідача, як поручителя сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, а відтак позивач, як кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення до повного та фактичного виконання грошового зобов`язання.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, не заслуговують на увагу, так як наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і з поручителів, яке не виконано останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України. Вказана правова норма не містить застережень щодо неможливості солідарної відповідальності боржників за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України та правових висновків Верховного Суду, позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційної різниці в порядку ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, обмежуючись останніми трьома роками, які передують подачі цього позову

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Алмаз» солідарно на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості 3% річних у сумі 7428,56 грн, та інфляційних у сумі 20129,90 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Алмаз» про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Алмаз» у солідарному порядку на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» 3% річних у сумі 7428 (сім тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 56 копійок та інфляційні витрати у сумі 20129 (двадцять тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Алмаз» на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 620 (шістсот двадцять) гривень 25 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», адреса місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №2/12; ЄДРПОУ: 09807750.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Алмаз»; адреса: місто Миколаїв, вулиця Громадянська, будинок №76-А, ЄДРПОУ: 32820148.

Суддя А.О. Темнікова