Ухвала

від 24.02.2023 по справі 320/4126/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

24 лютого 2023 року м. Київ Справа № 320/4126/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши заяву представника Громадської спілки "Асоціація Чорнобильських туроператорів" про забезпечення адміністративного

позову до треті особи:Громадської спілки "Асоціація Чорнобильських туроператорів" Державного агентства України з управління зоною відчуження, 1) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) Благодійна організація "Благодійний Фонд "Волонтерський центр Чорнобиль",провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Асоціація Чорнобильських туроператорів" (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - відповідач), треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Благодійна організація "Благодійний Фонд "Волонтерський центр Чорнобиль", в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача;

- зобов`язати відповідача на час дії правового режиму воєнного стану утриматись від вчинення дій, які б заважали або могли б завадити використанню позивачем прав, які надаються позивачеві на підставі паспортів прив`язки тимчасових споруд від 28.08.2020 № 3-П, № 2-П, № 1-П та № 5-П (у тому числі прав на розміщення самих споруд, їх функціонування, живлення, обігрів, знаходження в них співробітників, а також інших прав, які випливають із використання вказаних паспортів);

- зобов`язати відповідача утриматись від дій, наслідками або опосередкованим результатом яких був чи міг би бути демонтаж та/або пошкодження відповідачем, його структурними підрозділами чи іншими державними та недержавними установами тимчасових споруд, право на розміщення яких реалізується позивачем на підставі паспортів прив`язки тимчасових споруд від 28.08.2020 № 3-П, № 2-П, № 1-П та № 5-П.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:

-зобов`язання відповідача на час розгляду даної справи утриматись від вчинення дій, які б заважали або могли б завадити використанню позивачем прав, які надаються позивачеві на підставі паспортів прив`язки тимчасових споруд від 28.08.2020 № 3-П, № 2-П, № 1-П та № 5-П (у тому числі прав на розміщення самих споруд, їх функціонування, живлення, обігрів, знаходження в них співробітників, а також інших прав, які випливають із використання вказаних паспортів);

-зобов`язання відповідача на час розгляду даної справи утриматись від вчинення будь-яких інших дій, наслідками або опосередкованим результатом яких був або міг би бути демонтаж та/або пошкодження відповідачем, його структурними підрозділами чи іншими державними та недержавними установами тимчасових споруд, право на розміщення яких реалізується позивачем на підставі паспортів прив`язки тимчасових споруд від 28.08.2020 № 3-П, № 2-П, № 1-П та № 5-П.

В обґрунтування наведеної вище заяви позивач зазначає, що він реалізує право на розміщення тимчасових споруд на підставі паспортів прив`язки тимчасових споруд від 28.08.2020 № 3-П, № 2-П, № 1-П та № 5-П, строк дії яких в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру" від 28.02.2022 № 165 вважається продовженим на період дії воєнного стану, а також протягом місяця після закінчення або скасування воєнного стану.

Позивач вважає, що існує небезпека заподіяння відповідачем як особою, що розглядає питання продовження дії наведених вище паспортів, шкоди правам позивача, пов`язаним із використанням тимчасових споруд, що є підставою для звернення до суду з позовом про зобов`язання відповідача утриматись від вчинення певних дій, а також із заявою про забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача утриматись від вчинення тих же дій.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує така небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка у разі невжиття судом заходів забезпечення позову в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводять до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Суд також наголошує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність представником позивача існування передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Так, заявник не довів суду існування обставин, які без вжиття судом відповідних заходів вказували б на неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення в майбутньому.

Інших доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі його представником суду не надано.

Крім того, заявлені позивачем заходи забезпечення позову співпадають зі змістом його позовних вимог.

У зв`язку з цим суд звертає увагу позивача на те, що Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зроблено висновок, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

При цьому вважає за необхідне зазначити, що повна, всебічна та об`єктивна оцінка питання порушення/дотримання відповідачем вимог чинного законодавства України може бути надана судом виключно за результатами розгляду справи по суті.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява представника Громадської спілки "Асоціація Чорнобильських туроператорів" про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника Громадської спілки "Асоціація Чорнобильських туроператорів" про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) сторонам (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Харченко С.В.