Постанова

від 16.10.2007 по справі 29/422-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.10.2007р.

м.Київ

№ 29/422-А

 За позовом

 Повного товариства "Ломбард  "Терези" Іванов і Компанія"

до

Державної податкової інспекції у

Голосіївському районі м. Києва

про

визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення.

Суддя  Усатенко І.В.

Секретар

судового засідання Коваль І.А.

Представники

від позивача      

Орел П.В. -предст. (довір. в

справі)

від відповідача

Мисливий І.Ю. -держ. под. інсп.

(довір. в справі)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 16.10.2007 о 11 год. 15 хв. проголошено вступну та

резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі

відкладено на 19.10.2007, про що повідомлено представникам сторін після

проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з

урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського

суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.

Києва від 01.06.2007 №0001511750/0.

В судовому засіданні 18.09.2007,

28.09.2007 та 10.10.2007 оголошувалась перерва відповідно до вимог ч. 2 ст. 150

КАС України, в зв'язку з чим Постанова приймається зазначеною датою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

позивач не порушував вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних

осіб", оскільки ломбард не є посередником та податковим агентом і

фінансовий кредит ломбарду (позика), що отримується фізичною особою та підлягає

поверненню протягом строку дії договору позики не є доходом фізичної особи.

Відповідач у відзиві на позовну

заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали,

мотивуючи свої заперечення тим, що при проведені звернення стягнення на

невикуплені фізичною особою з ломбарду речі, попередньо отримані такою особою

кошти у позику є доходом цієї фізичної особи, а тому у відповідності до п. 1.15

ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ломбард як

податковий агент зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з

доходу такої фізичної особи.

Розглянувши подані сторонами

документи і матеріали, заслухавши 

пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський

суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною податковою

інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийняте податкове

повідомлення-рішення від 01.06.2007 №0001511750/0, яким позивачу  згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону

України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (зі

змінами та доповненнями) за порушення п. 1.15 ст. 1, п. 8.1.1 п. 8.1. ст.. 8,

п. 7.1 ст. 7, п. 12.1 ст. 12, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з

доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-ІV згідно пп. 17.1.9 п. 17.1

ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від

21.12.2000 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з

доходів найманих працівників у розмірі 21272,16 грн., в т.ч. 7090,72 грн. -

основний платіж та 14181,44 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Спірне податкове

повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі висновків акта перевірки

№273/1-22/01-30724442 від 21.05.2007, яким встановлено, зокрема, не утримання

податку з доходів фізичних осіб із сум, які утворилися в результаті реалізації

ломбардом не викуплених предметів застави у зв'язку з невиконанням фізичними

особами-боржниками (позичальниками) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення

строку дії договору позики, чим порушено п. 1.15 ст. 1, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1

п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 та п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок

з доходів фізичних осіб".

За результатами акту перевірки

позивачу донараховано 7090,72 грн. податкового зобов'язання з зазначеного

податку та відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними

цільовими фондами" застосовано до позивача за розглянутим епізодом штрафні

(фінансові) санкції у розмірі 14181,44 грн.

З висновками, викладеними в Акті

перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України

"Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових

послуг" ломбард - це фінансова установа, видом діяльності якої є надання

фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового

кредиту.

Відповідно до п. 2 Порядку

проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами господарювання, що

провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших

гральних закладів, і ломбардами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів

України від 20.11.2003 N 1800, ломбард -фінансова установа, виключним видом

діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам

готівкою чи у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім

депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під

відсоток, а також надання супутніх ломбардних послуг.

Згідно з Положенням про порядок

надання фінансових послуг ломбардами, затвердженим розпорядженням Державної

комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2005 N 3981,

зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.05.2005 за N 565/10845,  ломбард - фінансова установа, виключним видом

діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам

за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк

і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за

договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні

(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а

позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів

(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Одним із передбачених ЦК України

способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої

обумовлюються сторонами у договорі позики (параграф 6 глави 48 ЦК України).

Відповідно до п. 1.14 ст. 1 Закону

України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону

України N 283/97-ВР від 22.05.97) ломбардна операція - операція фізичних чи

юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як

фінансова установа згідно із законодавством України, під заставу товарів або

валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

Відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст.

4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу

загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не

включається та не підлягає відображенню в його річній податковій декларації

основна сума кредиту, що отримується таким платником податків.

Таким чином, позика (фінансовий

кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом дії договору

позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.

Водночас статтею 19 Закону України

"Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна

заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що

визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти,

відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках,

передбачених законом чи   договором,   -  

неустойку),   необхідні   витрати  

на   утримання заставленого майна,

а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не

передбачено договором застави.

Аналогічні положення містить також

ст. 589 ЦК України, якою передбачено, що у разі невиконання зобов'язання,

забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на

предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право

задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного

задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків,

завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого

майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше

не встановлено договором.

З наведених норм вбачається, що в

разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під

час закінчення строку дії договору позики кредитор - ломбард має право звернути

стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий

предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити

повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти,

відшкодування збитків тощо.

Законом України "Про податок з

доходів фізичних осіб" встановлено, що дохід фізичної особи - це сума

будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших

активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів,

одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи

набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2

статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з

різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1).

Дохід платника податку від продажу об'єкта

рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою,

встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Доходи (прибутки), зазначені у

цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті (п. п. 12.1, 12.6).

З урахуванням наведених положень

Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" судом

визнається, що саме після звернення ломбардом стягнення за невиконаними

обов'язками на предмет застави у фізичної особи - позичальника, яка не виконала

договірні обов'язки з викупу застави і в якої залишилася сума позики, виникає

дохід у вигляді такої позики (суми позики).

Однак суд приходить до висновку, що

за позиковими операціями під час видачі позики ломбард не є податковим агентом,

оскільки у даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування,

утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника

податку, оскільки під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при

невикупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів

позичальника, з яких належало б утримати податок.

Крім того пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20

Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачає, що у

разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника

податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього

податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або

податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого

податкового агента.

Таким чином, у випадку звернення

ломбардом стягнення на заставлене фізичною особою майно, відповідно після

надання цій особі позики, на ломбард не покладається обов'язок нарахування,

утримання або сплати (перерахування) податку з доходу фізичної особи -

позичальника, оскільки такий обов'язок покладається на податкового агента лише

до або під час виплати саме доходу (а не суми позики) на користь платника цього

податку.

Наведене підтверджується також і

вищезазначеним п. 12.6 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів

фізичних осіб", згідно з яким доходи (прибутки), зазначені у цій статті,

кінцево оподатковуються при їх виплаті.

Враховуючи зазначене, суд вважає,

що дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів у зв'язку з невиконанням нею

своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу закладених речей, є доходом,

одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі

загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку у

відповідності до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про податок з

доходів фізичних осіб", яким передбачено, що платник податку, що отримує

доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити

суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та

подати річну декларацію з цього податку.

Суд також бере до уваги, що

відповідно до ст.  589 ЦК України у разі

невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває

право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель

має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент

фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування

збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання

заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням

вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Також суд враховує, що відповідно

до ч. 1 ст.  25 Закону України «Про

заставу»якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує

розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається

заставодавцю.

Отже, одержана від реалізації

ломбардом предметів застави грошова сума може перевищувати розмір забезпечених

цією заставою вимог заставодержателя, і різниця повинна повертатися

заставодавцю. У такому випадку при поверненні (виплаті) ломбардом фізичній

особі надлишку суми, що залишилась після задоволення боргових вимог від

реалізації заставленого майна, ломбард може виступати податковим агентом щодо

таких виплат. Проте ані матеріали перевірки (акт та додатки до нього), ані

додатково надані сторонами у справі докази свідчать про відсутність таких

обставин при визначенні податковим органом податкових зобов'язань позивачеві, а

отже свідчать про безпідставність здійснених податковим органом нарахувань.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону

України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на

платників податків за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17

цього Закону у  разі  коли 

платник   податків   здійснює  

продаж (відчуження)  товарів

(продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати

податку,  збору  (обов'язкового платежу),  якщо  

відповідно  до  законодавства таке нарахування та сплата є

обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження)  або виплати, такий платник податків сплачує

штраф у подвійному розмірі від суми 

зобов'язання  з  такого 

податку,  збору  (обов'язкового платежу).

Оскільки судом встановлено відсутність

порушення позивачем податкового законодавства за розглянутим епізодом, а також

непідтвердження факту здійснення позивачем продажу (відчуження)  товарів (продукції) або здійснення  грошових виплат, які б відповідно до

законодавства передбачали попереднє нарахування та сплату податку, збору  (обов'язкового платежу), то за таких обставин

відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі

14181,44 грн. на підставі пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта 

владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення,

дії  чи 

бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо  

він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам

відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів правомірності прийнятого

ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених

фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин позовні вимоги

підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати в сумі 3,40 грн.

підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст. 9, 69, 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О

В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.

Києва від 10.10.2006 № 000143174/1.

Стягнути з державного бюджету

України на користь Повного товариства "Ломбард "Терези" Іванов і

Компанія" (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 14, ідентифікаційний код

30724442, рахунок №26509053100452 в КГРУ КБ "Приватбанк", МФО 381842)

судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. 

ст.  185-187 КАС України, шляхом

подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним

поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                         

                                   О.О. Євсіков

Дата складення та підписання

постанови в повному обсязі -19.10.2007.