Ухвала

від 03.03.2023 по справі 420/4369/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4369/23

УХВАЛА

03 березня 2023 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить:

заборонити Приморській районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303264; 65039, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 134) та іншим особам дії щодо демонтажу огорожі за адресою: місто Одеса, провулок Кордонний, 13А, як це зазначено у приписі від 15.02.2023.

В обґрунтування заяви представник заявника зазначає, що 15.02.2023 представником Приморської районної адміністрації відділу контролю та моніторингу за станом території району складений на ім`я заявника, який містить вимогу у строк до 17.02.23 здійснити демонтаж самовільно розміщеної огорожі за адресою: місто Одеса, провулок Кордонний,13А.

Разом з тим, представник заявника вказує, що припис містить очевидну невідповідність місцезнаходження спірної огорожі, що є наслідком неправомірної вимоги про її демонтаж до заявника, оскільки така вимога передбачає демонтаж іншої огорожі, що може зумовити для відповідача матеріальні збитки та інші негативні насліди. Вимога припису від 15.02.23 демонтувати огорожу спрямована на її повне руйнування, а тому за правовими наслідками є рівнозначною до подальшої реалізації вимоги про знесення самочинного будівництва, яка передбачена частиною сьомою статті 376 ЦК України.

Враховуючи, що припис від 15.02.23 є чинним і підлягає виконанню, заявник вважає, що демонтаж огорожі до ухвалення рішення в цій адміністративній справі істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, адже після демонтажу огорожі, повернення його до попереднього стану буде ускладнено.

Розглянувши надану представника ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.168 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що зазначення заявника про очевидність протиправності оскаржуваних рішень відповідача є його суб`єктивною оцінкою викладених обставин, а без надання офіційної правової оцінки в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, враховуючи відсутність очевидних ознак протиправності рішення, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову і є неприпустимим.

Саме по собі, подання позовної заяви, предметом якого є визнання рішень протиправними, не є беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, посилання заявника на алгоритм дій майбутнього відповідача відповідно до чинного законодавства не є доказом ускладнення виконання рішення суду та поновлення прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У зв`язку із зазначеним у суду відсутні беззаперечні підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Крім того, як вбачається з заяви про забезпечення позову, заявнику на праві власності належить житловий будинок, загальною площею 405,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 5110137500:54:006:0191, за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, адреса огорожі в приписі від 15.02.2023 року визначена: місто Одеса, провулок Кордонний, 13А.

Доказів того, що заявник є власником об`єкту, щодо якого приписано здійснити демонтаж до заяви не додано.

Слід також зазначити, що демонтаж огорожі, відповідно до припису від 15.02.2023 року, з яким заявник ознайомлений в той самий день, необхідно було здійснити до 17.02.2023 року, а з заявою про забезпечення позову заявник звернувся до суду 02.03.2023 року. Заява не містить інформації щодо вчинення з боку майбутнього відповідача протягом періоду з 17.02.2023 року по 02.03.2023 року будь-яких дій спрямованих на демонтаж огорожі за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на зазначене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.7, 150, 151, 154, 167, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П. Марин