Постанова

від 23.02.2023 по справі 520/12715/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

23 лютого 2023 р.Справа № 520/12715/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХБЕТОН» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХБЕТОН» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и в:

13.07.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХБЕТОН» (далі ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН») звернулось до суду з позовом, яким, з урахуванням уточнень (т. 2, 65-80), просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) від 17.06.2021 року за № 00115360710.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до складеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.06.2021 року № 00115360710 «… на підставі акта перевірки від 20.05.2021 року (реєстраційний № 8769/20/32/РРО/43559884 від 21.05.2021 року) встановлено порушення ч. 1 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 481/95-ВР) та на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі ПК України), абз. 9 ч.2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, п`ятсот тисяч гривень за платежем адмін. Штрафи та інші санкції (надх. коштів, контроль за справлянням яких закріп. за ГУ ДФС-рай.)»

Позивач зазначив, що пальне (паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО), яке було поставлено на адресу ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» згідно видаткової накладної від 26.11.2020 року № 161817, у місцях зберігання не зберігалось, цим пальним було заправлено (заповнено відповідні баки) транспортні засоби, які ним використовуються (автокрани КАМАЗ 25т, Лібхер 30т, Фаун 50т, автокран-маніпулятор, самоскиди КАМАЗ 25т, автобетононасоси Мермедес, бетонозмішувачі КАМАЗ). Вартість пального, яким було заправлено паливні баки автотранспорту, відповідно до Акту списання товарів від 31.12.2020 року за № 1 згідно норм витрат дизпалива, затверджених наказами по підприємству ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» № 3 від 01.10.2020 року та № 4 від 01.11.2020 року, віднесено до витрат підприємства й відповідним чином відображено на рахунку бухгалтерського обліку № 203. Таким чином, операції щодо придбання пального, оренди автотранспорту, заповнення придбаним пальним баків орендованих автомобілів, використання цих автомобілів у виробничих процесах та витрат пального було належним чином оформлено відповідними документами бухгалтерського обліку підприємства.

Крім того, позивач зазначив, що склад податкового правопорушення, визначений нормами ч. 1 ст. 15 Закону № 481/95-ВР (про порушення саме цього припису було конкретизовано у податковому повідомленні-рішенні), передбачає собою встановлення відповідачем під час податкової перевірки місць (територій), на яких розташовані (або були розташовані) споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються (або використовувалися) для зберігання пального на праві власності або користування. Але про такі місця, споруди або ємності у акті перевірки не йдеться й контролюючим органом не було наведено жодного доказу того, що ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» зберігав пальне у таких місцях зберігання.

Крім того, позивач зазначив, що всупереч вимогам Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону № 481/95-ВР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 (далі Порядок № 790) відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення замість рішення про застосування фінансових санкцій, форма якого є додатком до Порядку № 790.

Також, позивач звернув увагу суду, що фактична перевірка, результати якої оформлено Актом перевірки, була призначена відповідачем з порушенням вимог ПК України, є безпідставною, а тому й рішення, прийняте за наслідками такої перевірки підлягає скасуванню, як протиправне.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що позивач 26.11.2020 року отримав пальне від постачальника ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» - важкий дистилянт (газойл) у обсязі 5483,95 л, код згідно УКТ ЗЕД 2710194300, що підтверджується акцизною накладною, яка відображається у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (додаток 1 до Акту перевірки). Адресою місця зберігання пального визначено: вул. Морозова, 18, м. Харків. При реєстрації акцизних накладних постачальник зазначив наступні критерії : код операції « 3», умови оподаткування « 0», напрямок використання « 0», дані критерії використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки. На момент перевірки ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» не отримало ліцензію на зберігання пального (ліцензію на право зберігання пального за вказаною адресою підприємством отримано лише у грудні 2020 року терміном дії з 14.12.2020 року).

Також, відповідач зауважує, що позивачем у письмових поясненнях під час проведення перевірки, підтверджено факт фізичного зберігання пального за адресою: вул. Морозова, 18, м. Харків, яке використовувалось для власних потреб. Також, у поясненнях позивач зазначив, що документи на ємності для зберігання пального не має можливості надати.

Крім того, відповідач зазначив, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» не здійснювалося зберігання пального, а придбане пальне відразу відвантажувалося у паливні баки транспортних засобів, які мають достатній об`єм для вміщення отриманого палива, до суду не надано. Також, зауважив, що наявність у розпорядженні позивача транспортних засобів із сукупним об`ємом паливних баків, що є достатнім для здійснення у них відвантаження пального одразу при його придбанні, жодним чином не може вказувати на те, що він не здійснював зберігання пального.

Також, відповідач зазначає, що в наказі про проведення перевірки чітко наведено підставу для її призначення, яка визначена п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року адміністративний позов ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» залишено без задоволення.

Висновок суду вмотивований тим, що під час перевірки позивач не надав жодного доказу збереження паливно-мастильних матеріалів у спірний період у спосіб, який не передбачає обов`язку для позивача у оформленні ліцензії.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» повністю.

Аргументи, наведені ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР) ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» присвоєно код ЄДРПОУ 43559884, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61105, Харківська область, м. Харків, вул. Морозова, буд. 18 (т.1, а.с. 10-13).

Відповідно до даних ЄДР позивач має право здійснювати наступні види економічної діяльності:

49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний);

23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва;

43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику;

43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.;

81.29 Інші види діяльності із прибирання;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

52.24 Транспортне оброблення вантажів.

Відповідно до акцизної накладної форми ІІ від 26.11.2020 року № 322518 ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» отримав пальне від ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» «важкі дистилянти (газойлі)» у обсязі 5483,95 л., код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300, адресою місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, визначено: вул. Морозова, 18, м. Харків, код операції « 3», умови оподаткування « 0», напрямок використання « 0» (т.1, а.с. 44)

13.05.2021 року заступником начальника ГУ ДПС у Харківській області Іриною Сагайдак винесено наказ № 3295-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» (код за ЄДРПОУ 43559884) (т.1, а.с. 50).

Підстава для призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» вказані п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та п.п. 191.1.4., 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 п. 191.1 ст. 191 ПК У країни та ст. 16 Закону № 481/95-ВР.

На підставі вищевказаного наказу головним державним ревізорам-інспекторам ГУ ДПС у Харківській області Олені Верменик та ОСОБА_1 13.05.2021 року видані направлення № 5998 та № 5996. (т.1, а.с. 51-52).

За результатами фактичної перевірки складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 20.05.2021 року, зареєстрований в органі ДПС 21.05.2021 року № 8769/20/32/РРО/43559884 (т.1, а.с. 42-45).

У п.п. 2.2.20 «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» п. 2.2 «Перевіркою встановлено» Розділу 2 «Описова частина» Акту перевірки зазначено: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, а саме ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» здійснило купівлю та отримало пальне «Важкі дистилянти (газойлі)», код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у обсязі 5483,95 л. від ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» (п.н. 42621778) згідно акцизної накладної від 26.11.2020 року № 322518.

За п. 3.1 «Встановлено порушення» Розділу 3 «Висновок перевірки» Акту перевірки за її результатами було встановлено порушення ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

У письмових пояснень директор ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» ОСОБА_2 від 20.05.2021 року повідомив ГУ ДПС у Харківській області, що 26.11.2020 року ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» придбало у ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» пальне «важкі дистилянти (газойлі)» у обсязі 5483,95 л., зазначене пальне зберігалось за адресою: вул. Морозова, 18, м. Харків, та використовувалось в господарській діяльності для власних потреб. Документи на ємність для зберігання пального надати немає можливості. (т.1, а.с. 43)

01.06.2021 року позивачем на адресу відповідача направлено заперечення на Акт (довідку) фактичної перевірки від 20.05.2021 року, до яких додано: засвідчена належним чином копія договору оренди автотранспорту з водієм від 01.10.2020 року за № 15; засвідчена належним чином копія договору оренди автотранспорту з водієм від 01.11.2020 року за № 1; засвідчена належним чином копія договору оренди автотранспорту з водієм від 01.11.2020 року за № 2; засвідчена належним чином копія договору оренди автотранспорту з водієм від 01.11.2020 року за № 4; засвідчена належним чином копія договору оренди автотранспорту з водієм від 01.11.2020 року за № 4; засвідчена належним чином копія договору оренди автотранспорту з водієм від 01.10.2020 року за № 15; засвідчена належним чином копія договору оренди автотранспорту з водієм від 01.11.2020 року за № 1; засвідчена належним чином копія договору оренди автотранспорту з водієм від 01.11.2020 року за № 2;

Розглянувши звернення позивача від 01.06.2021 року, ГУ ДПС у Харківській області листом від 15.06.2021 року № 911/ж/20-40-07-10-18 повідомило керівника ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН», що заперечення до Акту не містять доказів, які б спростували висновки, зроблені за результатами перевірки. Висновки Акту фактичної перевірки від 21.05.2021 року № 8769/20/32/РРО/43559884 залишаються без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

За наслідками розгляду Акту фактичної перевірки, ГУ ДПС у Харківській області 17.06.2021 року складено податкове повідомлення-рішення № 00115360710 про порушення ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» ч. 1 ст. 15 Закону № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, та на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовано штрафну санкцію (фінансову) санкцію в розмірі 500000 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують функції щодо здійснення ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.

Згідно з п. 75.1 ст 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано ст. 80 ПК України, п. 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно п. 80.1, п. 80.2 ст. 80 ПК України - фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- 80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

- 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки,

З аналізу вказаних положень вбачається, що посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку, до початку проведення перевірки.

У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підстави для проведення перевірки визначені п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Отже, в наказі про проведення перевірки чітко наведено підставу для її призначення, яка визначена п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального. Копію наказу про проведення фактичної перевірки вручено під підпис керівнику ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН», якому також були пред`явлені службові посвідчення посадових осіб контролюючого органу та направлення на проведення фактичної перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом № 481/95-ВР.

З 01.07.2019 року набрав чинності Закон України від 23.11.2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.

З цього часу Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500.000 грн. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом ст. 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абз. 23 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до ст. 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістом частин 7, 8, 10, 16 ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами 32, 38 ст. 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ч. 43 ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

При цьому, згідно з ч. 19 цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (ч. 21 ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв.

Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, колегія суддів вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до п.п. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п.п. "а" п. 2 ч. 2 ст 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з п.п. 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про те, що ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» здійснило купівлю та отримало пальне «Важкі дистилянти (газойлі)», код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у обсязі 5483,95 л. від ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» (п.н. 42621778) згідно акцизної накладної від 26.11.2020 року № 322518, без наявності відповідної ліцензії, адресою місця зберігання визначено вул. Морозова, 18, м. Харків.

При реєстрації акцизної накладної від 26.11.2020 року № 322518 ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» зазначив наступні критерії : код операції « 3», умови оподаткування « 0», напрямок використання « 0», дані критерії використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що директор ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» Косьмін С.М. у письмових поясненнях, наданих під час проведення перевірки, підтвердив, що 26.11.2020 року ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» придбало у ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» пальне «важкі дистилянти (газойлі)» у обсязі 5483,95 л., зазначене пальне зберігалось за адресою: вул. Морозова, 18, м. Харків, та використовувалось в господарській діяльності для власних потреб. Документи на ємність для зберігання пального надати немає можливості. (т.1, а.с. 43)

Водночас, суб`єктом господарювання, в обґрунтування своєї позиції, зазначено, що пальне (паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО), яке було поставлено на адресу ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» згідно видаткової накладної від 26.11.2020 року № 161817, у місцях зберігання не зберігалось, а придбане пальне відвантажувалось у паливні баки транспортних засобів, які ним використовуються (автокрани КАМАЗ 25т, Лібхер 30т, Фаун 50т, автокран-маніпулятор, самоскиди КАМАЗ 25т, автобетононасоси Мермедес, бетонозмішувачі КАМАЗ).

ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН», на підтвердження своїх доводів, надано лише документи, що підтверджують наявність транспортних засобів, договори оренди автотранспорту з водієм, акти приймання-передачі транспортних засобів, акти здачі-прийняття робіт, інвентарні картки обліку основних засобів. Позивач лише описує, що орендований транспорт було задіяно у роботах та перелічує послуги, які було надано згідно актів здачі-приймання робіт.

Втім, у акцизній накладній, виписаній за фактом придбання позивачем пального, у графі «напрям використання пального» зазначено код « 0». Таким чином, позиція ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» суперечить даним акцизної накладної.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в документах, які надані позивачем, відсутні відомості про технічні характеристики транспортного засобу, за допомогою якого здійснювалася поставка пального, на предмет того, чи має такий транспортний засіб здійснити безпосередній відпуск пального у бак транспортного засобу у необхідній кількості.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «СПЕЦТЕХБЕТОН» списано дизпаливо у обсязі 5423 л. лише 31.12.2020 року., тобто більше ніж через місяць після його придбання та отримання (26.11.2020 року) що підтверджується актом списання товарів № 1 від 31.12.2020 року (т.1, 219).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону № 481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені ст. 15 Закону № 481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом № 481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону № 481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Дослідженням Акта перевірки у цій справі, суд апеляційної інстанції встановив, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального у ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального та місце зберігання пального.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХБЕТОН» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 03 березня 2023 року.