Постанова

від 02.03.2023 по справі 160/9783/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2023 року м. Дніпросправа № 160/9783/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 ( суддя першої інстанції Златін С.В.) в адміністративній справі №160/9783/22 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП ДЕВЛАДІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Девладівський елеватор , в якому просить суд стягнути з ТОВ "КП Девладівський елеватор на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 93 082,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідачем не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 посади, що підтверджується звітом за формою 10-ПОІ. У строк, визначений статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, відповідачем адміністративно-господарські санкції за три робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, самостійно не сплачені, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 93 082,21 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Девладівський елеватор, зареєстроване як юридична особа та відповідно до вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звітність за формою 10-ПН про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 0 осіб, хоча на підприємстві виходячи із середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у 2021 році у кількості 26 чоловіків.

Враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 26 робочих місць та не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 93082,21 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Отже, предметом спору є стягнення 93082,21 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано встановлені чинним законодавством України обов`язки щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю на власне підприємство, тому його вина у невиконанні нормативну відсутня.

Суд визнає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю , у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю , і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

При цьому, частиною першою статті 18 Закону № 875 встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування.

За приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», та Порядок її подання, відповідно до п. 5 розділу І якого форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, в контексті Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку № 316 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець навіть одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18.

Матеріалами справи встановлено, що в 2021 році ТОВ "КП Девладівський елеватор щомісячно подавало центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН.

На підставі листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості від № 12/11-1773 від 18.07.2022р., який міститься у матеріалах справи, встановлено, що звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН в 2021 році відповідачем центру зайнятості надавались, потреба в працівниках інвалідах в них заявлялась; центром зайнятості направлено для працевлашування до відповідача двох осіб, які відмовились від роботи.

Позивачем не надано суду доказів, що до відповідача направлялись особи з інвалідністю або такі особи звертались самостійно та їм було відмовлено у працевлаштуванні.

З огляду на вказане колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності факту невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2021 році, однак вини відповідача в цьому немає, оскільки він вжив усі необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

За приписами ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, за наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, на нього не може бути покладена відповідальність за непрацевлаштування необхідної кількості осіб з інвалідністю у 2021 році.

Враховуючи те, що відповідачем у 2021 році дотримані вимоги чинного законодавства щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов`язків), а також повідомлено про створені робочі місця державну службу зайнятості, в його діях відсутні ознаки правопорушення, а тому судом першої інстанції прийнято правильне рішення про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року в адміністративній справі № 160/9783/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови складено 02 березня 2023 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва