Постанова

від 21.02.2023 по справі 826/10077/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10077/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Рожок В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 14.04.2020) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і фундамент" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і фундамент» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2018, а саме: № 0008131401, № 0008141401 та № 0008151401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що договір не є первинним обліковим документом, а свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому. Протокол допиту свідка у розмінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України є джерелом доказів, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Із наданої суду копії протоколу допиту особи, яка у відповідний період значилась директором та засновником контрагента та підпис якої міститься на первинних документах, убачається, що останній не підтверджує факту їх підписання, а також виконання договірних зобов`язань.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2022 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №826/10077/18, а справу №826/10077/18 направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанці Верховний Суд виходив з того, що суду апеляційної інстанції необхідно було досліджувати всі наявні первині документи у сукупності з наявністю кримінального провадження відкритого кримінального провадження № 42017100000000570.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що у даній справі дослідженню підлягає саме реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 призначено справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року в судове засідання.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року зупинено провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і фундамент" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/3364/19.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від позивача про поновлення провадження у справі.

В судовому засіданні 21.02.2023 клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі задоволено.

Крім того, в судовому засіданні, у відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом постановлено ухвалу про продовження апеляційного розгляду даної справи.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві згідно з наказом від 26.04.2018 № 7656 проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Будівництво і Фундамент», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Профітван» за період травень, червень, липень, серпень 2017 року.

За результатом перевірки складено Акт від 15.05.2018 № 326/26/15-14-01-05/38448072 (надалі- акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень норм податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 217127 грн за 2017 рік;

- п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 210346 грн., в тому числі за: травень 2017 року - 32938 грн; червень 2017 року - 68850 грн; липень 2017 року - 51908 грн; серпень 2017 року - 56650 грн.

Також, встановлено завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 38092 грн, в тому числі за: липень 2017 року в сумі 34534 грн та серпень 2017 року в сумі 3558 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2018, а саме:

- № 0008131401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 262932,50 грн, з яких: 210346,00 грн - за основним зобов`язанням та 52583,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0008141401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 271409,00 грн, з яких: 217127,00 грн - за основним зобов`язанням та 54282,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0008151401, згідно з яким ТОВ «Компанія Будівництво і фундамент» зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредита наступного звітного (податкового) періода за липень 2017 року на 24534,00 грн та серпень 2017 року на 3558,00.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеними за її результатом податковими повідомленнями-рішеннями від 13.06.2018, а саме: № 0008131401, № 0008141401 та № 0008151401, вважаючи їх протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1статті 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо завищення валових витрат та податкового кредиту обґрунтовано безпідставністю формування таких за рахунок взаємовідносин з ТОВ «БК «ПРОФІТВАН», оскільки правочини із вказаним суб`єктом господарювання не мали реальних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» укладено ряд договорів, а саме:

- договір оренди техніки № 1.06/17.1 від 01.06.2017 відповідно до змісту якого ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» передано позивачу у тимчасове платне користування обладнання, зазначене в переліку (в додатку до договору).

Відповідно до змісту додатків №1 від 01.06.2017, № 2 від 01.07.2019, №3 від 31.08.2017, до вказаного договору, позивачу в оренду передано самохідну бурову установку та бетононасос, загалом, у термін до 31.08.20217 року (т. 1 а.с. 44, 52, 58).

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином, позивачем як до перевірки так і до суду надано копії: рахунків-фактури № 31 від 30.06.2017, № 26 від 31.07.2017, № 46 від 31.08.2017; виписки банку від 12.07.2017, 20.07.2017, від 11.08.2017 та 18.08.2017; податкових накладних № 135 від 30.06.2017, № 285 від 31.07.2017 та № 373 від 31.08.2017; актів надання послуг № 34 від 30.06.2017, № 26 від 31.07.2017 та № 51 від 31.08.2017.

Надано копії актів здачі-приймання обладнання №1 від 01.06.2017, від 30.06.2017, та від 31.07.2017 відповідно до змісту яких разом із буровою установкою та бетононасосом позивачу передано технічні паспорти на вказане обладнання та інструкція з користування (т.1 а.с. 45, 46, 62).

Також надано копії актів здачі-приймання обладнання від 31.07.2017, від 01.08.2017 та від 31.08.2017, відповідно до змісту яких позивач повертає ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» отримане раніше обладнання (т. 1 а.с. 63-65).

- договір про надання послуг від № 3,05/17.3 від 03.05.2017, відповідно до змісту якого ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» зобов`язувалось надати позивачу послуги будівельної специфіки на об`єктах позивача.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином, позивачем як до перевірки так і до суду надано копії: рахунків фактури № 6 від 15.05.2017, № 7 від 15.05.2017, № 22 від 15.06.2017, № 27 від 31.07.2017, № 52 від 31.08.2017; податкових накладних № 39 від 15.05.2017, № 37 від 15.05.2017, № 49 від 15.06.2017, № 50 від 15.06.2017, № 283 від 31.07.2017 та № 425 від 31.08.2017; виписками банку від 01.06.2017, від 04.07.2017, від 06.07.2017 та від 04.08.2017.

Також надано копії актів наданих послуг № 6 від 15.05.2017, № 7 від 15.05.2017, № 21 від 15.06.2017, № 22 від 15.06.2017, № 27 від 31.07.2017 та № 57 від 31.08.2017 відповідно до змісту яких послуги, що надавались позивачу згідно договору полягали у послугах екскаватора та автобензонасоса.

- договір про виконання робіт № 5.05/17.5 від 05.05.2017, відповідно до змісту якого ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» зобов`язувалось надати послуги спеціальної техніки на об`єктах позивача.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до перевірки надавались копії рахунків-фактури № 8 від 15.05.2017, № 23 від 15.07.2017, № 56 від 31.08.2017, податкових накладних № 38 від 15.05.2017, № 8 від 15.07.2017 та № 383 від 31.08.2017, банківські виписки від 01.06.2017, 06.07.2017, 07.08.2017.

Також надавали копії актів наданих послуг № 8 від 15.05.2017, № 20 від 15.07.2017 та № 58 від 31.08.2017 відповідно до змісту яких послуги, що надавались ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» позивачу, за даним договором, полягали у вивезенні вибуренного ґрунту.

- договір купівлі-продажу № 12.07/17.02 від 12.07.2017, відповідно до змісту якого позивачем придбано у ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» продукцію (рукав гумовий, з`єднувач, ущільнення). Передача продукції, відповідно до умов договору, здійснювалась на складі продавця, а вивезення здійснювалось за рахунок покупця.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем як до перевірки так і до суду надано копію рахунку-фактури № 19 від 12.07.2017, копію видаткової накладної № 14 від 12.07.2017, податкової накладної № 10 від 12.07.2017 та виписками банку від 12.07.2017, 11.08.2017 та 19.08.2017.

Документація з боку контрагента ТОВ «Будівельна компанія «Профітван» підписана ОСОБА_1 , який значився як керівник та головний бухгалтер товариства.

Як вбачається із змісту акту перевірки та доводів апеляційної скарги, податковим органом не надано оцінку поданої позивачем первинної документації, з огляду на те, що в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстра досудових розслідувань за №42017100000000570, міститься протокол допиту ОСОБА_1 від 29 серпня 2017 року. Згідно цього протоколу ОСОБА_1 повідомив, що жодного відношення до створення, реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Профітван» не має, статутний фонд не вносив, банківських рахунків не відкривав, будь-яких документів, що стосуються ведення фінансово-господарської діяльності цього товариства не підписував, ліцензій на здійснення будівельних робіт не отримував та будь-яких інших осіб на це не уповноважував, фінансово-господарських операцій з підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями не здійснював та відповідних документів не підписував.

У зв`язку з наведеним, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності здійснення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ «Будівельна компанія «Профітван» послуг та товарів.

Слід зауважити, що інших доводів в підтвердження відсутності настання реальних наслідків за правочинами із вказаним суб`єктом господарювання.

Поряд із цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність відкритого кримінального провадження № 42017100000000570 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України не є доказом винуватості особи у вчиненні такого злочину, за змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Також слід звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Згідно з висновком Великої Палати формулювання «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містить визначення статусу фіктивного підприємства. Суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, що суперечить висновку у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і фундамент" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 02.3.2023)