Рішення

від 28.02.2023 по справі 902/1379/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2023 р. Cправа № 902/1379/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АГРОПОСТУП" (вул. Чехова, буд. 11, м. Вінниця, 21034)

до: Фермерського господарства "ОЛЬВІЯ-С" (вул. Центральна, буд. 1Б, с. Сопин, Вінницький р-н., Вінницька обл. 22247)

про стягнення 86 980,59 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АГРОПОСТУП" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "ОЛЬВІЯ-С" про стягнення 86 980,59 грн., з яких 27 822,65 грн - пені, 53761,53 грн - штрафу, 3 213,58 грн - 3% річних та 2 182,83 грн. - інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №24042019-2 від 24.04.2019, в частині термінів здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 28.12.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1379/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена сторонам на електронні адреси зазначені в позовній заяві, крім того відповідачу направлена засобами поштового зв`язку на адресу зазначену у витязі ЄДРЮОФОПтаФГ та на день прийняття рішення до суду не поверталась.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АГРОПОСТУП" (позивач, за договором Продавець) та Фермерським господарством "ОЛЬВІЯ-С" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 24042019-2 (надалі Договір).

Згідно з предметом Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар в асортименті і кількості згідно Додатків і видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.1. Договору).

Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, визначені в додатках, рахунках та накладних, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Сукупна вартість Товару, що постачається згідно даного Договору, складає суму вартостей Товару, які вказані в графі "Всього Загальна вартість, гривень з ПДВ" в додатках, підписаних в рамках даного Договору (п. 2.1. Договору).

Покупець проводить розрахунки з Продавцем на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, визначеної із врахуванням вимог п. п. 2.2-2.3, вказаної в рахунках, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Продавця. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок Продавця, вказаного в тексті цього Договору (п. 2.4. Договору).

Товар постачається ПОКУПЦЮ в термін, обумовлений у Додатках, підписаних в рамках даного Договору (п. 3.1. Договору).

Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару на банківський рахунок Продавця в терміни, які вказані в додатках (п. 4.1. Договору).

За несвоєчасне виконання обов`язків з оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. В разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20% (двадцяти відсотків) від загальної вартості товару (п. 8.1 та п. 8.2. Договору).

Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить три роки. За невиконання і/чи неналежне виконання інших обов`язків по даному Договору Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 8.5. та п. 8.6. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками Сторін і господарські зобов`язання Сторін діють до 23 квітня 2020 року, а в частині виконання грошових зобов`язань за Договором, по штрафних санкціях - до повного їх виконання (п.11.3 Договору).

На виконання умов договору між сторонами підписано ряд додатків, а саме:

Додаток №1 від 24.04.2019 відповідно до умов якого загальна вартість поставки товару складає 57 992,16 грн, термін поставки до 24.04.2019 та сплачується 100% вартості в строк до 15.10.2019;

Додаток №2 від 15.05.2019 відповідно до умов якого загальна вартість поставки товару складає 9 356,16 грн, термін поставки до 17.05.2019 та сплачується 100% вартості в строк до 15.10.2019;

Додаток №3 від 31.05.2019 відповідно до умов якого загальна вартість поставки товару складає 74 060,72 грн, термін поставки до 03.06.2019 та сплачується 100% вартості в строк до 15.09.2019;

Додаток №4 від 14.06.2019 відповідно до умов якого загальна вартість поставки товару складає 59 270,40 грн, термін поставки до 14.06.2019 та сплачується 100% вартості в строк до 15.10.2019;

Додаток №5 від 19.08.2019 відповідно до умов якого загальна вартість поставки товару складає 4 022,40 грн, термін поставки до 19.08.2019 та сплачується 100% вартості в строк до 15.10.2019;

Додаток №6 від 20.03.2020 відповідно до умов якого загальна вартість поставки товару складає 27 500,00 грн, термін поставки до 23.03.2020 та сплачується 100% вартості в строк до 15.10.2020;

Додаток №7 від 09.04.2020 відповідно до умов якого загальна вартість поставки товару складає 8 777,76 грн, термін поставки до 09.04.2020 та сплачується 100% вартості в строк до 15.10.2020;

Додаток №8 від 16.04.2020 відповідно до умов якого загальна вартість поставки товару складає 30 961,02 грн, термін поставки до 16.04.2020 та сплачується 100% вартості в строк до 15.10.2020;

Додаток №9 від 24.04.2020 відповідно до умов якого загальна вартість поставки товару складає 42 165,22 грн, термін поставки до 24.04.2020 та сплачується 100% вартості в строк до 15.10.2020.

На виконання умов договору та додатків до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 314 105,84 грн, що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними №87 від 24.04.2019 на суму 57 992,16 грн., №118 від 17.05.2019 на суму 9356,16 грн., №160 від 03.06.2019 на суму 74060,72 грн., №193 від 14.06.2019 на суму 59270,40 грн., №246 від 19.08.2019 на суму 4022,40 грн., №32 від 23.03.2020 на суму 27 500,00 грн., №72 від 09.04.2020 на суму 8 777,76 грн., № 79 від 16.04.2020 на суму 30 961,02 грн. та №84 від 24.04.2020 на суму 42 165,22 грн.

Відповідно до Додатків до договору відповідач мав здійснити оплату за отриманий товар:

до 15.09.2019 на суму 74 060,72 грн відповідно до Додатку №3 та по видатковій накладній №160 від 03.06.2019;

до 15.10.2019 на суму 130 641,12 грн відповідно до Додатків №1, №2, №4 та №5 та по видатковим накладним №87 від 24.04.2019, №118 від 17.05.2019, №193 від 14.06.2019 та №246 від 19.08.2019;

до 15.10.2020 на суму 109 404,00 грн відповідно до Додатків № 6, №7, №8 та №9 та по видатковим накладним №32 від 23.03.2020, №72 від 09.04.2020, №79 від 16.04.2020 та №84 від 24.04.2020.

При цьому відповідач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором поставки № 24042019-2 від 24.04.2019 з порушенням умов Додатків до вказаного Договору, а саме здійснив оплати: 23.03.2020 в сумі 150 000,00 грн, 15.05.2020 в сумі 100 000,00 грн та 09.11.2020 в сумі 300 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Позивач в позовній заяві звернув увагу суду на те, що у зв`язку зі здійсненням відповідачем 09.11.2020 платежу на суму 300 000,00 грн з неконкретизованим призначенням такого платежу, вказаний платіж було спрямовано на погашення боргу за Договором поставки № 24042019-2 від 24.04.2019 в сумі 64 105,84 грн та часткової оплати за іншим Договором поставки №02062020-01 від 02.06.2020.

З огляду на викладене станом на 09.11.2020 відповідач повністю розрахувався за поставлений товар згідно Договору поставки № 24042019-2 від 24.04.2019.

Разом з тим, відповідачем було порушено визначені вказаним договором та Додатками до нього строки виконання зобов`язань щодо оплати Товару, що і стало підставою звернення позивача до суду про стягнення 27 822,65 грн - пені, 53761,53 грн - штрафу, 3 213,58 грн - 3% річних та 2 182,83 грн. - інфляційних збитків.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис містить статті 526 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.1 та п. 8.2 Договору за несвоєчасне виконання обов`язків з оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. В разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20% (двадцяти відсотків) від загальної вартості товару.

Крім того, п.8.5. та 8.6. Договору сторонами визначено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить три роки. За невиконання і/чи неналежне виконання інших обов`язків по даному Договору Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості та штрафних санкцій.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, в межах вказаних позивачем періодів, помилок не виявив, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 822,65 грн - пені, 53761,53 грн - штрафу, 3 213,58 грн - 3% річних та 2 182,83 грн. - інфляційних збитків, є правомірними та підлягають задоволенню, як такі що передбачені договором та законом.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд приймає рішення про зменшення розміру пені та штрафу на 50%, з власної ініціативи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі, економічного її становища, проведення відповідачем повної оплати за поставлений товар до подачі позовної заяви до суду та те що відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань, враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин які є підставою для зменшення розміру пені та штрафу.

Крім того, судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

Також, судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявлених до стягнення неустойки на 50% з заявлених 27 822,65 грн - пені до 13911,33 грн та 53761,53 грн - штрафу до 26 880,77 грн.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача, оскільки в частині зменшення судом неустойки витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи зменшення.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ОЛЬВІЯ-С" (вул. Центральна, буд. 1Б, с. Сопин, Вінницький р-н., Вінницька обл. 22247, код ЄДРПОУ 35322725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АГРОПОСТУП" (вул. Чехова, буд. 11, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 40378350) 13 911,33 грн - пені, 26 880,77 грн. - штрафу, 3 213,58 грн - 3% річних, 2 182,83 грн. - інфляційних збитків та 2481,00 грн витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення 13 911,33 грн - пені, 26 880,77 грн. - штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти позивача - agpostup@gmail.com .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 03 березня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Центральна, буд. 1Б, с. Сопин, Вінницький р-н., Вінницька обл. 22247)