Рішення

від 07.02.2023 по справі 910/9582/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2023Справа №910/9582/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології"доОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, настороні позивача -1. Національного агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів 2. Державного підприємства "Національна кінематека України" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт"простягнення 28 496,00 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи:від позивача:Филик А.І.від відповідача:ОСОБА_1від третьої особи-1:не з`явивсявід третьої особи-2:не з`явивсявід третьої особи-3:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Негрієнка Романа Валерійовича про стягнення 28 496,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" зазначає, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за Договором оренди №01/10-26 від 01.10.2021 із сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням з 01.03.2022 по 13.07.2022, у зв`язку з чим у Фізичної особи-підприємця Негрієнка Романа Валерійовича виник борг перед позивачем у розмірі 28 496,00 грн.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 відкрито провадження у справі №910/9582/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

18.10.2022 засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що ним належно виконувались свої зобов`язання за Договором оренди №01/10-26 від 01.10.2021 до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, однак після повномасштабного вторгнення він не міг використовувати орендоване майно через обставини, за які не відповідав, до дати припинення ним статусу юридичної особи - 30.09.2022. При цьому, відповідач вказує, що його було звільнено від сплати орендної плати за спірний період згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, оскільки за Договором оренди №01/10-26 від 01.10.2021 ним було орендоване державне майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 призначено у справі №910/9582/22 судове засідання на 08.11.2022.

Оскільки призначене на 08.11.2022 судове засідання не відбулося б у зв`язку з перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 призначено судове засідання у справі №910/9582/22 на 24.11.2022.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 постановлено здійснювати розгляд справи №910/9582/22 в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державне підприємство "Національна кінематика України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; зобов`язано сторін направити протягом 3 днів залученим третім особам копії заяв по суті спору, а докази такого направлення надати суду; запропоновано залученим третім особам у строк протягом 10 днів надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору, з доказами їх направлення іншим учасникам справи; на підставі ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наявність сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи своїх процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо доказів, витребувано у позивача та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів докази понесення витрат передбачених п. 5.4 Договору управління активами (майном) від 26.05.2021, а також докази одержання рахунків та перерахування сум коштів щомісячно на рахунок Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами; витребувано у позивача копію ухвали Вищого антикорупційного суду, у якій міститься посилання на спірний договір; попереджено позивача та Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що у відповідності до ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд вправі застосувати заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом; встановити строк для надання витребуваних доказів - до початку наступного засідання; відкладено підготовче засіданні на 13.12.2022.

13.12.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що спірне майно, яке на той час перебувало у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт", згідно ухвали Вищого антикорупційного суду від 23.10.2020 у справі №991/8507/20 було арештоване та передане в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а в подальшому останнім на підставі Договору управління активами (майном) від 26.05.2021 було передано його в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології", яке в свою чергу уклало договори оренди, в тому числі з відповідачем. Позивач стверджує, що в межах розгляду справи №910/9582/22 йому стало відомо, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 та постановою Верховного Суду від 30.11.2021, у справі №910/21182/15 (910/16832/19) було визнано недійсними правочини, якими оформлено набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" права власності на спірне майно, а у липні 2022 року було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення права власності третьої особи-3 на спірне майно. Позивач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України №9-р(ІІ)/2022 від 16.11.2022 стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" являлось власником спірного майна до липня 2022 року (до дати внесення запису про припинення права власності третьої особи-3 на спірне майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" вказує, що за період з червня 2021 року по січень 2022 року за результатами управління активами позивачем перераховувались кошти в дохід Державного бюджету України, сплачувались податки, а також було понесено видатки на утримання майна та його страхування. Також позивач зазначає, що неодноразово звертався до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів із пропозиціями щодо скасування орендної плати для орендарів та обов`язкового платежу для управителя, або надання відповідних знижок, однак третя особа-1 не погодила пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології". Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 регулює відносини орендаря та орендодавця на підставі укладених договорів оренди саме з власниками державного чи комунального майна, в той час як позивач є приватною особою, якій передано в управління майно, яке перебувало у приватній власності.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 з огляду на часткове виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, повторно витребувано документи у позивача; встановлено третій особі-1 строк на подання пояснень - 10 днів; відкладено підготовче засідання на 12.01.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 викликано керуючого санацією Державного підприємства "Національна кінематика України" арбітражного керуючого Кравченка Сергія Олександровича у наступне засідання; запропоновано третій особі-1 надати пояснення, а позивачу - копії листів щодо котла; відкладено підготовче засідання на 26.01.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 закрито підготовче провадження у справі №910/9582/22; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено справу №910/9582/22 до розгляду по суті на 07.02.2023.

В судове засідання, призначене на 07.02.2023, з`явились представник позивача та відповідач, надали свої пояснення по суті спору, за змістом яких представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а Негрієнко Роман Валерійович проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Треті особи явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на приписи ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи відсутність від третіх осіб жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку своїх представників у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Національного агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державного підприємства "Національна кінематека України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт".

Окрім того, судом враховано, що Негрієнко Роман Валерійович з 30.09.2022 (після звернення позивача до суду із даним позовом та після відкриття провадження у справі №910/9582/22) припинив статус фізичної особи-підприємця, про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Попри наведе, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 зазначила, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права та обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Враховуючи наведене, втрата відповідачем у спірних правовідносинах статусу фізичної особи-підприємця під час розгляду даного спору не впливає на належність спору до господарської юрисдикції.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №591/7326/19, від 05.10.2022 у справі №705/7334/16-ц, від 16.08.2022 у справі №904/1760/21 та від 29.06.2022 у справі №265/129/20.

В судовому засіданні 07.02.2023 судом завершено розгляд справи №910/9582/22 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представників третіх осіб (наданими у попередніх засіданнях), всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" та Єдиного державного реєстру судових рішень 21.10.2015 було порушено провадження у справі №910/21182/15 про банкрутство Державного підприємства "Національна кінематика України". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 введено у справі №910/21182/15 процедуру санації.

16.09.2019 на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України було опубліковано оголошення про проведення Товарною біржою "Перша універсальна біржа "Україна" аукціону з продажу частини майна боржника у процедурі санації Державного підприємства "Національна кінематика України".

Об`єктом продажу був комплекс нежитлових будівель загальною площею 5 286,1 кв.м., розміщений за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27 (Лот №1), який є частиною майна Державного підприємства "Національна кінематика України", що підлягає продажу в процедурі санації.

Спірний аукціон з продажу майна Державного підприємства "Національна кінематика України" відбувся 16.10.2019.

17.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" свідоцтво №1251 про право власності об`єкти нерухомого майна площею 1 895,7 кв.м., 11,6 кв.м., 110,8 кв.м., 9,2 кв.м., 12,9 кв.м., 14,9 кв.м., 92,6 кв.м., 16,6 кв.м., 133,4 кв.м., 189 кв.м., 34,1 кв.м., 2 195,5 кв.м., 294,5 кв.м., 275,3 кв.м. (усього загальною площею 5 286,1 кв.м.), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27, та третьою особою-3 було зареєстровано дане право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

Наведені обставини були встановлені судовими рішеннями по справі №910/21182/15 (910/16832/19), які набули статусу остаточних судових рішень, а також визнаються сторонами, а відтак в силу приписів ч.ч. 1, 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.05.2020 у справі №991/3802/20 було накладено арешт об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27, а ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23.10.2020 у справі №991/8507/20 передано спірні об`єкти нерухомого майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - АРМА) для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження, збереження їх економічної вартості.

26.05.2021 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" (управитель) укладено Договір управління активами (майном), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №5782.

01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології", як управителем майна за Договором управління активами (майном) від 26.05.2021, та Фізичною особою-підприємцем Негрієнком Романом Валерійовичем, як орендарем, було укладено Договір оренди майна №01/10-26 (надалі - Договір оренди), відповідно до п. 1 якого управитель зобов`язався передати орендареві, а орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування нежитлове нерухоме майно - приміщення за позначеннями 4, 5, 6, 7, 8 та частина приміщення за позначенням "К" (коридор), загальна площа яких становить 99,20 кв.м., що знаходиться на 1-му поверсі корпусу Цеху обробки плівки (літ. В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1240588680000. Управитель не є власником об`єкта оренди, що передається в оренду згідно цього договору, а є його управителем відповідно до Договору управління активами (майном) від 26.05.2021.

Об`єкт передається в оренду орендарю для ведення господарської діяльності, що визначається установчими документами орендаря (п. 2.1 Договору оренди).

Згідно п. 4.1. Договору оренди в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2021 строк оренди починається з 01.10.2021 та діє до 31.12.2022, або до дня припинення управителем управляння об`єктом оренди.

У пункті 5.1 Договору оренди сторони встановили розмір плати за користування об`єктом оренди за цим договором - 6 448,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 074,66 грн. за один календарний місяць.

За умовами п.п. 5.2-5.4 Договору оренди орендна плата сплачується щомісячно. Орендна плата починає нараховуватись з дня передачі Об`єкта оренди Орендарю за актом приймання-передачі відповідно до п. 3.1. Договору оренди. Орендна плата сплачується Орендарем в гривнях в безготівковій формі на поточний рахунок Управителя не пізніше 5-го числа поточного місяця оренди.

До розміру орендної плати не включається вартість електроенергії та інших комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, вивіз сміття, утримання прибудинкової території) спожитих в орендованому приміщенні, які компенсуються та сплачуються орендарем управителю окремо згідно показів лічильників відповідно до рахунків, що виставляються управителю обслуговуючими організаціями. Оплата здійснюється орендарем протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунків (п. 5.7 Договору оренди).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли раніше до укладення цього договору (п. 10.1 Договору).

На виконання п. 3.1. Договору оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" 01.10.2021 було передано, а Фізичною особою-підприємцем Негрієнком Романом Валерійовичем прийнято у строкове платне користування нежитлове нерухоме майно - приміщення за позначеннями 4, 5, 6, 7, 8 та частина приміщення за позначенням "К" (коридор), загальна площа яких становить 99,20 кв.м., що знаходиться на 1-му поверсі корпусу Цеху обробки плівки (літ. В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1240588680000, про що сторонами було складено акт приймання-передачі від 01.10.2021 до Договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 та постановою Верховного Суду від 30.11.2021, у справі №910/21182/15 (910/16832/19): визнано недійсними результати аукціону з продажу частини майна боржника у процедурі санації ДП "Національна кінематика України", проведений ТБ "Перша універсальна біржа "Україна" з продажу комплексу нежитлових будівель загальною площею 5 286,1 кв. м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27; визнано недійсним протокол аукціону з продажу частини майна боржника у процедурі санації ДП "Національна кінематика України", проведений ТБ "Перша універсальна біржа "Україна", з продажу комплексу нежитлових будівель загальною площею 5 286,1 кв. м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27; визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель загальною площею 5 286,1 кв. м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27, укладений за результатами аукціону з продажу частини майна боржника у процедурі санації ДП "Національна кінематика України"; скасовано акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, складений за результатами аукціону з продажу частини майна боржника у процедурі санації ДП "Національна кінематика України", проведений ТБ "Перша універсальна біржа "Україна", з продажу комплексу нежитлових будівель загальною площею 5 286,1 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27; скасовано свідоцтво серії та номер 1251, видане 17.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. ТОВ "Вест Прайд"; скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на підставі свідоцтва, серія та номер 1251, виданого 17.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. та скасовано записи про право власності: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49230684 від 18.10.2019 12:45:45, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на цех обробки плівки (літ. В) загальною площею 1 895,7 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1240588680000, номер запису про право власності: 33732193; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49227065 від 18.10.2019 11:20:42, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на приміщення охорони (літ. М1, М2) загальною площею 11,6 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229366780000, номер запису про право власності: 33728671; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49228685 від 18.10.2019 11:55:16, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на склад (літ. П) загальною площею 110,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229353680000, номер запису про право власності: 33730312; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49226072 від 18.10.2019 11:00:59, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на будинок артсвердловини (літ. З) загальною площею 9,2 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229337480000, номер запису про право власності: 33727771; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49224246 від 18.10.2019 року 10:19:21, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на будинок артсвердловини (літ. З1) загальною площею 12,9 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229312480000, номер запису про право власності: 33726093; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49226791 від 18.10.2019 11:15:08, прийняте приватним нотаріусом Київського міського; нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на підсобне приміщення (літ. Н) загальною площеn2; 14,9 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229301780000, номер запису про право власності: 33728399; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49228351 від 18.10.2019 11:48:08, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на будинок відпочинку (літ. О) загальною площею 92,6 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229267680000, номер запису про право власності: 33729914; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49227896 від 18.10.2019 11:38:17, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на станцію перекачки (Літ. Р) загальною площею 16,6 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229254880000, номер запису про право власності: 33729458; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49229069 від 18.10.2019 12:04:52, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на склад № 1 (літ. Л) загальною площею 133,4 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229244780000, номер запису про право власності: 33730650; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49229328 від 18.10.2019 12:11:10. прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на склад № 2 (літ. К) загальною площею 189 кв.м., за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229231480000, номер запису про право власності: 33730948; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49226472 від 18.10.2019 11:09:06, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на прохідну-медпункт (літ. Е) загальною площею 34,1 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229220980000, номер запису про право власності: 33728077; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49230479 від 18.10.2019 12:40:07, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на допоміжний корпус (літ. Д) загальною площею 2195,5 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229188080000, номер запису про право власності: 33732005; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49230231 від 18.10.2019 12:33:45, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на корпус водопідготовки (літ. Ж) загальною площею 294,5 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229154180000, номер запису про право власності: 33731781; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49229650 від 18.10.2019 12:19:21, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., про реєстрацію права власності на склад плівки "Сейф" (літ. И) загальною площею 275,3 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Кіото, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229011580000, номер запису про право власності: 33731212; стягнуто з ТБ "Перша універсальна біржа "Україна" на користь ТОВ "Аквабуд Еко" 5 763,00 грн судового збору; стягнуто з ТОВ "Вест Прайт" на користь ТОВ "Аквабуд Еко" 5 763,00 грн судового збору; зобов`язано видати накази після набрання рішенням законної сили.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про наявність у відповідача боргу з орендної плати у розмірі 28 496,00 грн. за користування орендованим за Договором оренди майном у період з 01.03.2022 по 13.07.2022 (тобто, у період після введення воєнного стану).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач та АРМА вказують, що за користування майном необхідно платити орендну плату, оскільки такне майно передано АРМА в управління на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідач вказує, що майно має статус державного, а тому в силу постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 він звільнений від сплати орендної плати за березень-липень 2022 року.

Для вирішення цього спору суду необхідно дати відповідь на два запитання:

1) хто є власником майна, яке здано в оренду?

2) чи підлягає звільненню наймач державного майна згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 №634 у випадку, якщо це майно знаходиться в управлінні АРМА?

Учасниками судового провадження визнаються наступні факти:

- на підставі аукціону з продажу частини майна боржника у процедурі санації Державного підприємства "Національна кінематика України", проведеного 16.10.2019 та на підставі протоколу аукціону, договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, акту про передання права власності, свідоцтва серії та номер 1251, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" набуло право власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 5 286,1 кв.м. по вул. Кіото, 27 в м. Києві

- ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23.10.2020 у справі №991/8507/20 арештовані об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в м. Києві по вул. Кіото, 27 та належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт", передані АРМІ для здійснення заходів з управління;

- за Договором управління активами (майном) від 26.05.2021, укладеним АРМА з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології", об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в м. Києві по вул. Кіото, 27 передано в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології";

- за Договором оренди №01/10-26 від 01.10.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" та Фізичною особою-підприємцем Негрієнком Романом Валерійовичем, спірне майно передано в оренду відповідачеві;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/21182/15 (910/16832/19), залишеним без змін постановою Верховного Суду від 30.11.2021, визнано недійсними результати аукціону з продажу частини майна боржника у процедурі санації Державного підприємства "Національна кінематика України", проведеного 16.10.2019, протокол аукціону, договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, скасовані акт про передання права власності і свідоцтво серії та номер 1251, видане 17.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., скасовані рішення про реєстрацію права власності об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в м. Києві по вул. Кіото, 27 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт";

- відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про власника нерухомого майна в якому знаходиться об`єкт оренди - відсутні, хоча запис про знаходження самого об`єкту міститься в реєстрі.

Щодо власника спірного майна.

Сторонами не заперечується, що після арешту спірного майна ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.05.2020 у справі №991/3802/20, передачі його управління АРМА згідно ухвали Вищого антикорупційного суду від 23.10.2020 у справі №991/8507/20 та укладення управителем договору найму, набрали статусу остаточних судові рішення у справі №910/21182/15 (910/16832/19), якими визнано недійсними правочин купівлі-продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" спірного майна на аукціоні.

Частинами першою, третьою статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Аналогічні положення наведено у статті 208 Господарського кодексу України.

За змістом статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Юридичний аналіз статей 216, 328 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а незаконність набуття права власності, яка встановлена судом не може обґрунтовувати правомірності набуття права власності. Отже, правочин який визнаний судом недійсним, незалежно від його державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно, а положення статей 2-5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мають застосовуватися з врахуванням винятків при визнанні недійсними правочинів у судовому порядку (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №904/6495/13 та від 29.11.2022 у справі № 902/858/15(902/310/21)).

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження №12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 22.12.2021 у справі №917/1970/20, від 10.11.2021 у справі №911/2216/19, від 10.11.2021 у справі №916/1988/20, від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц, від 04.11.2021 у справі №927/934/20, від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011, а також постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №940/1275/20, від 16.11.2022 у справі №522/11277/18, від 09.11.2022 у справі №183/3701/16, тобто є сталою правовою позицію касаційного суду (в тому числі, після прийняття рішення Конституційного Суду України №9-р(II)/2022 від 16.11.2022).

Таким чином, державна реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" на спірний комплекс нежитлових будівель жодним чином не свідчить про виникнення у вказаної особи права власності на таке майно.

Тобто, оскільки правочин, на підставі якого було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" на спірне майно, було визнано недійсним в судовому порядку, то Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" не набуло право власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 5 286,1 кв. м., розміщений за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд. 27.

Сторони вказують, що будівлі і споруди по вул. Кіото 27 в м. Києві становлять цілісний-майновий комплекс, який був закріплений за Державним підприємством "Національна кінематика України". Із відомостей в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що частина будівель за вказаною адресою зареєстрована за Державною України в особі Міністерства культури та інформаційної політики і Міністерством культури України (в залежності від дати проведення реєстрації змінювалася назва профільного міністерства), а власником іншої частини будівель та споруд (майно, яке продавалося Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт") - відображено "відомості про право власності відсутні".

Вказана ситуація очевидно склалася через зміст резолютивної частини рішення суду у справі №910/21182/15 (910/16832/19) (скасування записів про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт") при виконанні рішення під час дії ухвали Вищого антикорупційного суду від 18.05.2020 у справі №991/3802/20, якою накладено арешт на це майно.

Арбітражний керуючий Державного підприємства "Національна кінематика України" вказує, що профільне міністерство готує документи для подачі реєстратору з метою проведення державної реєстрації права державної власності на таке майно.

В будь-якому випадку, спірне майно є державною власністю, а відсутність запису про власника не нівелює того, що власником спірного майна є Держава Україна.

Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду України №9-р(II)/2022 від 16.11.2022 у справі №3-270/2019(6302/19) з метою мотивування наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" права власності на спірне майно до виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів про право власності третьої особи-3, то суд відзначає наступне.

По-перше, у справі №3-270/2019(6302/19) Конституційний Суд України розглядав конституційну скаргу щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який наділяє Міністерство юстиції України повноваженнями з розгляду скарг на рішення та дії державних реєстраторів у сфері реєстрації прав на нерухоме майно.

В свою чергу, суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології", що в даному випадку в межах справи №910/9582/22 виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів про право власності третьої особи-3 не мало своїм наслідком припинення права власності (про що йшлося в рішенні Конституційного Суду України №9-р(II)/2022 від 16.11.2022), а мало місце технічне приведення відомостей Реєстру до дійсного перебігу речового права на дане майно на підставі судових рішень по справі №910/21182/15 (910/16832/19)

По-друге, у пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України №9-р(II)/2022 від 16.11.2022 у справі №3-270/2019(6302/19) зазначено, що набуття права власності на нерухоме майно ґрунтується на кількох юридичних фактах: підставі виникнення права власності в розумінні статті 11 Кодексу (договір та інший правочин тощо), рішенні щодо державної реєстрації прав, відповідному реєстраційному записі в Державному реєстрі прав. Зазначені юридичні факти в сукупності є правотвірним складним юридичним фактом. Отже, за чинним законодавством України особа набуває право власності на нерухоме майно та має змогу повноцінно його здійснювати, зокрема у спосіб розпорядження своєю власністю, після державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто ухвалення рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення та подальшого збереження (наявності) відповідного реєстраційного запису в Державному реєстрі прав.

Тобто, із пункту 3.1 рішення №9-р(II)/2022 від 16.11.2022 вбачається, що право власності на нерухоме майно не може виникнути без підстави виникнення права власності в розумінні статті 11 Цивільного кодексу України (договору та іншого правочину тощо).

Окрім того, із змісту рішення №9-р(II)/2022 від 16.11.2022 можна зробити висновок, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки без державної реєстрації права власності на нерухому річ особа не вправі розпоряджатись ним, тобто немає повного обсягу прав власника, то статус такої особи не відповідає статусу власника речі (ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України). Натомість у цьому рішенні КСУ жодним чином не вказано, що право власності виникає чи припиняється виключно з моменту державної реєстрації відповідних обставин.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України), то відповідно у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" не було підстав для набуття права власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 5 286,1 кв. м., розміщений за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд. 27, в тому числі в розумінні рішення Конституційного Суду України №9-р(II)/2022 від 16.11.2022.

Щодо наявності правових підстав для звільнення наймача державного майна від сплати орендної плати у спірний період.

За змістом положень ст. 170 Кримінального кодексу України та ст.ст. 2, 4, 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" з моменту арешту активів право власності власника цих активів є тимчасово обмеженим: власник тимчасово позбавляється прав володіння, розпорядження та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.

З моменту постановлення слідчим суддею (судом) ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Національному агентству, виключно останнє є особою, уповноваженою здійснювати права володіння, користування та розпорядження цим майном, зокрема має визначене частиною другою статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" право на передачу цього майна в управління іншим особам. При цьому визначення Національним агентством управителя майна відбувається у порядку, визначеному законодавством про державні (публічні) закупівлі, волевиявлення дійсного власника майна при виборі управителя майна не має значення.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №910/800/19.

У даній справі, відмінність із аналогічними справами в яких оцінювалося співвідношення речових прав на нерухоме майно, які має власник майна та АРМА, при передачі такого майна в управління АРМА, є те, що з моменту постановлення ухвали Вищого антикорупційного суду від 23.10.2020 у справі №991/8507/20 про передачу майна в управління АРМА, набрало законної сили судове рішення у справі №910/21182/15 (910/16832/19) про недійсність правочину, за яким спірне майно було набуте на праві власності особою, яка була власником майна на момент передачі майна АРМА, - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт".

Тобто, судовими актами у справі №910/21182/15 (910/16832/19) встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Прайт" незаконно набуло права власності на спірне майно, а відтак не є його власником.

Єдиним власником такого майна є Держава України, відносно якої не постановлялася ухвала слідчого судді про передачу майна в управління АРМА.

Пунктом 9 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави для висновку про автоматичне припинення правовідносин управління спірним майном АРМА, започатковане ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23.10.2020 у справі №991/8507/20.

Відповідно до преамбули Закону України "Про оренду державного та комунального майна" майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Спірний Договір оренди №01/10-26 від 01.10.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" та Фізичною особою-підприємцем Негрієнком Романом Валерійовичем і стосується найму майна, що перебуває у державній власності.

Той факт, що орендодавцем за Договором оренди не є особа, передбачена Законом України "Про оренду державного та комунального майна" не змінює суті породження ним правовідносин платного користування державним майном. Більш того, особа орендодавця була правомірно визначена на підставі чинної ухвали слідчого судді та рішення АРМА.

Крім того, Закон України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не регулює порядок управління державним майном, адже таке майно не може бути конфісковане (передане у власність держави, адже вже в ній знаходиться), а також відсутня необхідність обмеження держави у його відчужені судом, адже положення законодавства і так визначають особливу форму відчуження державної власності. Подібна ситуація (знаходження в управлінні АРМА майна, яке є державною власністю) є не стандартною та виникла виключно у зв`язку із ухвалення судових актів у справі №910/21182/15 (910/16832/19) після ухвали слідчого судді про арешт такого майна.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об`єктами державної власності" і АРМА цим законом до суб`єктів управління об`єктами державної власності не віднесена.

За таких обставин, переважному застосуванні в частині правовідносин платного користування державним майном за спірним договором підлягають положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 6 статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 №634 установлено, що: на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).

Згідно з підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

Спірне майно розміщене у м. Києві, а спірний період оренди (з 01.03.2022 по 13.07.2022) не перевищує визначений у вказаній постанові.

Суд відхиляє як необґрунтовані посилання позивача, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 регулює саме відносини орендаря та орендодавця на підставі укладених договорів оренди саме з власниками державного чи комунального майна, оскільки у змісті цієї постанови в жодному контексті не зазначається словосполучення "власниками державного чи комунального майна".

Більше того, використання Кабінетом Міністрів України по всьому тексту постанови від 27.05.2022 №634 такого формулювання як "орендарі державного і комунального майна" навпроти свідчить про те, що КМУ вбачав за необхідне охопити якомога ширший спектр правовідносин з орендного користування державним чи комунальним майном, оскільки розумів, що орендне користування державним і комунальним майном може здійснюватися на підставі правочинів, укладених з будь-якою особою (державне та комунальне майно може перебувати у власності особи, в оперативному управлінні та управлінні на підставі договору/закону тощо).

Таким чином, Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України звільнила відповідача від обов`язку платити орендну плату за спірне майно у спірний період.

Цитовані висновки Верховного Суду стосуються інших відносин (власником переданого АРМА майна є особа, відмінна від держави), а відтак з огляду на зміст ч. 6 ст. 116 Конституції України, Законів України "Про оренду державного та комунального майна" та "Про управління об`єктами державної власності" в частині можливості тимчасового обмеження права власності на передані АРМА активи не підлягають застосуванню з огляду на відмінні обставини даної справи.

Суд вважає, що безвідносно до особи, в якої знаходиться державне майно (в тому числі у АРМА), Кабінет Міністрів України в силу Конституції України здійснює управління об`єктами державної власності.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що Кабінет Міністрів України повноважений звільняти наймачів державного майна від обов`язків сплати орендних платежів безвідносно яка особа передавала таке майно в найм, а знаходження державного майна в управлінні АРМА, цього конституційного права не змінює.

Отже, в силу пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 ОСОБА_1 як орендаря державного майна, розміщеного в м. Києві, з 24.02.2022 по 30.09.2022 було звільнено від сплати орендної плати, а відтак у останнього відсутній обов`язок сплачувати орендну плату у період з 01.03.2022 по 13.07.2022, відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" не підлягають задоволенню.

Попри наведене, суд вбачає за необхідне також звернути увагу на обґрунтованість інших доводів відповідача про відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плату за користування орендованим згідно Договору оренди майном у період з 01.03.2022 по 13.07.2022.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Тобто, у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України законодавцем передбачено, що у разі якщо наймач не міг у певний період часу використовувати орендованим ним майно через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за оренду такого майна за такий період.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 по справі №910/7495/16 зазначає, що відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Суд обізнаний із судовою практикою Верховного Суду в частині застосування приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, згідно якої звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Проте, дані висновки були сформовані за відмінних обставин, ніж мають місце в даній справі, та жодного разу не стосувались обставин повномасштабної війни, активних бойових дій між кадровими військами двох різних країн в межах населеного пункту та поряд з ним із застосування майже всієї номенклатури озброєнь.

Відтак, суд вважає такі висновки не цілком релевантними до спірних обставин справи.

Так, 24.02.2022 розпочалась повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та вподальшому даний строк неодноразово продовжувався і станом на дату розгляду справи №910/6284/22 воєнний стан досі триває.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації, а також зумовлені такими діями вторгнення, руйнування інфраструктури, зокрема, об`єктів енергетики, людські жертви, блокади, введення мобілізації та воєнного стану, є загальновідомими обставинами та не підлягають окремому доведенню.

Зокрема, загальновідомими обставинами є те, що з 24.02.2022 російські сили здійснювали наступ на м. Київ з північно-західного напрямку, з боку Чорнобильської зони відчуження та Білорусі, зокрема з броварського напрямку, в самому місті вкінці лютого та у березні 2022 році мали місце бої з російськими диверсійно-розвідувальними групами.

Об`єкт оренди - приміщення за позначеннями 4, 5, 6, 7, 8 та частина приміщення за позначенням "К" (коридор), розташований за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд. 27, тобто на околиці м. Києва (між ст.м. Лісова та Биковнянським кладовищем) понад Броварським проспектом.

Статтею 3 Конституції України установлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожна людина має невід`ємне право на життя. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 Конституції України).

Відповідач стверджує, що він евакуював сім`ю із м. Києва в м. Городок Львівської області, а відтак не здійснював та не міг здійснювати користування орендованим майном у спірний період з незалежних від нього обставин.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд вважає, що активні бойові дії в м. Києві та Київській області і місцезнаходження спірного нерухомого майна від зони активних бойових дій становили загрозу для життя та здоров`я, недоторканості і безпеки ОСОБА_1 та унеможливлювали ведення ним господарської діяльності у даних приміщеннях.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у п. 2.10 якого визначено, що по всій території міста Києва у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 велися активні бойові дії.

На думку суду, ведення активних бойових дій в населеному пункті є об`єктивною обставиною неможливості використання орендарем орендованого у такому населеному пункті нерухомого майна, оскільки зумовлює високий та реальний ризик для життя та здоров`я, недоторканості і безпеки людини, що є найвищою соціальною цінністю в Україні. При цьому, за військову агресію Російської Федерації проти України та ведення бойових дій в м. Києві ОСОБА_1 не відповідав (принаймні позивачем не доведено зворотного).

Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації, а також зумовлені такими діями вторгнення, руйнування інфраструктури, людські жертви, блокади, введення мобілізації та воєнного стану, а також введення комендантських годин на різних територіях країни є загальновідомими обставинами та не підлягають окремому доведенню.

В свою чергу, нездійснення ОСОБА_1 користування орендованим за Договором оренди майном у спірний період та евакуація його з сім`єю з міста Києва підтверджується Довідкою вих. №51 від 16.03.2022 про тимчасове проживання, виданою ОСОБА_1 Городоцькою міською радою Львівської області.

Очевидним є факт, що ринок оренди нерухомості у м. Києві в березні 2022 року обвалився через активні бойові дії та масовим від`їздом мешканців Києва з міста. Тобто, фактично був відсутній попит на оренду нерухомого майна у м. Києві, а відтак у суду відсутні підстави для висновку, що через наявність орендних правовідносин з відповідачем, позивач не міг передати дане майно у користування іншій особі.

Попри наведене, зважаючи на всі наведені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ведення активних бойових дій унеможливлювало користування ОСОБА_1 орендованим нерухомим майном у спірний період.

Суд погоджується, що не є безумовною підставою для висновку про наявність підстав для звільнення від плати за майно всіх орендарів нерухомого майна у населеному пункті, в якому проводились активні бойові дії.

Для висновку про неможливість використання певного орендованого майна у кожному окремому випадку підлягають встановленню існування сукупності таких об`єктивних обставин як цільове призначення орендованого майна, віддаленість розташування такого майна від лінії бойових зіткнень, наявність у певної особи можливості змінити місце фактичного проживання тощо (в кожному окремому випадку на психо-емоційний стан користувача можуть впливати різні обставини).

Встановивши в межах даної справи, що ОСОБА_1 не міг та не користувався орендованим згідно Договору оренди майном, у зв`язку з наявністю ряду об`єктивних причин (бойові дії в місті, місцезнаходження орендованого майна - на околиці м. Київ безпосередньо поряд з Броварським проспектом), за які він не відповідає, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від плати за користування майном з 01.03.2022 по 13.07.2022 (спірний період), оскільки майно не могло бути використане ним через обставини, за які наймач не відповідає.

На думку суду, саме у зв`язку з наявністю таких обставин для наймачів майна держава Україна звільнила від орендної плати орендарів державного і комунального майна, які використовують майно, розміщене в зонах проведення активних бойових дій на час їх ведення (постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634).

У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Проніна проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи учасників справи №910/9582/22 судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" в задоволенні позову повністю.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 вказаної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 6 000,00 грн.

Частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у відповідності до п. 2) ч. 1 та п. 2) ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача на оплату судового збору та послуг професійної правничої допомоги, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" з огляду на відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 75, 79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 4-Ж, офіс 3.3; ідентифікаційний код 39716754) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 28 496,00 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні промислові технології" на оплату судового збору за подання позову до господарського суду та на оплату професійної правничої допомоги покладаються на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 02.03.2023.

Суддя Р.В. Бойко