Рішення

від 23.02.2023 по справі 910/12957/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2023Справа № 910/12957/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" (м. Київ)

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (м. Київ)

про стягнення 1.707.707,82 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мирний Є.М.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 5.359.700,68 грн, з яких: 3.651.992,86 грн основного боргу за поставлений позивачем товар за договором купівлі-продажу № УМТЗ-21-113/4 від 23.03.21., 348.785,52 грн пені, 1.178.135,56 грн інфляційних втрат та 180.786,74 грн 3 % річних, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за цим Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.22. відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 20.12.22.

20.12.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 31.01.23.

27.01.23. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог до 1.707.707,82 грн, з яких: 348.785,52 грн пені, 1.178.135,56 грн інфляційних втрат та 180.786,74 грн 3 % річних; а також про повернення судового збору у зв`язку зі зменшенням ціни позову.

31.01.23. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про: прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.02.23.

03.02.23. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти стягнення сум пені, інфляційних втраті 3 % річних, та просив зменшити такі нарахування, а також просив поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву.

15.02.23. від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.02.23. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку для подання відзиву та долучив до матеріалів справи відзив і відповідь на відзив.

У судовому засіданні 23.02.23. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, та його неявка не перешкоджає розгляду справ відповідно до ст. 202 ГПК України.

У судовому засіданні 23.02.23. суд по виходу з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.21. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-113/4 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. Договору продавець зобов`язався поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладення цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої продавцю факсимільним зв`язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим Договором, передбачені у специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладення цього Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору його загальна ціна на момент укладення складає 8.400.216,00 грн з ПДВ.

Ціна одиниці товарів фіксується на момент укладення Договору та передбачена в специфікації до Договору або в заявці у разі поставки товару до укладення цього Договору з урахуванням умов поставки, протягом строку дії цього Договору зміні в односторонньому порядку не підлягає (п. 3.2. Договору).

Пунктами 4.1. Договору встановлено, що продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції. Покупець згідно рахунку в рамках специфікації (Додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладення цього Договору окремо. Форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у Договорі.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє терміном на 1 рік, а в частині виконання зобов`язань (по оплаті та поставці) - до повного їх виконання; його умови застосовуються до відносин між сторонами,, які виникли до його укладання (п. п. 10.1., 10.2. Договору).

У Специфікації № 1 до Договору сторони погодили найменування товару (колесо тормозне КТ192А), його кількість (11 шт.) та загальну вартість товару - 8.400.216,00 грн.

Також у Специфікації № 1 до Договору сторони погодили умови оплати поставленого товару: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

24.03.21. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8.400.216,00 грн за видатковою накладною № 25 від 24.03.21.

Таким чином, з урахуванням строків оплати, погоджених у специфікації, товар мав бути оплачений відповідачем у строк до 07.05.21. включно.

Відповідач оплатив вартість отриманого товару, перерахувавши 248.223,14 грн платіжним дорученням №120 від 29.03.21., 4.000.000,00 грн - платіжним дорученням №1036 від 03.06.21., 500.000,00 грн - платіжним дорученням № 567 від 27.07.21.

Після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач сплатив 3.651.992,86 грн за платіжним дорученням №1131 від 22.12.22., у зв`язку з чим позивачем було зменшено позовні вимоги.

Таким чином, предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1.707.707,82 грн, з яких: 348.785,52 грн пені, 1.178.135,56 грн інфляційних втрат та 180.786,74 грн 3 % річних, нарахованих у зв`язку з порушенням строків оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач вартість поставленої позивачем теплової енергії у встановлений Договором строк не сплатив, у зв`язку з чим сума його заборгованості за Договором перед позивачем становить 785.792,53 грн.

Як зазначалося судом вище, поставлений за договором товар на суму 8.400.216,00 грн за видатковою накладною № 25 від 24.03.21. мав бути оплачений у строк до 07.05.21. включно.

Таким чином, відповідачем порушено обумовлені Договором та специфікацією строки розрахунків за поставлений товар.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по Договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях, за кожен день прострочення, у встановленому законом порядку.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність умовам Договору та вимогам чинного законодавства України.

Відповідача проти стягнення з нього означених сум заперечує, та просить суд зменшити такі нарахування, посилаючись на складнощі в діяльності підприємства у зв`язку з воєнною агресією РФ проти України.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналізуючи доводи заявника, врахувавши фактичні обставини даної справи та розмір штрафних санкцій за порушення даного Договору, взявши до уваги відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків порушенням Договору, причини та наслідки невиконання спірного зобов`язання, добровільну сплату відповідачем заборгованості, а також розмір нарахованої пені, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50 %.

Також суд зазначає, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.

У той же час суд не вбачає правових підстав для зменшення сум 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки такі нарахування є не штрафними санкціями, а законодавчо гарантованими компенсаційними нарахуваннями, які спрямовані на захист прав кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 174.392,76 грн пені, 1.178.135,56 грн інфляційних втрат та 180.786,74 грн 3 % річних. У задоволенні решти вимог про стягнення пені суд відмовляє у зв`язку зі зменшенням судом штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд зменшених позовних вимог покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" (04116, місто Київ, вулиця Богдана Гаврилишина, будинок 11, квартира 39; ідентифікаційний код 34484981) 174.392 (сто сімдесят чотири тисячі триста дев`яносто дві) грн 76 коп. пені, 1.178.135 (один мільйон сто сімдесят вісім тисяч сто тридцять п`ять) грн 82 коп. інфляційних втрат, 180.786 (сто вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 74 коп. 3 % річних та 25.615 (двадцять п`ять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 62 коп. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.03.23.

Суддя Т.М. Ващенко