Ухвала

від 01.03.2023 по справі 910/18942/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.03.2023Справа № 910/18942/16

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" на рішення державного виконавця

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва"

до Київської міської організації партії "РЕФОРМИ І ПОРЯДОК"

про стягнення 10 249,61 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з скаргою на рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаджи А.В. Звертаючись до суду із вказаною скаргою Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" просить суд:

- Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаджи А.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.01.2023 ВП №69657261

- Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаджи А.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.01.2023 ВП №69657261.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 розгляд скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаджи А.В. у справі №910/18942/16 призначено на 01.03.2023.

27.02.2023 від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшли копії ВП №69657261 та клопотання про розгляд скарги без участі представника.

У судове засідання, призначене на 01.03.2023 з`явився представник скаржника, надав пояснення по суті скарги.

У судове засідання, призначене на 01.03.2023, представники ДВС та боржника не з`явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги без участі державного виконавця та боржника.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши у судовому засіданні доводи представника скаржника, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаджи А.В.

Задовольняючи скаргу, суд виходить з наступних підстав.

Статтями 339-340 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу ст.124 Конституції України та ст.241 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що 18.08.2022 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаджи Артемом Вячеславовичем (далі - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 910/18942/16, виданого Господарським судом міста Києва 21.12.2016 (ВП № 69657261).

16.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, підставами винесення якої вказано п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувану від 16.01.2023 р. ВП № 69657261 винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а дії державного виконавця є неправомірними, з огляду на наступне.

02.02.2023 представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №69657261.

В матеріалах виконавчого провадження № 69657261 знаходяться такі документи:

заява КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» від 11.08.2022 № 431-26/юр про примусове виконання рішення суду;

постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.08.2022 р. ВП №69657261;

відповідь на запит № 143482972 від 18.08.2022 р. до Державної фіскальної служби; відповідь на запит № 143482971 від 18.08.2022 р. до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів; постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19.08.2022 р.;

постанова про стягнення виконавчого збору від 19.08.2022 р.;

постанова про арешт коштів боржника від 19.08.2022 р.;

постанова про повернення виконавчого документа стягувану від 16.01.2023 р.;

інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав

власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру

заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.02.2023 р.

За твердженням скаржника, з матеріалів виконавчого провадження № 69657261 вбачається, шо державним виконавцем не викликалися представники юридичної особи для пояснення з приводу невиконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, в порядку ст.55 Закону №1404-VIII не здійснено пошуку майна та грошових коштів боржника, що перебувають в третіх осіб.

В оскаржуваній постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що в ході проведення виконавчих дій, виходом державного виконавця за адресою боржника, майно на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Згідно відповіді від банківських установ на рахунку боржника кошти відсутні.

Проте, як вказує скаржник, в матеріалах виконавчого провадження відсутні акт обстеження приміщення за адресою місцезнаходження боржника, запити/відповіді до/від банківських установ про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, з чого можна зробити висновок, що державний виконавець не здійснював виїзд за адресою місцезнаходження боржника для перевірки наявності рухомого майна боржника, на яке можна звернути стягнення, а також не робив запити до банківських установ.

Також в порядку ст. 337 ГПК України державний виконавець не звернувся до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду представників або уповноважених осіб боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду.

Окрім того, суд погоджується із твердженнями скаржника, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта отримана державним виконавцем 01.02.2023, тобто після винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувану.

Суд зазначає, що відповідно до ч.8 ст.48 Закону №1404-VІІІ виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяць - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Проте, з матеріалів виконавчого провадження ВП №69657261 вбачається, що державний виконавець зазначені перевірки з періодичністю, встановленою ч.8 ст. 48 Закону №1404-VІІІ не проводив.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.16 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VII) передбачено, що примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Відповідно до положень Закону №1404-VIII основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження - це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акту способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувана та боржника.

Згідно із ст.11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбаченим цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і дим Законом.

Статтею 10 Закону №1404-VІІІ передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні;

заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.І ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Частиною 2 ст.36 Закону №1404-VIII передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено обов`язки виконавця, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін.

За змістом частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний за змістом правовий висновок наведено в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16).

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника та майна його може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (наведену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14).

Так, скарга стягувача у цій справі мотивована тим, що державний виконавець не здійснював виконавчих дій систематично, у періоди, визначені частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не здійснював належних, на думку скаржника, дій щодо розшуку майна боржника.

Суд приходить до висновку, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові КГС ВС від 17.02.2022 у справі №904/3525/18

У постанові від 09.11.2017 р. у справа № 7/41 Вищий господарський суд України зазначив, що висновок щодо "безрезультатності" та/або "неможливості"розшуку майна чи встановлення/з`ясування певних обставин буде обгрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

За таких обставин, державним виконавцем безпідставно винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувану.

Щодо заяви стягувача про постановлення окремої ухвали стосовно старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаджи А.В., суд зазначає наступне.

Частинами 1-2 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Проте, судом не виявлено підстав для постановлення окремої ухвали відносно старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаджи А.В. у даній справі.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаджи А.В.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 342, 343 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаджи А.В. задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаджи А.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.01.2023 ВП №69657261.

3. Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаджи А.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.01.2023 ВП №69657261

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали 03.03.2023

Суддя М.О. Лиськов