Рішення

від 02.03.2023 по справі 910/8151/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2023Справа № 910/8151/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ламкова Олександра Анатолійовича

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСВОСТОК"

про стягнення 78 191,43 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ламков Олександр Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСВОСТОК" про стягнення в розмірі 78 191,43 грн. (з урахуванням уточнення ціни позову).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як перевізник за договором, здійснив перевезення вантажу, проте відповідач, як експедитор за договором, не оплатив послуги із перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 (після усунення недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом із цим процесуальним правом на подання відзиву відповідач не скористався. Жодних клопотань та заяв по суті справи не заявив.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, не заявив інших заяв та клопотань по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.11.2021 між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) було укладено договір перевезення вантажу № 12/11-21 (далі - договір), на виконання п. 1.1 якого перевізник зобов`язався доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання, а експедитор зобов`язався сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно із п. 1.2. договору конкретні умови перевезень вантажів зазначаються в заявках на перевезення, які є невід`ємними частини даного договору, і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень.

Пунктами 4.2.-4.3. договору сторони погодили, що оплата здійснюється на підставі оригіналів документів (заявки, рахунку перевізника, акту наданих послуг та CMR) через 5-20 днів після отримання експедитором оригіналів документів.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.12.2021 сторонами підписана заявка №600523/21 на перевезення вантажу автомобілем Renault Premium за маршрутом м. Білосток, Польща - с. Стоянка, Україна, вартість перевезення 2150 євро та додаткові витрати при перетині кордону.

Як вбачається з матеріалів справи вантаж був завантажений перевізником у місті, зазначеному в заявці, доставлений та вручений вантажоотримувачу без заперечень та зауважень, що підтверджується печатками та підписами відправника та вантажоотримувача у міжнародних товарно-транспортних документах CMR.

Позивач зазначає, що ним було відправлено пакет необхідної документації відповідачеві, який був отриманий останнім 25.12.2021. Проте, за твердженням позивача, всупереч умовам договору відповідачем не було здійснено оплату наданих перевізником послуг з перевезення, що зумовило звернення позивача із цим позовом до суду з вимогою про стягнення основного боргу та штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди щодо істотних умов правочину з надання транспортних послуг шляхом укладення договору та подальшого підписання та скріплення печатками відповідної заявки на перевезення.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст.9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Матеріалами справи підтверджується, що 03.12.2021 сторонами підписана заявка №600523/21 на перевезення вантажу автомобілем Renault Premium за маршрутом м. Білосток, Польща - с. Стоянка, Україна, вартість перевезення 2150 євро та додаткові витрати при перетині кордону (всього за курсом Нацбанку на день виставлення рахунку 72 866,00 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи вантаж був завантажений перевізником у місті, зазначеному в заявці, доставлений та вручений вантажоотримувачу без заперечень та зауважень, що підтверджується печатками та підписами відправника та вантажоотримувача у міжнародних товарно-транспортних документах CMR.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2021 сторонами було підписано та скріплено печатками акт № 17/12 здачі-приймання виконаних робіт та послуг на загальну суму 72 866,00 грн.

Враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень та претензій до наданих позивачем послуг, а також наявність доказів прийняття вантажу вантажоодержувачем, суд дійшов висновку, що послуги надані позивачем і прийняті відповідачем належним чином з дотриманням умов договору та вимог законодавства.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідні документи на оплату наданих послуг перевезення надсилалися позивачем відповідачу, проте відповідач рахунку на загальну суму 72 866,00 грн. не оплатив.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням вищенаведених положень та умов договору суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявна основна заборгованість у розмірі 72 866,00 грн., яка виникла внаслідок невиконання ним договірних зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг із перевезення. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача 2 215,93 грн. - пені, 3 109,50 грн. - курсової різниці.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.5.1.5. договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами договору. Контррозрахунку та обґрунтованих заперечень з приводу порядку нарахування штрафних санкцій відповідачем подано не було.

Також суд враховує, що сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, а саме - в євро, тоді як на відповідача був покладений обов`язок своєчасно здійснити оплату в гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. У зв`язку з несвоєчасним здійсненням такої оплати позивач правомірно здійснив коригування курсової різниці в гривнях, оскільки курс гривні до євро на момент пред`явлення позову змінився порівняно із курсом на дату виставлення рахунків на оплату. У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. (Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.07.20р. у справі №14-727цс-19).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку оплатити надані позивачем послуги, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНСВОСТОК» (Україна, 01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРІ ІВАНА, будинок 20Б, ідентифікаційний код 39016767) на користь Фізичної особи-підприємця Ламкова Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 78 191,43 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2023.

Суддя І.В. Приходько