Рішення

від 02.03.2023 по справі 910/11444/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2023Справа № 910/11444/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Управління поліції охорони в місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта Груп»

про стягнення 2 860,01 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони в місті Києві звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта Груп» про стягнення 2 860,01 грн., з яких 2 373,42 грн. - сума основного боргу за договором № 272/29/20/2/ОБ/ОС-2020 від 01.04.2020 та 486,59 грн. - пеня, нарахована за порушення умов договору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 272/29/20/2/ОБ/ОС-2020 від 01.04.2020 про централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони, в частині оплати наданих позивачем протягом травня-липня 2022 року послуг, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

Приписами частини 1 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 2 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами, є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом із цим процесуальним правом на подання відзиву відповідач не скористався. Жодних клопотань та заяв по суті справи не заявив.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, не заявив інших заяв та клопотань по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 року між Управлінням поліції охорони в м. Києві (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварта Груп» (замовник, відповідач) укладено договір про централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони № 272/29/20/2/ОБ/ОС-2020 (далі - Договір).

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Так, згідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснювати охорону Майна Замовника на Об`єкті та обслуговування сигналізації на цьому Об`єкті.

Відповідно до п. 1.2. договору, охорона майна, що знаходиться на об`єкті, здійснюється у дні та години, вказані у Дислокації (додаток № 1 до Договору).

У відповідності до п 2.1., ціна охоронних послуг за цим Договором є договірною і визначається Сторонами в Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№ 2, 3 до Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Оплата охоронних послуг відповідно здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування плати, встановленої у п. 2.1. Договору на рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці (п. 2.5. Договору).

Відповідно до пунктів 2.9, 2.10 Договору, до закінчення поточного місяця Виконавець надає Замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути Виконавцю. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, Замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі надати Виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення Замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений в п. 2.9 даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані Виконавцем в повному обсязі і прийняті Замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Пунктами 9.1., 9.2. Договору передбачено, що останній укладається строком на 3 (три) місяці і набуває чинності з 01.04.2020 року. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на той же термін. Кількість разі пролонгації Договору не обмежується.

У матеріалах справи відсутні докази наявності у будь-якої зі сторін Договору письмових вимог до іншої сторони про його припинення або перегляд, а також докази розірвання чи визнання недійсним цього правочину.

Додатками №№ 1-5 до Договору сторонами узгоджено Дислокацію Об`єкта, План (схема) розташування Об`єкта, Розрахунок вартості охорони Об`єкта, Протокол погодження договірної ціни та Інструкцію про порядок приймання (здавання) об`єктів та окремих приміщень під охорону на ПЦС.

12.08.2022 позивач рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача претензію № 499/43/29/20/01-2022 на суму 2373,42 грн, до якої додав для підписання акти прийому-здачі виконаних послуг за травень, червень, липень 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслані йому акти прийому-здачі виконаних послуг за травень, червень, липень 2022 року не підписав та не повернув на адресу позивача. При цьому, будь-яких зауважень щодо обсягу послуг, наданих позивачем у спірний період, також не направив.

У позовній заяві Управління поліції охорони в м. Києві вказує на те, що на виконання умов Договору та в передбачений цим правочином строк позивач протягом травня-липня 2022 року надав відповідачу послуги з охорони його Об`єкта на загальну суму 2373,42 грн, проте у порушення вищевказаних умов Договору відповідач надані йому послуги не оплатив, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення основного боргу та пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Чинним законодавством передбачено, зокрема ст. 526 ЦК України, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі самі положення закріплені у ч. 1 ст. 193 ГК України, згідно з якою суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотивів, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені вище приписи чинного законодавства, враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за договором не виконав, факт наявності заборгованості перед позивачем не спростував, у той час як розмір заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 2 373,42 грн. підтверджується зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у вказаній сумі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2.1. Договору за кожний день прострочення оплати за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені (з правомірним обмеженням нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ), суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства. Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити фактично надані позивачем договірні послуги та суму правомірно нарахованих штрафних санкцій, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КВАРТА ГРУП» (Україна, 01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ГАЙЦАНА, будинок 6, ідентифікаційний код 37883349) на користь УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОХОРОНИ В М. КИЄВІ (Україна, 04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТУДЕНТСЬКА, будинок 9, ідентифікаційний код 40109147) основну заборгованість у розмірі 2 373,42 грн., пеню у розмірі 486,59 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2023.

Суддя І.В. Приходько