Рішення

від 03.03.2023 по справі 910/10664/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2023Справа № 910/10664/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроскабель» (вул. Малиновського, 13/1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100)

до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (пр-т Повітрофлотський, 94, м. Київ, 03151)

про стягнення 222 876,02 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрроскабель" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 222 876,02 грн., а саме 98 930,83 грн. основного боргу та 21 710,56 грн. пені за Договором купівлі - продажу (поставки) № УЗ-21-480/3 від 09.02.2022 року та 83 836,56 грн. основного боргу та 18 398,10 грн. пені за Договором купівлі - продажу (поставки) № УЗ-21-479/3 від 08.02.2022 року .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами Договорів купівлі - продажу (поставки) № УЗ-21-480/3 від 09.02.2022 року та № УЗ-21-479/3 від 08.02.2022 року в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаних сумах, за наявності яких позивачем нарахована пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через систему "Електронний суд" 26.10.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2022 року надійшла заява б/н від 26.10.2022 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10664/22 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/10664/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 28.10.2022 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: пр-т Повітрофлотський, 94, м. Київ, 03151, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, про відкриття провадження у справі № 910/10664/22 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 04.11.2022 року поштового відправлення №0105493023906 відповідачу.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 28.10.2022 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Державне підприємство «Завод 410 ЦА» не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Як встановлено судом за матеріалами справи, за результатами проведення Державним підприємством «Завод 410 ЦА» процедури закупівлі кабельно-провідникової продукції (кабелі, дроти та супутня продукція) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрроскабель» визначено переможцем тендеру №13019735 (UA-2021-07-26-000234-а) та №13019224 (UA-2021-07-26-000272-а) згідно з конкурсною документацією на закупівлю кабельно-провідникової продукції.

Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «По публічні закупівлі» рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Так, згідно з пунктом 1.7 конкурсної документації на закупівлю поставка товару для вхідного контролю здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця до моменту укладання договору. У разі позитивного рішення ВТК з переможцем буде укладений договір.

На виконання пункту 1.7 Конкурсної документації Державне підприємство «Завод 410 ЦА» звернулось до ТОВ «Укрроскабель» з заявкою №16.4-3010 від 19.08.2021 року щодо поставки ТМЦ по тендеру №13019735 (UA-2021-07-26-000234-а) для проходження вхідного контролю продукції по Лоту №1 згідно наведеного у заявці переліку, а також з заявкою №16.4-3009 від 19.08.2021 року щодо поставки ТМЦ по тендеру №13019224 (UA-2021-07-26-000272-а) для проходження вхідного контролю продукції по Лоту №1 згідно наведеного у заявці переліку.

На виконання вимог тендерної документації та наданих ДП «Завод 410 ЦА» заявок, ТОВ «Укрроскабель» 29.09.2021 року, 26.10.2021 року, 28.10.2021 року та 29.11.2021 року здійснив відправку замовлених відповідачем товарів, скориставшись послугами ТОВ «Нова пошта», що підтверджується відповідними експрес-накладними від 29.09.2021 року №59000736910359, від 26.10.2021 року №59000747601693, від 28.10.2021 року №59000748565307 та від 29.11.2021 року №59000761893277.

За результатами поставки товарів, між Державним підприємством «Завод 410 ЦА» (покупець за договорами, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрроскабель» (продавець за договорами, позивач у справі) було укладено Договір купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-479/3 від 08.02.2022 року (далі - Договір 1) та Договір купівлі-продажу (поставки) №УК-21-480/3 від 09.02.2022 року (далі - Договір 2), відповідно до умов пунктів 1.1. яких продавець зобов`язується поставити покупцю товари, зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.

Розділами 1 - 12 Договору 1 та Договору 2 сторони узгодили предмет договору, якість товарів та гарантійний строк, ціну договору, порядок здійснення оплати, умови поставки товарів, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, порядок вирішення спорів, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Як визначено пунктом 10.1 Договору 1 та Договору 2 цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє терміном на один рік, а в частині виконання зобов`язань (по оплаті та поставці) - до повного виконання їх сторонами.

Згідно з пунктом 10.2 Договору 1 та Договору 2 сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Вказані Договір 1 та Договір 2 підписані представниками продавця і покупця та скріплені печатками юридичних осіб.

З урахуванням предмету та суб`єктного складу сторін договорів, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, судом встановлено, що судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які регулюються нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1.1 Договору 1 та Договору 2 найменування товару: кабелі, дроти, та супутня продукція. Код ДК: 021-2015-44300000-3.

Згідно з пунктом 1.2 Договору 1 та Договору 2 поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця, переданої продавцю факсимільним зв`язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів, що поставляються за даним договором, передбачені у Специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.

Так, перелік, асортимент та ціну товарів, що поставляються на підставі Договору 1 було визначено згідно з заявкою відповідача №16.4-3009 від 19.08.2021 року та додатково погоджено сторонами шляхом підписання Специфікації №1 до Договору від 08.02.2022 року на суму 100 068,00 грн.

Крім того, перелік, асортимент та ціну товарів, що поставляються на підставі Договору 2 було визначено згідно з заявкою відповідача №16.4-3010 від 19.08.2021 року та додатково погоджено сторонами шляхом підписання Специфікації №1 до Договору від 09.02.2022 року на суму 166 800,00 грн.

За умовами пунктів 5.1-5.3 Договору 1 та Договору 2 строк поставки партії товару буде вказано в кожній Специфікації або заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній Специфікації або заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Умови поставки товарів та гарантії буде вказано в кожній Специфікації або заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо.

Згідно зі Специфікацією №1 від 08.02.202 року, яка є Додатком №1 до Договору 1, та Специфікацією №1 від 09.02.202 року, яка є Додатком №1 до Договору 2, сторонами визначено: умови та місце поставки - DDP-склад покупця, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94; термін поставки - протягом 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця для проходження вхідного контролю до моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 5.6 Договору 1 та Договору 2 право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця після проходження вхідного контролю на складі покупця за участі, в разі залучення 615 Військового представництва Міноборони України, якщо не передбачено інше.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов Договору 1 та заявки №16.4-3009 від 19.08.2021 року позивачем було поставлено ДП «Завод 410 ЦА» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 83 836,56 грн., що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною №36 від 17.02.202 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Також на виконання умов Договору 2 та заявки №16.4-3010 від 19.08.2021 року позивачем було поставлено ДП «Завод 410 ЦА» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 98 930,83 грн., що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною №35 від 17.02.202 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами на видаткових накладних представників ТОВ «Укрроскабель» (продавця) - Баласаняна Григорія Олексійовича та ДП «Завод 410 ЦА» (покупця) - Шария Івана Вікторовича та відбитком печаток сторін.

Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Крім того, за фактом поставки Державному підприємству «Завод 410 ЦА» товару позивачем на виконання умов пункту 4.1 Договору 1 та Договору 2 було виставлено рахунки на оплату, а саме: рахунок №70 від 10.02.2022 року на суму 98 846,59 грн. та рахунок №74 від 10.02.2022 року на суму 83 918,64 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору 1 та Договору 2 продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановлених для цієї групи товарів.

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, заперечень щодо факту поставки товару за спірними видатковими накладними, відповідачем суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору 1 та Договору 2, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Наразі, як встановлено судом, відповідач отримав партії товару за Договором 1 та Договором 2 - 29.10.2021 року згідно з актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 27.10.2021 року, 09.11.2021 року згідно з актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 29.09.2021 року, 09.11.2021 року згідно з актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 23.10.2021 року, 07.12.2021 року згідно з актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 26.11.2021 року, які підписано повноважними представниками сторін та копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ «Укрроскабель» умов Договору 1 та Договору 2 з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності до укладених між сторонами Договору 1 та Договору 2 позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару відповідачу - Державному підприємству «Завод 410 ЦА», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 3.1 Договору 1 загальна ціна цього договору на момент його укладання складає 100 068,00 грн. та згідно з пунктом 3.1 Договору 2 ціна цього договору на момент його укладання складає 166 800,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Договору 1 та Договору 2 ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання договору та передбачена в Специфікації до договору або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору з урахуванням умов поставки, протягом строку дії цього договору зміні в односторонньому порядку не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з пунктом 4.1 Договору 1 та Договору 2 розрахунки проводяться наступним чином: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції. Покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку) проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній Специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо.

Оплата по договору проводиться після проходження перевірки товаром ВТК, та 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.

Так, відповідно до наданих відповідачем заявок №16.4-3009 від 19.08.2021 року та №16.4-3010 від 19.08.2021 року визначено, що оплата буде здійснюватися протягом 30 банківських днів після поставки ТМЦ, проходження вхідного контролю на підприємстві та підписання договору, у розмірі 100%.

Аналогічні умови оплати товару передбачені у Специфікаціях до Договору 1 та Договору 2, а саме: 100% оплата протягом 30 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця та підписання договору.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладених між сторонами Договору 1 та договору 2, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткова накладна.

Таким чином, підписання покупцем (ДП «Завод 410 ЦА») вищенаведених видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, в сукупності з відповідними актами приймання товару, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Окрім цього в сукупності з фактом підписання між сторонами Договорів поставки від 08.02.2022 року та від 09.02.2022 року, наявні в матеріалах справи підписані відповідачем видаткові накладні №35 від 17.02.2022 року, №26 від 17.02.2022 року та акти прийому-передачі матеріальних цінностей свідчать про факт проходження поставленим позивачем товаром вхідного контролю на підприємстві відповідача.

Відтак, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України, умов пункту 4.1 Договору 1 та Договору 2, а також встановлених строків оплати товару відповідно до заявок №16.4-3009 від 19.08.2021 року та №16.4-3010 від 19.08.2021 року, та згідно Специфікацій до Договору 1 та Договору 2, зважаючи на факт проходження товаром вхідного контролю, відповідач повинен був сплатити грошові кошти за отриманий товар протягом 30 банківських днів з дати підписання Договору 1 та Договору 2, тобто до 22.03.2022 року (включно) за Договором від 08.02.2022 року та до 23.03.2022 року (включно) за Договором від 09.02.2022 року.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач у визначений умовами Договору 1 та Договору 2 строк свої зобов`язання щодо оплати вартості товару у сумі 83 836,56 грн. за Договором від 08.02.2022 року та у сумі 98 930,83 грн. за Договором від 09.02.2022 року не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості поставленого товару в загальному розмірі 182 767,39 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору 1 та Договору 2 відповідач не виконав, в результаті чого у Державного підприємства «Завод 410 ЦА» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами у розмірі 182 767,39 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Договором 1 та Договором 2, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-479/3 від 08.02.2022 року та Договору купівлі-продажу (поставки) №УК-21-480/3 від 09.02.2022 року суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором 1 та Договором 2 на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором 1 та Договором 2 у встановлений строк, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений за Договором 1 та Договором 2 товар підлягають задоволенню в загальній сумі 182 767,39 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за умовами пункту 7.2 Договору 1 та Договору 2 у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати товару, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення за Договором від 08.02.2022 року пеню в сумі 18 398,10 грн. за період з 18.03.2022 по 10.10.2022 року та за Договором від 09.02.2022 року пеню в сумі 21 710,56 грн. за період з 18.03.2022 по 10.10.2022 року, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються пені, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наразі, як встановлено судом, з урахуванням приписів статті 254 Цивільного кодексу України та умов Специфікацій до Договору 1 та Договору 2 початок періоду прострочення виконання зобов`язання з поставки товару (враховуючи дату підписання договорів) за Договором від 08.02.2022 року на суму 83 836,56 грн. - 23.03.2022 року, за Договором від 09.02.2022 року на суму 98 930,83 грн. - 24.03.2022 року, в той час як позивачем початком періоду прострочення визначено 18.03.2022 року за обома договорами, що не відповідає приписам чинного законодавства та умовам правочинів.

Також суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Наразі, як встановлено судом, позивачем при здійсненні розрахунку пені згідно умов пункту 7.2 Договорів застосовано період нарахування за Договором 1 та Договором 2 з 18.03.2022 - 10.10.2022 року, в той час як з урахуванням встановленого судом початку періоду прострочення, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячний термін нарахування пені спливає за Договором 1 - 23.09.2022 року та за Договором 2 - 24.09.2022 року.

За результатами здійсненого судом за допомогою системи "ЛІГА" перерахунку заявленої до стягнення пені у відповідності до приписів чинного законодавства та з урахуванням визначеного судом періоду нарахування пені згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, судом встановлено, що розмір останньої становить за Договором 1 - 16 284,96 грн. та за Договором 2 - 19 298,29 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому вказані вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі, визначеній судом, а саме 35 583,25 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (пр-т Повітрофлотський, 94, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроскабель» (вул. Малиновського, 13/1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, код ЄДРПОУ 39094033) 182 767 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят сім) 39 коп. основного боргу, 35 583 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн. 25 коп. пені та 3 275 (три тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 26 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 03 березня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон