Рішення

від 27.02.2023 по справі 914/3233/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 Справа № 914/3233/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Синчука М.М., розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», Волинська область, село Білин,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», Львівська область, Радехівський район, с. Павлів,

про: стягнення завданих збитків, 3% річних та інфляційних втрат

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Дицької С.З.

Представники учасників справи:

від позивача: Нечипорук І.С. - представник, взяв участь в режимі відеоконференції;

від відповідача: Сміхура В.Р. . - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» про стягнення завданих збитків, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 21.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №914/3233/22 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.01.2023.

Через канцелярію Господарського суду 16.01.2023 подано відзив (Вх.№1106/23) на позовну заяву.

Представник відповідача 23.01.2023 через канцелярію Господарського суду подав клопотання (Вх. №1486/23), в якому просив не приймати до уваги відзив ТОВ «Радехівський цукор».

У судовому засіданні 06.02.2023 суд протокольною ухвалою прийняв відзив до розгляду та продовжив позивачу строк на подання відповіді на відзив на 5 днів з дня оголошення ухвали та відклав розгляд справи на 20.02.2023.

Через канцелярію Господарського суду 14.02.2023 надійшла відповідь на відзив (Вх. №3797/23).

Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.02.2023 оголошено перерву до 27.02.2023.

У судове засідання 27.02.2023 представник позивача з`явився, взяв участь в режимі відеоконференції, надав пояснення, позовні вимоги підтримав.

У судове засідання 27.02.2023 представник відповідача з`явився, надав пояснення, проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 30.11.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позивач вказує що йому завдані збитки у розмірі 180 398, 25 грн, у зв`язку із виконанням наказу Господарського суду Волинської області №903/261/21-1, №903/261/21-2 та №903/261/21-23, оскільки за наслідками касаційного перегляду постанову Північно - Західного апеляційного суду, на підставі якої відкрито дане виконавче провадження, було скасовано.

Позивач нарахував на суму заборгованості 3 % річних у розмірі 9 140, 18 грн та 69 803, 93 грн інфляційних втрат.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних заперечує, та вказує, що підставою для примусового виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року були винесені Господарським судом Волинської області накази №903/261/21-1, №903/261/21-2, №903/261/21-3 від 02.11.2021 року.

Таким чином, примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року відбулося до моменту її скасування (08.02.2022 року), у законний спосіб та за наявності для цього законних підстав.

Тому, відповідач зазначає, що позивач не довів основних елементів складу господарського правопорушення як підстави застосування до ТОВ «Радехівський цукор» такого заходу відповідальності як стягнення збитків.

Обставини справи.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення 2 486 256,09 грн штрафних санкцій було відмовлено.

ТОВ «Радехівський цукор» подало апеляційну скаргу на означене рішення.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Радехівський цукор» було задоволено частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Прогрес» на користь ТОВ «Радехівський цукор» 1 056 800,42грн. - 20% штрафу, 714 727,84грн пені. В решті позову відмовити.

Рішення набрало законної сили та стало обов`язковим для виконання позивачем, однак останнім добровільно не виконано.

Господарський суд Волинської області 02.11.2022 видав накази №903/261/21-1, №903/261/21-2 та №903/261/21-3 про примусове виконання постанови Північно- Західного апеляційного Господарського суду.

17 січня 2022 приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С. С виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень №68193478, №68193060 та №68192858. Виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження №68193478.

17 січня 2022 приватний виконавець Пирога С. С. виніс постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна, що належить ТОВ «Прогрес».

Загальна сума, що підлягала до стягнення з ТОВ «Прогрес» за трьома судовими наказами становила 1 864 762,86 грн.

Ухвалою від 24.11.2021 Касаційний господарський суд відмовив в задоволені заяви ТОВ «Прогрес» про зупинення виконання постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 по справі №903/261/21. Відмова мотивована тим, що: «відсутність підстав для зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції... У заяві не наведено достатніх доводів та обґрунтувань того, що захист прав Скаржника стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим поворот виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано».

Постановами про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження постановлено стягнути з ТОВ «Прогрес» на користь приватного виконавця Пироги С. С. 187 976,29 грн., з яких: - 186 476,29 грн. - основна винагорода; - 1 500,00 грн. - розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

У зведеному виконавчому провадженні №68193478 до стягнення підлягало 2 052 739,15 грн.

Приватним виконавцем з банківських рахунків ТОВ «ПРОГРЕС» було списано грошові кошти згідно судових наказів та постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Списання коштів з рахунків ТОВ «Прогрес» відбувалося в наступному порядку: 18.01.2022 з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 439 472,99 грн; 18.01.2022 з рахунку № НОМЕР_2 в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 11 079,99 грн; 25.01.2022 з рахунку № НОМЕР_3 в АБ «УКРГАЗБАНК» у розмірі 112,50 грн; 31.01.2022 з рахунку № НОМЕР_4 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» у розмірі 1 613 153,66 грн; 31.01.2022 приватний виконавець Пирога С. С. на рахунок ТОВ «ПРОГРЕС» № НОМЕР_4 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» було повернуто надміру стягнуті кошти за виконавчим документом №903/261/21-1 в сумі 11 079,99 грн.

Загальна сума стягнутих коштів у зведеному виконавчому провадженні №68193478 становила 2 052 739,15 грн.

31 грудня 2022 приватний виконавець Пирога С. С. виніс постанову про закінчення зведеного виконавчого провадження №68193478. Виконавчі провадження було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»

Після закінчення виконавчого провадження приватним виконавцем Пирогою С. С. було списано з рахунків ТОВ «Прогрес»: 01.02.2022 з рахунку № НОМЕР_3 в АБ «УКРГАЗБАНК» кошти у розмірі 1 250,00 грн.; 02.02.2022 з рахунку № НОМЕР_2 в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 215,06 грн; 14 лютого 2022 на рахунок ТОВ «Прогрес» НОМЕР_4 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» надійшли кошти від приватного виконавця Пироги С. С. з призначенням платежу «Повернення надміру стягнутих коштів за ВД №903/261/21» у сумі 7 578,04 грн згідно наданої виписки по рахунку від з 14.02.2022 до 14.02.2022.

Загальна сума коштів, що була стягнута приватним виконавцем Пирогою С. С. з рахунків ТОВ «Прогрес» у зведеному виконавчому провадженні №68193478 становить 2 046 626,17 грн.

ТОВ «Прогрес» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, у якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою від 24.11.2021 Касаційний господарський суд відкрив касаційне провадження у справі №903/261/21.

08 лютого 2022 Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду ухвалив постанову по справі №903/261/21 якою задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Прогрес»; скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №903/261/21, а рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 залишив в силі.

Позивач звернувся до відповідача 09.02.2022 з вимогою б/н про повернення безпідставно набутих коштів, компенсацію збитків і відшкодування судових витрат

Згідно з наданою випискою з рахунку позивача 11.03.2022 ТОВ «Радехівський цукор» на вимогу позивача та на виконання рішення Верховного суду від 08.02.2022 перерахувало на користь ТОВ «Прогрес» 1 864 762,86 грн. з призначенням платежу «Повернення попередньо погашеного боргу за ВД №903/261/2-1, АСВП №68193478. Без ПДВ». Позивач вказує, що ТОВ «Радехівський цукор» перерахувало ТОВ «Прогрес»: 50 0000,00 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги в суді першої інстанції; 74 587,68 грн. судового збору за подання касаційної скарги; 27 308,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу за представництво в суді касаційної інстанції.

Однак позивач вказує, що відповідач неправомірно не повернув, кошти, які були стягнуті з ТОВ «Прогрес» приватним виконавцем Пирогою С. С. у зведеному виконавчому провадженні №68193478, як основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, в сумі 180 398,25 грн позивачу не повернуті.

Оцінка суду

Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як з`ясовано з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення 2 486 256,09 грн штрафних санкцій було відмовлено.

ТОВ «Радехівський цукор» подало апеляційну скаргу на означене рішення.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Радехівський цукор» було задоволено частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Прогрес» на користь ТОВ «Радехівський цукор» 1 056 800,42грн. - 20% штрафу, 714 727,84грн пені. В решті позову відмовити.

Постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду набрала законної сили 19.10.2021.

Господарський суд Волинської області 02.11.2022 видав накази №903/261/21-1, №903/261/21-2 та №903/261/21-3 про примусове виконання постанови Північно - Західного апеляційного Господарського суду яка на час видачі відповідних наказів не була скасована та набрала законної сили.

Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).

Обов`язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Рішення набрало законної сили 19.10.2021 та стало обов`язковим для виконання позивачем, однак останнім добровільно не виконано, що і стало підставою для звернення відповідачем 05.01.2022 про примусове виконання судового рішення.

Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон України «Про виконавче провадження»).

Пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.01.2020 у справі №910/7221/17, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" виконавця

За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З урахуванням наведеного вбачається, що виконавець, якщо виконавчий документ відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», та його пред`явлено до виконання у межах встановленого законом строку до виконавця за належним місцем виконання рішення, відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний прийняти цей виконавчий документ до виконання та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надіслати сторонам виконавчого провадження за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. При цьому постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається стягувачу - до відома, а боржнику - до виконання.

Тобто примусове виконання наказу полягає у прийнятті виконавчого документа до виконання шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з подальшим здійсненням виконавчого провадження.

Ухвалою від 24.11.2021 Касаційний господарський суд відхилив заяву ТОВ «Прогрес» про зупинення виконання постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 по справі №903/261/21, зупинення мотивоване тим, що: «відсутність підстав для зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. У заяві не наведено достатніх доводів та обґрунтувань того, що захист прав Скаржника стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим поворот виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано».

17 січня 2022 приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С. С виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень №68193478, №68193060 та №68192858. Виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження №68193478.

Отже, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С. С правомірно відкрив виконавче провадження на підставі рішення Господарського суду яке набрало законної сили, та виданого наказу суду.

Окрім того, ухвалою від 24.11.2021 Касаційний господарський суд відхилив заяву ТОВ «Прогрес» про зупинення виконання постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 по справі №903/261/21, зупинення мотивоване тим, що: «відсутність підстав для зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. У заяві не наведено достатніх доводів та обґрунтувань того, що захист прав Скаржника стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим поворот виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано».

Загальна сума коштів, що була стягнута приватним виконавцем Пирогою С. С. з рахунків ТОВ «Прогрес» у зведеному виконавчому провадженні №68193478 становить 2 046 626,17 грн.

08 лютого 2022 Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду ухвалив постанову по справі №903/261/21 якою задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Прогрес»; скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №903/261/21, а рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 залишив в силі.

Позивач звернувся до відповідача 09.02.2022 з вимогою б/н про повернення безпідставно набутих коштів, компенсацію збитків і відшкодування судових витрат.

Відповідач на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, згідно з наданою випискою з рахунку позивача 11.03.2022 ТОВ «Радехівський цукор» перерахував на користь ТОВ «Прогрес» 1 864 762,86 грн. з призначенням платежу «Повернення попередньо погашеного боргу за ВД №903/261/2-1, АСВП №68193478. Без ПДВ». Позивач вказує, що ТОВ «Радехівський цукор» перерахувало ТОВ «Прогрес»: 50 0000,00 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги в суді першої інстанції; 74 587,68 грн. судового збору за подання касаційної скарги; 27 308,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу за представництво в суді касаційної інстанції.

Разом з тим, кошти, які були стягнуті з ТОВ «Прогрес» приватним виконавцем Пирогою С. С. у зведеному виконавчому провадженні №68193478, як основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, в сумі 180 398,25 грн позивачу не повернуті.

Позивач вказує, що йому завдані збитки відповідачем.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини

Верховний Суд за результатами аналізу положень ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України в п. 14 постанови від 03.08.2018 по справі №917/877/17 прийшов до правового висновку, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

У пунктах 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 по справі №925/1196/18 викладено правовий висновок, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Як вже зазначав суд, відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч 1 статті 4 Господарського кодексу України Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.43 ГПК України, що залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживання процесуальними правами як протиправну, а тому незаконну дію, що суперечить завданню господарського судочинства, зокрема:

- подання завідомо безпідставного позову;

- подання позову за відсутності предмета спору;

- подання позову у спорі, який має очевидно штучний характер.

У позовній заяві та відповіді позивача на відзив відсутні будь які докази вчинення відповідачем протиправної (незаконної) дії.

На момент подання наказу до виконання, рішення суду в справі №903/261/21 набрало законної сили, тому суд не вбачає протиправної поведінки відповідача, що підтверджується також Касаційним господарським судом, який відхиливши заяву ТОВ «Прогрес» про зупинення виконання постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 по справі №903/261/21.

Позивач в порушення норм чинного законодавства не виконав добровільно вимоги рішення в справі №903/261/21, яке набрало законної сили, внаслідок чого відповідач був змушений звернувся до приватного виконавця для примусового стягнення коштів, які позивач не сплатив.

Таким чином, Позивач не довів основних елементів складу господарського правопорушення як підстави застосування до ТОВ «Радехівський цукор» такого заходу відповідальності як стягнення збитків.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за безпідставно набуті кошти, то суд зазначає наступне.

У п.3.2 Рішення №13-рп/2011 Конституційного суду України від 02.11.2011 у справі №1-25/2011 зазначено, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій відпала.

Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників процесу, а також одночасно і спосіб захисту прав учасників процесу, наслідком якої є повернення сторін виконавчого провадження в попереднє становище, а повернення безпідставно набутого майна (ст.1212 ЦК України) є нормою матеріального права, що унеможливлює застосування цієї норми у випадках коли повинен застосовуватися для повернення коштів саме поворот виконання рішення - який регулюється окремим інститутом саме процесуального права.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в стягнені штрафних санкцій з відповідача за користування, як вказує позивач, безпідставно набутими коштами.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судові витрати залишаються за позивачем.

ВИРІШИВ

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтям 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 03.03.2023.

Суддя Синчук М.М.