Рішення

від 03.03.2023 по справі 916/3523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2023 р. Справа № 916/3523/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Гранрозробка (11555, Житомирська обл. с. Поліське, вул. Молодіжна, буд. 8; код ЄДРПОУ 39215133),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер 77 (65101, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 3, корп. 3 поверх 17; код ЄДРПОУ 37679187),

про стягнення 334382,11 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Гранрозробка звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер 77 про стягнення суми боргу у розмірі 334382,11 грн, з яких: 180000,00 грн - основна сума боргу, 76152,33 грн - пеня, 7767,12 грн - 3% річних, 52462,66 грн - інфляційні втрати та 18000,00 грн - штраф.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/3523/22 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

03 січня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, яку прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.

25 січня 2023 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи. У даній заяві позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково була сума основного боргу у розмірі 10000,00 грн, а тому просить суд стягнути з відповідача борг у загальному розмірі 324382,11 грн, який складається з суми основного боргу у розмірі 170000,00 грн, суми пені у розмірі 76152,33 грн, суми 3% річних у розмірі 7767,12 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 52462,66 грн та суми штрафу у розмірі 18000,00 грн.

Щодо заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, то суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог з дотриманням приписів ст. 46 ГПК України, суд дійшов висновку про її прийняття до розгляду та задоволення, у зв`язку з чим суд визначає нову ціну позову у розмірі 324382,11 грн.

16 лютого 2023 року до суду від позивача надійшла заява про надання доказів понесених судових витрат, а саме: акт здачі-приймання адвокатських послуг від 06.02.2023.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

17 лютого 2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо обґрунтованості та співрозмірності розміру неустойки, в яких позивач зазначає, що завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені (неустойки) не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Позивач вважає, що інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування. Позивач звертає увагу суду на тому, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач перебував та перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження воєнного стану. Таким чином прострочення оплати відповідачем у даній справі є істотним та своєчасно отримані кошти могли би бути використані позивачем у його господарській діяльності.

Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала про відкриття провадження у справі від була надіслана на адреси сторін у справі рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

Зазначена ухвала суду отримана позивачем та відповідачем, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти про вручення (т. 1, а.с. 45, 49).

Станом на 03.03.2023 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Судом, також враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 14.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНРОЗРОБКА (надалі - позивач або підрядник) і Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮПІТЕР 77 (надалі - відповідач або замовник) був укладений договір підряду № 14-05/21 БР (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, за дорученням замовника підрядник, відповідно до умов цього Договору, зобов`язується на власний ризик виконати бурові роботи буровими установками (з екіпажами), а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх згідно даного Договору.

Згідно умов п. 2.1. Договору, базова вартість одиниці виконаних робіт згідно п. 1.1. даного Договору визначається протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 1) і є невід`ємною частиною даного Договору та включає в себе вартість за метр погонний і всі витрати підрядника. Зміна базової вартості одиниці виконаних робіт залежить від готовності забурюваного блоку, його рівня по горизонталі, від кута нахилу свердловин, від наявності та ступеню тріщин (горизонтальних та вертикальних), від наявності та кількості рихлої гірської маси, від наявності та кількості розкривних порід, від міцності, твердості та тривкості забурюваної гірської породи.

Доставка бурової установки, бурового інструменту та обладнання до місця виконання робіт здійснюється силами та за рахунок замовника. Вивезення бурової установки, бурового інструменту та обладнання з місця виконання робіт здійснюється за рахунок підрядника (п. 2.2. Договору).

Відповідно до умов п. 2.4. Договору, обсяги та строк виконання робіт, визначених п. 1.1. даного Договору, фіксуються в актах виконаних робіт, що підписуються Сторонами, які є підставою для остаточних розрахунків.

Акт виконаних робіт повинен бути підписаний представником замовника протягом трьох календарних днів після фактичного виконання бурових робіт. Підписання акту представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Якщо замовник протягом зазначеного терміну не підписує акт виконаних робіт та не надає обґрунтованих заперечень щодо нього, то даний акт вважається підписаним в редакції підрядника (п. 2.5. Договору).

Згідно умов п. 2.8. Договору, замовник проводить розрахунок на умовах 100% передоплати від загальної вартості робіт, обумовленої сторонами в узгодженій заявці, в термін до 3 (трьох) банківських днів після підписання заявки. Остаточний розрахунок проводиться замовником згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт на протязі 7 (сім) календарних днів з моменту його підписання сторонами.

Підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт не пізніше п`яти календарних днів з моменту отримання ним передоплати згідно п. 2.8. Договору (п. 2.9. Договору).

Відповідно до умов п. 4.7. Договору, за недотримання строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період розрахунків від суми несплачених за Договором коштів за кожну добу прострочення виконання замовником своїх зобов`язань з моменту, коли оплата мала бути здійснена до моменту остаточного розрахунку (включаючи день оплати, що підтверджується відповідною банківською випискою), тобто в разі прострочення оплати понад шість місяців нарахування пені не припиняється. В разі прострочення оплати за виконані роботи понад 30 (тридцять) календарних днів замовник додатково повинен сплатити на користь підрядника штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заборгованості.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання його сторонами. Якщо сторони до закінчення строку дії Договору письмово не погодилися розірвати Договір, то він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 5.1. Договору).

14 травня 2021 року між замовником та підрядником було підписано Додаток № 1 до Договору, а саме Протокол погодження договірної ціни на проведення бурових робіт, відповідно до умов якого, досягнуто згоду щодо величини договірної ціни на проведення бурових робіт, яка становить 204,00 грн з ПДВ за метр погонний.

У червні 2021 позивач надав відповідачу послуги з буріння, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 226 від 11.06.2021 на суму 269076,00 грн та актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 250 від 22.06.2021 на суму 282744,00 грн, що в загалом складає 551820,00 грн. В даних актах ТОВ „ЮПІТЕР 77 та ТОВ „ГРАНРОЗРОБКА зазначили, що сторони претензій одна до одної не мають.

31 грудня 2021 року між замовником та підрядником було підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого у ТОВ „ЮПІТЕР 77 існує заборгованість перед ТОВ „ГРАНРОЗРОБКА в розмірі 180000,00 грн.

06 вересня 2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 519 про погашення заборгованості у розмірі 180000,00 грн в строк до 13.09.2021. Вказану вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та реагування.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНРОЗРОБКА підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Укладений сторонами договір за правовою природою є договором підряду, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору та зміна умов зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2021 позивач надав відповідачу послуги з буріння, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 226 від 11.06.2021 на суму 269076,00 грн та актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 250 від 22.06.2021 на суму 282744,00 грн, що в загалом склало 551820,00 грн.

Жодний претензій з боку відповідача щодо невиконання, неналежного виконання або порушення позивачем своїх зобов`язань щодо наданих послуг на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Гранрозробка не надходило.

Відповідно до умов п. 2.8. Договору, замовник проводить розрахунок на умовах 100% передоплати від загальної вартості робіт, обумовленої сторонами в узгодженій заявці, в термін до 3 (трьох) банківських днів після підписання заявки. Остаточний розрахунок проводиться замовником згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт на протязі 7 (сім) календарних днів з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснив лише часткову оплату наданих послуг у розмірі 371820,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 12, 14, 16, 17, 19, 23, 25, 27, 28, 30).

Таким чином, позивачем надані послуги на суму 551820,00 грн, а відповідачем сплачено лише 371820,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що у останнього існує заборгованість, на момент звернення позивачем до суду, на загальну суму 180000,00 грн.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 170000,00 грн, відповідачем суду не надано. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) у розмірі 170000,00 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 52462,66 грн, суми 3% річних у розмірі 7767,12 грн, суми пені у розмірі 76152,33 грн та суми штрафу у розмірі 18000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до умов п. 4.7. Договору, за недотримання строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період розрахунків від суми несплачених за Договором коштів за кожну добу прострочення виконання замовником своїх зобов`язань з моменту, коли оплата мала бути здійснена до моменту остаточного розрахунку (включаючи день оплати, що підтверджується відповідною банківською випискою), тобто в разі прострочення оплати понад шість місяців нарахування пені не припиняється. В разі прострочення оплати за виконані роботи понад 30 (тридцять) календарних днів замовник додатково повинен сплатити на користь підрядника штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заборгованості.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних витрат, 3% річних та штрафу (т. 1, а.с. 2), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 7767,12 грн, суми інфляційних нарахувань у розмірі 52462,66 грн та суми штрафу у розмірі 18000,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені (т. 1 а.с. 2), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках пені (стосується лише періоду з 03.06.2022-29.09.2022), які призвели до зайвого нарахування суми пені.

Вказані помилки виразились у тому, що позивач у періоді з "03.06.2022-29.09.2022" невірно порахував "кількість днів прострочення" зазначивши 187 днів прострочення, замість 119 днів.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені за період "03.06.2022-29.09.2022". Розрахунок пені за цей період має наступні дані.

03.06.2022 - 29.09.2022 : 25,00 (облікова ставка НБУ)

180000,00 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 119 днів (прострочення) : 100 = 29342,47 грн.

Таким чином, за період прострочення з 03.06.2022 по 29.09.2022 сума пені становить 29342,47 грн.

Інші періоди пені обраховані позивачем без помилок.

Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальна сума пені за період прострочення з 30.06.2021 по 29.09.2022 становить 59385,21 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня лише у розмірі 59385,21 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 170000,00 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 52462,66 грн, суми 3% річних у розмірі 7767,12 грн, суми пені у розмірі 59385,21 грн та суму штрафу у розмірі 18000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат, які понесені за надану професійну правничу допомогу у розмірі 20062,93 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Правилами ч. 4 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами ч. 4 статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, яка надає правову допомогу, є лише довіреність або ордер.

Суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження повноважень адвоката Черниш М.В. представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Гранрозробка в Господарському суді Одеської області надано лише копію додатку від 07.12.2022 до договору про надання адвокатських послуг від 05.09.2022 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.06.2021 (т. 1, а.с. 35, 36). Довіреності або ордеру позивачем суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивачем в порушення приписів ч. 4 ст. 60 ГПК України не надано допустимих доказів, які б підтверджували право адвоката Черниш М.В. представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Гранрозробка в Господарському суді Одеської області.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20062,93 грн, оскільки позивачем надано допустимих доказів, які б підтверджували право адвоката Черниш М.В. представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Гранрозробка в Господарському суді Одеської області.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер 77 (65101, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 3, корпус 3, поверх 17, код ЄДРПОУ 37679187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гранрозробка (11555, Житомирська обл. с. Поліське, вул. Молодіжна, буд. 8, код ЄДРПОУ 39215133) суму основного боргу у розмірі 170000,00 грн, суму пені у розмірі 59385,21 грн, суму 3% річних у розмірі 7767,12 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 52462,66 грн, суму штрафу у розмірі 18000,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4764,22 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено і підписано 03 березня 2023 р.

Суддя Нікітенко С.В.