Рішення

від 02.03.2023 по справі 920/943/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.2023м. СумиСправа № 920/943/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/943/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» (вул. Спаська, буд. 5, оф. 60, м. Київ, 04071; код за ЄДРПОУ 25409463),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ФІД» (вул. Привокзальна, буд. 6, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 44134617),

про стягнення 166847,96 грн

установив:

10.11.2022 через систему «Електронний суд» позивач звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 564356,94 грн, з яких 415526,26 грн основного боргу, 94342,05 грн пені, 6338,95 грн 3% річних, 48149,71 грн інфляційних збитків, а також стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

10.11.2022 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/943/22 призначено судді Котельницькій В.Л.

15.11.2022 електронною поштою представник позивача надіслав листа (вх №5478), в якому повідомив, що позов з доданими документами поданий через систему «Елекронний суд», однак, додатки, додані до позову через технічну помилку відобразились не в повному обсязі, у зв`язку з чим видаткові накладні та платіжні доручення, зазначені як додатки до позову представник позивача повторно надіслав електронною поштою, зазначивши, що після усунення технічної помилки, зазначені додатки будуть додані до позову через систему «Електронний суд». Документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 15.11.2022 у справі №920/943/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/943/22; справу №920/943/22 визнано малозначною; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

15.11.2022 копія ухвали від 15.11.2022 у справі №920/943/22 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №4187.

Відповідно до довідки Господарського суду Сумської області, ухвала від 15.11.2022 у справі №920/943/22 надіслана представнику позивача в його електронний кабінет та доставлена 15.11.2022, 16:25.

16.11.2022 через систему «Електронний суд» представник позивача подав клопотання (вх №258) про долучення до матеріалів справи документів, які через технічну помилку не були долучені до матеріалів позову, хоча і були зазначені в додатках до позову. Таким чином представник позивача просив долучити до матеріалів справи ордер на надання правової допомоги та видаткові накладні згідно з переліком. Зазначене клопотання з доданими документами долучено до матеріалів справи.

Згідно з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали від 15.11.2022 у справі №920/943/22 відповідач отримав 16.11.2022.

21.11.2022 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх №2935), відповідно до якої представник позивача зазначив, що після подання позовної заяви ТОВ «ТЕКРО» стало відомо про сплату відповідачем основного боргу у сумі 415526,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №353 від 08.11.2022 та виписками з банку. Як наслідок представник позивача просить: зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 166847,96 грн, з яких 101172,59 грн пеня, 6748,78 грн 3% річних, 58926,59 грн інфляційних збитків; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ФІД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2502,72 грн; повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 5962,64 грн.

Керуючись ст. 42, 46 ГПК України судом прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог та долучено до матеріалів справи зазначену заяву.

05.12.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №5831), в якому зауважив, що умовами договору, укладеного між сторонами спору, зокрема пункт 7.1. «Форс-мажор», визначено, що сторона не зобов`язана попереджувати про настання форс-мажорних обставин, не зобов`язана отримувати сертифікат чи будь-який інший документ для підтвердження факту існування такої обставини, втім достатньо самого факту існування такої обставини, відомого сторонам. Виключними умовами, визначеними даним пунктом договору для його застосування, на думку відповідача, є те, що ці обставини виникли після укладення договору і не могли бути розумно передбачені в момент його підписання. Відповідач зазначив, що з огляду на те, що розпочата з 24.02.2022 воєнна агресія Російської Федерації проти України (війна) триває і зараз та визнана форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) згідно з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, тобто надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності, та враховуючи, що умовами договору не встановлено обов`язку та строків попереджувати іншу сторону про настання форс-мажорних обставин, не встановлено обов`язку підтверджувати їх настання додатково документами будь-яких державних та/або недержавних органів. Тому відповідач не отримував сертифікатів Торгово-промислової палати України та/або її регіональних підрозділів до закінчення дії форс-мажорних обставин, однак враховуючи звернення ТОВ «ТЕКРО» з позовом до суду про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, ТОВ «ГУД ФІД» звернулось до регіонального підрозділу Торгово-промислової палати України, з метою надання висновку щодо впливу обставин непереборної сили на спроможність виконати грошові зобов`язання за договором. Відповідач зазначив, що при отриманні вказаного документу, він буде додатково поданий до суду. Таким чином, відповідач заперечує проти позову, вважаючи, що нарахування будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в умовах обставин непереборної сили є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Відзив на позов прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

14.12.2022 представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав відповідь на відзив (вх №297), в якому представник позивача зауважив, що сам факт порушення господарського зобов`язання - несвоєчасна та неповна оплата за поставлений товар - відповідачем не заперечується. ТОВ «ГУД ФІД» своєчасно не сплатив вартість поставленого товару, а отже, відповідно до п. 5.3. договору та чинного законодавства України, позивачем за період з 11.05.2022 по 07.11.2022 здійснено розрахунок штрафних санкцій у сумі 166847,96 грн. (пеня - 101172,59 грн, 3% річних - 6748,78 грн. та інфляційні збитки у розмірі 58926,59грн). Посилання відповідача у відзиві на форс-мажорні обставини та довільне тлумачення п. 7.1. договору є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач акцентує увагу на звільненні від відповідальності за невиконання зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами, однак не надає доказів того, що ТОВ «ГУД ФІД» зупинило чи перервало роботу у зв`язку з воєнним станом, жодним чином не аргументує неповідомлення постачальника про неможливість виконання зобов`язання з оплати поставленого товару або ж проведення переговорів щодо прийнятних способів виконання цього договору чи його розірвання. Тому позивач позовні вимоги в частині стягнення 101172,59 грн пені, 6748,78 грн 3% річних та 58926,59 грн інфляційних збитків підтримав та просить суд позов задовольнити. Відповідь на відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

27.12.2022 через систему електронний суд представник відповідача надіслав заперечення на відповідь на відзив (вх № 3293). У запереченнях представник відповідача зауважив, що відповідач заперечує проти позову, вважає, що нарахування будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в умовах обставин непереборної сили є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню та просить вважати причину пропуску строку, встановленого судом для подання заперечення на відповідь на відзив, поважною, та продовжити строк для подання заперечення на 1 (один) день - до 27.12.2022; прийняти та долучити до справи №920/943/22 заперечення відповідача на відповідь на відзив; відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ТЕКРО" в повному обсязі.

Керуючись ст. 42, 119 ГПК України, суд визнає поважними причини пропуску відповідачем строку для надання заперечень, задовольняє клопотання про продовження строку для надання заперечень; продовжує відповідачу строк для надання заперечень до 27.12.2022; приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи заперечення відповідача.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, враховуючи принцип незмінності складу суду, передбачений ст.32 ГПК України, розгляд справи здійснено поза межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, але в розумні строки.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

08.02.2021між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУД ФІД» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №54 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за даним договором постачальник приймає на себе зобов`язання з поставки покупцеві комбікормів; преміксів; консервантів; дезінфектантів; вітамінно-мінеральних сумішей; білково-вітамінно-мінеральних добавок; пробіотичних добавок та інших добавок та препаратів, що використовуються у тваринництві та птахівництві, (далі - «товар»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар - у порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.2. договору у зв`язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, асортимент товару, сторони домовились про те, що вказані обов`язкові умови цього договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням товару, що є в наявності у постачальника та відображатимуться в рахунку-фактурі та/або в Специфікації.

Поставка Товару здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів, з моменту отримання заявки, складеної в письмовій або усній формі, яку подає покупець. У заявці зазначаються найменування, асортимент, кількість товару (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору заявка вважається прийнятою, якщо постачальник виставить рахунок-фактуру.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються: на умовах 100% передоплати та/або протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 4.2. договору ціна на поставлений товар встановлюється постачальником. Ціни на Товар вказуються в рахунку-фактурі. У процесі роботи ціни постачальника можуть змінюватися, про що постачальник доводить до відома покупця.

Згідно з п. 4.9. договору загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Загальна сума цього договору є величиною змінною і складається з суми всіх видаткових накладних, оформлених до цього договору протягом терміну його дії. Загальна сума договору не обмежується.

Відповідно до п. 5.3. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно даного договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

Пунктом 7.1. договору визначено, що обставини, які є перешкодою для виконання будь-якої зі сторін своїх обов`язків за договором (таких як: пожежа, повінь, епідемія, землетрус, на підставі постанов, розпоряджень з боку органів влади, громадські заворушення тощо), за умови, що вони виникли після укладення договору і не могли бути розумно передбачені в момент його підписання, сторони домовилися вважати «форс-мажорними обставинами». У даному випадку сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором. Якщо обставини та їх наслідки продовжують діяти більше 14 днів, постачальник і покупець в максимально короткий термін повинні провести переговори з метою виявлення прийнятих для обох сторін способів виконання цього договору або його розірвання.

Відповідно до п. 8.1. договору всі розбіжності між сторонами розв`язуються у відповідності до законодавства України в господарському суді згідно чинного законодавства без досудового урегулювання.

Згідно з п. 9.6. договору у випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Даний договір діє до 31 грудня 2021 року. При відсутності письмової заяви будь-якої із сторін про припинення зобов`язань за договором (з повідомленням іншої сторони за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, вказаному в п. 10.2), договір автоматично подовжується до 31 грудня 2022 року (пункти 10.1. - 10.3. договору).

Відповідно до матеріалів справи на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4368137,40 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №340 від 18.02.2021 на суму 12018,74 грн, №391 від 24.02.2021 на суму 88200,00 грн, №528 від 12.03.2021 на суму 87154,20 грн, №717 від 06.04.2021 на суму 87154,20 грн, №1235 від 15.06.2021 на суму 16600,80 грн, №1329 від 01.07.2021 на суму 84105,00 грн, №1521 від 29.07.2021на суму 84105,00 грн, №1713 від 27.08.2021 на суму 160200,00 грн, №1747 від 27.08.2021 на суму 240300,00 грн, №1874 від 16.09.2021 на суму 84105,00 грн, №1947 від 27.09.2021 на суму 240300,00 грн, №2097 від 18.10.2021 на суму 252315,00 грн, №2222 від 02.11.2021 на суму 240300,00 грн, №2234 від 04.11.2021 на суму 84105,00 грн, №2320 від 17.11.2021 на суму 252315,00 грн, №2438 від 08.12.2021 на суму 252315,00 грн, №2507 від 20.12.2021 на суму 496465,20 грн, №2492 від 22.12.2021 на суму 84105,00 грн, №124 від 19.01.2022 на суму 686448,00 грн, №529 від 11.04.2022 на суму 835526,26 грн.

Як наслідок позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату: №303 від 11.02.2021, №351 від 18.02.2021, №503 від 11.03.2021, №699 від 05.04.2021, №1194 від 11.06.2021, №1305 від 01.07.2021, №1497 від 28.07.2021, №1698 від 25.08.2021, №1734 від 27.08.2021, №1863 від 15.09.2021, №1925 від 24.09.2021, №2068 від 18.10.2021, №2184 від 01.11.2021, №2213 від 04.11.2021, №2301 від 17.11.2021, №2409 від 06.12.2021, №2474 від 20.12.2021, №2473 від 22.12.2021, №102 від 17.01.2022, №516 від 05.04.2022.

Відповідно до матеріалів справи, в порушення умов договору, прав та законних інтересів позивача, відповідач не виконав в повному обсязі свого обов`язку щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, а лише частково здійснив платежі на загальну суму 3952611,14 грн.

Таким чином, станом на день подання позову заборгованість ТОВ «ГУД ФІД» перед ТОВ «ТЕКРО» склала 415 526,26 грн.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав звої зобов`язання за договором, в той час як відповідач вимоги щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару виконав частково, у зв`язку з чим заборгував позивачу 415526,26 грн.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі, щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 415526,26 грн основного боргу, у зв`язку зі сплатою зазначеної суми, позивачем була подана заява про зменшення предмету позову.

Таким чином, позивач зменшив суму позову на 415526,26 грн основного боргу за договором та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні збитки.

Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних збитків суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. до п. 5.3. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно даного договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано на стягнення з відповідача 101172,59 грн пені, 6748,78 грн 3% річних, 58926,59 грн інфляційних збитків.

Відповідач проти нарахованих позивачем 3% річних, пені та інфляційних збитків заперечує, зазначаючи про неможливість застосування останніх через настання для відповідача форс-мажорних обставин та відсутності в договорі норми, яка б визначала обов`язок повідомити позивача про настання для відповідача форс-мажорних обставин. Сам факт порушення господарського зобов`язання щодо несвоєчасної та неповної оплати за поставлений товар відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 2 ст. 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону.

Пунктом 7.1. договору визначено, що обставини, які є перешкодою для виконання будь-якої зі сторін своїх обов`язків за договором (таких як: пожежа, повінь, епідемія, землетрус, на підставі постанов, розпоряджень з боку органів влади, громадські заворушення тощо), за умови, що вони виникли після укладення договору і не могли бути розумно передбачені в момент його підписання, сторони домовилися вважати «форс-мажорними обставинами». У даному випадку сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором. Якщо обставини та їх наслідки продовжують діяти більше 14 днів, постачальник і покупець в максимально короткий термін повинні провести переговори з метою виявлення прийнятих для обох сторін способів виконання цього договору або його розірвання.

Таким чином, діюче законодавство звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання лише в тому випадку, коли сторона порушник повідомила іншу сторону про обставини, що впливають на неможливість виконання зобов`язання. В той час як п. 7.1. договору сторони також узгодили, що якщо форс-мажорні обставини та їх наслідки продовжують діяти більше 14 днів, постачальник і покупець в максимально короткий термін повинні провести переговори з метою виявлення прийнятих для обох сторін способів виконання цього договору або його розірвання.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України (далі - ТТП) № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Однак, вказаний лист не надає право суб`єктам господарської діяльності уникати виконання своїх зобов`язань за договорами, а також не звільняє від відповідальності за невиконання погоджених умов договору без дотримання відповідної процедури, що встановлена законодавчо та визначена договором.

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, одним з доказів настання форс-мажорних обставин є сертифікат ТПП України. Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Проте, наявність сертифікату ТПП не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, сертифікат повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Тобто сертифікат видається ТПП за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин, яка оплачує послуги ТПП. Водночас інша сторона спірних правовідносин позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17).

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 у справі №922/2394/21 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постановах від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження виконання вимог п. 7.1. договору щодо намагань та/або пропозицій в максимально короткий термін провести переговори з позивачем з метою виявлення прийнятих для обох сторін способів виконання цього договору або його розірвання у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.

Таким чином, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних, інфляційних збитків та пені, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору, суд критично відноситься до заперечень відповідача щодо законності нарахованих позивачем 3 % річних, інфляційних збитків та пені та вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 101172,59 грн пені, 6748,78 грн 3% річних, 58926,59 грн інфляційних збитків.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а також зменшення розміру неустойки (пені) є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача - зменшує розмір пені з 101172,59 грн до 10000,00 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. З урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 10000,00 грн пені, 6748,78 грн 3% річних, 58926,59 грн інфляційних збитків. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем, з у рахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заявлено до стягнення з відповідача судового збору в сумі 2502,72 грн, сплаченого при зверненні з позовом за платіжним дорученням №24949 від 25.10.2022.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв`язку із неправомірними діями відповідача у вигляді неналежного виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2502,72 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ФІД» (вул. Привокзальна, буд. 6, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 44134617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» (вул. Спаська, буд. 5, оф. 60, м. Київ, 04071; код за ЄДРПОУ 25409463) 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.) пені, 6748,78 грн (шість тисяч сімсот сорок вісім грн 78 коп.) 3% річних, 58926,59 грн (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять шість грн 59 коп.) інфляційних збитків, а також 2502,72 грн (дві тисячі п`ятсот дві грн 72 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька