Ухвала

від 02.03.2023 по справі 904/9348/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/9348/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК "Слобожанська Слобода"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 (головуючий суддя - Березкіна О.В., судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.)

у справі №904/9348/21

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК "Слобожанська Слобода"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-М",

про стягнення 388284,40 грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК "Слобожанська Слобода"

про стягнення 101259, 30 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК "Слобожанська Слобода" (далі - ТОВ "ЖК "Слобожанська Слобода") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-М" (далі - ТОВ "НВП "Енергія-М") про стягнення заборгованості у розмірі 388284,40 грн за договором підряду від 17.12.2019 №18 про виконання електромонтажних робіт, з яких: 266122,60 грн - попередньої оплати, 70335,84 грн - штрафу та 15059,34 грн - 3% річних.

ТОВ "НВП "Енергія-М" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "ЖК "Слобожанська Слобода" заборгованість за договором підряду від 17.12.2019 №18 про виконання електромонтажних робіт у загальному розмірі 101259,30 грн, з яких: 85556,60 грн - основний борг, 7443,55 грн - пеня, 5903,41 грн - інфляційні втрати, 2355,74 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВП "Енергія-М" на користь ТОВ "ЖК "Слобожанська Слобода" штраф у розмірі 70335,84 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1055,04 грн. В решті частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 16.01.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 року у справі №904/9348/21 в оскаржуваній частині скасував; відмовив у задоволенні позову ТОВ "ЖК "Слобожанська Слобода" до ТОВ "НВП "Енергія-М" про стягнення 70335,84 грн штрафу; зустрічний позов ТОВ "НВП "Енергія-М" задовольнив; стягнув з ТОВ "ЖК "Слобожанська Слобода" на користь ТОВ "НВП "Енергія-М" 101259,30 грн у тому числі: 85556,60 грн - основного боргу, 7443,55 грн - пені, 5903,41 грн - інфляційних втрат, 2355,74 грн -3% річних.

ТОВ "ЖК "Слобожанська Слобода" звернулося 24.02.2023 (згідно з даними на поштовому конверті) до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) поновити строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у цій справі; (2) скасувати зазначене судове рішення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 залишити без змін.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову, з яким ТОВ "ЖК "Слобожанська Слобода" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення 388284,40 грн, предметом зустрічного позову ТОВ "НВП "Енергія-М" у цій справі є стягнення 101259, 30 грн, а отже ціна позову у цій справі є менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Підставою касаційного оскарження ТОВ "ЖК "Слобожанська Слобода" зазначає, пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також послався та процитував рішення Європейського суду з прав людини та постанову Пленуму Верховного Суду України.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не є доводом, який у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

У пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність будь-якого обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЖК "Слобожанська Слобода" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі №904/9348/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд не розглядає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК "Слобожанська Слобода" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі №904/9348/21.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. Р. Кібенко

В. І. Студенець