Ухвала

від 31.01.2023 по справі 752/1578/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/1578/23

Провадження №2-о/752/281/23

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

31 січня 2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкова Ж.І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Асистент груп»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Асистент груп» (далі - ТОВ «Асистент груп»).

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що він працював у ТОВ «Асисент груп». В подальшому його повідомили, що трудовий договір між ним та ТОВ «Асисент груп» розірваний, йому видали трудову книжку, але без запису, як про прийняття на роботу, так і про звільнення.

Встановлення факту припинення відносин йому необхідне з метою подальшого працевлаштування, оскільки за даними територіального центру зайнятості трудовий договір з ним не розірваний.

Просив суд встановити факт припинення трудових відносин між ним та ТОВ «Асистент груп» на підставі ст. 38 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку.

Також у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК).

Отже, із вказаних норм процесуального права вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення, який не зазначено у частині першій статті 315 ЦПК України, можливе виключно за умови, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або немає іншого способу захисту порушених прав.

Таким чином, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснив, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Заяви про встановлення факту припинення трудових відносин не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до змісту ст. 1 КЗпП України трудові відносини усіх працівників врегульовані цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Захист трудових прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається законодавством про працю, яке регламентує конкретні трудові правовідносини.

Так, ч. 1 ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Враховуючи зазначене, заявник ОСОБА_1 з метою захисту порушених трудових прав мав звернутись до суду з позовною заявою про розірвання трудового договору. При цьому доводи заявника, викладені в заяві, можуть бути предметом відповідної оцінки судом під час вирішення спору про розірвання трудового договору, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку законності та обґрунтованості дій чи бездіяльності ТОВ «Асистент груп» відносно позивача.

При цьому суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 та від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц при розгляді цивільних справ у подібних правовідносинах, висновки яких, на думку суду, можуть бути застосовані за аналогією і до правовідносин у цій справі.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Асистент груп» не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний заявником спосіб захисту прав сам по собі не сприятиме ефективному відновленню порушеного права.

За таких обставин, враховуючи, що заявлені заявником вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Асистент груп» слід відмовити.

Керуючись ст. 3, 19, 186, 258-260, 294 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Асистент груп».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду суд шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ж. І. Кордюкова