Постанова

від 28.02.2023 по справі 383/1209/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2023 року м. Кропивницький

справа № 383/1209/21

провадження № 22-ц/4809/334/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2022 року у складі судді Замши О.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_3 зазначала, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 12.10.2001 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3520882800:02:000:0047 площею 7,66 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Веселівської сільської ради, Бобринецького району Кіровоградської області.

Вказувала, що під час отримання орендної плати від відповідача за спірну земельну ділянку, ознайомилась з примірником договору оренди землі б/н від 06.07.2020, який їй надав орендар, виявила, що він є підробленим: текст договору містить різний шрифт друку, відрізняється нумерація сторінок (три сторінки пронумеровані, на останній номер відсутній), відрізняється нумерація пунктів договору (на третій сторінці зазначений пункт №35, наступна сторінка починається з пункту №32), двічі повторюються однакові глави договору (глави «Ризики випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини», «зміна умов Договору і припинення його дії»). Підпис на договорі на останній сторінці роздрукований на кольоровому принтері, що свідчить про те, що позивач його не підписувала.

Крім того, вказує, що під час реєстрації оскаржуваного договору зареєстровано інший розмір орендної плати за рік, а саме: у договорі визначено 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 8%.

Вказує, що позивач не мала волевиявлення на укладення договору оренди на тих умовах, які внесені до реєстру, не підписувала договір, примірник якого їй надав відповідач. Договір оренди є неукладеним, оскільки не було досягнуто згоди щодо його істотних умов.

Посилаючись на вказані обставини, просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53822533 він 31.08.2020 року, проведену ОСОБА_4 , державним реєстратором Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2156505635208, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 3520882800:02:000:0075, договір оренди землі, укладений 06.07.2020 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав власника майна - земельної ділянки, яке підлягає судовому захисту, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 зазначала, що вважає рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Зокрема, вказувала, що судом не встановлено на підставі якого із двох договорів було проведено реєстрацію права оренди. Суд взагалі не взяв до уваги та не надав мотивованої оцінки примірнику договору наданого відповідачем та довіреності ОСОБА_5 , на підставі якої було підписано договір оренди.

Зауважила, що зазначені розбіжності в договорі оренди щодо зазначення розміру орендної плати в розділі «Орендна плата» є порушенням істотних умов договору, але суд не надав належної оцінки даним розбіжностям та не обґрунтував своє рішення.

Крім того, ОСОБА_1 своєю довіреністю не уповноважувала ОСОБА_5 на укладення договору оренди землі, а лише уповноважила його бути її представником в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, перед усіма фізичними та юридичними особами … з усіх питань пов`язаних з оформленням документів на право її власності на земельні ділянки.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц вказувала, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин.

Всі ці обставини судом першої інстанції не були взяті до уваги, що послугувало винесенню незаконного, необґрунтованого рішення.

Просила скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Тетяною Миколаївною внесено запис про речове право на підставі договору оренди землі від 06.07.2020, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ОСОБА_2 .

Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53822533 від 31.08.2020. Зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3520882800:02:000:0075, розмір орендної плати за рік становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди. Договір укладено на 7 років з правом пролонгації, строк дії договору становить до 06.07.2027 (а.с.12).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача ОСОБА_6 заперечила проти апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що твердження позивача про підробку спірного договору оренди землі та не підписання його стороною не доведено належними та достатніми доказами, отже не доведено порушення його прав власника майна - земельної ділянки, яке підлягає судовому захисту.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими мотивами з огляду на наступне.

Кожна особа, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказані висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у постановах від 23 червня 2020 року в справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року в справі № 922/3130/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року в справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19.

Позивач звернулася до суду з позовом та просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53822533 він 31.08.2020 року, проведену ОСОБА_4 , державним реєстратором Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2156505635208, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 3520882800:02:000:0075, договір оренди землі, укладений 06.07.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права, яке викликане договором оренди укладеним з відповідачем (а.с. 10-11).

Між тим вимогу про визнання недійсним зазначеного договору оренди позивач не ставить.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права і його вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості дотриматись положень частини другої статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону. При цьому у ОСОБА_1 існує право захистити свої законні інтереси шляхом подання іншого позову з урахуванням положень ЦК України і ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на зазначене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд, відповідно до ст. 376 ЦПК України, встановивши, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, змінює рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 березня 2023 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Дуковський

Л.М. Дьомич